Рішення

від 03.09.2007 по справі 17/146-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/146-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03.09.07                                                                                          Справа №  17/146-07

За позовом  Державного комітету України з державного матеріального резерву

до                 Селянського фермерського господарства “Оберіг”

про              виконання умов договору та стягнення 360 000 грн.

Суддя  В.Г. Суховий

Представники: згідно протоколу судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернувся з позовом Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі – Позивач) до Селянського фермерського господарства “Оберіг” (далі –Відповідач) про виконання умов договору та стягнення 360 000 грн. штрафу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору про закладення до державного резерву матеріальних цінностей № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006р., щодо поставки та закладки до державного резерву в строк до 25.09.2006р. продовольчого зерна.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судові засідання 23.05.2006р., 18.06.2007р. та 14.08.2007р. розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 03.09.2007р. представник позивача позовні вимоги  підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві та поданих в процесі судового розгляду поясненнях по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання вчетверте не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та інших витребуваних документів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 17.04.2007р.,  23.05.2006р., 18.06.2007р. та 14.08.2007р. Крім того, отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.04.2007р., якою розгляд справи було призначено на 23.05.2007р., підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06103829. Одержання відповідачем ухвали від 14.08.2007р., якою розгляд справи було відкладено на 03.09.2007р. та викликано представників сторін, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 05818980.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  в с т а н о в и в:

23 серпня 2006 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі –Позивач) та Селянським фермерським господарством “Оберіг” було укладено договір № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006р. про закладення до державного резерву матеріальних цінностей (далі - Договір), відповідно до якого                  (п.1) відповідач поставляє та здійснює закладення до державного резерву продовольче зерно врожаю 2006 року (далі - продукція) в термін до 25 вересня 2006 року, а позивач здійснює розрахунки за поставлену та закладену до державного резерву продукцію.

Пунктом п.1.2  Договору передбачено, що відповідач (підприємство за Договором) поставляє, а позивач (комітет за Договором) приймає до державного резерву пшеницю 3 класу в кількості 500 т та пшеницю 4 класу в кількості 500 т на загальну суму 720 000 грн. (з ПДВ).

Поставка продукції, відповідно до умов Договору (п.3.1.) повинна закладатись партіями на комбінати державного резерву, в даному випадку на ДП “Ніжинський комбінат хлібопродуктів” (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, по. Урожайний, 16).

Згідно з п.3.3 Договору факт закладення продукції до державного резерву оформлюється приймальним актом по формі Р-16, один примірник якого та податкова накладна подаються відповідачем позивачу протягом 10 днів з моменту закладення продукції.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв”            (далі –Закон) під терміном поставка матеріальних цінностей до державного резерву розуміється закупівля та (або) відвантаження (доставка) матеріальних цінностей на підприємства, в установи і організації для їх зберігання, а під терміном закладення матеріальних цінностей до державного резерву - прийняття матеріальних цінностей для зберігання в державному резерві.

Поставка матеріальних цінностей до державного резерву (ст. 8 Закону) і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на підставі замовлень на поставку продукції для державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат відповідальних зберігачів. У разі потреби для забезпечення виконання встановлених обсягів накопичення запасів державного резерву центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, приймає рішення про закупівлю матеріальних цінностей, у порядку, встановленому Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Постановою Кабінету Міністрів України ” № 1129 від 08.10.1997р. затверджено Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, п. 8 якого передбачено, що поставка матеріальних цінностей до державного резерву підприємствами-постачальниками здійснюється за договорами, що укладаються з Держкомрезервом, підприємствами, установами і організаціями-зберігачами відповідно до типового договору на поставку матеріальних цінностей до державного резерву, який затверджується Держкомрезервом.

Факт закладки матеріальних цінностей до державного резерву оформлюється приймальним актом по формі р-16 (п.10 Порядку та п.3.3 Договору).

Як свідчать матеріали справи, станом на час вирішення спору відповідач свої зобов'язання за Договором № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006 року не виконав, 500т пшениці 3 класу та 500т пшениці 4 класу до державного резерву відповідачем не поставлено та не закладено.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідачем не подано суду доказів поставки та закладення до державного резерву 500 т пшениці 3 класу та 500 т 4 класу відповідно до умов Договору   № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006 року, у той час як відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006р. про закладення до державного резерву матеріальних цінностей.

В процесі розгляду справи представником позивача подано лист СФГ “Оберіг” № 7 від 17.01.2007р., в якому відповідачем повідомлялось про неможливість виконання  Договору у зв'язку з тим, що затяжні дощі, які тривали довгий час, не дали змоги довести зібране зерно до кондиції і воно втратило продовольчі властивості.

Стосовно даного листа відповідача суд зазначає наступне. Обставини форс-мажору викладені сторонами в графі 5 Договору № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006р. Крім того, за наявності таких обставин (форс-мажор) що унеможливлює виконання зобов'язання, сторона повинна довести їх належними доказами та повідомити письмово іншу сторону протягом 10 днів.

Ухвалами від 18.06.2007р. та від 14.08.2007р. суд зобов'язував відповідача подати суду докази про виконання відповідачем умов договору № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006 р. щодо форс-мажору. Однак, відповідачем не подано суду будь-яких доказів настання відповідних форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим відповідач не зміг виконати свої зобов'язання за Договором, а також не подано доказів письмового повідомлення позивача про такі обставини.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати умови Договору № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006р. щодо поставки та закладки зерна до державного резерву є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 360 000 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ст. 5 Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 810 від 08.06.2006р., Державний комітет України з державного матеріального резерву має право застосовувати фінансові санкції, передбачені статтею 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”.

Частиною третьою ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” передбачено, що за прострочення поставки, недопоставку (неповне закладення) матеріальних цінностей до державного резерву постачальник (виготовлювач) сплачує неустойку в розмірі 50 відсотків вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей. Неустойка стягується до фактичного виконання зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в попередньому періоді поставки.

Договором № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006р., зокрема п. 2.1, сторони передбачили, що у разі неналежного виконання відповідачем (підприємством) своїх зобов'язань, він сплачує штраф у розмірі 50% вартості недопоставленої продукції. Крім того, згідно п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором відповідач несе відповідальність згідно Закону “Про державний матеріальний резерв”.

Отже, в даному випадку розмір відсотків (50%) передбачений як в Законі України “Про державний матеріальний резерв” (ст. 14), так і в Договорі (п. 2.1).

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

  Таким чином, оскільки вартість непоставленої до державного резерву продукції (500 т пшениці 3 класу та 500 т 4 класу) становить 720 000 грн., то 50% штрафу становить відповідно 360 000 грн.

З урахуванням наведеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 360 000 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Селянське фермерське господарство “Оберіг” (код 30240816) виконати умови договору про закладення до державного резерву матеріальних цінностей № юр-2/775з-2006 від 23.08.2006р. шляхом поставки та закладки до державного резерву пшеницю 3 класу в кількості 500 т та пшеницю 4 класу в кількості 500 т

3. Стягнути з Селянського фермерського господарства “Оберіг” (код 30240816) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву                 (код 00034016) 360 000 грн. штрафу.

      Видати наказ.

4. Стягнути з Селянського фермерського господарства “Оберіг” (код 30240816) в доход державного бюджету України судові витрати: держмито у розмірі 3 685 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Видати наказ.

Суддя