Постанова

від 16.03.2021 по справі 910/9768/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа№ 910/9768/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.03.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.11.2019 (повний текст рішення складено 26.11.2019)

у справі №910/9768/19 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент"

про скасування рішення та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" (далі - відповідач-2) в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 125/6781 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5030 га на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:438:0151), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 12.04.2019 за № 216.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, проте спірна земельна ділянка площею 0,5030 га передана ТОВ "Будінвест-менеджмент" в оренду без проведення земельних торгів. Крім того, позивач зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, рекреаційного та історико-культурного призначення, у зв`язку з чим проект землеустрою щодо її відведення підлягав обов`язковій державній експертизі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник зазначає, що договір оренди укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, проте спірна земельна ділянка площею 0,5030 га передана ТОВ "Будінвест-менеджмент" в оренду без проведення земельних торгів. Крім того, позивач зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, рекреаційного та історико-культурного призначення, у зв`язку з чим проект землеустрою щодо її відведення підлягав обов`язковій державній експертизі.

Також скаржник зазначає, що Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення щодо відведення земельної ділянки саме такої площі 0 0,5030 га не враховано державні будівельні та санітарні норми. Більш того, спірним рішенням земельну ділянку передано в оренду поза конкурсом не для експлуатації та обслуговування наявного на праві власності майна (будинку літнього типу), а для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, який відсутній на праві власності у товариства та відсутній на спірній земельній ділянці.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19. Призначено справу до розгляду на 19.02.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9768/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.02.2020 для розгляду справи № 910/9768/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптали Є.Ю., Тищенко А.І. Розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 призначено на 25.03.2020.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи № 910/9768/19, що розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 не відбудеться 25.03.2020, а також зазначено, що про час та дату судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 в судовому засіданні, яке відбудеться 03.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2020 у справі №910/9768/19 на 08.07.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9768/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2020 для розгляду справи № 910/9768/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко О.В., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 02.09.2020.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 10.08.2020 по 04.09.2020 у щорічній відпустці, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/9768/19 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 призначено до розгляду на 30.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9768/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 для розгляду справи № 910/9768/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 25.11.2020

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 на 16.12.2020

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у зв`язку виходом судді Яковлєва М.Л. у відпустку з 14.12.2020, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/9768/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 для розгляду справи №910/9768/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 10.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 на 16.03.2021.

В судовому засіданні 16.03.2021 представник відповідача-1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 16.03.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-2 в судове засідання 16.03.2021 не з`явився. Про поважність неявки в судове засідання не повідомив.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Також судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи наявне клопотання відповідача-2 про ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на що судова колегія дійшла висновку про обізнаність відповідача-2 про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача-2 та його повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, рішенням Київської міської ради від 07.02.2019 № 125/6781 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва" (категорія земель - землі водного фонду, заява ДЦ від 20.06.2015 № 01010-000179363-014, справа № Д-3371).

Відповідно до п. 2 рішення, передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "Будінвест-менеджмент", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5030 га (кадастровий номер 8000000000:66:438:0151, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000185562015) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

12.04.2019 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 125/6781 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, яка перебуває у комунальній власності Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Згідно п. 2.1. договору, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 125/6781 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:66:438:0151;

- місце розташування - Паркова дорога, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва;

- цільове призначення - 10.08 для культурно-оздоровчих потреб рекреаційних, спортивних і туристичних цілей;

- категорія земель - землі водного фонду;

- вид використання - для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу;

- розмір (площа) - 0, 5030 га;

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 28.02.2019 № 2629/86-19 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 2 278 377, 47 грн. (п. 2.2. договору).

Договір укладено на 5 (п`ять) років (п. 3.1. договору).

Договір оренди земельної ділянки від 12.04.2019 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 216.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що спірне рішення Київської міської ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Крім того, позивач зазначає, що відведена земельна ділянка більш ніж у 62 рази перевищує площу майна, для експлуатації та обслуговування якого вона відводиться, а також зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, рекреаційного та історика-культурного призначення, у зв`язку з чим проект землеустрою щодо її відведення підлягав обов`язковій державній експертизі, проте на час прийняття оскаржуваного рішення строк дії висновку державної експертизи землевпорядної документації закінчився, а тому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 125/6781 і визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.04.2019.

Ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд керувався тим, що обставини, які б свідчили про порушення відповідачем-1 приписів чинного законодавства під час прийняття спірного рішення, як підставу для укладення договору оренди земельної ділянки не встановлено, у зв`язку іщ чим суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем позову та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0, 5030 га на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:438:0151), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент", який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі 12.04.2019 за № 216

Розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, в розумінні приписів наведених норм господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

У поданій суду позовній заяві прокурор зазначає, що оскаржуваним рішенням щодо передачі відповідачу-2 земельної ділянки для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі 3 (літера`М ) у Дніпровському районі міста Києва без проведення торгів та укладеним на його виконання договором порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), не наділено повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, отже даний позов правомірно заявлено прокурором як позивачем.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи, що поняття "інтереси держави" є оціночним, а прокурором визначено в чому на його думку полягає порушення державних інтересів, судова колегія приходить до висновку, що наведені прокурором обставини, якими мотивовано необхідність звернення до суду з даним позовом за висновками суду є обґрунтованими, отже згідно з нормами чинного законодавства прокурор є органом, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією України та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Рада зобов`язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Частиною другою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою і другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судовою колегією встановлено, що наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1115-В від 03.09.2007 оформлено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" на об`єкт нерухомого майна: будинок літнього типу площею 80,70 кв.м., що складає 3/100 частини від майнового комплексу площею 2417,40 кв.м., розташований за адресою: вул. Паркова дорога № 3 (літера М) в м. Києві.

На підставі наказу № 1115-В від 03.09.2007, Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.09.2007 видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що будинок літнього типу площею 80,70 кв.м., що складає 3/100 частини від майнового комплексу площею 2417,40 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Паркова дорога № 3 (літера М) дійсно належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент".

Тож, рішенням Київської міської ради від 07.02.2019 № 125/6781 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "Будінвест-менеджмент", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5030 га (кадастровий номер 8000000000:66:438:0151, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000185562015) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

На виконання вказаного рішення, 12.04.2019 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" укладено договір оренди земельної ділянки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 216.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 03.09.2007 ТОВ "Будінвест-менеджмент" є власником будинку літнього типу площею 80,70 кв.м., що складає 3/100 частини від майнового комплексу площею 2417,40 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Паркова дорога № 3 (літера М).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки на ній розташоване нерухоме майно товариства.

При цьому, суд вказав, що жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, не передбачено врахування певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Відхиляючи доводи прокурора про незаконність відведення в оренду ТОВ Будінвест-менеджмент земельної ділянки площею 0,5030 га на Парковій дорозі, 3 (літера М ) у Дніпровському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, суд виходив з того, що на земельній ділянці розташований будинок літнього типу (літ. М) площею 80,7 кв.м., який належить на праві власності товариству

При цьому, суд зазначив, що прокурором не надано доказів, зокрема висновків експерта, якими встановлено факт перевищення в 62 рази площі спірної земельної ділянки від площі майна та площі земельної ділянки, що передбачена для його обслуговування.

Такі висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки суперечать як чинному законодавству, так і матеріалам справи

Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у дотриманні встановленого законодавством порядку ефективного та раціонального використання, збереження земель водного фонду, рекреаційного, історико- культурного призначення, які є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави

Основний закон держави зобов`язує органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (ст. 19 Конституції України)

На Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати правомочності власника землі від імені та виключно в інтересах територіальної громади, покладено повноваження передавати земельні ділянки комунальної власності у користування відповідно до Земельного кодексу України (ст. 9 Земельного кодексу України).

Законодавцем визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них підлягають продажу на конкурентних засадах (ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України).

Виключення з цього правила чітко визначені у вичерпному переліку, який закріплено законодавцем у ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Однак, у порушення вказаних норм матеріального права, суд першої інстанції, взявши до уваги факт розміщення на спірній земельній ділянці будинку літнього типу (літ. М) площею 80,7 кв.м., дійшов формального, необґрунтованого висновку про законність відведення земельної ділянки площею 0,5030 га, яка у 62 рази перевищує площу майна.

При цьому, у проекті землеустрою відсутнє обґрунтування надання ТОВ Будінвест-менеджмент земельної ділянки площею саме 0,5030 га.

Вказуючи у судовому рішенні про відсутність доказів оскарження правомірності виникнення права власності товариства на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, судом у порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не враховано наступні обставини: 1) прокурор у даній справі не ставить під сумнів законність набуття права власності товариства на майно, 2) земельна ділянка надана товариству для обслуговування та експлуатації не наявного у товариства майна, а для спортивно-оздоровчого комплексу, 3) спір у справі стосується надання в оренду земельної ділянки, площа якої значно перевищує розміщене на ній нерухоме майно, без проведення земельного аукціону.

Крім того, доводи суду першої інстанції з приводу того, що прокурором не надано доказів, зокрема, висновків експерта, на підтвердження того, що площа спірної земельної ділянки (5030 кв.м) перевищує у 62 рази площу нерухомого майна (80,70 кв.м), яке на ній розташоване, є безпідставними, оскільки такий розрахунок (5030 кв.м. : 80,70 кв.м. = 62,3) не потребує спеціальних знань та залучення для цього експертів.

Судом у порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України взагалі проігноровано доводи прокурора про те, що Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення щодо відведення земельної ділянки саме такої площі - 0,5030 га не враховано державні будівельні та санітарні норми.

Натомість, суди касаційної інстанції виходять з того, що з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, на основі державних будівельних норм і санітарних норм та правил є обов`язковим (постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 № 910/24461/16, Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 №910/18560/16).

При цьому, судом у порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України взагалі залишено поза увагою та не надано оцінки доводам прокурора про те, що спірним рішенням Київської міської ради від 07.02.2019 земельну ділянку надано в оренду поза конкурсом не для експлуатації та обслуговування наявного на праві власності нерухомого майна (будинку літнього типу площею 80,7 кв.м.), а для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, який відсутній на праві власності у товариства.

Отже, рішення суду першої інстанції прийнято у порушення ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Крім того, судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 120 Земельного кодексу України.

Судом зазначено, що на момент звернення ТОВ Будінвест- менеджмент до Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду вона вже була забудована та на ній розташовано об`єкт нерухомого майна - будинок літнього типу.

При цьому, судом не взято до уваги, що товариством оформлено право власності на майно у 2007 році, а спірна земельна ділянка площею 0,5030 га була сформована лише у 2015 році під час розробки проекту землеустрою, тому право користування на неї не могло перейти до ТОВ Будінвест- менеджмент на підставі ст. 120 Земельного кодексу України.

З аналізу положень ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що попереднім землекористувачем є особа, яка здійснила державну реєстрацію свого права користування.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 125/6781 спірна земельна ділянка відведена ТОВ Будінвест-менеджмент за рахунок земель комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Однак, невірно застосувавши до спірних правовідносин приписи ст. 120 Земельного кодексу України, суд не врахував, що оскільки у даному випадку право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,5030 га не було і не могло бути оформлено (оскільки земельна ділянка сформована лише у 2015 році) попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права до ТОВ Будінвест-менеджмент .

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суперечать наявним в матеріалах справи доказам, зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно з приписами ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, не може передаватись в оренду інакше, як із земельного аукціону.

Такі вимоги встановлені законодавцем (ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України), а відтак є обов`язковими

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у справах № 910/2333/14 (постанова від 21.01.2015), № 910/1754/15-г (постанова від 05.08.2015), № 910/3561/16 (постанова від 27.12.2016, залишена без змін постановою Верховного Суду від 02.04.2018), №910/24461/16 (постанова від 24.10.2017) та Верховний Суд у справі № 910/4528/15-г (постанова від 09.02.2018).

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 1 роз`яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

При цьому, у пункті 2 зазначеного роз`яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Оскільки на момент прийняття Київською міською радою рішення №125/6781 від 07.02.2019 спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва, судова колегія дійшла до переконання, що порушення процедури передачі такої земельної ділянки в оренду свідчить про наявність порушеного права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Києва.

У зв`язку із вищевикладеним, судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 07.02.2019 №125/6781, яким відповідачу-2 із земель комунальної власності передано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5030 га на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:438:0151) підлягають задоволенню.

Що ж до вимог прокуратури стосовно визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5030 га на Парковій дорозі, 3 (літера "М") у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:438:0151), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 12.04.2019 за № 216, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої і другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, оскільки судовою колегією рішення Ради №125/6781 визнано незаконним, то і відповідно Договір оренди земельної ділянки від 20.04.2019, укладений на виконання вказаного рішення є таким, що суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/9768/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.02.2019 №125/6781 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Будінвест-менеджмент земельної ділянки для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Парковій дорозі, 3 (літера М ) у Дніпровському районі м. Києва .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5030 га на Парковій дорозі, 3 (літера М ) у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:438:0151), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест-менеджмент , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 12.04.2019 за №216.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору за подання позовної заяви, 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню) 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-менеджмент" (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14, код ЄДРПОУ 34796458) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору за подання позовної заяви, 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню) 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/9768/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 24.03.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко