Постанова

від 23.03.2021 по справі 756/11294/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/11294/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1724/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Кибукевич О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Шевчука А.В., у цивільній справі № 756/11294/16-ц за позовом Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Деснянський до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Деснянський (далі - ГБК Деснянський ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26 березня 2014 року на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва, виданого реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на ім`я ОСОБА_2 . Зазначив, що для оформлення свідоцтва про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 ОСОБА_2 були видані фальшиві та незаконні довідки, оскільки рішення правління та рішення загальних зборів кооперативу про прийняття останнього в члени кооперативу Деснянський та виділення йому в користування гаражного боксу за № НОМЕР_1 ніколи не приймалось, заяв вказана особа про прийняття в члени кооперативу не подавала, вступний внесок та пайовий внесок за гаражний бокс № НОМЕР_1 ніколи не сплачувала. Приміщення автомийки, яке начебто передавалось ОСОБА_2 від ГБК Деснянський в рахунок погашення невідомих боргів кооперативу перед останнім в експлуатацію не приймалось, дозвіл на проведення будівельних робіт та/або проведення реконструкції не надавався, земельна ділянка під вказаним приміщенням у власність або оренду не передавалась. Більше того, в кооперативі взагалі ніколи не було гаражного боксу № НОМЕР_1 , який з`явився на підставі сумнівного рішення правління кооперативу від 02 вересня 2013 року де було дописано пункт про присвоєння приміщенню мийки номера 397. На загальних зборах членів кооперативу від 19 березня 2016 року було прийнято рішення визнати незаконним рішення загальних зборів від 08 серпня 2013 року, яким передано мийку ОСОБА_2 . До розгляду справи по суті з`ясовано, що гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва по вул. Озерна, 3 за Договором купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужено ОСОБА_3 , який достовірно знаючи про розгляд справи і існуючий спір щодо вказаного майна відчужив гаражний бокс № НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Зважаючи на викладене, за клопотанням позивача ОСОБА_1 був залучений до участі у справі як співвідповідач.

З урахуванням викладеного, ГБК Деснянський просив визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26 березня 2014 року на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва, видане реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на ім`я ОСОБА_2 та витребувати із чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 гаражний бокс № НОМЕР_1 на користь ГБК Деснянський .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року задоволено частково позов ГБК Деснянський .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 26 березня 2014 року на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Деснянський Оболонського району м. Києва, видане реєстраційною службою Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ім`я ОСОБА_2 .

В задоволенні решти вимог ГБК Деснянський - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з кожного по 500 грн. на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Деснянський в рахунок компенсації сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_2 набув право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський по вул. Озерній, 3 в м. Києві на підставі рішення загальних зборів самого ГБК Деснянський , що по суті є правочином. Такий правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому, у суду були відсутні підстави для того, щоб вважати відповідне рішення загальних зборів ГБК Деснянський недійсним. При цьому, суд безпідставно послався на рішення загальних зборів членів кооперативу від 19 березня 2016 року про визнання незаконним рішення загальних зборів від 08 серпня 2013 року, яким передано ОСОБА_2 мийку, якій іншим рішенням було присвоєно номер НОМЕР_1 . Також, суд безпідставно послався на те, що свідоцтво про право власності від 26 березня 2014 року на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський було видане на ім`я ОСОБА_2 на підставі підробних документів, оскільки в справі відсутнє відповідне судове рішення, яким би був установлений факт підробки відповідних документів. Також, звертає увагу на те, що позивач не надав суду доказів перебування у його власності майна, яке він просив витребувати. Навпаки, в позовній заві позивач сам наголошував, що гаражний бокс № НОМЕР_1 взагалі не існував.

18 січня 2021 року адвокат Глухенький О.А., який діє в інтересах ГБК Деснянський , подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечує проти доводів відповідача ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що інформація, зазначена в довідках, на підставі яких було оформлено право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , не відповідає дійсності. Рішення загальних зборів, на підставі якого було вирішено передати приміщення автомийки у власність ФОП ОСОБА_2 , було визнано недійсним, а тому вважає, що свідоцтво про право власності від 26 березня 2014 року на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва, видане на ім`я ОСОБА_2 повинно бути визнано недійсним. Звертає увагу на те, що оскаржуване рішення суду жодним чином не порушує права відповідача ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги до нього не були задоволені судом.

В судовому засіданні адвокат Мотига М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.

Адвокат Глухенький О.А., який діє в інтересах ГБК Деснянський , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 , представник Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,ГБК Деснянський юридична особа заснована 19 листопада 1979 року рішенням загальних зборів громадян з метою задоволення потреб населення у зберіганні, ремонті, технічному та сервісному обслуговуванні автотранспортних засобів, що належать громадянам України на правах приватної власності.

Позивач у своїй діяльності керується Законом України Про кооперацію та статутом ГБК Деснянський . Статут кооперативу затверджений установчими зборами учасників від 28 лютого 2008 року.

За твердженням представника позивача, між ГБК Деснянський та ФОП ОСОБА_2 з березня 2004 року виникли правовідносини оренди нежитлового приміщення, а саме тимчасового металевого нежитлового приміщення для автомобільної мийки по АДРЕСА_1 , а.с. 21-22).

Згідно акту від 01 березня 2004 року ГБК Деснянський передало, а ФОП ОСОБА_2 , який є орендарем, прийняв з 01 березня 2004 року приміщення мийки, металеве, площею 37,2 кв.м., балансовою ціною 1 325,00 грн. по цінам 1987 року (т. 1, а.с. 38).

З листа ФОП ОСОБА_2 від 26 січня 2013 року адресованого в.о. директора ГБК Деснянський Брезвіну В.А. вбачається, що останній вимагає передати йому у власність будівлю автомийки в рахунок погашення кооперативом невиконаних грошових зобов`язань (невідшкодування коштів витрачених на реконструкцію автомийки, переплату по оренді в загальному розмірі 200 000,00 грн. (т. 1, а.с. 41-45).

Зі змісту протоколу зборів уповноважених членів ГБК Деснянський від 08 серпня 2013 року вбачається, що 08 серпня 2013 року зборами уповноважених членів ГБК Деснянський вирішено задовольнити пропозицію ФОП ОСОБА_2 та передати йому у власність будівлю мийки в рахунок погашення боргів кооперативу перед останнім (т. 1, а.с. 25-30).

За Актом передачі майна від 15 серпня 2013 року КБЕІГ Деснянський передало у власне користування автомийки за рішенням загальних зборів правління кооперативу Деснянський та зняття її з балансу кооперативу, а ФОП ОСОБА_2 прийняв автомийку загальною площею 58,8 кв.м. (т. 1, а.с. 39).

У відповідності до протоколу засідання правління ГБК Деснянський від 02 вересня 2013 року вирішено присвоїти приміщенню автомийки номер НОМЕР_1 .

Згодом, за Актом передачі майна від 01 грудня 2015 року КБЕІГ Деснянський передало у власне користування автомийки за рішенням загальних зборів правління кооперативу Деснянський та зняття її з балансу кооперативу, а ФОП ОСОБА_2 прийняв автомийку загальною площею вже 68,5 кв.м. (т. 1, а.с. 40).

26 березня 2014 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на гараж № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва площею 58,8 кв.м. (т. 1, а.с. 20).

19 березня 2016 року на загальних зборах ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва прийнято рішення про визнання недійсними рішення загальних зборів кооперативу від 08 серпня 2013 року щодо передачі приміщення мийки ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 31-37).

19 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу гаражного боксу, за умовами якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва по вул. Озерна, 3, загальною площею 58,8 кв.м., за 149 000,00 грн., які покупець повністю сплатив продавцю (т. 1, а.с. 182).

30 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу гаражного боксу, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва по вул. Озерна, 3, загальною площею 58,8 кв.м., за 169 200,00 грн., які покупець повністю сплатив продавцю (т. 1, а.с. 244).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних ГБК Деснянський та визнав недійсним свідоцтво про право власності від 26 березня 2014 року на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва, видане реєстраційною службою ГТУЮ у м. Києві на ім`я ОСОБА_2 .

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про кооперацію кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про кооперацію - вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Відповідно до Постанови Кабінету України від 17 жовтня 2013 року № 868 Про Затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка діяла на момент видачі свідоцтва на право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , абзац 22 пункту 50 для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, заявник подає: - довідку житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; - технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів Реєстраційної справи №5576145 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ Деснянський ГБК Оболонський район буд. 3 гараж НОМЕР_1 , наданої суду Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, вбачається, що рішення про державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 за фізичною особою ОСОБА_2 приймалось на підставі наданих останнім документів, в тому числі: - довідки від 29.10.2013 року ГБК Деснянський про те, що ОСОБА_2 є членом кооперативу згідно рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів КБЕІГ Деснянський від 25.03.1990 року та є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , площею 58,8 кв.м., металевий, побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 20.09.1990 року зі сплатою суми паєнакопичення у розмірі 1648 грн., - за додатком №5.2 характеристикою об`єкта вказано Машиномісце .

Тобто, вказаний гаражний бокс було оформлено за ОСОБА_2 як за членом кооперативу, який сплатив пайовий внесок в повному обсязі та був прийнятий в члени кооперативу у березні 1990 року, та за ним було закріплено саме цей гаражний бокс під № НОМЕР_1 .

Разом з тим, як зазначає ГБК Деснянський , ОСОБА_2 не був членом кооперативу та не сплачував пайові внески за гаражний бокс. В обґрунтування позовних вимог ГБК Деснянський посилався на те, що відповідач оформив право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський на підставі незаконних довідок, які були видані колишнім керівництвом ГБК Деснянський .

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу існування письмової заяви ОСОБА_2 про прийняття в члени ГБК Деснянський , внесення вступного внеску і паю у порядку та розмірах, визначених його статутом, існування рішення правління чи голови кооперативу про прийняття ОСОБА_2 до кооперативу, затвердженого загальними зборами його членів.

Більше того, сам ОСОБА_2 у своїх листах зазначав, що у нього як фізичної особи-підприємця виникли саме договірні відносини з ГБК Деснянський лише з 2004 року з оренди нежитлового приміщення для автомийки, а не відносини, що виникають між членом кооперативу та кооперативом щодо користування та розпорядження гаражним боксом.

Таким чином, довідки, надані і використані ОСОБА_2 для реєстрації свого права власності, суперечать змісту його листів, адресованих ГБК Деснянський , змісту Протоколу зборів уповноважених членів ГБК Деснянський від 08 серпня 2013 року та акту передачі майна від 01 грудня 2015 року КБЕІГ Деснянський . Більше того, не відповідають дійсним обставинам з огляду на наступне.

Також, як було встановлено, з 25 березня 1990 року ОСОБА_2 не міг бути власником гаражного боксу № НОМЕР_1 з огляду на те, що вказаний номер був присвоєний лише 02 вересня 2013 року на підставі протоколу засідання правління. ОСОБА_2 не міг 23 березня 1990 року сплатити паєнакопичення в сумі 1648,00 грн., оскільки не був на той час членом кооперативу та така грошова одиниця як гривня не використовувалася у 1990 році. Лише 25 серпня 1996 Указом Президента України Про грошову реформу в Україні вводилася в обіг гривня та її сота частина - копійка. Гаражний бокс № НОМЕР_1 не міг бути побудований та введений в експлуатацію 20 вересня 1990 року, оскільки саме мийка, розташована в ГБК Деснянський , на підставі рішення правління останніх від 02 жовтня 2013 року трансформувалась у гаражний бокс за № НОМЕР_1 . 19 березня 2016 року на загальних зборах ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва прийнято рішення про визнання недійсними рішення загальних зборів кооперативу від 08 серпня 2013 року щодо передачі приміщення мийки ОСОБА_2 . Станом на час розгляду справи рішення загальних зборів, які були проведені 19 березня 2016 року, є чинними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку свідоцтво про право власності від 26 березня 2014 року на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва видане реєстраційною службою ГТУЮ у м. Києві на ім`я ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 набув право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський по вул. Озерній, 3 в м. Києві на підставі рішення загальних зборів самого ГБК Деснянський , що по суті є правочином, оскільки, як було встановлено, свідоцтво про право власності на гаражний бокс було видане ОСОБА_2 як члену кооперативу, який виплатив пайовий внесок, а не на підставі договору.

Також, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивач не надав суду доказів перебування у його власності гаражного боксу № НОМЕР_1 , який він просив витребувати, оскільки судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.

В частині відмови в витребуванні з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 гаражного боксу № НОМЕР_1 в ГБК Деснянський Оболонського району м. Києва по вул. Озерна, 3, рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29 березня 2021 року

Суддя-доповідач

Судді