Постанова

від 26.03.2007 по справі 257/6-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

257/6-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" березня 2007 р.                                                                   Справа № 257/6-06

14.00 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого                                                    судді Маляренка А.В.

при секретарі                                                             Петровій Л.М.

розглянувши адміністративну справу № 257/6-06

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Граніт”, смт. Іванків

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Іванків

про  визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000212300/1  від  31.05.2006 р.

Представники:

від   позивача  Селянко Ф.О.(довіреність № б/н від 06.05.06 р.)

відповідача : Діденко І.В. ( довіреність № 4894/10/25 від 11.08.06 р.)

                      Коваленко О.Р.(довіреність № 104/10/25 від 09.01.07 р.)

прокуратура : не зґявився.

З метою представництва інтересів держави в особі Іванківської МДПІ  відповідно до статті 60 КАС України у справу вступила прокуратура Київської області.

     Обставини спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Граніт” (далі - Позивач)  звернулося з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000212300/1  від  31.05.2006 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача шляхом безпідставного визначення податкового зобов'язання. Позивач не погоджуючись з висновками  контролюючого органу,   з метою захисту своїх прав  і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки № 24-23/32678461 від  28.02.2006 р. складений на підставі проведеної Іванківською міжрайонною  державною податковою інспекцією Київської  області позапланової документальної  перевірки з питань формування відґємного значення чистої суми податкового зобовґязання з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю “Граніт”, код ЄДРПОУ 32678461, за лютий в сумі 3 897 468,00 грн.

За результатами перевірки, Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000212300/1, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі           3 897 468,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 748 734,00 грн.

Позивач проти донарахування суми ПДВ у розмірі 3 897 468,00 грн. та штрафних санкцій 1 748 734,00 грн. заперечує та просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  № 0000212300/1 від  31.05.2006 р. з підстав викладених в позовній заяві,  позовні вимоги вважає обґрунтованими і правомірними.

До початку слухання справи по суті, відповідачем до суду подано клопотання вх. № 11494 від 21.08.2006 р. про фіксування судового процесу технічними засобами.

          Відповідно до пп. 2-1 п.2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу  здійснюється  за вимогою особи, яка бере участь у справі. Зазначене клопотання судом задоволено, запис справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме : програмно –апаратного комплексу „Діловодство суду” на диск CD-R, серійний номер  № 5154 114 МС 11531.

В судовому засіданні  21.08.2006 р. від представників позивача та відповідача  надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у звґязку з необхідністю витребуванння документів від ОВС УПМ  ДПА  в  м. Києві.

Відповідно до ч. 2 ст.156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі при наявності причини яка унеможливлює розгляд справи за обгрунтованим клопотанням сторін.

   Ухвалою суду від 21.08.2007 р. зазначена справа була зупинена на підставі ст. 156  КАС України.

В порядку ст. 71 КАС України,  господарський суд Київської області надіслав на адресу УПМ ДПА у М. Києві судовий запит.

На адресу господарського суду Київської області надійшов лист Державної податкової адміністрації України від 05.12.2006 р. за № 13768/5/09-0016 щодо надання інформації на запит суду № 257/6-06 від  06.11.06 р.

Відповідно до ч.5 ст. 156 КАС України провадження у справі поновлюється за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.

     Відповідно до ч.5 ст. 156 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2006 року провадження у справі поновлено відповідно ст. 156 КАС України.

В судовому засіданні 17.01.2007 р. від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у звґязку з необхідністю подання додаткових доказів, які  мають суттєве значення для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 17.01.2007 р. зазначена справа була зупинена на підставі ст. 156  КАС України.

 На адресу господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження по справі та долучення до матеріалів справи документів необхідних для розгляду справи по суті.

 Ухвалою суду від 26.02.2007 року провадження у справі поновлено відповідно ст. 156 КАС України та призначено судове засідання на 12.03.2007 р.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2007 р. відповідно ст. 102 КАС України продовжено строк розгляду справи.

          Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2007 р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві.

   Представник  відповідача  проти позовних вимог заперечує про що подав до суду відзив на позовну заяву вх. № 11493 від 21.08.2006 р. та просить суд відмовити у його  задоволенні.

Представник прокуратури проти позову заперечує, письмових заперечень до суду не подав.

       Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області в період з 18.02.2006 року по 20.02.2006 року було проведено позапланову невиїзну документальну  перевірку з питань формування відґємного значення чистої суми податкового зобовґязання з податку на додану вартість за лютий 2005 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Граніт”, код ЄДРПОУ 32678461.

          За результатами проведеної перевірки  працівниками  Іванківської МДПІ в Київській області було складено Акт "Позапланової невиїзної документальної перевірки" №24-23/32678461 від 28.02.2006 року (надалі - акт перевірки) до акта позапланової перевірки №62-23 від 25.11.2005 року.

В ході проведеної перевірки, перевіряючими  встановлено порушення позивачем абз п.1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями.

За наслідками встановлених в акті перевірки порушень, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000212300/1 від 31.05.2006 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 3 897 468,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 748 734,00 грн.

Господарський суд визнає викладені в акті перевірки висновки помилковими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, виходячи з наступного:  

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість;     особа –продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних (п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ) надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону про ПДВ.

Відповідно до норм Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.( п.1.7 ст.1).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (Закон України „Про податок на додану вартість” п.п.7.4.1 пункту 7.4 ст.7).

          Закон України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для  бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення.          

          Приписами п.п.7.2.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна ( первинний документ у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п.7.2.1 Закону „Про ПДВ”, зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач у лютому місяці 2005 р. мав господарські стосунки з  підприємством  ТОВ „Вітекс” (код 31936777, смт Іванків, вул. Поліський шлях, 5). Позивач виступав у якості Покупця, а Товариство –у якості Постачальника товару.

Згідно договору, укладеного між ТОВ „Граніт" з ТОВ "Вітекс" № 29/01 від 29.01.04 р., ТОВ „Вітекс” було відвантажено позивачу продукцію (гайковерти у кількості -974367 шт., сума - 23384808 грн., в т.ч. ПДВ -3897468 грн.)

У зв'язку зі здійсненням господарської операції Позивачем отримано від Постачальника товару податкову накладну, оформлену відповідно до вимог підпункту 7.2.1 Закону України № 168/97 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165. Позивачем була отримана від Товариства податкова  накладна № 10 від 29.01.2004 року, на підставі якої в подальшому Позивачем було віднесено  суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідач не погоджується з правомірністю включення позивачем до податкового кредиту суму ПДВ визначену в податковій накладній № 10 від 29.01.2004 р. отриману від постачальника ТОВ „Вітекс”, оскільки на думку відповідача : „ Відповідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не підтверджений і сума податкового кредиту, зазначена в податковій накладній, не є остаточною і беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами перевірки, що і відбулося в даному випадку”.

         Суд не бере до уваги викладені перевіряючими в акті обставини про неможливість включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно отриманої податкової накладної від ТОВ „Вітекс” посилаючись на:  

          - Довідку озапланової документальної перевірки ТОВ „Вітекс" від 02.03.2005 року № 6/3/26-23 (яка надіслана до МДПІ 06.02.2006 р.за № 1216), проведеної головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок в пріоритетних галузях економіки управління дослідних перевірок УПМ ДПА в Київській області Обушевським С.1. встановлено, що ТОВ „Вітекс" не являється виробником реалізованої продукції. Постачальником являється ТОВ „Мілайн” (код за ЄДРПОУ 32678477).

- Постановою  Господарського суду Київської області від 26.10.2005 року № 235/11б-05 ТОВ „Мілайн" визнано банкрутом за заявою приватного підприємства „Консалтінг - Інвест" м.Київ.

- відсутність за юридичною адресою ТОВ „Мілайн" (акт обстеження від 25.11.2005 р. № 42). Таким чином, сплату ПДВ до державного бюджету ТОВ „Мілайн" підтвердити неможливо.

         Суд звертає увагу на той факт,  що податкова накладна, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту зазначеного періоду, не визнана як недійсна , крім цього,  на момент нарахування Позивачем податкового кредиту по одержаній від ТОВ „Вітекс” податковій накладній, ТОВ „Мілайн„ (постачальник продукції для ТОВ „Вітекс”) було зареєстровано у відповідності до вимог Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” та Закону про ПДВ  в якості платника ПДВ.          

При цьому слід зауважити наступне: в Акті перевірки основною причиною донарахування суми ПДВ та штрафних санкцій є порушення контрагентами Позивача  вимог чинного законодавства.  

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер .

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та не передбачає відповідальності за зобовґязаннями іншого учасника правовідносин. Також, чинним законодавством України не передбачено право покладати на позивача вину за несплату третіми особами податків до бюджету.

Крім цього, ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час виникнення та виконання між сторонами ТОВ „Граніт” та ТОВ „Вітекс” договірних відносин,  ТОВ „Мілайн„ (постачальник продукції для ТОВ „Вітекс”) було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Обставини викладені Відповідачем в запереченні на позовну заяву,  на які він посилається, не містять докази про те, що контрагент Позивача не зареєстрований, як платник податку у відповідних податкових органах, йому не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість і відповідно він не має права на складання податкових накладних.  Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Державною податковою інспекцією не надано жодних доказів, що зазначені податкові накладні згідно з якими позивач визначив суму податкового кредиту, складені неналежною особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

На час розгляду даної справи, угода між Товариством з обмеженою відповідальністю “Граніт” та його контрагентом ТОВ „Вітекс” є чинною. Сторонами на час розгляду справи не надано суду будь-яких доказів на підтвердження визнання цієї  угоди недійсною.

Дослідивши спірні господарські операції, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму сплаченого (нарахованого) податку у звґязку із придбанням товарів (послуг) у ТОВ „Вітекс” у розмірі 3 897 468,00 грн.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення вимог вищезазначеного законодавства.

        Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         Суд вважає, що відповідач не довів суду ті обставини на підставі яких було визначено податкове зобовґязання та застосовано штрафні санкції в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях.

Таким чином матеріали справи свідчать, що суми податкового кредиту за період який проводиться перевірка підтверджені належним чином складеною податковою накладною, яка у відповідності до підпункту 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку (а саме Позивачу)  на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

        Таким чином, викладені в акті перевірки висновки Іванківської МДПІ щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв‘язку з чим спірне податкове повідомлення –рішення є таким, що не відповідає законодавству та  підлягає скасуванню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 61,124 Конституції України, ст.ст.71, 158-167 КАС України, суд –

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

1.   Позов задовольнити повністю.

2.  Визнати  нечинним  податкове  повідомлення-рішення  № 0000212300/1  від 28.02.2006 р. яким Іванківською МДПІ  визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 3 897 468,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 748 734,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк  постанова суду  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови  суду - без змін.

              Суддя