Постанова

від 25.03.2021 по справі 728/55/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 березня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/55/21

Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/438/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.

із секретарем судового засідання - Поклад Д.В.

Позивач - Фермерське господарство МП Горизонт

Відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства МП Горизонт на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2021 року у справі за заявою Фермерського господарства МП Горизонт про забезпечення позову,

місце ухвалення судового рішення - м. Бахмач Чернігівської області

дата складання повного тексту судового рішення - 15 січня 2021 року

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ФГ МП Горизонт звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати за ним право власності на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року, що зростає на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 .

Також ФГ МП Горизонт звернулось із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просило:

заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, крім Фермерського господарства МП Горизонт , проводити будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі збирання врожаю сільськогосподарських культур на земельній ділянці загальною площею 3.72 га, кадастровий номер 7420385500:08:000:0127, на якій посіяно озиму пшеницю;

заборонити ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти перешкоди Фермерському господарству МП Горизонт щодо збирання (незібраного врожаю) сільськогосподарських культур та дозрілого врожаю, за допомогою власної або залученої спеціалізованої сільськогосподарської техніки на земельній ділянці загальною площею 3.72 га, кадастровий номер 7420385500:08:000:0127.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається, що 11.01.2010 року між ФГ МП Горизонт та ОСОБА_1 укладений на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 3.72 га кадастровий номер 7420385500:08:000:0127, зареєстрований у Бахмацькому райвідділі ЧРФ центру ДЗК 29.11.2010 року.

Вказує, що 18.09.2020 року позивачем земельна ділянка була засіяна озимою пшеницею.

25.09.2020року на адресу ОСОБА_1 направлено лист-повідомлення з пропозицією продовжити термін дії договору оренди землі від 11.01.2010 року строком на наступні 10 років.

Проте, 28 жовтня 2020 року позивач отримав лист-повідомлення 27.10.2020 року, в якому ОСОБА_1 зазначила, що не бажає продовжувати строк дії договору оренди землі і має намір самостійно обробляти орендовану позивачем земельну ділянку та використовувати її для власних потреб на свій розсуд.

Тому заявник вважає, що існує реальна загроза порушення права власності позивача на посіви сільськогосподарських культур, що знаходяться на орендованій земельній ділянці і, відповідно, на врожай цих сільськогосподарських культур, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2021 року в задоволенні заяви ФГ МП Горизонт про забезпечення позову у цій справі відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ МП Горизонт , посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ФГ МП Горизонт та вжити заходи забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ст. 31 Закону України Про оренду землі та положення ст. 321 ЦК України.

Наголошує, що між сторонами виник спір щодо визнання права власності за ФГ МП Горизонт на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року, що зростають на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 .

Зазначає, що ні у позовній заяві, ні у заяві про забезпечення позову не йдеться мова про позбавлення ОСОБА_1 права власності на її земельну ділянку, а тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на положення ст. 321 ЦК України як на підставу відмови у забезпеченні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ФГ МП Горизонт , а ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2021 року - без змін. Посилається, що згідно п. 37 Договору оренди земельної ділянки та ст. 31 Закону України Про оренду землі строк дії договору закінчився (припинив свою дію) 29 листопада 2020 року. Тому вважає, що вимоги ФГ МП Горизонт , викладені у заяві про забезпечення позову, є необгрунтованими.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ФГ МП Горизонт , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відмовляючи в задоволенні заяви ФГ МП Горизонт про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що власником вищезазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 , а право власності відповідно до положень ч.1 ст. 321 ЦК України є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавленим цього права чи обмежений у його здійсненні. Разом з тим, аявником не наведено жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За змістом ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи належним чином підтверджені. Не може бути задоволено заяву про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що між ФГ МП Горизонт та ОСОБА_1 існує спір щодо визнання права власності на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року, що зростають на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 .

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127, площею 3.72 га, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області є ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю № 016349, виданого 26 червня 2002 року.

Як убачається з матеріалів справи, 11.01.2010 року між ФГ МП Горизонт та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки площею 3.72 га кадастровий номер 7420385500:08:000:0127, зареєстрований у Бахмацькому райвідділі ЧРФ центру ДЗК 29.11.2010 року строком на 10 років.

18.09.2020 року ФГ МП Горизонт зазначена земельна ділянка була засіяна озимою пшеницею.

25.09.2020 року ФГ МП Горизонт направлено на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з пропозицією продовжити термін дії договору оренди землі від 11.01.2010 року на земельну ділянку строком на 10 років.

28 жовтня 2020 року ФГ МП Горизонт отримано лист-повідомлення від ОСОБА_1 , що вона не бажає продовжувати строк дії договору оренди землі та має намір самостійно обробляти земельну ділянку і використовувати її для власних потреб на свій розсуд.

Як встановлено апеляційним судом, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам проводити будь-які сільськогосподарські роботи зі збирання сільськогосподарських культур на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, позивачем не доведено, що існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду за наслідками розгляду заявлених позовних вимог про визнання права власності на врожай.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.

Пунктом 23 Договору оренди земельної діянки передбачено,що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 43 вказаного Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір оренди земельної ділянки набрав чинності саме з 29.11.2010 року і строк його дії закінчився 29.11.2020 року.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно приписів ст. 34 вищезазначеного Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконаня орендарем обов`язку повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Тому, апеляційний суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 правомірно скористалась своїм правом на розірвання договору оренди належної їй на праві власності земельної ділянки з ФГ МП Горизонт .

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви позивача.

Такі висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17 та ухвалі Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 761/4085/18.

Отже, враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, не обґрунтував належним чином необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову, не навів беззаперечних доказів про здійснення відповідачкою дій щодо відчуження врожаю озимої пшениці з метою уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи скарги про те, що вжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову не буде перешкоджати чи обмежувати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 , до збору ФГ МП Горизонт врожаю озимої пшениці у 2021 році, буде позбавлена права володіти, користуватись та розпоряджатись належною їй земельною ділянкою, незважаючи на закінчення 29.11.2020 року укладеного з позивачем договору оренди землі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому ухвала Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2021 рокупідлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства МП Горизонт залишити без задоволення.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: