Рішення

від 22.03.2021 по справі 120/24/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 березня 2021 р. Справа № 120/24/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся керівник Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області (позивач) з адміністративним позовом до управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області (відповідач). Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. гімназії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

- зобов`язати управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. гімназії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", в сумі не менше 13308,00 грн. ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), та не менше 13908,00 грн. ( ОСОБА_3 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Жмеринською місцевою прокуратурою Вінницької області витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання органами, установами державної влади та місцевого самоврядування вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За наслідками проведених заходів встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, зокрема ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

На думку керівника Жмеринської місцевої прокуратури, неналежне виконання управлінням освіти Жмеринської міської ради делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , встановлено сторонам та третім особам строки для подання заяв по суті справи.

29.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4916/21), в якому управління освіти Жмеринської міської ради вважає заявлений позов безпідставним. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання. Нормативно-правовим актом, що регулює питання соціального захисту та матеріального забезпечення такої категорії дітей, є постанова Кабінету Міністрів України (КМУ) від 05.04.1994 № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування". Одноразова грошова допомога в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів виплачується випускникам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні від закладу для дітей-сиріт або відповідної установи. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 отримали свідоцтво про закінчення закладів загальної середньої освіти, тобто закладів, в яких не перебували на повному державному утриманні. Відповідач вказує, що управлінням освіти Жмеринської міської ради забезпечувалось непорушність прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування в частині встановлення та виконання пільг та виплати соціальних гарантій передбачених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку" від 25.08.2008 № 823.

Відповідач також вказує, що 17.11.2005 щодо ОСОБА_3 встановлено опіку відповідно до рішення виконавчого комітету Джуринської сільської ради "Про встановлення опіки над неповнолітньою ОСОБА_3 ". 16.02.2017 щодо ОСОБА_1 визначено місце проживання в сім`ї рідної бабусі ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради "Про надання статусу дитини, що позбавлена батьківського піклування № 36 від 16.02.2017. щодо ОСОБА_2 21.04.2011 прийнято рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради "Про створення прийомної сім`ї і влаштування дітей на виховання та спільне проживання" № 78 від 21.04.2011. А тому, враховуючи рішення про наявність опіки над дітьми сиротами, керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не перебувають на повному державному утримання та не перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а навчались в закладах загальної середньої освіти.

Відповідач наголошує, що управління освіти Жмеринської міської ради жодної заяви від опікунів або дітей-сиріт щодо отримання одноразової допомоги після закінчення закладів загальної середньої освіти не надходило. Жодних інформаційних листів щодо необхідності виплати коштів у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів за рахунок закладів загальної середньої освіти, а не за рахунок вищих навчальних закладів у яких діти-сироти продовжують навчання від служби у справах дітей Жмеринської міської ради про перебування на первинному обліку ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не надходило.

З урахуванням вищевикладеного, зазначає, що управління освіти Жмеринської міської ради не порушує суспільні інтереси та інтереси держави у сфері охорони здоров`я щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування. Натомість, забезпечує виконання правових, організаційних та економічних засад функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, в тому числі забезпечує дітей-сиріт, та дітей, батьківського піклування пільгами та виконанням соціальних гарантій, у зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

08.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6557/21), в якій останній навів свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Зазначив, що Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування", а саме ч. 7 ст. 8 цього Закону не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, для отримання одноразової допомоги, у зв`язку із чим за змістом наведеної норми - право на отримання одноразової допомоги мають усі випускники усіх навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а отже встановлене право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку без обмеження будь-яких умов. Вважає, що твердження відповідача про те, що випускники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які навчаючись у загальноосвітніх закладах, не перебували на повному державному утриманні, не є випускниками спеціальних закладів для дітей даної категорії, не мають права на отримання виплат, суперечать наведеним вище вимогам чинного законодавства. З урахуванням наведеного, на думку позивача, при вирішенні питання щодо виплати випускникам навчальних закладів одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, слід керуватись не вимогами КМУ від 05.04.1996 №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", а положеннями Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", який має вищу юридичну силу.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Жмеринською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За наслідками проведених заходів Жмеринською місцевою прокуратурою встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, зокрема ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

Так, згідно з інформацією служби у справах дітей Жмеринської міської ради від 03.09.2020 № 451 загальноосвітні навчальні заклади м. Жмеринка Вінницької області у 2020 році закінчили 3 випускника із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчила Жмеринську ЗОШ І-ІІІ ст. - гімназію;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчила Жмеринську ЗОШ І-ІІІ ст. № 1;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закінчила Жмеринську ЗОШ І-ІІІ ст. № 1.

Також, на запит Жмеринської місцевої прокуратури Службою у справах дітей Жмеринської міської ради від 01.09.2020 за № 33-3113вих-20 надано документи на підтвердження наявності статусу дитини - сироти (дитини, позбавленої батьківського піклування) у вищезазначених осіб (документи додано в якості додатку до позовної заяви). Також згідно наданої інформації діти - сиріти та діти, позбавлені батьківського піклування, продовжили своє навчання шляхом вступу до професійно - технічних навчальних закладів, а саме: ОСОБА_1 вступила до Жмеринського вищого професійного училища, ОСОБА_2 вступила до Вінницького центру професійно-технічної освіти технологій та дизайну, ОСОБА_3 вступила до Жмеринського вищого професійного училища.

Відповідно до інформації Жмеринської міської ради від 05.10.2020 за № 02-5/10-2450 вказаним особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів управлінням освіти Жмеринської міської ради не здійснювалась.

Відтак, оскільки, чинним законодавством України установлено обов`язок відповідача із виплати вказаній вище категорії дітей одноразової грошової допомоги після закінчення навчального закладу, керівник Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.1989, ратифікованої Постановою BP № 789-ХІ1 від 27.02.1991) (далі- Конвенція) в усіх діях щодо дітей. незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага мас приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч.2, 3 ст.3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї та законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Згідно із ст.3 Конституції України людина, її житія і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (прийнята 04.11.1950, ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засуди державної політики у цій сфері, є Закон України від 26.04.2001 №2402-111 "Про охорону дитинства".

Згідно зі ст. ст. 5, 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей. встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Відповідно до ст.25 цього Закону діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Статтями 52, 53 Конституції України передбачено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначено Законом "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон №2342-IV), який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2342-IV:

- дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;

- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;

- випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,

- особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання;

- державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що статус позбавленої батьківського піклування надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.

Як встановлено статтею 3 Закону №2342-IV, одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до статті 4 Закону №2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

За такого правового регулювання, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 16.02.2017 № 36, надано статус "дитина позбавлена батьківського піклування", оскільки її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть, видане відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринка, Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 04.09.2006, Серія НОМЕР_1 ), а батько ОСОБА_6 позбавлений батьківських прав згідно з рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2017 № 130/2485/16-ц. Дитина проживає в сім`ї рідної бабусі ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з наказу Жмеринської міської ОТГ Вінницької області № 90 від 05.10.2020 ОСОБА_1 12.06.2020 завершила отримання базової загальної середньої освіти (вручення свідоцтва про здобуття базової середньої освіти - 9 Б клас), відрахована із закладу.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпорядженням Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області від 11.01.2011 надано статус дитини, що позбавлена батьківського піклування, оскільки її мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (справа № 2-1293-2010 від 13.12.2010) позбавлена батьківських прав; у батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (справа № 2-1293/2010), були відібрані без позбавлення його батьківських прав діти, з метою захисту прав дитини. Наказом Міністерства освіти і науки України, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 комунальної власності територіальної громади, м Жмеринка від 14.06.2020 № 44/1 ОСОБА_2 переведено здобувача освіти 9-х класів до 10-го класу та вручено документи про базову загальну середню освіту. Згідно з довідкою з Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" від 07.09.2020 № 94, ОСОБА_2 дійсно навчається з 01.09.2020 на І курсі за професією "Флорист, оформлювач вітрин, приміщень та будівель".

Щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішенням виконавчого комітету Шаргородського району Вінницької області Джуринською сільською радою 17.11.2005, встановлено опіку за заявою ОСОБА_9 , яка являється тіткою останньої, що проживає АДРЕСА_2 , в зв`язку з тим, що її мати ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а батька не було. Наказом Міністерства освіти і науки України, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 комунальної власності територіальної громади м. Жмеринка № 47 від 30.07.2020 ОСОБА_3 вручено документ про освіту повної загальної середньої освіти.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не перебували на повному державному утриманні суперечать закріпленим на законодавчому рівні соціально-правовим гарантіям особи зі статусом дитини, позбавленої батьківського піклування, і не можуть бути підставою для відмови у виплаті таким дітям передбаченої законом грошової допомоги.

За правилами частини 3 статті 4 Закону №2342-IV державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, серед іншого, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до частини 7 статті 8 цього Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Таким чином, Законом №2342-IV встановлено обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, і інші.

Оскільки Закон №2342-IV не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, то, за змістом наведеної норми, право на отримання грошової допомоги мають усі випускники навчальних закладів (в т.ч. не інтернатного типу) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Так, треті особи не навчалися у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а формою їх влаштування як дітей, позбавлених батьківського піклування, як уже зазначалося, було встановлення опіки, визначення місця проживання в сім`ї бабусі, влаштування на виховання у прийомну сім`ю.

Водночас, сам факт випуску вказаних осіб з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 05.06.2019 у справі №158/1684/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У свою чергу статтею 9 Закону №2342-IV встановлено, що витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

У разі зміни форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа дозволяються трансферти між бюджетами різних рівнів.

Відповідно до статті 25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону №2342-IV установлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту статей 25, 39-9 Закону №2342-IV вбачається, що вони регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Отже, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Відповідно до п. 2.10 Положення про управління освіти Жмеринської міської ради, затвердженого рішенням Жмеринської міської ради від 15.11.2016 № 213, одним із основних завдань управління освіти є забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров`я та захисту прав учасників навчально-виховного процесу в навчальних закладах і установах освіти.

За змістом листа Жмеринської міської ради № 02-5/10-2450 від 05.0.2020 головним розпорядником бюджетних коштів закладів загальної середньої освіти на території Жмеринської міської ОТГ є управління освіти Жмеринської міської ради.

Отже, обов`язок щодо виплати третім особам випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування покладено на управління освіти Жмеринської міської ради.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону №2342-IV, згідно з якими одноразова грошова допомога підлягає виплаті у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Також суд наголошує, що обов`язок відповідача щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів із числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку є безумовним та не залежить від наявності звернень таких осіб про виплату зазначеної грошової допомоги.

Відповідно до документів (наказів загальноосвітніх навчальних закладів м. Жмеринка Вінницька область) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були відраховані з загальноосвітніх навчальних закладів у червні 2020 року, а ОСОБА_3 - у липні 2020 року.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року у розмірі 2218 грн., а з 1 липня 2020 року у розмірі 2318 грн.

Виходячи з вищенаведеної норми, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто у сумі не менше 13308 грн. кожній, а ОСОБА_3 мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто у сумі не менше 13908 грн.

Таким чином, у порушення вимог ст. 8 Закону № 2342-IV, незважаючи на законодавчо встановлений обов`язок після закінчення навчальних закладів виплатити одноразову грошову допомогу випускникам навчальних закладів із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідачем у 2020 році протиправно не нараховано та не виплачено вказані кошти ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що є протиправною бездіяльністю.

У той же час, неналежне виконання управлінням освіти Жмеринської міської ради делегованих йому державою функцій, суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності, та як наслідок реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суперечності, які виникають у зв`язку із реалізацією органами, установами державної влади та місцевого самоврядування повноважень щодо дотримання, забезпечення та захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зачіпають інтереси держави; порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно із частиною 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В даному випадку охоронюваний законом інтерес полягає в реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій (дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа. Державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності (ст. 1 Закону України "Про забезпечення організаційно- правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування").

Маючи свої специфічні потреби, інтереси, володіючи притаманними лише їй характеристиками, дитина потребує не тільки законодавчого закріплення, а і дотримання своїх прав, оскільки неспроможна захистити себе самостійно. Тому питання захисту прав дітей є частиною формування відповідної політики держави.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах, зокрема, верховенства права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, поваги до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.

Держава, як гарант цього права, здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію державної політики з питань захисту прав дітей.

Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (ст. ст. 7, 12) визначено, що органи державної влади відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Зокрема, служба у справах дітей здійснює координацію діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності, розташованих на території відповідної ради, у вирішенні питань захисту дітей; розроблення і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища і соціального захисту дітей, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей, усунення причин, що породжують ці явища, а також здійснення контролю за виконанням цих заходів та законодавства щодо соціального захисту дітей.

Так, органом, який уповноважений здійснювати заходи щодо реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є Служба у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області. Разом з тим, Жмеринською місцевою прокуратурою Вінницької області встановлено, що вказаним органом повноваження щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей, а саме дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюються неналежним чином. Як наслідок, заяви до суду в інтересах указаної вище категорії дітей про нарахування та виплату коштів одноразової допомоги не подавались, що в свою чергу вказує на неналежний захист інтересів держави у цій сфері, а також порушення прав таких дітей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 6 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено випускникам навчальних закладів у 2020 році, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як дітям, позбавленим батьківського піклування, у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у відповідності до статті 8 Закону №2342-IV, чим порушено їх права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За відсутності витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. гімназії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Зобов`язати управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. гімназії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , випускниці Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі не менше 13308,00 грн. (тринадцять тисяч триста вісім гривень) кожній; ОСОБА_3 в сумі не менше не менше 13908,00 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: керівник Жмеринської місцевої прокуратури (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Національна, 6а, код ЄДРПОУ 02909909)

Відповідач: управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Київська, 1а, код ЄДРПОУ 02125786)

Треті особи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 )

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович