Рішення

від 29.03.2021 по справі 640/20158/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Київ № 640/20158/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою. відповідальністю Фінансова компанія ФЕНІКС доДержавної податкової служби України провизнання протиправною та скасування податкової консультації, - О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФЕНІКС (далі по тексту - позивач, ТОВ Фінансова компанія ФЕНІКС ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПС України ) про визнання протиправною та скасування податкової консультації №1064/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із змістом податкової консультації, вважає консультацію такою, що не відповідає нормам Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

01 жовтня 2020 року (вх.№ 03-14/143951/20) на виконання вимог ухвали суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого податковий орган заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема відповідач зазначає, що доводи позивача не містять доказів та обґрунтувань щодо порушення спірною індивідуальною податковою консультацією його прав та законних інтересів. Відтак, на думку податкового органу, оскільки жодних управлінських висновків оскаржувана індивідуальна податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов`язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ТОВ Фінансова компанія ФЕНІКС (код ЄДРПОУ35075436, номер запису про взяття на облік платників податків 20546 від06.04.2007 року) діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК№153 від12.07.2007 року, Ліцензії Національного банку України на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №7 від12.03.2014 року (інформація та відомості оприлюднені за посиланням: https://bank.gov.ua/files/nonbank_licensed valid perkosh.pdf ) та є небанківською фінансовою установою, яка відповідно до законодавства України, є учасником відповідних внутрішньодержавних платіжних систем, інформація та відомості щодо яких внесена Національним банком України до відповідного Реєстру платіжних систем, який є відкритими (непублічними) і інформація та відомості оприлюднені на власному офіційному веб-сайті Національного банку України.

10 грудня 2020 року ТОВ ФК Фенікс звернулось до Державної податкової служби України (надалі також - Відповідач) із запитом № 50/Ф про надання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі. Відповідачу були поставлені такі запитання:

Чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19.04.2020 року при ініціюванні платниками переказу у безготівковій формі за допомогою електронних платіжних засобів з використанням платіжних пристроїв, у тому числі програмно-технічних комплексів самообслуговування, інтернет-сайту/мобільного додатку тощо та через пункти надання фінансових послуг

На вказаний запит позивача відповідачем було надано податкову консультацію № 1064/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 16.03.2020 року, в абз. 5 стор. 2 якої вказано, що наразі чинним законодавством чітко врегульовано обов`язок небанківських фінансових установ застосовувати РРО при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого переказу за допомогою ПТКС (програмно-технічних комплексів самообслуговування).

Проте, позивач не згодний з такою позицією відповідача, вважає її протиправною та такою, що порушує права позивача, з огляду на що звертається до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі по тексту, - ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України

У відповідності до п. п. 14.1.172 п. 14.1. ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. п. 14.1.172 1 п. 14.1. ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

У відповідності до п. п. 14.1.173 п. 14.1. ст. 14 ПК України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Відповідно до ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:

- найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

- код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

- зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;

- підпис платника податків;

- дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України Про звернення громадян .

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються:

- в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями;

- у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов`язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від контролюючого органу, який йому підпорядковується, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 35 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:

- про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;

- про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.

Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п`яти календарних днів з дня їх надання.

Відповідно до ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Виходячи із змісту положень наведених вище норм ПК України, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 у справі №520/10111/18.

Судом встановлено, що позивачем поставлено питання, зокрема:

чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19 квітня 2020 року при ініціюванні платниками переказу у безготівковій формі за допомогою електронних платіжних засобів з використанням платіжних пристроїв, у тому числі програмно-технічних комплексів самообслуговування, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг?

На вказаний запит позивача відповідачем було надано податкову консультацію від 16 березня 2020 року № 1064/6/99-00-05-04-01-06/ІПК, зокрема, зазначено наступне:

Правовідносини у сфері застосування РРО регулюються Кодексом та Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-BP Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265).

Законом № 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону № 265).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов`язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з тим пунктом 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС.

Отже, наразі чинним законодавством чітко врегульовано обов`язок небанківських фінансових установ застосовувати РРО при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого переказу за допомогою ПТКС.

Разом з цим, згідно з пунктом 1 Постанови Національного банку України від 12.02.2013 № 42 Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.03.2013 за № 372/22904, операції з приймання готівки в гривнях для подальшого її переказу за допомогою платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки (робоче місце працівника, облаштоване технічним пристроєм із відповідним програмним забезпеченням, який дає змогу працівникові сформувати електронний документ на переказ готівки на підставі відповідного паперового документа та забезпечує оброблення і передавання інформації до банку/платіжної організації платіжної системи в режимі реального часу) здійснюють виключно: банки, комерційні агенти банків- юридичні особи, які уклали агентські договори з банками, небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали ліцензію відповідного органу на переказ коштів і є платіжними організаціями та/або учасниками платіжної системи та здійснюють свою діяльність відповідно до узгоджених Національним банком України правил платіжної системи.

Таким чином, якщо операції з переказу коштів та операцій з приймання готівкової виручки (готівки) від установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів для переказу готівкової виручки на банківські рахунки таких підприємств/установ здійснюються небанківською фінансовою установою за допомогою зареєстрованої належним чином платіжної системи через пункти приймання готівки (робоче місце працівника, облаштоване технічним пристроєм із відповідним програмним забезпеченням, який дає змогу працівникові сформувати електронний документ на переказ готівки на підставі відповідного паперового документа та забезпечує оброблення і передавання інформації до банку/платіжної організації платіжної системи в режимі реального часу), в цьому випадку РРО можна не застосовувати.

При цьому статтею 17 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІП Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем.

Разом з цим, суб`єкт господарювання може на добровільних засадах зареєструвати та використовувати у господарській діяльності РРО незалежно від сфери провадження такої діяльності.

Зміни до Закону № 265, які наберуть чинності з 19 квітня 2020 року, не змінюють вимог до небанківських фінансових установ щодо застосування РРО при наданні послуг з переказу коштів .

З приводу вищевикладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до редакції абзацу 1 та пункту 1 статі З Закону № 265 станом на сьогодні визначено, що Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; .

Редакція абзацу 3 пункту 2 статі 9 Закону № 265 станом на сьогодні визначає, що Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів; .

Відповідно до статті 1 Закону № 265 станом на сьогодні розрахункова операція, це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За місцем прийняття готівкових коштів, тобто за місцем розташування платіжних пристроїв та пунктів надання фінансових послуг, не здійснюється жодних розрахункових операцій, позаяк не здійснюється продажу товарів, робіт, послуг; не надається послуга з переказу коштів, оскільки момент отримання послуги з переказу коштів не пов`язаний у часі з моментом внесення грошових коштів до платіжних пристроїв та пунктів надання фінансових послуг.

Технічні особливості платіжних пристроїв та пунктів надання фінансових послуг полягають у тому, що самі по собі платіжні пристрої та пункти надання фінансових послуг це частина системи до якої входять сервер небанківської фінансової установи, комп`ютерна система небанківської фінансової установи, разом із програмною частиною, що забезпечує сам переказ.

Тобто, платіжні пристрої та пункти надання фінансових послуг виконують лише частину операції з усього циклу операції з переказу коштів, а сутність цієї функції полягає в прийнятті готівкових коштів для їх подальшого переказу на користь належного отримувача. Отже, це лише частина операції, за якою слідують інкасація, фінансовий моніторинг та безпосередньо сам переказ на користь належного отримувача.

Окремо позивач звернув увагу відповідача на те, що редакція абзацу 1 та пункту 1 статті 3 Закону про зміни визначає, що Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; .

Редакція абзацу 3 пункту 2 статті 9 Закону України Про внесення змін до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг № 128-ІХ від 20.09.2019 року визначає, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів; .

Редакція абзацу 4 пункту 2 статі 9 вказаного Закону визначає, що використання програмно-технічних комплексів самообслуговування з приймання готівки для подальшого її переказу, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій), забороняється.

Норми Закону про зміни доповнено лише забороною використання програмно-технічних комплексів самообслуговування з приймання готівки для подальшого її переказу, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій) і не змінюють інших умов застосування небанківськими фінансовими установами РРО або ПРРО при здійсненні операції з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно- технічних комплексів самообслуговування.

Враховуючи викладене, норми Закону про зміни щодо застосування небанківськими фінансовими установами реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій стосуються лише операції з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування.

З аналізу визначеного, у небанківської фінансової установи відсутня необхідність застосовувати реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про РРО, на сьогодні або застосовувати програмні реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про зміни, починаючи з 19.04.2020 року при прийомі готівки для подальшого її переказу без використання програмно-технічних комплексів самообслуговування.

Крім того у небанківської фінансової установи відсутня необхідність застосовувати реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про РРО, на сьогодні або застосовувати програмні реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про зміни, починаючи з 19.04.2020 року при прийомі готівки для подальшого її переказу з використанням інших ніж програмно-технічні комплекси самообслуговування платіжних пристроїв та через пункти надання фінансових послуг.

Таким чином, на думку позивача, небанківській фінансовій установі не потрібно застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19.04.2020 року при прийомі готівки для подальшого її переказу без використання програмно-технічних комплексів самообслуговування, а з використанням інших ніж програмно-технічні комплекси самообслуговування платіжних пристроїв та через пункти надання фінансових послуг.

Окрім операції з приймання готівки для подальшого її переказу на користь належних отримувачів небанківська фінансова установа, згідно з правилами платіжних системи, учасником яких вона є, серед видів послуг з переказу коштів у національній валюті, які надаються у платіжних системах, здійснює переказ коштів, ініційований у безготівковій формі із використанням електронних платіжних засобів.

В зв`язку з цим у позивача виникло питання щодо якого необхідно зазначити наступне:

Норми Закону про РРО, на сьогодні або Закону про зміни, починаючи з 19.04.2020 року не передбачають застосування небанківською фінансовою установою реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операції з приймання коштів в безготівковій формі для подальшого їх переказу, як з використанням ПТКС, так з використанням платіжних пристроїв відмінних від ПТКС, зокрема інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг.

З аналізу вказаних вище норм випливає, що у небанківської фінансової установи відсутня необхідність застосовувати реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про РРО, на сьогодні або застосовувати програмні реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про зміни, починаючи з 19.04.2020 року при здійсненні операції з приймання коштів в безготівковій формі для подальшого їх переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування.

Крім того у небанківської фінансової установи відсутня необхідність застосовувати реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про РРО, на сьогодні або застосовувати програмні реєстратори розрахункових операцій, відповідно до вимог Закону про зміни, починаючи з 19.04.2020року при здійсненні операції з приймання коштів в безготівковійФормі для подальшого їх переказу з використанням інших ніж програмно-технічні комплекси самообслуговування платіжнихпристроїв, зокрема інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансовихпослуг.

Отже, небанківська фінансова установа може не застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19.04.2020 року при ініціюванні платниками переказу у безготівковій формі за допомогою електронних платіжних засобів з використанням платіжних пристроїв, у тому числі програмно- технічних комплексів самообслуговування, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг.

Позивачем наголошено у зверненні, що отримання податкової консультації з вищезазначеного питання є необхідним в практичній діяльності Товариства, оскільки прямо впливає на зобов`язання Товариства з реєстрації РРО.

Відтак фактично платник податків не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, що з урахуванням пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, є підставою для скасування спірних податкових консультацій.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №826/14131/16.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно статті 139 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 16 березня 2020 №1064/6/99-00-05-04-01-06/ІПК.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс судові витрати у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФЕНІКС" (01042, Київ, Новопечерський провулок, 5, код ЄДРПОУ 35075436)

Відповідач: Державна податкової служби України (04053, Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 4300539 3)