Рішення

від 25.03.2021 по справі 766/5923/20

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/5923/20

Пров. №2/766/3976/21

25 березня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Лисенко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути зі Степанівської сільської ради суму матеріальних збитків в розмірі 158,10 грн., моральну шкоду в розмірі 200 тис. грн.

В обгрунтування позову вказав, що повертаючись додому на початку грудня 2019 року на нього напала зграя агресивних бродячих собак, які почали кусати його за ноги. Він викликав швидку допомогу, яка надала йому невідкладну допомогу, 05.12.2019 р. на тому ж самому місці йому знову перегородили шлях, в тому числі собаки, які раніше його покусали, він знову зателефонував до поліції, а наступного дня звернувся до органу місцевого самоврядування, які не здійснили жодного реагування. Йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 158,10 грн., оскільки йому необхідні були ліки та щеплення після укусів. Також йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 200 тис.грн., моральна шкода полягає у душевних хвилюваннях, нервовому напруженні, переляку, терпінні фізичного болю, лікуванні більше 3 місяців, йому завдана психологічна травма.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 квітня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Подані позивачем позовні заяви в новій редакції 21.04.2020 року та 06.05.2020 року повернуті позивачеві без розгляду через невиконання вимог ч.6 ст. 49 ЦПК України.

Від представника відповідача 16.06.2020 року надійшов відзив на позов, просив у задоволенні позову відмовити через недоведеність належними та допустимими доказами події отримання тілесних ушкоджень на території сільської ради саме від безпритульних собак, заподіяння матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.06.2020 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі, просили його задовольнити. Позивач вказав, що відповідач жодним чином до теперішнього часу не відреагував на ситуацію, взагалі сільська рада закрита, там неможливо нікого побачити. До лікаря він попав лише 04.12.2019 р., оскільки у нього не була укладена декларація з лікарем, крім того від укусів йому було тяжко пересуватися, йому призначили лікування, робили перев`язки та 3 місяця він проходив додаткові процедури щеплення від сказу, звертав увагу, що ситуація з безпритульними собаками ще повторилася, він повторно викликав поліцію. Все це завдало йому моральної шкоди, він досі побоюється вільно ходити оскільки очікує повторного нападу.

Представник Степанівської сільської ради в судове засідання не прибув - про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений 19.10.2020 року (арк. справи 46). Від відповідача заяв про розгляд справи у відсутність представника, відкладення розгляду справи або будь-яких інших заяв не надходило. Суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи та, з урахуванням наявності відзиву на позов, про розгляд справи у відсутність належним чином повідомленого про розгляд справи відповідача.

Суд, заслухавши вступні слова представника позивача адвоката Сисак С.П. та позивача ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З листа Головного управління Херсонського відділу поліції від 20.12.2019 р. (арк. справи 10) вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до поліції з повідомленням про напад та укуси невідомих собак 02.12.2019 р. близько 13-00 год. на шляху до кінцевої зупинки 10-го маршруту в с.Степанівка у подвір`ї між будинками вул.Кільцева, 1-а та вул. Запорізька, 7. Його заява зареєстрована в журналі ЄО за № 33916 від 05.12.2019 р. Херсонським відділом поліції ГУ НП в Херсонській області (арк. справи 10). Була проведена перевірка, за якою підтверджено напад зграї собак, які заподіяли ОСОБА_2 укуси в двох місцях нижніх кінцівок, з приводу чого було викликано швидку допомогу та патрульну поліцію. Крім того, 05.12.2019 р. о 14-00 год. зграєю собак, серед яких були ті самі собаки, що раніше здійснили напад, ОСОБА_3 було перегороджено прохід та створено загрозу повторного нападу, на що було викликано патрульну поліцію та складено заяву. Проведеними заходами встановити власників безпритульних собак не надалося можливим та дане питання не віднесено до компетенції органів поліції, рекомендовано ОСОБА_2 звернутися, зокрема до міської влади.

04.12.2019 р. позивач уклав декларацію про вибір лікаря (акр справи 12 - копія декларації), що надає первинну медичну допомогу, яким був оглянути з приводу укушених ран та направлений до хірурга, що підтверджуються відповідними записами в медичній картці хворого (арк. справи 7-9), надані рекомендації щодо лікування, встановлений графік проведення щеплень від сказу, зафіксовано наявність укушених ран та пояснення, які надавав хворий.

Вказані докази у своїй сукупності суд оцінює як належні та допустимі, що підтверджують факт нападу на позивача безпритульних собак у с.Степанівка 02.12.2019 р. та заподіяння позивачеві укушених ран кінцівок, призначення лікування та щеплення.

Суд критично ставиться до незгоди відповідача з наявністю вищевказаних обставин, оскільки відповідачем доказів, що спростовують відомості, викладені у медичній документації та листі поліції суду не надано.

Згідно фіскального чеку (арк. справи 9) позивачем придбано вата, хлоргексідін, фукорцін, бінт, левоміцітинова мазь, марлевий відріз на суму 158,01 грн., що відповідає призначенню лікаря ОСОБА_4 (арк. справи 9). Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 витратив на лікування укушених ран кінцівок 158,01 грн.

За частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;…, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Пунктом 44 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань, а також особливості відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, з огляду на які для встановлення, чи є підстави для настання відповідальності за спричинення моральної шкоди вказаними органами влади та місцевого самоврядування суду необхідно встановити: наявність шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Статтею 12 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження визначено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

У відповідності до статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Згідно із статтею 1 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові; домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі; безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Положеннями статті 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Відповідно до частин 1, 7, 9, 10 статті 24 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.

Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Відповідно до статті 341 ЦК України якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

У відповідності до пункту 13 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства, Міністерства охорони здоров`я від 17 червня 1980 собаки, незалежно від породи, належності і призначення, у тому числі і ті, що мають ошийники з номерними знаками і намордники, які знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, парках, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються бродячими і підлягають відлову.

Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок.

Шкода, заподіяна ними у разі невиявлення їхнього власника, підлягає відшкодуванню територіальною громадою, на території якої їх виловлено.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля (стаття 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів ).

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Система місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України Про місцеве самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що через нанесені невстановленими безпритульними собаками, тілесних ушкоджень йому завдано моральної шкоди, компенсувати яку повинна Степанівська сільська рада, бездіяльність якої у сфері благоустрою призвела до такої події.

Враховуючи наведене, надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування - Степанівська сільська рада допустила бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади, унаслідок якої ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень.

Розмір завданої матеріальної шкоди в сумі 158,10 грн. підтверджений наявними в матеріалах справи квитанцією, за якою придбано медичні препарати, що були призначені лікарем.

Встановивши, що потерпілий ОСОБА_1 зазнав нападу безпритульних собак у с.Степанівка, внаслідок чого йому було завдано тілесних ушкоджень, через що останній відчувала фізичний біль; переніс численні медичні процедури (перев`язки, ін`єкції антирабічними засобами за графіком тощо), стрес, відчував страх, побоювання за своє здоров`я, і ці відчуття посилювались через те, що орган місцевого самоврядування допустив бездіяльність в питанні виявлення та утримання безпритульних собак, необхідність щеплень від сказу, суд дійшов висновку, що позивачеві було завдано моральної шкоди.

Суд визначає компенсацію моральної шкоди, взявши до уваги характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, та вважає, що позивачеві заподіяна моральна шкода, яку суд оцінює з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, а також вважаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, у 10 000 грн., яка підлягає відшкодуванню Степанівською сільською радою.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір в розмірі 840,80 грн., наявність інших судових витрат судом не встановлено - позивачеві надавалася безкоштовна правова допомога.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Рішення в повному обсязі складене 30 березня 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-13, 76-81, 141, 223, 258, 264-265, 353-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Степанівської сільської ради (код юридичної особи 26518208, місцезнаходження: Херсонська область, місто Херсон, село Степанівка, вулиця Джона Говарда, будинок 55) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 158,10 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн., а разом 10158,10 грн. (десять тисяч сто п`ятдесят вісім грн. десять коп.).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Степанівської сільської ради (код юридичної особи 26518208, місцезнаходження: Херсонська область, місто Херсон, село Степанівка, вулиця Джона Говарда, будинок 55) на користь держави судовий збір 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. вісімдесят коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Херсонський міський суд Херсонської області з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус