Постанова

від 21.05.2021 по справі 728/55/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 травня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/55/21

Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/677/21

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Бобрової І.О.,

суддів - Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

сторони:

позивач - Фермерське господарство МП Горизонт ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства МП Горизонт на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2021 року у справі за позовом Фермерського господарства МП Горизонт до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року,

місце ухвалення судом першої інстанції рішення - м. Бахмач,

дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення - 03.03.2021,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Фермерське господарство МП Горизонт звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому, після усунення 16.01.2021 недоліків позовної заяви (а.с. 93-95), просило визнати за ним право власності на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127, площею 3.72 га, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що 11.01.2010 між сторонами було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Бахмацькому райвідділі ЧРФ центру ДЗК, про що вчинено запис від 29.11.2010 за № 041083200153.

25.09.2020 позивач, користуючись переважним правом орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, направив на адресу відповідачки лист-повідомлення з пропозицією продовжити термін дії укладеного договору строком на 10 років, до якого додав три примірники проекту додаткової угоди від 25.08.2020 з проханням їх погодити, підписати та повернути відправнику.

28.10.2020 позивачем отримано повідомлення відповідачки від 27.10.2020 про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі, оскільки має намір самостійно її обробляти.

11.11.2020 позивач звернувся до ОСОБА_1 з листом, в якому зазначив, що ним було здійснено посів сільськогосподарських культур, зібрання врожаю яких ще не здійснено, отже, право на такі посіви та врожай має виключно позивач. Від отримання вказаного поштового відправлення відповідачка відмовилась.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду в постанові від 22.05.2018 у справі № 911/1779/17, позивач зазначає, що виникнення права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур пов`язується із користуванням земельною ділянкою, отже право власності на врожай має лише особа, яка за достатніх правових підстав використовує певну земельну ділянку, або на умовах оренди, або постійного користування, або за наявності інших, визначених законодавством, речових прав на землю. Оскільки позивач є належним орендарем спірної земельної ділянки, йому належить речове право на посіви, зроблені на ній, та на урожай від цих посівів.

На думку фермерського господарства, воно обґрунтовано передбачало продовження орендних правовідносин та здійснило посів озимої пшениці ще до отримання повідомлення відповідачки про небажання продовжувати такі відносини. Також просило врахувати, що ним були понесені витрати на підготовку ґрунту, добрива та посівний матеріал.

Посилаючись на положення статей 316, 317, 328, 392 ЦК України зазначає, що позовна вимога про визнання права власності - це вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов`язаних з позбавленням володіння, визнання права власності спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права та виключення домагань на приналежне власнику майно.

У висловленому ОСОБА_1 намірі самостійно обробляти земельну ділянку та використовувати її на власний розсуд позивач вбачає реальну загрозу порушення свого права власності на посіви та їх майбутній врожай, що знаходяться на орендованій земельній ділянці, у зв`язку з чим вимушений звернутись за захистом свого права у судовому порядку.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Фермерське господарство МП Горизонт в особі свого представника - адвоката Мамедова А.В. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає рішення незаконним, таким, що ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу виразилось у неправильному застосуванні положень ст. 31,33 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 321 ЦК України, ч. 1,3 ст. 212 ЗК України, порушень положень ст. 59,60 ЦПК України, незастосуванні положень ст. 189,775 ЦК України, ст. 95 ЗК України, ст. 179,184,331 ЦК України, ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні .

Доводи апеляційної скарги аналогічні мотивам позовної заяви. Скаржник зазначає, що ним було виконано всі вимоги Закону України Про оренду землі щодо укладення договору оренди землі на новий строк, ним було направлено ОСОБА_1 повідомлення з пропозицією продовжити термін дії договору оренди, а припустити, що відповідачка відмовиться від такої пропозиції, господарство не могло, оскільки протягом всього строку дії договору ніяких нарікань від неї не надходило.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка на момент внесення ним добрив та посіву озимої пшениці перебувала в його законному користуванні на підставі договору оренди, тому висновки суду першої інстанції щодо самовільного використання позивачем земельної ділянки, на його думку, є необґрунтованими.

Крім того, звертає увагу на твердження районного суду про те, що підставою для відмови в продовженні строку оренди є не бажання відповідачки самостійно обробляти землю, а намір її сина використовувати земельну ділянку. Тобто судом не було встановлено ніяких причин, які б змусили відповідачку відмовитися від продовження договору оренди, окрім бажання її сина.

На думку скаржника, суд помилково послався на положення ч. 1 ст. 321 ЦК України як на підставу відмови в задоволенні позову, оскільки в даному випадку мова йдеться про визнання права власності на посіви та врожай пшениці 2021 року, а не про будь-яке позбавлення або обмеження права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, позивач зазначає, що особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви та насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках, таким чином, на думку позивача, оскільки він має належний статус орендаря спірної земельної ділянки, йому належить речове право на посіви, здійснені на ній.

Окрім наведеного, скаржник зазначає, що в судовому засіданні 03.03.2021 представником відповідачки був її син ОСОБА_2 , який не є адвокатом, а тому у суду були відсутні підстави допускати його до участі у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ МП Горизонт відповідачка ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що строк дії договору оренди землі закінчився 29.11.2020. Листом від 27.10.2020 відповідачка повідомила орендаря про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та вказала щоб позивач не використовував земельну ділянку після закінчення цього строку і просила не проводити посівні роботи та повернути їй земельну ділянку у строки та стані, передбачені чинним законодавством. Оскільки строк дії договору оренди землі закінчився, земельна ділянка підлягає поверненню власнику, який вправі використовувати її на власний розсуд.

Відповідачка звертає увагу суду на те, що вона неодноразово усно повідомляла позивача про намір самостійного оброблення своєї земельної ділянки, що під час розгляду справи судом останнім не заперечувалось.

Просить врахувати, що позивач не узгодивши попередньо з відповідачкою питання щодо продовження строку дії договору оренди, 18.09.2020 засіяв земельну ділянку культурою, термін дозрівання якої та збір врожаю перебувають поза межами строку дії договору, натомість, йому було відомо, що строк дії договору закінчується, тому підстави для обробітку землі в нього були відсутні. Позивач повинен був припускати можливість заперечень з боку відповідачки на продовження строку дії договору.

Щодо доводів скаржника про неналежне представництво в суді першої інстанції, ОСОБА_1 зазначає, що її представник мав повне право представляти її інтереси в силу положень статей 60, 62 ЦПК України, а тому такі доводи не відповідають дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вказав, що враховуючи, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки закінчився 29.11.2020 земельна ділянка підлягає поверненню власнику, який вправі використовувати її на свій розсуд. При цьому судом враховано, що відповідачка у передбачений чинним законодавством строк повідомила позивача про відмову у продовженні строку дії договору та намір використовувати та обробляти зазначену земельну ділянку самостійно.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач, не узгодивши попередньо з відповідачкою питання щодо продовження строку дії договору оренди, 18.09.2020 засіяв зазначену земельну ділянку сільськогосподарською культурою, термін дозрівання якої та збір врожаю поза межами строку його дії, хоча міг припускати можливість заперечень з боку відповідачки щодо продовження строку дії договору. При цьому, сам факт обробітку позивачем зазначеної земельної ділянки, внесення ним добрив поза межами строку дії договору, не може бути підставою для визнання права власності на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 , а у разі самовільного використання земельної ділянки, відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 212 ЗК України, збитки не підлягають відшкодуванню. Отже, в разі задоволення вимог позивача, відповідачка, як власник, буде позбавлена можливості реалізувати право власності щодо належної їй земельної ділянки, передбачене ст. 41 Конституції України та частин 1, 2 ст. 319 ЦК України. Оскільки власником вищезазначеної земельної ділянки є відповідачка ОСОБА_1 , а право власності відповідно до положень ч.1 ст. 321 ЦК України є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавленим цього права чи обмежений у його здійсненні, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З такими висновками Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2021 року колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3.72 га, розташованої на території Курінської сільської ради з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ - ЧН № 016349 (а.с. 20).

11.01.2010 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством МП Горизонт в особі голови Харченка М. П. укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3.72 га ріллі строком на 10 років, який зареєстровано у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 29.11.2010 за № 041083200153 (а.с.14-15). На підставі вказаного договору у ФГ МП Горизонт виникло право оренди земельної ділянки площею 3.7158 га, з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127, що належить ОСОБА_1 , строком на 10 років, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 13).

Актом від 11.01.2010, належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127, межі якої визначено технічною документацією по складанню державних актів про право власності на землю, затвердженою розпорядженням голови Бахмацької РДА № 69 від 07.03.2002, орендар прийняв до використання та нагляду. Актом від 30.11.2010 ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в натурі, а ФГ МП Горизонт прийняло її в оренду терміном на 10 років (а.с. 16).

Відповідно до п. 43 договір оренди землі, укладений між сторонами, набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації Бахмацьким районним відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК. Отже, датою набрання чинності договору є дата його реєстрації - 29.11.2010.

Згідно з п. 37 дія Договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Умов щодо автоматичного поновлення строку дії договір не містить.

Згідно з п. 21 договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п. 8 договору після закінчення його строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі він повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору попередити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пропозиція ФГ МП Горизонт щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки до 2030 року з трьома примірниками додаткової угоди від 25.08.2020, була направлена ОСОБА_1 25.09.2020 (а.с. 64) та цього ж дня отримана нею особисто (а.с. 62). Даним листом підприємство також просило погодити, підписати та повернути на його адресу додаткову угоду №1 від 25.08.2020 до раніше укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки (а.с. 66-68).

Однак, листом від 27.10.2020 ОСОБА_1 повідомила директора ФГ МП Горизонт , що не має наміру продовжувати строк дії договору оренди землі, який закінчується 29.11.2020, і щодо його поновлення заперечує, оскільки має намір обробляти її самостійно. Просила утриматися від вчинення дій, які б перешкоджали їй, як власнику, відразу після закінчення дії договору використовувати свою земельну ділянку (а.с. 65).

У відповіді на вказаний лист від 05.11.2020 ФГ МП Горизонт повідомило ОСОБА_1 , що господарство як орендар земельної ділянки, що належним чином виконує умови договору оренди, скористалось своїм переважним правом поновлення строку договору шляхом направлення повідомлення з проектом додаткової угоди, що нею отримані. Господарством на орендованій земельній ділянці здійснено посів сільськогосподарських культур, зібрання врожаю яких ще не здійснено, отже право на зібрання цього врожаю має виключно ФГ МП Горизонт (а.с. 68-69). Від отримання вказаного листа відповідачка відмовилася (а.с. 71 зворот).

Актом від 02.11.2020, за результатами обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127 встановлено, що на ній ФГ МП Горизонт проведено посів озимої пшениці, сходи якої спостерігаються візуально (а.с. 21).

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами статті 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 1 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

В п. 11 частини 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" закріплено визначення поняття зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Статтею 189 ЦК України передбачено, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Зазначене положення кореспондується загальній меті відносин найму - користування річчю наймачем, тобто вилучення корисних властивостей речі, а отже, всі корисні властивості речі, що виявляються у можливості приносити плоди, доходи або продукцію, вилучає наймач.

Таким чином, право власності землекористувача на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур визнається та захищається законом. Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені ЦК України та ЗК України і пов`язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України). Це положення кореспондується статтею 13 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 25 частиною 1 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що орендар земельної ділянки, окрім іншого, має право отримувати продукцію і доходи.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 при розгляді справи № 917/2060/17, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, на яку посилається позивач, зазначено, що виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою.

Отже особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 18 Закону України Про оренду землі в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди, було передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином строк дії укладеного між сторонами договору, зареєстрованого 29 листопада 2010 року, - до 29.11.2020.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є визнання права власності на посіви пшениці та урожай від цих посівів, що зростають на земельній ділянці, взятій в оренду у ОСОБА_1 .

Доводи скаржника, що суд неправильно застосував ст. 95 Земельного кодексу України, ст.179, 184, 189, 321, 331, 775 ЦК України, оскільки не встановив, кому належить право власності на посіви і насадження, колегія суддів вважає слушними. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що на момент передпосівної обробки землі та внесення посівного матеріалу законним користувачем земельної ділянки був скаржник, тому саме він має бути власником врожаю, отриманого з своїх посівів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт обробітку позивачем земельної ділянки відповідачки, придбання і внесення ним добрив, посіву озимої пшениці 18.09.2020 підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 22-27, 39), копією наказу ФГ МП Горизонт № 21 від 01.07.2020 про встановлення меж поля № 1, до якого, зокрема, входить земельна ділянка позивачки к.н. 7420385500:08:000:0127 (а.с. 29), копією наказу ФГ МП Горизонт № 25 від 03.08.2020 про затвердження плану посіву, відповідно до якого на полі № 1 заплановано посів озимої пшениці (а.с. 28), копіями актів ФГ МП Горизонт за серпень - листопад 2020 року про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин під урожай 2021 року на полі № 1 (а.с. 30-38), копіями подорожних листів трактора від 20.08.2020, 26.08.2020, 11.09.2020, 15.09.2020 для внесення добрив на поле №1 (а.с. 40-45,48-49), від 14.09.2020, 16.09.2020 для оранки та культивації поля №1 під озиму пшеницю (а.с. 46-47,50-51), від 18.09.2020 для посіву насіння озимої пшениці в розмірі 1000 кг на поле № 1 (а.с. 52-53), від 16.10.2020, 30.10.2020, 13.11.2020 для обприскування посівів озимої пшениці (а.с. 54-59). Вказані обставини не заперечуються і відповідачкою ОСОБА_1 .

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 623/1327/16-ц зауважив, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене у сукупності, зокрема те, що засівання земельної ділянки ФГ МП Горизонт здійснювало на підставі діючого договору оренди, тобто маючи відповідну правову підставу для користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів приходить до висновку, що в силу приписів п. б ч. 1 статті 95 ЗК України, статті 25 Закону України Про оренду землі та статті 775 ЦК України ФГ МП Горизонт має право на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127, площею 3.72 га, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Оскільки апеляційний суд дійшов до висновку щодо доведеності права ФГ МП Горизонт на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року, що зростають на земельній ділянці ОСОБА_1 , апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2021 року скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

За правилами ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Сума судового збору, що підлягала сплаті за звернення з позовом складала 2270 грн. Позивачем було сплачено 3405 грн (а.с. 8). За апеляційний розгляд справи скаржник сплатив судовий збір в розмірі - 3405 грн (а.с. 151). Всього за дві інстанції - 5675 грн. Понесені судові витрати в цьому розмірі підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

При розгляді питання про відшкодування витрат понесених в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу в сумі 36 148,75 грн, апеляційний суд виходить з приписів ст.137, 141 ЦПК України та правового висновку, що висловлений 27.06.2018 Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 826/1216/16.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем до позову приєднано лише копія посвідчення адвоката (а.с.9), копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.12) та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 13.01.2021 (а.с.11).

Відповідачка у своєму відзиві на позовну заяву проти стягнення витрат в сумі 36 148,75 грн заперечувала (а.с.111).

Проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що підстави для відшкодування позивачеві витрат понесених в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу в сумі 36 148,75 грн - відсутні з огляду на те, що матеріали справи не містять жодних документів та розрахунків на підтвердження обґрунтованості цієї суми.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства МП Горизонт - задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2021 року скасувати.

Позов Фермерського господарства МП Горизонт до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року задовольнити.

Визнати за Фермерським господарством МП Горизонт право власності на посіви та врожай озимої пшениці 2021 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером 7420385500:08:000:0127, площею 3.72 га, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства МП Горизонт (16500, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Вернадського, буд. 5-б, ЄДРПОУ 21404115) 5675 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Судді Чернігівського апеляційного суду

І.О.Боброва

О.Є. Мамонова

Н.В. Шитченко

Повний текст постанови суду складений 21.05.2021