Постанова

від 24.02.2021 по справі 911/1878/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа№ 911/1878/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 24.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 (повний текст складено 09.12.2020)

по справі №911/1878/20 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барт" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою (з урахуванням письмових пояснень №99/20 від 15.09.2020 вх. № суду 19779/20 від 17.09.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" про стягнення 348 143,20 грн пені, 339 988,39 грн 35% річних та 84 641,84 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №ИН/210 від 30.05.2017 (право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №02/09-2001 від 02.09.2019), в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2020 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" 34 814,32 грн пені, 82 012,28 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 в частині стягнення 34 814,32 грн пені та відмови у стягненні 35% річних у розмірі 339 988,39 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" пеню в розмірі 348 143,20 грн та 35% річних в розмірі 339 988,39 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по договору поставки №ИН/210 від 30.05.2017.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 34 814,32 грн пені та відмови у стягненні 35% річних у розмірі 339 988,39 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано те, що 35 % річних, які передбачені умовами договору поставки не є штрафними санкціями, а є відшкодуванням втрат завданих кредитору за час користування грошовими коштами (за час прострочення грошового зобов`язання), тому до цієї вимоги судом першої інстанції неправомірно було застосовано ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Також позивач посилається на необґрунтованість зменшення місцевим господарським судом пені на 90 %.

До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на апеляційну скаргу, в якій позивач повністю підтримує доводи викладені у апеляційній скарзі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування заяви про зменшення розміру неустойки відповідач посилається на наступні обставини:

- прострочення сплати заборгованості відбулося з незалежних від відповідача обставин;

- на момент ухвалення оскаржуваного рішення основний борг був погашений відповідачем у повному обсязі;

- відповідач є виробником та постачальником власної виробленої продукції і оплата постачальниками сировини прямопропорційно залежить від здійснення розрахунків покупцями відповідача;

- у відповідача наявна значна дебіторська заборгованості, в тому числі і серед підприємств, які на даний час перебувають у стадії банкрутства;

- розмір неустойки є невиправно великим та в 1,5 рази перевищує розмір самої заборгованості перед позивачем.

- на думку відповідача, позивач не поніс збитків, у зв`язку із несвоєчасним погашенням відповідачем розрахунків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1878/20. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1878/20.

14.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1878/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 у справі №911/1878/20. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 у справі №911/1878/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2021.

29.01.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 18.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання, яке відбулося 24.02.2021 з`явилися представники сторін, які підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.05.2017 між Приватним підприємством "Інгус ойл" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Січасні технології доріг" (за договором - покупець, відповідач) укладено договір поставки №ИН/210 (надалі - договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти і сплатити нафтопродукти.

Згідно п. 3.3 договору поставки підтвердженням факту поставки товару є підписана належним чином товарно-транспортна накладна, або видаткова накладна, або акт прийому-передачі товару.

Ціна товару визначається у гривневому еквіваленті по курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України на дату поставки товару. У разі якщо, оплата товару здійснюється покупцем пізніше строку, визначеному у п. 2.3 договору, ціна товару змінюється з урахуванням п. 2.4 договору. Ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо та відображається у документах, що вказані у п. 1.2 договору (п. 2.1 договору поставки).

Ціна та кількість товару за даним договором складається з загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії (п. 2.2 договору поставки).

У п. 2.3 договору поставки сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити товар в обсязі 100% протягом одного календарного дня з моменту поставки товару, якщо інші умови оплати не обумовлені сторонами у відповідній специфікації, або додатковій угоді до цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим до 31.12.2018, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії жодна зі сторін не заявить в письмовій формі про намір припинити цей договір (п. 7.4 договору поставки).

На виконання умов вищевказаного договору, у період з 12.06.2017 по 31.10.2018 постачальником поставлено відповідачу товар на загальну суму 36 851 622,70 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідачем частково сплачено вартість товару на суму 36 410 469,30 грн, тобто залишок заборгованості відповідача склав 441 153,40 грн.

02.09.2019 між Приватним підприємством "Інгус ойл" (за договором - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт" (за договором - цесіонарій, позивач) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №02/09-2001 (далі - договір цесії) відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цементу, і стає кредитором за договором поставки (основний договір), укладеним між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (боржник).

Цесіонарій набуває права вимагати від боржника належного виконання грошових зобов`язань за основним договором в межах суми 1 213 926,82 грн, яка складається з заборгованості за товар за основним договором в розмірі 441 153,40 грн, а також відповідно до п.п. 6.1, 6.2 основного договору сплати нарахованої неустойки (пені) у розмірі 348 143,20 грн; 35% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 339 988,39 грн та інфляційних збитків в сумі 84 641,84 грн (п. 2 договору цесії).

Відповідно до п. 3 договору цесії право вимоги цедента та усі необхідні документи, які засвідчують право вимоги, що передається за цим договором та інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цемент за цим договором, передаються цементом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору, що посвідчується відповідним актом приймання-передачі.

Цесіонарій вважається новим кредитором боржника за основним договором з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, зазначеного в п. 4 цього договору (п. 4.1 договору цесії).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та визначається часом, достатнім для належного виконання цього договору сторонами (п. 8 договору цесії).

02.09.2019 між цедентом та цесіонарієм підписано акт приймання-передачі за договором цесії, у п.п. 1, 3 якого зазначено, що цедент передав, а цесіонарій прийняв право вимоги виконання боржником зобов`язань за договором поставки на загальну суму зобов`язань 1 213 926,82 грн, яка складається із заборгованості за товар за основним договором в розмірі 441 153,40 грн, а також відповідно до п.п. 6.1, 6.2 основного договору сплати нарахованої неустойки (пені) у розмірі 348 143,20грн; 35% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 339 988,39грн та інфляційних збитків в сумі 84 641,84грн (п. 2 договору цесії). Цесіонарій отримав від цедента право вимоги та всі необхідні документи, які засвідчують право вимоги щодо оплати боржником заборгованості за договором поставки та інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги.

04.10.2019 Приватним підприємством "Інгус ойл" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" повідомлення про відступлення права вимоги №0714 від 02.09.2019, яким повідомило про укладення договору цесії та реквізити нового кредитора для виконання зобов`язань, що підтверджується відповідним описом вкладення та поштовою накладною від 04.10.2019 №6501408005788 .

08.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" претензію №41/19 від 08.10.2019, в якій також повідомляв про укладення договору цесії та просив негайно оплатити заборгованість у розмірі 1 213 926,82 грн, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною від 08.10.2019 №6501407995954. 28.10.2019 вказана претензія була повернута засобами поштового зв`язку позивачу, про що свідчить відповідна довідка із зазначенням причин повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання", яка міститься на відповідному конверті із трек-номером 6501407995954.

Спір у даній справі виник у зв`язку, з тим що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, внаслідок чого, останній звернувся із даним позовом до суду першої інстанції та нарахував відповідачу штрафні та фінансові санкції.

Під час розгляду зазначеного позову у суді першої інстанції, відповідачем 31.08.2020 було сплачено заборгованість у розмірі 441 153,40 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №2868.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2020 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" 34 814,32 грн пені, 82 012,28 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 35 % річних у розмірі 339 988,39 грн, та зміні в частині стягнення пені, виходячи з наступного.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. договору поставки).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати поставленого товару більш ніж на сім календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 35 % річних від простроченої суми заборгованості (п. 6.2. договору поставки).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільним кодексом України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Так, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.

Місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, приймаючи до уваги виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу приписів ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому, ні у вказаній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, де, зокрема, вказано на те, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України відповідно до якого суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер, така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Судова колегія враховує правові висновки, викладені у п. 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, де, між іншим, вказано на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Неустойка (пеня, штраф) - спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак після порушення боржником свого обов`язку неустойка виконує штрафну і компенсаційну функції.

У цьому випадку, її розмір як штрафу, тобто майнової відповідальності боржника за невиконання обов`язку, очевидно, є непропорційним. Як компенсація - також, безсумнівно, значно перевищує збитки, заподіяні позивачу внаслідок прострочення відповідачем строків оплати товару.

За матеріалами справи, заборгованість погашена ним під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції; відповідач є виробником та постачальником власної виробленої продукції і оплата постачальниками сировини прямопропорційно залежить від здійснення розрахунків покупцями відповідача; відсутність доказів понесення збитків позивачем.

Також, окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 35% річних (розмір яких за погодженням сторін в договорі поставки становить 35 %), які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та визначені умовами договору, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства.

Таким чином, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, та враховуючи те, що 35% річних та інфляційних збитків у значній мірі компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору поставки, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про винятковість обставин у справі та обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50 % до 174 071,60 грн пені відповідно, яка є співмірною порушенню відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем.

За таких обставин, місцевим господарським судом при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені не було дотримано принципу збалансованості інтересів сторін, а також не взято до уваги добросовісну поведінку відповідача, оскільки сума основного боргу була повністю погашена відповідачем на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням, у зв`язку з чим оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити зменшивши розмір пені на 50 % та стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 174 071,60 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 90% не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Колегія суддів констатує, що нарахування відповідачу розміру 35 % річних за прострочення суми заборгованості визначено в п. 6.2. договору поставки. Вказаний пункт сторонами в судовому порядку недійсним не визнався. Також, судова колегія звертає увагу на те, що річні не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати, тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в частині стягнення з відповідача 35 % річних.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 у даній справі слід змінити, зменшивши розмір штрафних санкцій на 50% та скасувати в частині відмови у задоволені 35 % річних.

Судові витрати

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 у справі №911/1878/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 35 % річних у розмірі 339 988,39, змінити в частині стягнення пені та викласти судове рішення в редакції даної постанови:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 31364143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" (65033, місто Одеса, вулиця Мельницька, буд. 29, код ЄДРПОУ 31842024) 174 071,60 грн (сто сімдесят чотири тисяч сімдесят одна грн 60 коп) пені, 82 012,28 грн (вісімдесят дві тисячі дванадцять грн 28 коп) інфляційних втрат, 339 988,39 грн (триста тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім грн. 39 коп) 35% річних, 4934,85 грн (чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири грн 85 коп) судового збору за подання позовної заяви."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 31364143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт" (65033, місто Одеса, вулиця Мельницька, буд. 29, код ЄДРПОУ 31842024) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17 328,22 грн (сімнадцять тисяч триста двадцять вісім грн 22 коп).

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/1878/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.03.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко