Постанова

від 30.03.2021 по справі 560/2998/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2998/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.

30 березня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Хмельницький, повний текст виготовлено - 30.10.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: виробничий підрозділ Локомотивне ДЕПО Шепетівка, ПАТ "Теплоенергомонтаж" Славутське Монтажне управління про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просив:

1. Визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформленої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.01.2020 і листом № 2200-0301-8/5632 від 20.02.2020 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт. професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за Списком № 2 з 17 вересня 2019 року, зарахувавши у пільговий трудовий стаж наступні періоди:

- навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів з 19 листопада 1982 року по 30 липня 1983 року за спеціальністю помічник машиніста тепловоза і з 17 грудня 1984 року по 21 серпня 1985 року за спеціальністю машиніст тепловозу;

- роботи в локомотивному депо ст. Шепетівка з 01 серпня 1983 року по 17 грудня 1984 року та з 26 серпня 1985 року по 11 грудня 1985 року на посаді помічника машиніста тепловоза;

- роботи в Хмельницькому монтажному управлінні ТЕМ на посаді машиніста тепловоза з 27 січня 1986 року по 30 березня 1989 року;

- роботи з 30 березня 1989 року по 16 серпня 1989 року на посаді дефектоскопіста рентгено гамаграфування;

- роботи на посаді машиніста тепловоза в Славутському монтажному управлінні з 18 серпня 1989 року по 01 листопада 1991 року;

- роботи на посаді машиніста тепловоза в відокремленому підрозділі Хмельницької атомної електростанції з 06 листопада 1991 року по 18 жовтня 1993 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

За результатами розгляду заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення № 222430001214 від 14.01.2020 яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно заяви від 17.12.2019, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 6 років 3 місяці, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тривалість страхового стажу за обрахунком відповідача становить 29 років 10 місяців 15 днів, пільговий стаж відсутній.

Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача листом № 2200-0301-8/5632 від 20.02.2020.

В листі зазначено, що до пільгового стажу позивача не враховані такі періоди роботи:

- з 01.08.1983 року по 17.12.1984 року, з 26.08.1985 року по 11.12.1985 року, з 18.08.1989 року по 01.11.1991 року, оскільки надані позивачем довідки уточнюючі пільговий характер роботи за Списком № 2 оформлені з порушенням вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637;

- з 01.01.1992 року по 01.09.1992 року, оскільки в зв`язку із змінами у законодавстві зазначений період враховується лише до спеціального стажу для призначення пенсій за вислугу років. Згідно частини 5 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" взаємне зарахування періодів роботи за Списком № 2 та за вислугу років для призначення одного із зазначених видів пенсії не проводиться.

Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно надати довідки уточнюючі пільговий характер роботи за формою, передбаченою додатком № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи рішення про відмову протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

Згідно із статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

-особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

-особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, яким визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Частиною 1 статті 114 цього Закону встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ч.4 ст.24 цього Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Із змісту наведених правових норм Закону України № 1058-IV вбачається, що нарахування пенсії за віком на пільгових умовах можливе у разі наявності у позивача не менше 27 років 6 місяців загального страхового стажу, не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу, - тобто виконання робіт, перебування на посадах, які передбачені Списком № 2, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, або із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Обчислення страхового стажу проводиться територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2004 року.

Записами трудової книжки позивача підтверджується наступне:

в період з 22.11.1982 року по 30.07.1983 року позивач проходив навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів за спеціальністю помічника машиніста тепловозу;

в період з 01.08.1983 року по 17.12.1984 року - працював на посаді помічника машиніста тепловозу у Локомотивному ДЕПО станції Шепетівка, після закінчення навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів;

в період з 19.12.1984 року по 21.08.1985 року - проходив навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів за спеціальністю машиніста тепловозу;

в період з 26.08.1985 року по 11.12.1985 року - працював на посаді помічника машиніста тепловозу у Локомотивному ДЕПО станції Шепетівка, після закінчення навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів;

в період з 27.01.1986 року по 29.03.1989 року - працював посаді помічника машиніста тепловозу у Хмельницькому монтажному управлінні ТЕМ;

в період з 30.03.1989 року по 16.08.1989 року - працював на посаді дефектоскопіста рентгено гамаграфування у Хмельницькому монтажному управлінні ТЕМ;

в період з 18.08.1989 року по 01.11.1991 року - працював на посаді машиніста тепловозу у Славутському монтажному управлінні тресту "Теплоенергомонтаж"; з 06.11.1991 року по 18.10.1993 року працював на посаді машиніста тепловозу у Хмельницькій АЕС.

Колегія суддів зауважує, що до набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах було передбачено Списком № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах".

Згідно розділу XXX "Транспорт" Списку № 2, до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносяться професії машиністів тепловозів та їх помічників.

У Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, розділом XXXIII "Транспорт" Списку № 2 не передбачено професії машиністів та помічників машиністів тепловозів які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У всіх послідуючих Списках № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, Списку № 2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, професії машиністів та помічників машиністів тепловозів, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах не передбачені.

Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" був чинним до 01 січня 1992 року.

Таким чином до 01 січня 1992 року, професії машиністів та помічників машиністів тепловозів є такими, що дають право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Отже, відсутність посади машиніста та помічника машиніста тепловозів в Списку №2 виробництв, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, не може поширюватись і регулювати відносини та впливати на права працівника, які виникли до набрання ним чинності.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Тож, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відтак, для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах за наявності трудового стажу за професією яка передбачена Списком № 2, в строк до 21.08.1992 року умови праці не потребують підтвердження атестацією посади або професії.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З обставин справи встановлено, що позивач при зверненні до пенсійного органу, крім заяви про призначення йому пенсії подав трудову книжку, довідки уточнюючі пільговий характер роботи від відокремленого підрозділу Локомотивне Депо Шепетівка, ПАТ "Теплоенергомонтаж", Хмельницької АЕС.

Відповідач при прийнятті рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах не взяв до уваги надані ним довідки уточнюючі спеціальний трудовий стаж, та не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з 01.08.1983 року по 17.12.1984 року, з 26.08.1985 року по 11.12.1985 року, з 18.08.1989 року по 01.11.1991 року, мотивуючи це тим, що надані позивачем довідки уточнюючі пільговий характер роботи за Списком № 2 оформлені з порушенням вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

З огляду на зазначені вище положення законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що на працівника не можна покладати відповідальність за неналежне оформлення довідок, уточнюючих пільговий характер роботи за Списком № 2, а тому недоліки таких довідок при їх оформленні не можуть слугувати підставою для позбавлення права особи на соціальний захист при вирішенні питання призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах.

Тому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 потрібно зарахувати наступні періоди роботи:

- з 01.08.1983 року по 17.12.1984 року на посаді помічника машиніста тепловозу у Локомотивному ДЕПО станції Шепетівка, після закінчення навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів;

- з 26.08.1985 року по 11.12.1985 року, на посаді помічника машиніста тепловозу у Локомотивному ДЕПО станції Шепетівка, після закінчення навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів;

- з 27.01.1986 року по 29.03.1989 року на посаді помічника машиніста тепловозу у Хмельницькому монтажному управлінні ТЕМ;

- з 30.03.1989 року по 16.08.1989 року на посаді дефектоскопіста рентгено гамаграфування у Хмельницькому монтажному управлінні ТЕМ;

- з 18.08.1989 року по 01.11.1991 року, на посаді машиніста тепловозу у Славутському монтажному управлінні тресту "Теплоенергомонтаж".

Водночас, відповідно до статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 року № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до пільгового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди його навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів за спеціальністю помічника машиніста тепловозу з 22.11.1982 року по 30.07.1983 року, з 19.12.1984 року по 21.08.1985 року за спеціальністю машиніста тепловозу, оскільки протягом трьох місяців після завершення навчання він розпочинав працювати за набутою спеціальністю.

Стосовно періоду роботи позивача з 01.01.1992 року по 01.09.1992 року на посаді машиніста тепловозу у Хмельницькій АЕС (як вказано у листі відповідача, згідно із записом у трудовій книжці період роботи зазначений по 18.10.1993 року), який не зараховано відповідачем до пільгового стажу роботи позивача, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту а) частини 1, частини 3 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Посади машиністів і помічників машиністів паровозів мають право на пенсію за вислугу років відповідно до "Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".

Згідно із частиною 5 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Порівняння змісту пункту б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пункту а) частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає підстави зробити висновок, що порядок зарахування стажу роботи особи для призначення пенсії за вислугу років повністю аналогічний до порядку зарахування стажу роботи особи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: пенсії призначаються працівникам після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Пунктом 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, вказаною нормою Закону збережено право на пенсію за вислугу років робітникам локомотивних бригад та окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень, забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах, якщо вони на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій , тобто на 11.10.2017 року, мають вислугу років та страховий стаж, потрібні для призначення такої пенсії. Список цих професій і посад затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583.

Правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не регулюється безпосередньо взаємне зарахування періодів роботи, передбачених Списком № 2 і періодів роботи які дають право на пенсію за вислугою років.

Частиною 5 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування такі дії передбачені тільки для робіт за Списком № 2 та працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Враховуючи, що законодавством не заборонено взаємне зарахування періодів роботи, передбачених Списком № 2 і періодів роботи які дають право на пенсію за вислугою років, а також те, що призначення таких видів пенсійного забезпечення проводиться за аналогічних умов, колегія суддів вважає, що період роботи позивача за період з 01.01.1992 року по 18.10.1993 року на посаді машиніста тепловозу у Хмельницькій АЕС необхідно зарахувати до пільгового стажу роботи який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 6 статті 7 КАС України - за подібними правовідносинами (аналогія закону).

Більше того, зарахувати період роботи позивача з 01.01.1992 року по 18.10.1993 року на посаді машиніста тепловозу у Хмельницькій АЕС до пільгового стажу, необхідно й на підставі того, що посада машиніста тепловозу була передбачена Списком № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах".

На підстави вищезазначеного, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Щодо дискреційних повноважень апелянта на призначення пенсії колегія суддів зазначає наступне.

Дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v.Bulgaria № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Гавенда проти Польщі від 14.03.2002).

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має прийняти рішення лише про призначення пенсії, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи до заяви підтверджують його право на призначення пенсії , а відтак відповідач не мав належних правових підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до клопотання додано ордер на надання правничої допомоги, Договір про надання правової допомоги від 02.02.2021, акт прийомки виконаних робіт (надання професійної правничої допомоги) від 03.02.2021, прибутковий касовий ордер №5/21.

Відповідно до п.2 Договору клієнт зобов`язується провести оплату наданих адвокату послуг в сумі 2100 (дві тисячі сто) гривень з розрахунку 70 (сімсот) гривень за одну годину роботи адвоката.

Згідно із актом прийомки виконаних робіт (надання професійної правничої допомоги) від 03.02.2021 до Договору про надання правової допомоги від 02.02.2021 адвокатом надано позивачу наступні послуги всього на суму 2100 грн:

- ознайомлення з апеляційною скаргою ГУПФ України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 - 1 год. витраченого часу (700 грн);

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 2 год. витраченого часу (1400 грн).

Із наданого прибуткового касового ордеру №5/21 встановлено, що адвокат ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 2100 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначеної адвокатом у акті прийомки виконаних робіт вартості наданих послуг (2100 грн.), колегія суддів виходить з наступного.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тож, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання послуг з ознайомлення з апеляційної скаргою та написання відзиву, є необґрунтованим та не співрозмірним з реальними затратами часу.

На думку суду, ознайомлення з апеляційною скаргою не потребує затрати 1 годин робочого часу кваліфікованого спеціаліста. Крім того, неспіврозмірними є й затрати 2 год. робочого часу для написання відзиву на апеляційну скаргу у даній справі з розрахунку 700 грн за 1 год. роботи.

Вирішуючи вказану заяву, колегія суддів, також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язана з ознайомленням з апеляційною скаргою та підготовкою відзиву на апеляційну скаргу у даній справі, підлягає частковому задоволенню на суму 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.