Постанова

від 23.03.2021 по справі 906/572/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Справа № 906/572/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Котюбіна А.О. ,

представники учасників справи:

позивач- не з`явився;

відповідач- не з`явися;

третя особа- не з`явився;

прокурор- Прищепа О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича на рішення господарського суду Житомир-ської області від 19.10.2020, повний текст якого складено 26.10.2020, у справі №906/572/20 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі -

Семенівської сільської ради с.Іванківці Бердичівського р-ну Житомирської обл.

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача -

Бердичівської районної державної адміністрації

с.Гардишівка Бердичівського р-ну Житомирської обл

до Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича

с.Закутинці Бердичівського р-ну Житомирської обл.

про повернення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта,-

У травні 2020 Виконувач обов`язків керівника Бердичівської місцевої прокуратури звернув-ся з позовом в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради (надалі в тексті - Сільська рада) про повернення Фізичною особою-підприємцем Шуберанським Леонідом Тадеушовичем (на-далі в тексті - Підприємець) водного об`єкта, розташованого на території с.Сингаївка Семенівської об`єднаної територіальної громади. В обґрунтування позову Прокурор зазначає, що укладений строком на п`ять років договір оренди водного об`єкта загальнодержавної власності №29-12 від 21.08.2012 - припинив свою дію у серпні 2017 році. Додаткові угоди до договору не укладались. З 21.08.2017 у орендаря виник обов`язок повернути водний об`єкт розпоряднику земельної ділянки водного фонду. Проте, на даний час ФОП Шуберанський Л.Т. використовує земельну ділянку вод-ного фонду без належного оформлення права користування.(т.1, арк.справи 1-9).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.06.2020 відкрито провадження у справі №906/572/20 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє само-стійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бердичівську районну державну адміністра-цію.(т.1, арк.справи 79).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.10.2020 у справі №903/572/20 позов Прокурора задоволено в повному обсязі. Рішення вмотивоване тим, що договір оренди вод-ного об`єкта загальнодержавної власності №29-12 від 21.08.2012, укладений строком на п`ять років - закінчився 21.08.2017, тому вимога Прокурора про повернення земельної ділянки водного фонду відповідає чинному законодавству, а позов підлягає задоволенню.(т.2, арк.справи 171-175).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волин-ської області від 19.10.2020 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.(т.2, арк.справи 185-189).

Обґрунтовуючи скаргу Підприємець зазначає, що господарський суд першої інстанції непов-но з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що Прокурор безпідставно звернувся до суду в даній справі. Крім того, наголошує, що Прокурор звернувся в інтересах неналежного Позивача, оскільки не встановлено хто є власником водного об`єкта. На переконання апелянта, ним дотримано всі вимоги стосовно утримання та користування водним об`єктом. За період оренди земельної ділянки відповідач використовував земельну ділянку водного фонду та водний об`єкт за цільовим призначенням, орендну плату сплачував своєчасно та в повному обсязі, належ-но виконував обов`язки згідно умов договору. За час оренди водного об`єкту від орендодавця не виставлялося жодних претензій щодо можливих порушень чи неналежного користування об`єктом оренди. Крім того, апелянт звертався як до первісного розпорядника водним об`єктом - Берди-чівської районної адміністрації, так і до можливого правонаступника - Семенівської сільської ради, із заявами про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду. Зазначений проект землеустрою та паспорт водного об`єкту апелянтом були виготовлені. Не отри-мавши заперечень, по закінченню дії договору оренди, у поновленні договору протягом передба-ченого ЦК України строку, а саме одного місяця, апелянт продовжив користуватися водним об`єк-том, а також продовжив сплачувати щомісячно орендну плату за його використання. Отже, апелянт скористався можливістю поновлення договору оренди з підстав, передбачених ст.764 ЦК України та ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі . Враховуючи викладене та беручи до уваги, що господарським судом Житомирської області не враховано положення вказаних норм, Позивачем не надано доказів належності водного об`єкту, розташованого в межах с.Сингаївка (ліва притока р.Гуйва, басейн р.Тетерів) Семенівській сільській раді, не встановлення судом першої інстанції розпорядника даного водного об`єкту, апелянт доходить висновку, про неповноту вста-новлення обставин які мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апе-ляційне провадження у справі №903/572/20, а ухвалами від 12.01.2021 та 16.02.2021 розгляд спра-ви відкладено.(т.2,арк.справи 211, 230, 242).

28.12.2020 на адресу суду надійшов відзив Прокурора, у якому він заперечує проти задо-волення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 215-222).

Крім того, 16.02.2021 надійшла відповідь на відзив, у якій апелянт додатково підтримує апе-ляційну скаргу та просить її задоволити.(т.2, арк.справи 238-240).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 12.01.2021, 16.02.2021 та 23.03.2021 Прокурор заперечив проти задоволення скарги Відповідача та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 23.03.2021 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Бердичівською районною державною адміністрацією-орендодавець та Фізичною особою-підприємцем Шуберанським Леонідом Тадеушовичем-орендар укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавної власності №29-12 від 21.08.2012 (на-далі в тексті - Договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації від 13.08.2012 №412 та відповідно до ст.51 Водно-го кодексу України, постанови Кабінету міністрів України від 13.05.1996 №502 Про затвердження порядку користування землями водного фонду передає, а орендар приймає в строкове платне користування водний об`єкт загальнодержавної власності (надалі в тексті - об`єкт оренди), який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р.Гуйви, басейн р.Тетерів) орієнтовною площею 3,6494 га, об`ємом 40 тис.м 3 , на якому розташовані гідротехнічні споруди: гребля - глуха, насипна, земляна, непроїжджа - 4 м, висота - 3,5 м, довжина - 82 м, водопропускна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетон-ний, шандори дерев`яні розміром 1,0*2,0 м для риборозведення. Об`єкт оренди є державною влас-ністю і надбанням її громадян, які мають до них вільний доступ для купання, напування худоби, розведення водоплавної птиці.(т.1, арк.справи 11-13).

Відповідно до п.2.1 Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продов-жити його дію.

За пунктом 5.2 Договору, дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено.

Після закінчення терміну дії Договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодав-цеві землі водного фонду та водний об`єкт у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одер-жував їх в оренду (п.4.4 Договору).

Договір підписано головою Райдержадміністрації та Підприємцем, погоджено відповідни-ми органами.(т.1, арк.справи 13).

На підставі Договору орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 21.08.2012.(т.1, арк.справи 14).

Як стверджено матеріалами справи, комісією, створеною на підставі розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації проведено інвентаризацію водного об`єкта (ставка) та його гідротехнічних споруд на території Семенівської сільської ради Бердичівської району, про що складено акт від 30.03.2017, з якого вбачається, що вказаний водний об`єкт площею 3,6494 га перебуває в адміністративних межах Семенівської сільської ради в межах населеного пункту села Сингаївка.(т.1, арк.справи 17-18).

За інформацією Семенівської сільської ради, орган місцевого самоврядування не приймав рішення про поновлення договору оренди, а додаткові угоди до договору не укладалися. Орендар у 2017 році звертався з заявою про переукладання договору оренди, однак сільська рада роз`яснила Шуберанському Л.Т. про необхідність виготовлення документів для належного оформлення дого-вору.(т.1, арк.справи 15).

Матеріали справи містять лист від 14.02.2020, в якому на запит Бердичівської місцевої про-куратури Бердичівська РДА повідомила, що згідно з чинним законодавством на дату закінчення терміну дії договору, районна державна адміністрація втратила право розпорядження землями водного фонду для риборозведення.(т.1, арк справи 16).

Враховуючи, що строк дії договору №29-12 від 21.08.2012 закінчився, у орендаря - ФОП Шуберанського Л.Т. на підставі ст.51 ВК України та абзацу 19 п.4.4 Договору виник обов`язок повернути водний об`єкт та земельну ділянку Семенівській сільській раді, яка є розпорядником земельної ділянки водного фонду, Прокурор звернувся до суду із відповідним позовом.

При цьому, на дотримання вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру Прокурор у лютому 2020 року звертався із запитом до Семенівської сільської ради щодо наявності підстав користування ФОП Шуберанським Л.Т. земельними ділянками, у відповідь на який органом місце-вого самоврядування повідомлено, що рішення про поновлення договорів не приймалось, додатко-ві угоди не укладались.(т.1, арк.справи 52-53)

Враховуючи відсутність реагування на порушення земельного законодавства органом місцевого самоврядування Прокурор виявив намір звернутись до суду із відповідним позовом повідомивши листом від 26.05.2020 Семенівську ОТГ.(т.1, арк.справи 34).

Крім того, листом від 10.06.2020 Семенівська сільська рада повідомила, що не заперечує проти звернення Прокурора із даним позовом.(т.1, арк.справи 70).

Як зазначалось вище, рішенням від 19.12.2020 у справі №903/572/20 господарський суд Житомирської області позов задоволив.(т.2, арк.справи 171-175).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є повернення земельної ділянки комунальної власності.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного Кодексу України (надалі в тексті - ЗК України), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу пра-ва оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ст.83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населе-них пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юри-дично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов`язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов`язки; набуття земельних прав та обов`язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юри-дичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинен-ня земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 Цивільного кодексу України (на-далі в тексті - ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі (надалі в тексті - Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхід-ною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивіль-ним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.(ст.2 Закону).

В силу приписів ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних терторіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на момент укла-дення договору 21.08.2012) встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної влас-ності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, пере-даних у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 №5245-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 - землі державної та комунальної власності вважаються розмежова-ними. Вказаним Законом також було внесено зміни до ч.5 ст.122 ЗК України, відповідно до якої обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у влас-ність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а та-кож земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Крім того, відповідно до роз`яснень викладених у листі Державного агентства водних ресур-сів України від 09.07.2013 №3427/9/11-13, у зв`язку з набранням чинності з 01.07.2013 Закону України Про аквакультуру , відповідно до ст.122 ЗК України - повноваження щодо надання вод-них об`єктів у користування на умовах оренди у межах населених пунктів належать сільським, селищним та міським радам, а за межами населених пунктів - Раді міністрів Автономної Респуб-ліки Крим та обласним державним адміністраціям (пункт 2 роз`яснень).

Абзацом другим пункту 2 вищевказаних роз`яснень передбачено, що відповідно до статті 59 Земельного кодексу України та статті 51 Водного кодексу України водні об`єкти (дно та водний простір) надаються лише для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рек-реаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, а відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для обмеженого переліку потреб (ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо); індивідуального дачного будівництва), у зв`язку із цим, районні державні адміністрації не мають повноважень щодо передачі в оренду водних об`єктів.

Таким чином, з урахування законодавчих змін змінено існуючий підхід до процедури надання водних об`єктів в користування на умовах оренди, за яким в оренду надаються водні об`єкти у комплексі із земельною ділянкою під водою та водний простір.(ч.4 ст.51 Водного кодексу України).

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що протягом дії Договору оренди Підприємець користувався водним об`єктом без оформ-лення права користування земельною ділянкою під водою.

Однак, з 01.01.2013 на підставі Закону №5245-VI від 06.09.2012, повноваження з розпоряд-ження земельними ділянками із земель комунальної власності водного фонду в межах населених пунктів здійснюють органи місцевого самоврядування.

Матеріалами справи стверджується, що на підставі Договору 21.08.2012 фактично передано в оренду спірний об`єкт водного фонду із земельною ділянкою, розпорядження якою з 01.07.2013 перейшло до територіальної громади на підставі Закону, чим спростовуються твердження, що Прокурор звернувся в інтересах неналежного позивача, оскільки на думку Апелянта, не встанов-лено хто є власником водного об`єкта.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, відпо-відно до ст.17 Закону України Про оренду землі - передача об`єкта оренди орендареві здійснює-ться орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом прийман-ня-передачі. За приписами ст.31 зазначеного Закону - договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. а ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями тери-торіальних громад.

До виключної компетенція сільських, селищних, міських рад належить вирішення відпо-відно до закону питань регулювання земельних відносин (п.38 ч.1 ст.26 Закону України Про міс-цеве самоврядування ).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані пов-новаження, зокрема здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного зако-нодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцево-го значення, відтворенням лісів.(ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування ).

Відповідно до ст.34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умо-вах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Так, звертаючись із апеляційною скаргою Підприємець наголошує, що за період оренди земельної ділянки він використовував земельну ділянку водного фонду та водний об`єкт за цільо-вим призначенням, орендну плату сплачував своєчасно та в повному обсязі, належно виконував обов`язки за умовами договору. За час оренди водного об`єкту від орендодавця не виставлялося жодних претензій щодо можливих порушень чи неналежного користування об`єктом оренди. Крім того, Апелянт звертався як до первісного розпорядника водним об`єктом - Бердичівської районної адміністрації, так і до можливого правонаступника - Семенівської сільської ради, із заявами про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду. Зазначений проект землеустрою та паспорт водного об`єкту апелянтом були виготовлені. Не отримавши запе-речень, по закінченню дії договору оренди протягом одного місяця, як передбаченого ЦК України - апелянт продовжив користуватись водним об`єктом, сплачуючи щомісячно орендну плату за його використання. Отже, Підприємець вважає, що скористався можливістю поновлення договору оренди з підстав, передбачених ст.764 ЦК України та ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі .

На підтвердження своїх доводів посилається на довідки Семенівської сільської ради про надходження до Сільської ради орендної плати (т.1, арк.справи 130); - квитанції про сплату орен-дної плати за 2020 рік (т.1, арк.справи 131-132,134-140); - рішення Семенівської сільської ради №248 від 29.05.2015 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду Закутинецької сільської ради орієнтовною площею 4,9133 га в межах с.Сингаївка для риборозведення.(т.1, арк.справи 159); - договору на виконання науково-тех-нічних робіт №295 від 15.06.2018, укладеного Державним підприємством Житомирський науко-во-дослідний та проектний інститут землеустрою та ФОП Шуберанським Л.Т. з виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,9133 га для риборозведення, в межах с.Сингаївка Закутинецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.(т.1, арк.справи 153-158); - договору оренди індивідуально визначеного (або іншого) нерухомого майна №7/19 від 16.07.2019, за яким ФОП Шуберанський Л.Т. прийняв у строкове платне користування гідротехнічну споруду площею 79,2 м 2 , розмішену за адресою: с. Закутинці, вул.Садова, 33, що перебуває на балансі Семенівської сільської ради.(т.1, арк.справи 160-162); - паспорт водного об`єкта (ставок площею 2,3898 га), розташований в межах с.Сингаївка Бердичівського району Житомирської області (т.1, арк.справи 204-217); - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Шуберанському Л.Т. площею 4,7704 га для рибогосподарських потреб, що знаходиться в межах с.Сингаївка Закутинецької сільської ради (т.1, арк.справи 82-159);

Однак, проект землеустрою виготовлений на підставі договору №295 від 15.06.2018, в ре-дакції додаткових угод №295/1 від 17.05.2019 та №295/2 від 17.01.2020. Паспорт водного об`єкта погоджено уповноваженим органом 28.12.2019, тобто після закінчення дії Договру оренди від 21.08.2012.

За повідомленням Семенівської сільської ради - гідротехнічна споруда за договором №7/19 від 16.07.2019 нерухомого майна не належить до гідроспоруд на водному об`єкті, користування яким здійснювалося на підставі договору оренди №29-12 від 21.08.2012.(т.1, арк.справи 199).

Крім того, у справі №906/1132/19 розглядалися вимоги Бердичівської місцевої прокуратури до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та Фізичної особи-підприємця Шуберанського Л.Т. про визнання незаконним п.1 рішення Семенівської сільської ради від 23.04.2019 №584 про укладення договорів з ФОП Шуберанським Л.Т.; визнання договору оренди №7/19 від 16.07.2019 об`єкта нерухомого майна (гідротехнічну споруду), що розташована за адресою: с.Закутинці, вул.Садова, 33, площею 79.2 м 2 та договору оренди №8/19 від 16.07.2019 об`єкта нерухомого майна (гідротехнічну споруду), що розташована за адресою: с.Сингаївка, вул. Свята Гора, 25, площею 76.5 м 2 ; зобов`язання приватного підприємця повернути вказані гідротех-нічні споруди. Провадження у справі №906/1132/19 закрито за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із розірванням сторонами вказаних договорів.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.2.1 Договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Апелянт оскаржуючи рішення, посилається на ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент закінчення договору оренди) і ст.764 ЦК України, вважає, що договір поновлений на строк, який був раніше встановлений.

Натомість, порядок поновлення договору оренди водного об`єкта передбачає, що зацікав-лена особа звертається до спливу строку договору оренди у строк, встановлений договором, до органу місцевого самоврядування з листом-повідомленням про поновлення договору оренди вод-ного об`єкта. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди водного об`єкта орендар додає: проект додаткової угоди, паспорт водного об`єкта, документи на гідроспоруду (у разі наяв-ності на водному об`єкті (його частині) гідротехнічних, господарських та інших споруд орендар водного об`єкта укладає окремий договір з їх власником).

Матеріалами справи не містять доказів звернення у 2017 році ФОП Шуберанського Л.Т. до Сільської ради для переукладання договору.

Згідно з ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції від 04.06.2017), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орен-додавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновле-ним на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваж-женим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення дого-вору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів зауважує, що Відповідачем не нада-но жодних належних доказів звернення до Сільської ради із додатковою угодою ні на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент закінчення договору орен-ди), ні на підставі ст.764 ЦК України.

Необґрунтованими є також посилання Скаржника на те, що позовна заява подана Прокуро-ром безпідставно і судом першої інстанції в рішенні не досліджено питання наявності підстав для звернення Прокурора з таким позовом.

У даному випадку Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сільської ради та вказуючина бездіяльність останньої, зазначив про порушення інтересів держави, що зумовлює необхідність відновлення законності шляхом повернення земельної ділянки.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України - у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позов-ною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново-виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені зако-ном підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звер-татись до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держа-ви в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Переглядаючи рішенням в межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за зміс-том ч.2 ст.2 ЦК України - одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи держав-ної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь проку-рора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03. 2005, заява 61517/00, пункт 27). Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ зазначає, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених катего-рій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачі-паються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси дер-жави.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслі-дування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провад-ження, зміст п.3 ч.1 ст.131 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва проку-рором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад право-суддя.(пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру в редакції закону станом на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтере-сів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самовряду-вання чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повно-важення, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується про-курором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Консти-туційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інте-реси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських това-риств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути пред-метом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У даній справі Прокурор обґрунтував наявність інтересів держави , які на його думку поля-гають в порушенні законності у сфері земельних та водних відносин.

Водночас Конституція України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до час-тини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держа-ви в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повнова-ження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів пору-шення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через сплив строку позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів дер-жави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетент-ного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскар-ження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

При цьому, колегія суддів зауважує, що нездійснення захисту - виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином - виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналеж-ною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для представництва інтересів держави в особі Сільської ради Прокурор вказав нездійснення органом місцевого самоврядування своїх повнова-жень з повернення об`єкта водного фонду та земельної ділянки, а також порушення Підприємцем зобов`язання зі своєчасного повернення майна після закінчення дії Договору.

Матеріали справи свідчать, що залишаючи позов без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 02.06.2020 зокрема вказав на необхідність Прокурору обґрунтувати підстави звернення з позовом. (т.1, арк.справи 46-47). А відкриваючи провадження у цій справі, в зв`язку з усуненням недоліків, суд першої інстанції суд установив відповідність поданої Прокурором позовної заяви вимогам статті 162 ГПК України. (т.1, арк.справи 79).

При цьому, на виконання частин 3-5 статті 53 ГПК України і частин 3,4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Сільською радою, яка не вживала заходів щодо повернення об`єкта оренди територіальній громаді.

Так, відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , у лютому 2020 року Прокурор надіслав запит до Семенівської сільської ради щодо наявності підстав користування ФОП Шуберанським Л.Т. земельними ділянками, у відповідь на який Сільська рада повідомила, що рішення про поновлення договорів не приймалось, додаткові угоди не укладались.(т.1, арк.справи 52-53)

Враховуючи відсутність реагування на порушення земельного законодавства органом місце-вого самоврядування Прокурор виявив намір звернутись до суду із відповідним позовом повідомив-ши листом від 26.05.2020 Семенівську ОТГ.(т.1, арк.справи 34).

Крім того, листом від 10.06.2020 Семенівська сільська рада повідомила, що не заперечує проти звернення Прокурора із даним позовом.(т.1, арк.справи 70).

Враховуючи викладене та з огляду на відсутність доказів повернення Підприємцем Семенів-ській сільській раді водного об`єкта, який розташований в межах с.Сингаївка Семенівської сільсь-кої ради Бердичівського району Житомирської області (ліва притока р.Гуйва, басейн р.Тетерів) орієнтовною площею 3,6494 га, об`ємом 40 тис.м 3 , на якому розміщені гідротехнічні споруди: греб-ля глуха, насипна, земляна, непроїжджа - 4 м, висота - 3,5 м, довжина - 82 м, водопропускна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетонний, шандори дерев`яні роз-міром 1,0*2,0 м - висновок суду першої інстанції про задоволення позову є вірним.

Колегія суддів вважає, що розглянуто всі доводи та вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Враховуючи зазначені обставини в сукупності, апеляційний суд не вбачає підстав для пере-оцінки висновків суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи спростовуються доводи Скар-жника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін та зобов`язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість рішення суду.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського процесуа-льного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича на рішення господарського суду Житомирської області від 19.10.2020 у справі №906/572/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/572/20 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.