Рішення

від 16.03.2021 по справі 766/4465/20

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/4465/20 н/п 2/766/3130/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Зуб І.Ю.,

при секретарі - Щербань А.А.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради (місцезнаходження: м. Херсон, вул. Суворова, б.29) до ОСОБА_1 (1979 року народження, місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (1977 року народження, місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Херсонський обласний Будинок дитини Херсонської обласної ради (ЄДРПОУ 01334387, місцезнаходження: 73008, м. Херсон, вул. І.Кулика, б.149-А) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того просить стягнути з відповідачів аліменти на утримання дітей.

Позов мотивований тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 є матір`ю ще двох малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько яких записаний у відповідності до ст. 135 СК України зі слів матері. На даний час діти перебувають у дитячих закладах, а саме: малолітня ОСОБА_3 знаходиться у НКП Новокаховський дитячий протитуберкульозний санаторій Джерельце Херсонської обласної ради ; малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 влаштовані до КНП Херсонський обласний Будинок дитини Херсонської обласної ради. Батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не відвідують їх дитячих закладах. Зі слів сусідів та відповідачів діти залишаються на сторонніх осіб, які мають інвалідність по зору та ведуть не завжди правильний спосіб життя або залишаються на інших дітей. Батьки вихованням та утриманням дітей не займаються, матеріальної допомоги не надають, не сприяють розвитку дітей, не турбуються про їх стан здоров`я. Зазначено, що спеціалістами служби у справах дітей з відповідачами неодноразово проводилися профілактичні бесіди щодо належного утримання та виховання своїх дітей. Рішенням херсонського міського суду Херсонської області від 11.07.2018 року та постановою Херсонського апеляційного суду від 05.12.2018 року під час розгляду питання про позбавлення батьківських прав, надано можливість виправити ситуацію щодо реалізації батьківських прав. Проте відповідачі протягом тривалого часу не виконували належним чином свої батьківські обов`язки, ухиляються від виховання та утримання дітей. Таким чином, малолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , які перебувають на обліку служби, як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах, практично є дітьми, позбавленими батьківського піклування але ніяких пільг не отримують. Питання щодо доцільності позбавлення батьківських відповідачів, розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04.03.2020 року. Органи опіки та піклування Корабельного району вважають доцільним позбавлення батьківських прав відповідачів.

Представники позивача під час розгляду справи позовні вимоги просили задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно її дітей, пояснила, що одружилась із ОСОБА_2 , знімають житло, працює неофіційно, має намір забрати своїх дітей. Вказала, що намагалась відвідувати дітей у дитячому будинку, після рішення суду, доказів відвідування надати не може, стверджує, що в даний час наявні перешкоди у спілкування з дітьми, оскільки до розгляду справи їй не дають бачитись з дітьми. Не заперечувала факту, що після ухвалення рішення суду не надавала дітям матеріальну допомогу. Визнала факт, що в її житті були складні життєві обставини, які в теперішній час змінено.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позбавлення його батьківських прав, підтримав позицію відповідача ОСОБА_1 не оспорював факт того, що не відвідував дітей та не надавав матеріальної допомоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Найченко О.Є. просив відмовити в задоволенні позовних вимоги, зазначив, що відповідач бажає піклуватись про дітей.

Представник третьої особи підтримала позовну заяву, пояснила, що візити до дітей фіксуються. В судове засідання 16.03.2021 року не з`явилась.

Заслухавши учасників процесу, свідків, малолітню дитину - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2020 року було відкрито загальне провадження по даній справі та призначено підготовче провадження.

29.07.2020 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.12.2012 р.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю є ОСОБА_1 , батько ОСОБА_14 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.04.2016 р.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00018746186 від 25.09.2017 р., відомості щодо батька дитини ОСОБА_5 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 матір`ю є ОСОБА_1 , батько ОСОБА_14 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 07.02.2018 р.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00019529559 від 07.02.2018 р., відомості щодо батька дитини ОСОБА_4 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Опитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 розповіла, що пам`ятає батьків, знає, що в неї є брати. З її пояснень вбачається, що вона бажає бути з мамою.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що в теперішній час відповідачі ведуть нормальний спосіб життя, алкогольними напоями не зловживають, орендують квартиру, ОСОБА_1 казала про намір забрати дітей.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_12 , оскільки свідок повідомила про наявність поганих стосунків з її донькою - відповідачем у справі ОСОБА_1 .

Суд також не бере до уваги покази свідка ОСОБА_13 , через заяву свідка про неприязне ставлення до ОСОБА_1 у зв`язку із її відношенням до дітей.

Відповідно до частини 8 і 9 статі 7 СК України , регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959року, визначила принципове положення, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

11.07.2018 року Херсонським міським судом Херсонської області розглянуто цивільну справу № 766/17051/17 за позовом Виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради, як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 05.12.2018 року судове рішення від 11.07.2018 року залишено без змін. Залишаючи судове рішення без змін, суд апеляційної інстанції попередив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та про можливі наслідки у разі неналежного виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Суд в даному судовому засіданні не дає оцінку доказам, які були предметом дослідження при розгляді справи № 766/17051/17.

Корабельною районною у м. Херсоні виконавчим комітетом ради надано висновок від 13.03.2020 року № 02-14-85-25 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У змісті висновку зазначено, що з 26.06.2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9 перебувають на повному державному утриманні у комунальному закладі Херсонський обласний будинок Херсонської обласної ради.

Сторона позивача не заперечувала факту, що відповідачі не запрошувались під час прийняття висновку.

З листа Комунального некомерційного підприємства Новокаховський дитячий протитуберкульозний санаторій Джерельце Херсонської обласної ради від 21.02.2020 року № 01-08/62 вбачається, що ОСОБА_3 знаходиться на лікуванні в санаторії з 07.11.2019 року, за час перебування дитину в санаторії мати та батько не відвідували, не цікавились, не телефонували.

Відповідно до актів, складених працівниками комунального закладу Херсонський обласний Будинок дитини Херсонської обласної ради від 11.10.2019 року № 692, від 11.10.2019 року № 691 з 26.08.2018 року мати дітей - ОСОБА_1 заклад не відвідувала, не телефонувала, станом здоров`я та долею синів не цікавилась, участі у вихованні не приймала, ніякої допомоги на утримання не надавала.

Відповідно до ч.3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України , мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який складається з шести пунктів та є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК ). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, відповідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, у випадках коли вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р . із змінами № 20 від 19.12.2008 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Законодавство України, яке регулює сімейні відносини визначає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Відповідно до п.п.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Позбавлення батьківських прав - це санкція, застосовувана в тих випадках, коли здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав, неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Також слід зауважити, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі Савіни проти України , пункт 49 рішення у справі Хант проти України ).

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. У своєму рішення (справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі Хант проти України ).

Сам факт невизнання відповідачами позовних вимог про позбавлення їх батьківських прав відносно дітей, свідчить про їх інтерес до дітей та бажання спілкуватись та брати участь у вихованні дітей.

Проте відповідачами не надано доказів на підтвердження факту зустрічей з дітьми, після ухвалення судових рішень у справі № 766/17051/17.

Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України ).

Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей до основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, служб у справах дітей є: запрошування для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з`ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності, вчинення правопорушень, вживати заходів щодо їх усунення.

Зазначаючи в позовній заяві про проведення профілактичних бесід з відповідачами, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження таких фактів.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачі не були запрошені на розгляд питання про доцільність позбавлення їх батьківських прав службою у справах дітей.

Таким чином з боку позивача відсутня активна поведінка щодо з`ясування та усунення обставин, які призвели до порушення прав дітей.

Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позові щодо неналежної поведінки відповідачів відносно способу життя, які б існували на час звернення до суду - не надано.

На підставі наведеного, вважати, що відповідачі злісно не виконують обов`язки по вихованню дитини та ведуть аморальний спосіб життя, на даний час немає підстав.

Також, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не містить достатнього обґрунтування в чому полягає повне та всебічне забезпечення прав та законних інтересів дітей, як наслідок позбавлення батьківських прав батьків, які стверджують про наявність бажання виховувати та утримувати дітей.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене вище суд, враховуючи відсутність активної поведінки позивача, направленої на з`ясування причин та умов, що призвели до порушення прав дітей, шляхом бесід з батьками, беручі до уваги відсутність доказів на підтвердження аморального способу життя відповідачів на час звернення до суду із даним позовом, бажання відповідачів відновити спілкування з дітьми, а також, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачів батьківських прав з огляду на недоведеність позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав.

На підстави викладеного вище, ст. ст. 150 , 164 СК України , керуючись ст. ст. 6-13 , 81 , 133 , 141 , 258 , 259 , 263- 265 ЦПК України , суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Херсонський обласний Будинок дитини Херсонської обласної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення (враховуючи вихідні дні та дні відпустки) складено 29.03.2020 року.

СуддяІ. Ю. Зуб