Рішення

від 03.09.2007 по справі 17/163-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/163-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03.09.07                                                                                          Справа №  17/163-07

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Донікс”  

до                   Закритого акціонерного товариства “Агробудмеханізація”

про                 стягнення 3 997,72 грн.

Суддя  В.Г. Суховий

Представники: згідно протоколу судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірми “Донікс” (далі –Позивач) до Закритого акціонерного товариства “Агробудмеханізація” (далі –Відповідач) про стягнення 3 997,72 грн., з яких 2 473,48 грн. –пеня, 522,75 грн. –інфляційні та 1 001,49 грн. –проценти за прострочення грошового зобов'язання.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 25.10.2005р. господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 265/2-2005 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, пені, інфляційних та процентів, які були нараховані станом на 20.07.2005р. Однак, зазначене рішення було фактично виконане 05.06.2006р., тобто через 320 днів. Таким чином позивачем подано позов про стягнення пені, інфляційних та процентів за період з часу прийняття рішення по фактичне його виконання.

Відповідач у відзиві № 444 від 11.06.2007р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у справі № 265/2-2005 позивач не скористався правом подати заяву про збільшення позовних вимог. Також відповідач посилається на те, що наведений позивачем розрахунок не є обґрунтованим, оскільки пеня, інфляційні та 3% річних нараховуються на суму 38 077,46 грн., в той час, як рішення суду у справі № 265/2-2005 встановлено заборгованість у сумі 37 428,70 грн. Крім того, позивачем не доведено, що після прийняття рішення 25.10.2005р. ним понесено збитки.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово подавалися заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме заява від 30.05.2005р. (Вх. № 8819 від 06.06.2007р.) та  від 09.08.2007р. (Вх. № 12431 від 14.08.2007р.). Відповідно до останньої заяви позивача про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 2 372,32 грн. пені, 1 085,73 грн. –інфляційних та 439,18 грн. –3% річних згідно з доданим до заяви розрахунком.

У зв'язку з неявкою представника позивача, неподанням ним витребуваних документів розгляд справи неодноразово відкладався. В судовому засіданні 06.08.2007р. оголошувалась перерва.

В судове засідання 03.09.2007р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог, з урахуванням заяв про збільшення, заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд                  в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2005р. справі № 265/2-2005 позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Донікс” задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Агробудмеханізація” 37 428,36 грн. –боргу, 6 913,83 грн. –пені, 3 887,79 грн. –інфляційних та 1 169,39 грн. –3% річних. Рішення суду набрало законної сили.

Однак, оскільки зазначене рішення остаточно було виконане лише 5 червня 2006 року, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 24 –28), позивачем нараховано відповідно до останньої заяви від 09.08.2007р. про уточнення позовних вимог відповідачу 2 372,32 грн. - пені, 1 085,73 грн. –інфляційних та 439,18 грн. –3% річних згідно з доданим до заяви розрахунком, а саме:

1) за договором № 37 від 07.09.2004р. (965,80 грн. - пеня з 20.07.2004р. по 12.12.2005р.; 396,15 грн. –інфляційні з липня 2005р. по травень 2006р.; 182,08 грн. –3% річних з 20.07.2005р. по 12.12.2005р.).

2)  за договором № 038 від 12.09.2004р. (1 406,52 грн. –пеня з 20.07.2004р. по 27.12.2005р.; 689,58 грн. –інфляційні з липня 2005р. по травень 2006р.; 257,10 грн. - 3% річних з 20.07.2005р. по 27.12.2005р.).

        Таким чином, стягнення зазначених сум є предметом спору  у даній справі.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання  в не залежності  від наявності вини в його діях.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені ст. 625 ЦК  відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна позиція з даного питання викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. у справі № 15/231-06.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення  1 085,73 грн. інфляційних витрат (396,15 грн. –з липня 2005р. по травень 2006р. за договором № 37 від 07.09.2004р. та 689,58 грн. з липня 2005р. по травень 2006р. за договором № 038 від 12.09.2004р.) та 439,18 грн. - 3% річних (182,08 грн. з 20.07.2005р. по 12.12.2005р. за договором № 37 від 07.09.2004р. та 257,10 грн. - 3% річних з 20.07.2005р. по 27.12.2005р. за договором № 038 від 12.09.2004р.), згідно розрахунку доданому до заяви від 09.08.2007р. про уточнення позовних вимог, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 2 372,32 грн. пені суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2005р. справі № 265/2-2005 з Закритого акціонерного товариства “Агробудмеханізація” було стягнуто 6 913,83 грн. –пені, у тому числі по договору № 036 за період з 07.09.2004р. по 20.07.2005р. –2 103,20 грн., по договору № 37 за період з 04.11.2004р. по 20.07.2005р. –2 514,85 грн., по договору № 038 з 04.10.2004р. по 20.07.2005р. –2 295,78 грн.

Відповідно до останньої заяви від 09.08.2007р. про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 2 372,32 грн. - пені, які нараховані за двома договорами, а саме:

1) за договором № 37 від 07.09.2004р. - 965,80 грн. пені за період з 20.07.2004р. по 12.12.2005р.;

2) за договором № 38 від 12.09.2004р. - 1 406,52 грн. пені за період з 20.07.2004р. по 27.12.2005р.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення 2 372,32 грн. –пені не підлягають задоволенню з огляду на те, що пеню вже стягнуто в межах шестимісячного терміну, договорами ж № 37 і 38 не передбачено іншого терміну (понад шість місяців).

Посилання позивача на те, що пеню нараховано ним з дотриманням строків позовної давності не спростовує приписів ч.6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного терміну нарахування пені з дня порушення зобов'язання.

Крім того, строк, за який підлягає перерахуванню пеня (ч.6 ст. 232 ГК України), і річний строк позовної давності (ч.2 ст. 258 ЦК України) є різними за своєю правовою природою щодо юридичного змісту та значення.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Агробудмеханізація” (код 13708491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Донікс” (код 32038467)                       1 085,73 грн. –інфляційних, 439,18 грн. - 3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 39,91 грн. та 46,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

      3.          У частині позову про стягнення 2 372,32 грн. пені - відмовити.

Суддя