Постанова

від 25.03.2021 по справі 195/1317/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1758/21 Справа № 195/1317/20 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним рішення сесії , -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним рішення сесії (а.с. 3-7).

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до свідоцтва про власність на житло від 17.01.1997 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.11.2011 серія ЯЯЯ № 948143- є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначає що є користувачем земельної ділянки прилеглої до багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 з 19 листопада 1982 року, якою він добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 38років. Відповідач, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 . В травні 2020 року позивачу стало відомо про рішення сесії Томаківської селищної ради від 28.04.2020 року № 2275-61/VII Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок громадянам у власність . Позивач вважає, що ОСОБА_2 заволоділа частиною сусідньої земельної ділянки разом із насадженнями, якою позивач користується та обробляє протягом 38 років, обмеживши доступ до неї шляхом встановлення бетонної огорожі, оскільки будь-яких документів щодо встановлення та погодження меж земельних ділянок позивач не підписував. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням часток співвласників не здійснювався. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду за даними позовними вимогами.

Просить суд визнати недійсним рішення сесії Томаківської селищної ради від 28.04.2020 року № 2275-61/VII Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок громадянам у власність у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 1225455100:03:001:1570 площею 0.0230 га для індивідуального садівництва, яка розташована в

АДРЕСА_4 від 20 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі /а.с. 164-166/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з«ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 170-177).

ОСОБА_2 скористалась своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1

Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не скористались своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 в якому знаходиться три квартири, що зокрема підтверджується свідоцтвом про власність на житло від 17.01.1997 року та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.11.2011 року серія НОМЕР_1 .

Згідно договору купівлі-продажу № 916 від 26.12.2017 року виданого приватним нотаріусом Корнієнко Ю.В., ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.06.2020 № 211084593.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.12.2017 року приватним нотаріусом Корнієнко Ю.В., ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 1225455100:03:001:0037, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Рішенням Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області від 28.04.2020 № 2275-61/VII Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок громадянам у власність ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0230 га, кадастровий номер 1225455100:03:001:1570, цільове призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва для індивідуального садівництва. Дане рішення було прийняте, зокрема, на підставі заяви громадянки ОСОБА_2 , Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16.12.2019 №9100770642019, Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.02.2020 № 1924/82-20, у відповідності до Проекту землеустрою.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16.12.2019 №9100770642019 та висновку від 14.02.2020 № 1924/82-20, земельна ділянка площею 0,0230 га, кадастровий номер 1225455100:03:001:1570, має категорію земель - землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - багаторічні насадження, землі запасу (код 16.00), запропоновано проектом - 01.05 Для індивідуального садівництва, раніше власника не мала та була вільною. При передачі у власність громадянці ОСОБА_2 , цільове призначення земельної ділянки не змінювалось.

Статтею 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до спірної земельної ділянки та ним не було надано до суду доказів його права користування та реєстрацію такого права власності, оскільки вищевказана земельна ділянка не є суб`єктом права спільної сумісної власності, не є земельною ділянкою на якій розташований будинок та не є прибудинковою територією будинку по АДРЕСА_2 , цільове призначення даної земельної ділянки - для індивідуального садівництва. Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що твердження позивача про те, що він 38 років користувався спірною земельною ділянкою та момент прийняття Томаківською селищною радою спірного рішення земельна ділянка не була вільною та використовувалась позивачем є недоведеними, а тому також не бере їх до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що відсутні підстави для визнання недійсним рішення сесії Томаківської селищної ради від 28.04.2020 року № 2275-61/VII Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок громадянам у власність у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 1225455100:03:001:1570 площею 0.0230 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_4 , оскільки судом не встановлено будь-яких порушень чинного законодавства з боку Томаківської селищної ради при ухваленні спірного рішення, а позивачем не спростовано вказаного належними та допустимими доказами.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Колегія суддів на підставі ст. 367 ЦПК України не бере до уваги надані до апеляційної скарги докази, які просить дослідити заявник, а саме генеральний план смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, оскільки заявником не зазначено поважні причини за яких він не мав можливості подати їх до суду першої інстанції. Саме посилання заявника на те, що ним після допиту свідка заявлялось клопотання про його витребування, однак судом у його задоволенні було відмовлено не є поважною причиною, оскільки заявник мав можливість подати даний доказ до суду першої інстанції разом з позовом чи у разі відмови йому у наданні такого доказу заявити відповідне клопотання про його витребування до початку розгляду справи по суті. Однак, як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги заявник скористався таким своїм правом лише після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів не сприймає доводи позивача стосовно порушень судом норм процесуального права, оскільки дані доводи не спростовують обгрунтовані висновки суду, а зводяться лише до незгоди позивача з процесуальними рішеннями та діями суду під час розгляду вказаної справи.

Доводи скарги про те, що інтереси відповідача Томаківської селищної ради представляє неналежна та неуповноважена на це особа, колегія суддів не бере до уваги оскільки дані доводи розглядались в суді першої інстанції і яким надана обгрунтована оцінка, а тому колегія суддів вважає, що вони не підлягають додатковому правовому аналізу. Крім того, вказані доводи спростовуються змістом посадової інструкції провідного спеціаліста - юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрової роботи виконавчого комітету Томаківської селищної ради (а.с. 35-37).

Доводи скарги про те, що суд перебуваючи у нарадчій кімнаті по вказаній справи розглянув іншу справу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані доводи належними та допустимими доказами не підтверджені.

Доводи скарги про те, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки розташованої на землях передбачених містобудівною документацією під садибну забудову та перебувала у державній власності як одна земельна ділянка під багатоквартирним будинком та прилеглої до нього територією, якими користувались співвласники квартир будинку АДРЕСА_2 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, більшість доводів апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким надана оцінка, а тому додатковому правовому аналізу не підлягають.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої порзовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров