Рішення

від 23.03.2021 по справі 354/29/16-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/29/16-ц

Провадження по справі № 2/354/62/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретарів судового засідання Коцюбович Л.Л., Андрійків А.Я.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бабича Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Яремчанської міської державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у січні 2016 року звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа- Яремчанська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та зміну черговості спадкування за законом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що з 1994 року до моменту смерті проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вела із ним спільне господарство та народила трьох спільних дітей., на протязі останніх років здійснювала постійний догляд за чоловіком, який хворів на туберкульоз та потребував сторонньої допомоги, що можуть підтвердити свідки. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку площею 0,1994 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Яремчанської міської ради Івано-Франківської області вул. Горішків, кадастровий номер 2611093001:16:004:0373. Спадкоємцем першої черги за законом є син покійного від першого шлюбу відповідач ОСОБА_2 . Постановою державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори від 01 грудня 2015 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю доказів родинних відносин зі спадкодавцем. Зважаючи на те, що вона не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини проживала разом із померлим однією сім`єю, була пов`язана із ним спільним побутом, несла права та обов`язки подружжя, опікувалася ним та надавала допомогу у період хвороби, вважає, що вона має право на спадкування як спадкоємець першої черги за законом, а тому просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалами Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2016 року відкрито провадження у вказаній справі, призначено у ній попереднє судове засідання та вжито заходи забезпечення позову у виді заборони на вчинення певних дій та заборони державному нотаріусу Мотрук Н.Д. Яремчанської міської державної нотаріальної контори вчиняти дії щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі №147/2015, відкритій ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 до вирішення цивільної справи по суті.

Ухвалою суду від 18 березня 2016 року вказану справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_4 у квітні 2016 року направив до суду письмові заперечення на позов, в яких вказав, що заявлені позовні вимоги не визнає та просить у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що позивач насправді протягом певного періоду часу проживала із його батьком ОСОБА_3 , проте останні п`ять років до часу відкриття спадщини вони не проживали разом і не були пов"язані спільним побутом в розумінні ст.3 СК України. Надуманими є твердження позивача про те, що ОСОБА_3 проживав у с. Лазещина, що можуть спростувати свідки, а також це доводиться фактом його смерті саме у АДРЕСА_4. Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_1 про те, що його батько перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду, оскільки за теждень до своєї смерті останній приїжджав у м. Яремче, де особисто уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, а також перед цим кілька разів приходив до нього на роботу у сільську раду за різного роду порадами. Вищенаведені обставин свідчать про те, що ОСОБА_3 до моменту своєї смерті проживав та вів побут у власному будинку в АДРЕСА_4 не перебував у безпорадному стані та був абсолютно спроможний забезпечувати свої потреби.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №135 від 22 вересня 2017 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2017 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду вказану справу передано у провадження судді ОСОБА_5 , який приступив до виконання обов`язків судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з 15 серпня 2017 року.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №410 від 07 березня 2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2018 року вказану справу повторно передано у провадження судді Іванова А.П. у зв`язку із продовженням терміну його відрядження на шість місяців.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №171 від 02 квітня 2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2018 року у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Іванова А.П. вказану справу передано у провадження судді Польської М.В., яка приступила до виконання обов`язків судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з 29 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року зазначену цивільну справу прийнято до провадження суддею Польською М.В. та призначено у ній підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом та зміну черговості спадкування залишено без розгляду за заявою позивача та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №85 від 31 липня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2020 року у зв`язку із закінченням терміну повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 11 вересня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Яремчанської міської державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бабич Р.В. заявлені позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві. Вказали, що з 1994 року до моменту смерті позивач перебувала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_3 , з яким вела спільне господарство та являється матір`ю трьох їхніх спільних дітей, що підтверджується відповідними судовими рішеннями про встановлення батьківства та саме вона та її сім`я займалася похованням померлого. Сім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 періодично жили як у с. Лазещина з матір`ю позивачки, так і у АДРЕСА_4 у матері ОСОБА_3 та доглядали за батьками, оскільки вони обоє є єдиними дітьми у своїх родинах. Даний факт підтверджується і тим, що мати ОСОБА_3 заповіла своє майно старшому сину ОСОБА_1 -своєму онукові ОСОБА_6 . Позивач та її діти також підтримували родинні стосунки із сином ОСОБА_3 від першого шлюбу-відповідачем ОСОБА_2 . Останні роки перед смертю ОСОБА_3 хворів, лікувався, і догляд за ним здійснювала позивач та ї діти. Твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 перед смертю проживав окремо від сім`ї не відповідають дійсності, що можуть засвідчити свідки.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Вказвв, що заявлені позовні вимоги не визнає та заперечує щодо їх задоволення, з мотивів наведених у письмових запереченнях на позов.

Від Яремчанської міської державної нотаріальної контори надійшла письмова заява із клопотанням про розгляд справи у відсутності представника третьої особи. Щодо задоволення позовних вимог покладаються на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він є сином позивачки та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначив, що його батьки проживали однією сім`ю без реєстрації шлюбу з 1994 року до моменту смерті батька і у них народилося троє спільних дітей-він, його молодший брат ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_8 . Вони жили всі разом у с. Лазещина разом із матір`ю ОСОБА_1 , а у АДРЕСА_4 яке знаходиться на відстані 2 км проживала інша його бабуся-мати ОСОБА_3 , а тому пізніше його мати та батько періодично жили то в одному селі, то в іншому, оскільки здійснювали догляд за своїми престарілими батьками. Вказав, що його бабуся по батькові заповіла йому свій будинок. Батьки за весь час спільного проживання стосунків не припиняли, вели спільне господарство, разом будували будинок у АДРЕСА_4. Останні кілька років перед смертю батько хворів на туберкульоз, постійно лікувався, догляд за ним та його матір`ю в цей час здійснювала ОСОБА_1 , про що було відомо всім сусідам та відповідачу. ОСОБА_2 тісних стосунків із батьком не підтримував та не навідував його коли той хворів. Організацією поховання батька також займалася його мати ОСОБА_1 та їхня родина. Відповідач участі не брав, хоча на похороні батька був присутній.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона проживає у АДРЕСА_1 по сусідстві із сім`єю ОСОБА_1 та перебуває у дружніх стосунках із донькою позивача. Вказала, що позивач з 1994 року проживала однією сім`єю із покійним ОСОБА_3 , який є батьком трьох її дітей. Вони жили як одна сім`я та вели спільне господарство до моменту смерті ОСОБА_3 у 2015 році. Вона неодноразово бувала у будинку ОСОБА_1 , бачила, що вони із померлим чоловіком вели спільний побут, разом виховували дітей, знає, що мати ОСОБА_3 , яка жила у АДРЕСА_4 заповіла свій будинок старшому синові позивача та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 . Коли мати ОСОБА_3 була у похилому віці, позивач із чоловіком періодично жили у неї в АДРЕСА_4 і саме ОСОБА_1 доглядала за нею. Перед смертю ОСОБА_3 хворів на туберкульоз, часто лікувався, лежав у лікарні, був у поганому стані та не міг сам себе обходити і догляд за ним в цей час здійснювала лише ОСОБА_1 , а також саме вона та її родина займались організацією поховання померлого. Старшого сина ОСОБА_3 вона ніколи не бачила, той до батька не навідувався, але їй відомо, що ОСОБА_1 та її діти підтримували стосунки із відповідачем, ОСОБА_1 передавала йому гроші від батька, старший син позивача був на весіллі у брата.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні вказала, що вона є мешканкою АДРЕСА_1, де по сусідству жила позивач ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та дітьми. ОСОБА_1 перебувала у громадянському шлюбі із ОСОБА_3 на протязі більше двадцяти років, з 1994 року до моменту смерті останнього. Офіційно шлюб вони не зареєстрували, а тому у сільській раді відмовились записати ОСОБА_3 батьком дітей. Дана сім`я також періодично жила на перевалі у АДРЕСА_4 у матері ОСОБА_3 . Зазначила, що вони дружили сім`ями, навідували один одного. Вона знає, що свекруха ОСОБА_1 хворіла, позивач її постійно навідувала, возила до лікарів, доглядала, і мати ОСОБА_3 заповіла своє майно старшому синові ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . Також їй відомо, що позивач разом із ОСОБА_3 будували будинок в АДРЕСА_4. Перед смертю ОСОБА_3 почав зловживати алкоголем, захворів, його лікувала та доглядала позивач. Вказала, що їй відомо, що померлий хотів заповісти усе своє майно молодшій доньці, однак не встиг цього зробити. Також пояснила, що перший шлюб ОСОБА_3 тривав недовго, до року часу, його сина від цього шлюбу вона не знає та ніколи не бачила. Зі слів матері ОСОБА_3 їй відомо, що старший онук з сім`єю батька стосунків не підтримував та бабусю по батькові не навідував.

Судом вживалися заходи щодо виклику у судове засідання вказаних у клопотанні відповідача свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , однак останні будучи належним чином повідомлені про день та час судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, не повідомивши причин неявки.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із акту-підтвердження, завіреного Лазещинською сільською радою Рахівського району Закарпатської області 26 листопада 2015 року мешканцями с. Лазещина Семенюк М.Ю., ОСОБА_15 та депутат виборчого округу №3 ОСОБА_16 підтвердили, що ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_1 постійно проживала у громадянському шлюбі із ОСОБА_3 , з 1994 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Випискою з медичної картки стаціонарного хворого №26/15 Тисменицького ПТД вбачається, що ОСОБА_3 в період з 27 квітня по 06 травня 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20 липня 2015 року виконавчим комітетом Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Лазещинської сільської ради №2811 від 26 листопада 2015 року покійний ОСОБА_3 , з 1994 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 березня 2010 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д., за реєстром №323 син позивача ОСОБА_6 є спадкоємцем майна ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається із житлового будинку АДРЕСА_2 , участок ОСОБА_18 .

З довідки №900, виданої ОСОБА_2 виконкомом Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 06 травня 2016 року, вбачається, що його батько ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та постійно проживав до дня своєї смерті в АДРЕСА_2 .

Факт реєстрації ОСОБА_3 за вказаною адресою підтверджується також витягом з погосподарської книги, наданим виконкомом Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 27 вересня 2016 року.

Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого потворно 30 червня 2015 року, ОСОБА_3 перебував зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_19 , який був розірваний 17 березня 1989 року.

Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі №42007290, після смерті ОСОБА_3 04 листопада 2015 року Яремчанською міською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №147/2015 року.

Як встановлено судом, на момент смерті ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1994 га кадастровий номер 2611093001:16:004:0373, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №39912436, виданим реєстраційною службою Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області 01 липня 2015 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 39912797 від 01 липня 2015 року.

Окрім цього, 01 липня 2015 року відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В., за реєстром №1648 ОСОБА_3 придбав земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,030 га, що розташована за адресою Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада АДРЕСА_4 уч Горішків, кадастровий номер 2611093001:16:004:0372.

01 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. від 01 грудня 2015 року за ви. №664/02-31 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки остання не представила доказів родинних відносин зі спадкодавцем.

Як вбачається із наданих позивачем витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень №00017188840 № 00017188809, № 00017188826 від 08 жовтня 2016 року державним реєстратором Рахівського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 04 жовтня 2016 року на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року про встановлення факту батьківства були внесені зміни в актовий запис №9 від 21 лютого 1996 року про народження ОСОБА_6 , актовий запис № 7 від 05 лютого 1998 року про народження ОСОБА_6 , актовий запис № 8 від 05 лютого 1998 року про народження ОСОБА_20 та вказано відомості про батька- ОСОБА_3 .

Переглядом долучених позивачем в обґрунтування заявлених вимог світлин встановлено, що на них зображено покійного ОСОБА_3 у різні періоди його життя разом із дітьми ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , позивачем ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Частиною другою статті 74 СК України передбачено, що на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство Сімейним кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 1 січня 2004 року, таких положень не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 1 січня 2004 року.

За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року №5, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У даній справі, вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу була висунута позивачем з певною правовою метою - зміни порядку черговості спадкування та включення її в коло спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1994 року, тобто з метою спадкування частки нерухомого майна, набутого останнім у період спільного проживання.

Водночас, скориставшись своїм процесуальним правом, позивач вимогу про визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом та зміну черговості спадкування просила залишити без розгляду, за наслідками чого ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2019 року позов у відповідній частині залишений без розгляду.

Таким чином, звернувшись до суду із заявою про залишення частини позовних вимог без розгляду, ОСОБА_1 виявила та реалізувала свою волю щодо вирішення позовних вимог про визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом та зміну черговості спадкування, включивши її у коло спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, реалізувавши відповідним чином свої процесуальні права.

Відповідно, припинила існувати правова мета звернення до суду з таким позовом, оскільки не встановлено тих прав, свобод та інтересів особи, у зв`язку з вимогою про охорону яких особа вправі звертатися до суду.

Разом з тим, суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Принцип ефективності закріплений і у діючому ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з огляду на норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ця стаття містить вимогу надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, тобто вирішення питання про встановлення факту спільного проживання сторін є доцільним та ефективним як спосіб захисту у випадку заявлення позивачем відповідної позовної вимоги спрямованої на забезпечення реалізації права особи на частку у майні, набутому за час спільного проживання.

Втім, у поданій до суду заяві про уточнення позовних вимог, позивач не зазначила, яким чином встановленням факту проживання однією сім`єю поновлюються її права, за захистом яких вона звернулася з позовом до суду, оскільки невизнання відповідачем факту проживання позивача з його батьком однією сім`єю не впливає на відновлення прав позивача, спосіб захисту яких вона має право обирати на свій розсуд.

Відтак, зважаючи на те, що позивач не заявила позовних вимог на захист тих порушених відповідачем прав, для реалізації яких їй необхідно встановити юридичний факт, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в даному випадку права позивача не можуть бути захищені у обраний нею спосіб.

Зазначені висновки суду повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом-ч. 6 ст.81 ЦПК України.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене , суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Яремчанська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу слід відмовити.

У відповідності до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10 лютого 2016 року у вказаній справі вжито заходи забезпечення позову у виді заборони на вчинення певних дій та заборони державному нотаріусу Мотрук Н.Д. Яремчанської міської державної нотаріальної контори вчиняти дії щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі №147/2015, відкритій ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 до вирішення цивільної справи по суті, які підлягають скасуванню.

В силу вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 293, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 21, 60, 74 Сімейного кодексу України , суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Яремчанської міської державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу-відмовити.

Заходи забезпечення позову вжиті у цивільній справі № 354/29/16-ц згідно ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області суду від 10 лютого 2016 року у виді заборони на вчинення певних дій та заборони державному нотаріусу Мотрук Н.Д. Яремчанської міської державної нотаріальної контори вчиняти дії щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі №147/2015, відкритій ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 до вирішення цивільної справи по суті- скасувати після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення після набрання ним законної сили, для негайного виконання в частині скасування заходів забезпечення позову, направити до Яремчанської міської державної нотаріальної контори(78501, вул. Курортна,2 м. Яремче Івано-Франківська область).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає: АДРЕСА_4 .

Третя особа: - Яремчанська міська державна нотаріальна контора, місце знаходження: 78501, вул. Курортна,4/2 с. Яремче Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 03100914.

Повне судове рішення складено 30 березня 2021 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук