Ухвала

від 22.03.2021 по справі 466/8198/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/8198/18 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/3535/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р..

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Сеньків Х.І.

З участю : позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Грица О.М., відповідача ОСОБА_2 , апелянта ОСОБА_3 та її представника адвоката Гірника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу № 466/8198/18 за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про зобов`язання до вчинення дій, а саме демонтувати самовільно встановлену глуху огорожу між суміжними земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , привести огорожу між цими земельними ділянками у попередній стан у виді металевої сітки.

В обґрунтування позову покликається на те, що є власником земельної ділянки площею 0,0558га на АДРЕСА_2 . Дана земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_2 Межа проходить по встановленій огорожі із металевої сітки. Незважаючи на наявність огорожі, відповідачка у 2018 році самочинно, без згоди позивачки та без наявності дозвільних документів, встановила двохметрову глуху огорожу, що порушує норми освітлення та вентиляції будинку позивачки. За таке порушення постановою адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації від 04.10.2018р. №20/18 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій.

Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановлену глуху огорожу між суміжними земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , привести огорожу між цими земельними ділянками у попередній стан у виді металевої сітки. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2 358,00грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2019 року залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

01 жовтня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова оскаржила особа, що не брала участі у справі ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з порушенням норм процесуального права. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржуваним рішенням суду порушуються її права, оскільки вона є співвласником земельної ділянки на якій споруджена огорожа, нею надавався дозвіл та кошти на спорудження огорожі.

Зазначає, що металева сітчаста огорожа знаходиться на встановленій межі та станом на сьогодні не була демонтована, а тому суд неправильно встановив фактичні обставини справи. Вважає, що зведену металеву конструкцію не можна вважати парканом та стверджує, що така знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером №4610137500:07:003:0131 на АДРЕСА_3 , а не на межі. Підтвердженням цього є витяг з технічної документації із землеустрою від 18.12.2009 року з відповідним описом меж землекористувачів, актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 20.06.2008 року.

Наголошує, що демонтаж металевої сітки між суміжними ділянками неможливий, оскільки ОСОБА_1 здійснено забудову з розміщенням однієї із стін будови на фундаменті металевої сітки. Відтак існують ризики руйнування самовільно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_4 .

Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки ухвалив рішення про права, свободи та інтереси осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме ОСОБА_3 , що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) позивачем ОСОБА_1 надано суду Відзив на апеляційну скаргу (далі Відзив).

У Відзиві позивач ОСОБА_1 зазначає, що права ОСОБА_3 не порушені, оскільки її земельна ділянка не межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 . Спірна огорожа поставлена між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_2 , що підтверджується актом встановлення та узгодження меж землекористування (а.с.8). Співвласниками даної межі є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). Апелянт ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_5 ( відповідно до списку співвласників земельної ділянки) і в неї встановлені зовсім інші межі землекористування. Позивач ОСОБА_1 у Відзиві посилається на те, що при встановленні огорожі не дотримані п.п.3.2-3.4,5.1 Положення про порядок влаштування огорож у м.Львові, затверджене рішенням Львівської міської ради № 834 від 09.09.2011 року, а також зазначає, що постановою адміністративної комісії при Шевченківській РА ЛМР №20/18 від 04 жовтня 2018 року відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06.12.2018 року у справі № 466/8458/18 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Рішення набрало законної сили. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а судове рішення-без змін.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 , пояснення відповідача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Із матеріалів справи встановлено, що спір між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник з приводу порушення Правил благоустрою у м.Львові та Положення про порядок влаштування огорож у м.Львові, яке затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.09.2011 року №834.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками суміжних земельних ділянок.

Зокрема, ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №201183 від 24.04.2007 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.2014 року належить 11/40 частин земельної ділянки площею 0,0558 га по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 4610137500:07:003:0086), цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.7,12).

Також ОСОБА_1 належить 11/40 ідеальних і реальних частин житлового будинку АДРЕСА_4 . Вказаний цегляний будинок загальною площею 176 кв.м (а.с.10). ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.15).

Відповідач по справі ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯК № 946819 від 15.06.2012 року є співвласником земельної ділянки площею 0,0557 га по АДРЕСА_3 (кадастровий № 4610137500:07:003:0131), цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.49).

Відповідач ОСОБА_2 є власником 3/10 ідеальних і реальних частин житлового будинку у АДРЕСА_3 . Загальна площа будинку 148,2 кв.м (а.с.51).

Межа між вказаними земельними ділянками стверджується Актами встановлення та узгодження меж землекористування між співвласниками земельних ділянок на АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_1 . (а.с.8).

На цій межі була встановлена металева сітчаста огорожа.

На початку 2018 року відповідач ОСОБА_2 на межі між будинком АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 встановила нову металеву глуху огорожу, чим порушила п.20.1.24 Правил благоустрою у м.Львові за що була притягнута до адміністративної відповідальності за ст..152 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. згідно постанови адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації ЛМР № 29/18 від 04 жовтня 2018 року.

Відповідач ОСОБА_2 оскаржувала постанову адміністративної комісії Шевченківської районної адміністрації ЛМР в судовому порядку. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06.12.2018 року у справі № 466/8458/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Позивач ОСОБА_1 12.10.2018 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання демонтувати самовільно встановлену огорожу та привести її у попередній стан.

Позовні вимоги ОСОБА_1 зводились до того, що відповідач ОСОБА_2 самочинно без її згоди як суміжного землекористувача та без дозвільних документів встановила глуху огорожу, що порушує норми освітлення та вентиляції її будинку. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 20 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановлену глуху огорожу між суміжними земельними ділянками на АДРЕСА_6 , привести огорожу між цими земельними ділянками у попередній стан у виді металевої сітки. Вирішено питання судових витрат.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 лютого 2019 року залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції прописав, що відповідачка дозволу (розпорядження) районної адміністрації на облаштування огорожі не отримала, огорожа встановлена самовільно. Положенням про порядок влаштування огорож у м.Львові прописано, що огорожі земельних ділянок необхідно влаштовувати по межі земельних ділянок, визначених документами на землекористування. Висота огорожі повинна відповідати вимогам СН-441-72*, але не перевищувати 2,0 м від рівня поверхні землі (не враховуючи висоту огорожі, що служить підпірною стіною). Нижня, цокольна частина огорожі може бути глухою, висота якої не повинна перевищувати 0,75 прозорих частин огорожі до суцільних частин огорожі) повинен бути більшим за 50 відсотків (п.3.1-3.4 Положення).

Апелянт ОСОБА_3 , подаючи апеляційну скаргу як особа, яку не було залучено до участі у справі, зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 20.02.2019 року порушуються її права як співвласника земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 23.02.2012 року, серія ЯК №946819, кадастровий номер 4610137500:07:003:0131, площа земельної ділянки 0,0557 га з цільовим призначенням: обслуговування житлового будинку. У Додатку від 23.02.2002 року серія АА №195338 визначено перелік співвласників земельної ділянки серед яких значиться її прізвище (а.с.157-158).

Крім цього, вона є співвласником Ѕ житлового будинку по АДРЕСА_1 (спільна часткова власність), що знаходиться на зазначеній вище земельній ділянці, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 31.01.2008 року та Розпорядженням Шевченківської РА від 29.12.2007 року № 2109 Про затвердження висновку Львівського ОКП ЛОР БТІ та ЕО Про визначення ідеальних часток між співвласниками будинку АДРЕСА_3 . (а.с. 162-163).

Згідно паспортних даних серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 зареєстрована у АДРЕСА_5 (а.с.156).

Зазначає, що оскільки вона як співвласник земельної ділянки на АДРЕСА_3 спільними зусиллями та фінансовою допомогою разом із ОСОБА_2 облаштували огорожу на своїй земельній ділянці у вигляді металевої конструкції. Межа між їхньою земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_1 не порушена. Стара сітчаста металева огорожа залишилася у такому вигляді як вона була. Демонтаж огорожі порушить її права як співвласника земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що права ОСОБА_3 , не порушуються, оскільки спір стосується не порушення меж земельної ділянки, а порушення п.20.1.24 Правил благоустрою м.Львова за порушення яких до відповідальності притягнуто ОСОБА_2 на підставі ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Стаття 152 КУпАП перебачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до п.20.1.24 Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою ЛМР від 21.04.2011 року № 376, порушенням, яке тягне адміністративну відповідальність є самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож , риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.

Крім цього, співвласниками межі на якій розміщена спірна огорожа є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , однак чи ОСОБА_2 , чи ОСОБА_3 не надали ні адміністративній комісії Шевченківської РА м.Львова, ні суду першої та апеляційної інстанції погодження ОСОБА_1 на облаштування огорожі чи металевої конструкції між їхніми земельними ділянками.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 не визнана винною в облаштуванні металевої огорожі з порушенням вимог, які є обов`язковими для такого облаштування, доказів щодо спільного облаштування огорожі ОСОБА_2 адмінкомісії, суду першої та апеляційної інстанції не надавала, суд не вбачає порушення прав ОСОБА_3 як співвласника земельної ділянки, межі якої не порушено та не оспорюються.

Європейський Суд з прав людини у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95,п.61 ECYR1999 -УІІ прописав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п.62 там же) тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона немає права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою-домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа Рябих проти Росії, заява № 52854/99,п.52, ECHR, 2003-ІХ).

Враховуючи вищезазначене, що права апелянта ОСОБА_3 не були предметом розгляду судом першої інстанції, не порушені, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків попередніх судів, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне закрити апеляційне провадження.

Керуючись ст. 362 ч.1 п.3, ст.362 ч.2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа без самостійних вимог: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій - з а к р и т и .

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 29 березня 2021 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк