Рішення

від 19.03.2021 по справі 291/1023/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1023/18

Провадження № 2/369/540/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Ковальчук Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання Новіцької М.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус-95 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 14.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір позики № 14/09/2019, згідно з яким позивач надав відповідачу безпроцентну поворотну позику на придбання житла в розмірі 140000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути позичені грошові кошти у строк до 31.12.2015. На виконання умов вказаного договору, позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 140000,00 грн. про що свідчить платіжне № 20825 від 17.09.2015. Станом на 31.12.2015 відповідач не повернув позичені грошові кошти. Протягом 2016-2018 років ОСОБА_1 на виконання договору позики від 14.05.2019 сплачувала на користь позивача кошти, проте, станом на дату звернення до суду з позовом залишок заборгованості становить 30000,00 грн. У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань позивач просить суд стягнути на його користь 68394,47 грн., з яких 45871,71 грн - борг з урахуванням інфляційних втрат, 8522,76 грн. - 3 % річних, 14000,00 грн. - штраф, передбачений договором.

Ухвалою від 23.01.2020 заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2019 скасовано та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам процесу строки на подачу до суду заяв по суті справи.

13.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 визнає позовні вимоги частково, а саме у сумі 33000,00 грн., що складається із 30000,00 грн. неповернутої суми боргу та 3000,00 - штраф у розмірі 10 % від суми неповернутої позики. Зазначає, що заперечує щодо стягнення з неї суми 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки договором встановлена відповідальність позичальника у разі невиконання умов договору, а тому вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій, встановлених законом, є безпідставними. В обґрунтування неможливості сплачувати штрафні санкції посилається на те, що на її утриманні перебуває неповнолітня донька, а її племінниця потребує дороговартісного лікування.

Ухвалою від 29.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.01.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 33000,00 грн. та додаткові пояснення на позов, згідно яких ОСОБА_1 зазначає, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, оскільки наразі не має будь-якої заборгованості перед позивачем.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявку суду не повідомив. В матеріалах справи наявні заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначила, що суму позики наразі повернула товариству у повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.09.2015 між ТОВ Сіріус-95 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 14/09/2015, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну поворотну споживчу позику на придбання житла в розмірі 140000,00 грн., а позичальник зобов`язаний повернути позику позикодавцю в повному обсязі 31.12.2015. Позика за даним договором є поворотною та безпроцентною. Видача позики здійснюється в безготівковому порядку на картковий рахунок позикодавця не пізніше 18.09.2015. Сума позики підлягає поверненню шляхом її зарахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики чи її частини вважається день зарахування суми позики чи її частини на поточний рахунок позикодавця. При простроченні повернення позики 31.12.2015, позичальник сплачує штраф у розмірі 10 % від неповерненої суми позики. Термін повернення позики може бути продовжений за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до договору. Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Платіжним дорученням від 17.09.2015 № 20825 підтверджується факт видачі ТОВ Сіріус-95 ОСОБА_1 позики у розмірі 140000,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 14.01.2016 № 7, від 17.02.2016 № 27, від 21.03.2016 № ПНМ21403, від 08.04.2016 № ПНМ15373, від 20.05.2016 № ПНМ4763, від 24.07.2016 № 1467492SB, від 01.11.2016 № 4742471SB, від 16.01.2017 № 1025980SB, від 05.08.2017 № 3188982SB, від 19.02.2018 № 5337333SB, від 28.03.2018 № 5713058SB ОСОБА_1 в погашення безвідсоткової поворотної позики за договором № 14/09/2019 від 14.09.2015 перерахувала на користь ТОВ Сіріус-95 суму коштів у розмірі 110000,00 грн.

Окрім того, згідно дублікатів квитанцій № 0.0.1954506747.1 від 23.12.2020, № 0.0.1966541389.1 від 05.01.2021, № 0.0.1967699649.1 від 06.01.2021, № 0.0.19724558970.1 від 12.01.2021 ОСОБА_1 в погашення безвідсоткової поворотної позики за договором № 14/09/2019 від 14.09.2015 перерахувала на користь ТОВ Сіріус-95 суму коштів у розмірі 33000,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики вважається укладеним у момент передання грошей.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Матеріали справи не містять доказів про повернення відповідачем отриманої від позивача безпроцентної поворотної споживчої позики у строк 31.12.2015. Перший платіж на виконання зобов`язань був здійснений ОСОБА_1 лише 14.01.2016, що підтверджується копією платіжного доручення № 7 на суму 10000,00 грн., тому вказане свідчить про невиконання відповідачем умов договору від 14.09.2019 № 14/09/2015 та порушення нею вимог ст. 1049 ЦК України.

Пунктом 6.1. Договору від 14.09.2019 № 14/09/2015 визначено, що при простроченні повернення позики у термін 31.12.2015, позичальник сплачує штраф у розмірі 10 % від неповерненої суми позики. За таких обставин, враховуючи, що 31.12.2015 відповідачем не виконано зобов`язання, сума заборгованості становила 140000,00 грн., суд погоджується з позицією позивача, що розмір штрафу за п. 6.1 договору становить 14000,00 грн., та відкидає доводи відповідача, що розмір штрафу слід вираховувати станом на день звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Що стосується нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, то це є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З урахуванням викладеного, посилання ОСОБА_1 , що позивач безпідставно просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості разом із штрафними санкціями встановленими і договором, і законом, не грунтуються на нормах права, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України носить компенсаційний, а не штрафний характер.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Проте, суд не погоджується із розрахунками позивача суми інфляційних збитків та 3 % річних.

Розрахунок інфляційних збитків здійснюється судом за формулою [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] х [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

За вказаною формулою, беручи до уваги часткове погашення заборгованості відповідачем, сума інфляції за період з січня 2016 року по серпень 2018 року становить 23354,40 грн.

Суд також не погоджується із розрахунками позивача 3 % річних від простроченої суми.

Розрахунок 3 % річних від простроченої суми здійснюється судом за формулою [Відсотки] = [Сума боргу] х [Процентна ставка] / 100% / 365 днів х [Кількість днів]

За вказаною формулою, беручи до уваги часткове погашення заборгованості відповідачем, сума 3 % річних від простроченої суми за період з 01.01.2016 по 22.08.2018 становить 4077,70 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 63949,41 грн., з яких 30000,00 грн. основного боргу, 14000,00 грн. - штраф, згідно п. 6.1 договору, 15871,71 грн. - інфляційних втрат (оскільки суд діє в межах позовних вимог) та 4077,70 грн - 3 % річних.

Проте, враховуючи, що станом на дату ухвалення рішення у справі, відповідач сплатила на користь позивача 33000,00 грн., керуючись положеннями ст. 534 ЦК України (у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу), суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 основну суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 30949,41 грн.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус-95 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус-95 основну суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 30949,41 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус-95 понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 797,32 грн.

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Сіріус-95 , код ЄДРПОУ 23512911, адреса місцезнаходження: проспект Лісовий, 39-а, м. Київ, 02166.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2021.

Суддя Л.М. Ковальчук