Ухвала

від 30.03.2021 по справі 520/1893/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 березня 2021 р. Справа № 520/1893/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 520/1893/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

На зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2021 вказану апеляційну скаргу залишено без руху.

Надано Головному управлінню ДПС у Харківській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що вищезазначені недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду уточненої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів поважності причин пропуску цього строку.

Роз`яснено відповідачу, що у разі неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 4 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Головним управлінням ДПС у Харківській області отримано копію вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 11.03.2021 року, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі.

Отже, останнім днем на усунення недоліків є 22.03.2021 (з урахуванням вихідних днів).

25.03.2021 року від Головного управління ДПС у Харківській області, на виконання вимог ухвали від 05.03.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому відповідач, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, окрім доводів, визначених в клопотання про поновлення строку поданому разом з апеляційною скаргою, повідомив, що в силу того, що багато працівників знаходилось на лікарняних та самоізоляції через епідемію COVID-19 відповідач намагався швидко направити документ про сплату судового збору та оскаржити повторно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі №520/1893/2020. Посилаючись на приписи ч.2 ст. 299 КАС України, просить суд надати можливість захистити інтереси держави та не позбавляти права на оскарження судового рішення.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, колегія суддів вважає строк на апеляційне оскарження таким, що не підлягає поновленню, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 520/1893/2020 складено 08.09.2020.

Отже, строк на апеляційне оскарження сплив 08.10.2020 року.

Апеляційна скарга вперше подана до суду 07.10.2020 року, тобто, в межах 30-денного строку з дня складення повного судового рішення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору у повному обсязі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Копію вказаної ухвали від 30.11.2020 року отримано апелянтом 02.12.2020 року, що підтверджується відтиском штампу Головного управління ДПС у Харківській області на копії супровідного листа.

Вдруге апеляційну скаргу подано 17.02.2020 разом з платіжним дорученням №11273 від 28.12.2020 (проведено банком 29.12.2020).

При цьому, в поданому разом з апеляційною скаргою клопотанні про поновленні строку, апелянт не наводить обставин неможливості подання апеляційної скарги раніше ніж 17.02.2020, враховуючи, що судовий збір за подання апеляційної скарги було фактично сплачено (проведено банком) 29.12.2020.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні від 25.03.2021, відповідач, як вже зазначалось вище, посилається на ті ж самі обставини, які були наведені ним в клопотанні, поданому разом з апеляційною скаргою, та які були визнані судом неповажними причинами для пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, вказує, що останній пропущений з поважних причин, оскільки обставини, які перешкоджали звернутися до суду вчасно не залежали від волевиявлення апелянта та були зумовлені неможливістю вчасно сплатити судовий збір в повному обсязі.

З приводу вказаного твердження апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 КАС України (в редакції на момент розгляду судом апеляційної інстанції), та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв`язку з неможливістю вчасно сплатити судовий збір.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

В той же час, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державному органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи, викладені апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Аналогічний висновок було висловлено Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 10.09.2020 у справі №806/2321/16.

З приводу доводів відповідача, викладених в клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги від 25.03.2021 щодо перебування на лікарняних та самоізоляції багатьох працівників через епідемію COVID-19, якими апелянт обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, довготривала процедура підготовки та підписання процесуальних документів, особливості діловодства в податкових органах не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Відповідач в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не навів суду апеляційної інстанції об`єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили відповідачеві повторно подати апеляційну скаргу раніше, ніж 19.02.2020.

Відповідач в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому на виконання вимог ухвали від 05.03.2021, не навів суду апеляційної інстанції об`єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили відповідачеві повторно подати апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог ч.5 ст.296 КАС України, раніше, ніж 17.02.2020.

Також, колегія суддів вдруге звертає увагу відповідача, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у адміністративній справі 819/1224/15-а.

Інших доводів в обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою апелянтом не наведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні, поданому апелянтом 25.03.2021, не можуть бути визнані поважними, а строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 520/1893/2020 не може бути поновлений з тих підстав, які наведені у цьому клопотанні, у зв`язку з чим подане клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 520/1893/2020, не надано належних і допустимих доказів поважності пропуску цього строку, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі 520/1893/2020 - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 520/1893/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій