Ухвала

від 26.03.2021 по справі 320/7016/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2021 року

м. Київ

справа № 320/7016/19

адміністративне провадження № К/9901/2944/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №320/7016/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тіара-Агро до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тіара-Агро звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р №0001690511 від 03 жовтня 2019 року, яким визначене зобов`язання із податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7850339,00грн, в т.ч. за основним платежем - 6280271,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1570068,00грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р №0001700511 від 03 жовтня 2019 року, яким визначене зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 8167628,00грн, в т.ч. за основним платежем - 6534102,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1633526,00грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми В4 №0001710511 від 03 жовтня 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 280307,00грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби у Київській області 21 січня 2020 року звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 22 лютого 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0102932319133.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідачем надіслано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

На підтвердження відповідач надав виписку за 18 лютого 2021 року із Системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання відповідача, оскільки податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №320/7016/19 та отримання відповідного фінансування.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1982 року № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VІ.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Проте, у заявленому клопотанні відповідачем не наведено доводів та не надано жодних доказів, що його майновий/фінансовий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Статтею 330 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Головне управління Державної податкової служби у Київській області має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність коштів необхідних для сплати судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №320/7016/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тіара-Агро до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова М.Б. Гусак