Ухвала

від 23.03.2021 по справі 127/7571/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/7571/18

Провадження № 1-кп/127/1094/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 05 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017020110000097 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницькогоміського судуВінницької областіз Вінницькогоапеляційного суду22.12.2020 року надійшов обвинувальний акт, затверджений 30 березня 2018 року прокурором Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 , з додатками, відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 164 КК України.

Згідно зобвинувальним актом, ОСОБА_4 згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.12.2005, повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_9 (на даний час Кершковська) на утримання доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 25% від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 21.11.2005, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини даного віку.

Крім того, згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.12.2011, ОСОБА_4 , повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_9 (на даний час Кершковська) на утримання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн., щомісячно, починаючи з 22.03.2011 року і до досягнення дитини повноліття.

Незважаючи на вимоги вказаних рішень, ОСОБА_4 , маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини, з лютого 2008 року добровільно рішення суду не виконував, маючи при цьому реальну можливість його виконання, зокрема офіційно працював в ТОВ «Науково-виробнича фабрика» та отримав дохід в першому кварталі 2008 року в загальній сумі 587,96 грн.; в період часу з 01.02.2008 року по 30.11.2009 рік офіційно працював в ТОВ «Азовнефтепродукт Плюс», де отримав заробітну плату на загальну суму 18 456 грн.; з 09.04.2013 по 30.09.2014 офіційно працював на ПАТ «Міський Комерційний Банк», де отримував заробітну плату на загальну суму 83 564 грн.; з 16.02.2015 року по 28.02.2015 рік надавав послуги ТзОВ «Торговий дім «Міст Експерес»» та отримав нагороду в розмірі 625 гривень; у період часу з 15.10.2015 року по 03.11.2015 року офіційно працював в ТОВ «Трейдавто», де отримав заробітну плату в розмірі 917 гривень. Крім того, починаючи з 25 травня 2017 року не офіційно працевлаштований в країні Польща, де отримує доходи та періодично перетинає кордон України та Польщі.

На злісність ухилення від сплати аліментів та на реальну спроможність ОСОБА_4 виконувати вимоги рішень Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.12.2005 та 26.12.2011, вказує той факт, що ОСОБА_4 заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав та матеріальної допомоги своїй дитині не надавав незважаючи на те, що мав під час вказаного періоду тимчасові заробітки. Крім того, змінив місце проживання, про що не повідомив працівників виконавчої служби.

Так, у зв`язку з ухиленням від виплати аліментів ОСОБА_4 , попереджався державним виконавцем Центральному відділі державної виконавчої служби міста Вінниці про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, однак, попередження ігнорував та продовжував ухилятись від виплати коштів на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 16.03.2018 становить 51299,78 гривень, що сукупно перевищує суму за 3 місяці відповідних платежів.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України на підставі ст. 49 КК України.

Обвинувачений підтримав клопотання та просив задовольнити.

Прокурор вважав, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню, оскільки строки притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, визначені ст. 49 КК України сплили.

Представник потерпілої заперечила проти задоволення клопотання, вказала, що дане кримінальне правопорушення є триваючим, а давність повинна обраховуватись с моменту фактичного припинення вчинення кримінального правопорушення. Зазначила, що на даний час заборгованість з аліментів не погашена, тому строк не почав свій перебіг. В зв`язку із вказаним просила відмовити у клопотанні та призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Потерпіла підтримала свого представника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 12 КК України передбачено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Санкція ч. 1 ст. 164 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин, або арешт строком до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Вказане, із врахуванням санкції ч. 1 ст. 164 КК України, свідчить, що ОСОБА_4 згідно із обвинувальним актом обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у виді кримінального проступку.

Пунктом 2 ч. 1 ст.49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі.

Таким чином для кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_4 законом встановлено трьох річний строк притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирішальним для обрахунку вказаного строку є день початку його перебігу, який за загальним правилом, що визначено ст. 49 КК України, обраховується з дня вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_4 є триваючим. За таких підстав початок дня перебігу строку, визначеного ст. 49 КК України, не може бути день вчинення кримінального правопорушення, оскільки вказане правило до триваючих правопорушень не застосовується.

Так, закінчення строку давності для злочинів із матеріальним і формальним складами починається з дня завершення суспільно небезпечного діяння, а строк давності відносно триваючих злочинів обчислюється з дня припинення їх з волі або поза волею особи. До дій поза волею особи віднесено активні дії органу досудового розслідування у виді затримання особи, висунення підозри тощо.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином зазначеною нормою чітко визначено, що суд здійснює розгляд кримінального провадження лише в межах висунутого обвинувачення, яке має бути відображено у висунутому обвинувачені. Будь-які дії, вчинені особою після вказаного в обвинувачені періоду часу не є складовими кримінального правопорушення у вчинені якого обвинувачується особа і яке перебуває на розгляді суду.

Межі обвинувачення визначають, крім іншого, час, який сторона обвинувачення вважає часом протягом якого тривав злочинний стан особи, що є характерним для триваючих злочинів.

Так,згідно ст.277КПК Україниписьмове повідомленняпро підозрумає містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення.

Згідно з обвинувальним актом подія кримінального правопорушення мала місце з 21.11.2005 року по 31.01.2015 року.

Проте суспільно-небезпечні триваючі дії особи були виявлені пізніше, оскільки вказане кримінальне правопорушення зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.10.2017 року.

Підозра ОСОБА_4 , із зазначенням всіх вчинених ним суспільно-небезпечних дій, їх тривалості та часу, висунута стороною обвинувачення 15.03.2018 року за ч. 1 ст. 164 КК України.

Тобто на час висунення підозри сторона обвинувачення визначила та окреслила строк протягом якого тривало кримінальне правопорушення та вчинила дії, які окреслили у часі межі обвинувачення, суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_4 та триваючого суспільно-небезпечного стану після нього.

Таким чином, вказаний день висунення підозри 15.03.2018 року, суд вважає днем виявлення досудовим розслідуванням кримінального правопорушення, що свідчить, що з вказаного часу починав перебіг строк давності у триваючому злочині, а саме з часу припинення їх поза волею особи.

Дії ОСОБА_4 щодо несплати аліментів після вказаного часу не охоплюються складом кримінального правопорушення у вчинені якого він обвинувачується.

Вказане спростовує доводи представника потерпілого щодо того, що кримінальне правопорушення продовжує вчинюватись і на даний час, оскільки час кримінального правопорушення є визначений досудовим розслідуванням у висунутому обвинуваченні у вчинені закінченого триваючого кримінального правопорушення.

Зазначене свідчить, що 3-річний строк, визначений ст. 49 КК України минув, а тому ОСОБА_4 може бути звільнений від кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 285 КПК України, суд повинен роз`яснити обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Обвинуваченому судом роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення його від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження. ОСОБА_4 після роз`яснення вказаного в судовому засіданні надав свою згоду на закриття провадження, повідомив про розуміння та усвідомлення підстав звільнення, права заперечувати щодо закриття провадження.

Враховуючи вищезазначене,суд дійшоввисновку,що кримінальнепровадження заобвинуваченням ОСОБА_4 підлягає закриттю у зв`язку із звільненням останнього від кримінальної відповідальності.

Вказане рішення суду зумовлює неможливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, про що наполягала потерпіла та її представник.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 49, 164 КК України, ст. 284, 285, 286, 288, 314, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника задоволити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадженняза обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України відомості про яке внесено 05 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017020110000097 закрити у зв`язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: