Постанова

від 18.03.2021 по справі 922/4032/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. Справа №922/4032/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Сіверін В.І.,

при секретарі судового засідання Ярош В.В.,

представники учасників справи:

від позивача - Браташ О.О., адвокат, свідоцтво №002377 від 04.09.2019, ордер серія ХА №1019151 від 13.07.2020,

від 1-го відповідача - Варламов Д.В., довіреність №32-20-0.14,2-5/62/21 від 04.01.2021, виписка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ,

від 2-го відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (вх.№3012 Х/2 від 10.11.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020, ухвалене суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 06.10.2020 о 12:10 год. (повне рішення складено 16.10.2020) у справі №922/4032/19,

за позовом Фермерського господарства Кощій М.В. , смт. Краснокутськ Харківської області,

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

2) Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, смт. Краснокутськ, Харківської області,

про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та визнання права користування,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про впорядкування земельно-облікових відомостей, серія та номер: 6650-СГ, виданий 06.08.2019 про скасування права постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678, реєстраційний № 863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, у зв`язку зі смертю його засновника, виключенню із відповідного реєстру ДРРПНМРІРП. Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права реєстратором прав на нерухоме майно запис, здійснений реєстратором Бежановим Валентином Вікторовичем Краснокутського районної державної адміністрації Харківської області запис щодо виключення прав постійного користування ФГ Кощій М.В. стосовно належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, здійсненого на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Визнано за ФГ Кощій М.В. право постійного користування земельною ділянкою площею 54,91 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, для ведення фермерського господарства, розташованих на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області. В задоволенні позовних вимог до Краснокутського районного управління юстиції в Харківської області відмовлено.

Перший відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФГ Кощій М.В. .

Апелянт зазначає, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи - з цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства; проте, як вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію ФГ Кощій М.В. було проведено 24.07.1992, задовго до отримання громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки в постійне користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 17.10.2001, отже, в розумінні висновків постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №922/989/18 від 23.06.2020, право постійного користування земельною ділянкою не переходило від ОСОБА_1 до юридичної особи, таким чином, з моменту смерті гр. ОСОБА_1 у 2016 році земельна ділянка, яка була надана йому в постійне користування відповідно до Державного акта від 17.09.2001 Ш-ХР 009057, не перебуває у власності або користуванні інших осіб, належить державі, яка в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області уповноважена розпоряджатись такою ділянкою. Тому, на думку апелянта, відсутні підстави для визнання спірного наказу недійсним та його скасування, окрім цього, зміст вказаного наказу не стосується ФГ Кощій М.В., доказів порушення прав та інтересів таким наказом позивача в даному випадку не надано. Також апелянт стверджує, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, не залучивши в якості третіх осіб на стороні відповідача фізичних осіб, які отримали дозволи на розроблення документації із землеустрою за рахунок земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні гр. ОСОБА_1 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без руху. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено апелянту, що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, буде застосовано процесуальні наслідки, визначені статтями 174, 260 ГПК України.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2020, у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи №922/4032/19 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 22.12.2020. Встановлено учасникам справи строк до 18.12.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також для подання заяв, клопотань тощо.

21.12.2020, тобто після закінчення вказаного строку, апелянт звернувся з клопотанням (вх.№12879), в якому просить залучити у якості третіх осіб на стороні відповідача тринадцять громадян (згідно з наведеним у клопотанні переліком). Клопотання мотивоване тим, що на сьогоднішній день спірна земельна ділянка перебуває в архіві Національної Кадастрової Системи у зв`язку з її поділом на тринадцять земельних ділянок по 2,000 га кожна. Заявник просить суд поновити пропущений строк звернення із вказаним клопотанням, посилаючись на складну ситуацію в Харківській області і, зокрема, у ГУ Держгеокадастру у Харківській області, з захворюваністю на COVID-19, що перешкодило своєчасному зверненню з даним клопотанням через перебування багатьох працівників Управління на лікарняному.

Колегія суддів, з урахуванням поважності наведених заявником причин, а також з огляду на незначний період пропуску встановленого судом строку для подання клопотань (фактично - один день, оскільки 19.12.2020 та 20.12.2020 - вихідні дні) поновила строк та прийняла до розгляду клопотання апелянта від 21.12.2020 вх.№12879 щодо залучення третіх осіб.

Представник позивача, ФГ Кощій М.В. , проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність обставин щодо можливого впливу рішення в даній справі на права і обов`язки саме тих осіб, які зазначені у клопотанні, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області не надано доказів поділу спірної земельної ділянки та надання відповідних земельних ділянок по 2,000 га кожна саме тим особам, які зазначені в клопотанні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 розгляд справи відкладено на 19.01.2021 о 15:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104, з метою надання можливості апелянту належним чином обґрунтувати вимоги відповідного клопотання та повідомити суду необхідні реквізити (зокрема, ідентифікаційні коди) вказаних у ньому осіб, а іншим учасникам справи - письмово викласти свою правову позицію стосовно вказаного клопотання, про що повідомлено учасників справи.

Від представника Фермерського господарства Кощій М.В. надійшли заперечення на клопотання відповідача, Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, щодо залучення до участі в апеляційному провадженні третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх.№400 від 14.01.2021).

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шевель О.В. для розгляду справи №922/4032/19 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Сіверін В.І.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання про залучення третіх осіб на стороні відповідача у кількості 11 громадян за переліком (вх.№515 від 18.01.2021), що долучено до матеріалів справи.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 надало належним чином завірені копії реквізитів осіб, вказаних у клопотанні Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21.12.2020 за №2250, де зазначені відомості про їх місце проживання/реєстрації та відомості стосовно ідентифікаційних кодів таких осіб (вх.№516 від 18.01.2021).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/4032/19 до 16.02.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/4032/19 до 02.03.2021.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшли пояснення (вх.№2412 від 24.02.2021), в яких відповідач зазначає, що згідно відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №192/415-21 від 22.02.2021 розподіл земельної ділянки кадастровий номер 6323555100:03:001:0678 здійснювався в порядку відведення новоутворених земельних ділянок з земель державної власності за розробленими проектами землеустрою. Також апелянт надав у справу усі накази головного управління стосовно спірної земельної ділянки за хронологією (вх.№2671 від 02.03.2021).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/4032/19 до 18.03.2021 о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами. Також вказаною ухвалою відмовлено у клопотанні відповідача про залучення фізичних осіб (за переліком) до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з мотивів, викладених у даній ухвалі.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.03.2021 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як установлено судом і свідчать матеріали справи, 24.07.1992 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства Кощій М.В , про що видане відповідне свідоцтво № НОМЕР_1 .

Згідно зі статутом позивача у редакції від 21.10.2014, засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 .

В позовній заяві позивач вказує про те, що ФГ Кощій М.В. є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний № 863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства.

Дане право землекористування було отримано Фермерським господарством на підставі рішення Арбітражного суду Харківської області №454/06-04 від 29.04.1996 та рішення 17 сесії 21 скликання Краснокутської районної ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 29.03.1994. Вказане рішення фіксує, що ОСОБА_1 повинна бути надана земельна ділянка орієнтовною площею 50 га для розширення селянського (фермерського) господарства. Зазначені судове рішення та рішення органу місцевого самоврядування є чинними.

Відповідно до Державного акту ІІІ-ХР №009057 ОСОБА_1 надано землю для ведення селянського (фермерського) господарства площею 54,91 га; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17.09.2001.

Рішенням Краснокутської районної ради Харківської області Ш сесії VII скликання № 49-Х/ІІ від 12.01.2016 затверджено ФГ Кощій М.В. технічну документацію на земельну ділянку рілля площею 51,9100 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678 та земельну ділянку сіножатті площею 3,9000 га, кадастровий №6323555100:03:001:0672, всього загальною площею 54,9100 га.

20.02.2016 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Бежановим Валентином Вікторовичем Краснокутського районної державної адміністрації Харківської області на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень ін. № 28515960 від 29.02.16:20:07:43 держаного реєстратора були внесені відомості щодо державної реєстрації прав постійного користування за ФГ Кощій М.В. земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016 для ведення фермерського господарства.

Головним управління Держгеокадастру у Харківській області був виданий наказ про впорядкування земельно-облікових відомостей, серія та номер: 6650 СГ, виданий 06.08.2019 про скасування права постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний № 863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, у зв`язку зі смертю його засновника.

На підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Державним реєстратором прав на нерухоме майно Бежановим Валентином Вікторовичем Краснокутського районної державної адміністрації Харківської області від 25.09.2019 були здійснені реєстраційні дії щодо виключення прав постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства.

Позивач зазначає про те, що ФГ не зверталось із заявою про добровільну відмову від спірної земельної ділянки та державний акт на право постійного користування землею не повертав. Також, земельна ділянка у позивача не вилучалася.

Отже, зазначений Наказ відповідача, яким позбавлено ФГ Кощій М.В. право користування належних йому земельних ділянок: рілля площею 51,9100 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678 та земельну ділянку сіножатті площею 3,9000 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0672, всього загальною площею 54,9100 га, у зв`язку зі смертю його засновника, за твердженнями позивача, є незаконним, та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Також, позивач вказує про те, що тільки на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Краснокутського районної державної адміністрації Харківської області були здійснені реєстраційні дії щодо виключення прав постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678, реєстраційний № 863400763235. від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства.

Отже, дії Державного реєстратора щодо внесення запису щодо виключення прав постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, є незаконними, а відповідний запис, внесений державним реєстратором згідно заяви з реєстраційним №36034080 від 20.09.2019, заявник ОСОБА_3 підлягає виключенню із відповідного реєстру.

Суд першої інстанції зазначив, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб; суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України; відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001, на момент смерті ОСОБА_1 ), перелік яких є вичерпним: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Тому, на думку суду першої інстанції, оспорюваний наказ не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність ФГ Кощій М.В на момент видачі наказу не припинилася; інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні. Також суд першої інстанції зазначив, що за відсутності передбаченого законом пакету документів, тільки на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Державним реєстратором прав на нерухоме майно Бежановим В.В. Краснокутського районної державної адміністрації Харківської області були здійснені реєстраційні дії щодо виключення прав постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, отже, дії Державного реєстратора щодо внесення запису щодо виключення прав постійного користування ФГ «Кощій М.В.» щодо належної фермерському господарству земельної ділянки, є незаконними, а відповідний запис, внесений державним реєстратором згідно з заявою з реєстраційним № 36034080 від 20.09.2019, заявник ОСОБА_3 , підлягає виключенню із відповідного реєстру. Місцевим господарським судом також вказано, що у зв`язку з припиненням діяльності Краснокутського районного управління юстиції в Харківської області у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог до нього.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону на момент створення ФГ) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з частиною 5 цієї статті Закону на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За змістом статті 7 ЗК України (у відповідній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

У частині 1 статті 23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у відповідній редакції) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, законодавством, чинним на час створення ФГ Кощій М.В. було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Як установлено судом, ФГ Кощій М.І. засноване 24.07.1992 громадянином ОСОБА_1 . У свою чергу, на підставі рішення Арбітражного суду Харківської області №454/06-04 від 29.04.1996 та рішення 17 сесії 21 скликання Краснокутської районної ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 29.03.1994 ОСОБА_1 отримано право постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 50 га для розширення селянського (фермерського) господарства. Відповідно до Державного акту ІІІ-ХР №009057 ОСОБА_1 надано землю для ведення селянського (фермерського) господарства площею 54,91 га.; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17.09.2001.

За змістом статті 4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції Закону станом на момент отримання права постійного користування) земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

З аналізу статей 2, 4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у відповідній редакції) убачається, що громадяни України мали можливість отримати земельну ділянку на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Саме громадянин мав можливість звернутися із відповідною заявою і у випадку її задоволення державний акт на право постійного користування землею видався на ім`я голови селянського (фермерського) господарства. Тобто встановлення ведення селянського (фермерського) господарства є ключовою ознакою під час надання відповідної земельної ділянки. Саме громадянин, який виступає спеціальним суб`єктом - головою відповідного господарства, міг звертатися задля отримання такої ділянки, що і було зроблено ОСОБА_1 при отриманні земельної ділянки площею 54,91 га.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2021 у справі №915/1707/19. У вказаній справі суд касаційної інстанції також розглядав питання, коли земельна ділянка була надана в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства за умови вже створеного фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Водночас, 01.08.2003 набрав чинності Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 № 973-ІV, за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7, статтею 8 Закону України Про фермерське господарство право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Наведені положення Закону України Про фермерське господарство передбачають, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 убачається, що у розумінні положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції від 25.10.2001) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час смерті засновника ФГ Кощій М.В. ) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Отже, на момент смерті засновника фермерського господарства ОСОБА_1 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

У пункті 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18)).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, у статті 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час смерті засновника фермерського господарства) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За змістом частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції, яка діяла до 01.01.2002) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

У пунктах 66-69 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ Кощій М.В. так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 визнала правомірним висновок місцевого суду, що зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом серії ІІІ-ХР №009057,таке право не є таким, що припинилось. Фактично саме ФГ Кощій М.В. набуло права та обов`язки землекористувача на спірну земельну ділянку.

Крім того, оцінюючи законність спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області, колегія суддів вказує на те, що його було видано із посиланням на статті 15-1, 22, 122 Земельного кодексу України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначають землі сільськогосподарського призначення та порядок їх використання, повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Зважаючи на те, що з матеріалів справи убачається і встановлено судом апеляційної інстанції, що діяльність ФГ Кощій М.В. на момент видачі спірного наказу не припинилася, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, видаючи наказ №6650-СГ від 06.08.2019 Про впорядкування земельно-облікових відомостей , діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 ЗК України (у відповідній редакції), так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення ФГ Кощій М.В. права використання спірної земельної ділянки.

Оцінюючи посилання апелянта на те, що зміст спірного вказаного наказу не стосується прав ФГ Кощій М.В., колегія суддів зазначає наступне.

У наведеному випадку існує невизнання та оспорення права постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою з боку відповідача, при цьому факт порушення права позивача щодо постійного користування землею полягає у видачі оспорюваного наказу, згідно з яким визнано припиненим відповідне право позивача, та таким, що втратив чинність, державний акт на право користування спірною земельною ділянкою; обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним. До того ж такі способи захисту порушених прав, як визнання права постійного користування та визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру (які ФГ Кощій М.В. обрало у цьому випадку) були визнані належними та ефективними і задоволені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №922/989/18, з чим погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Щодо незаконної реєстрації скасування державним реєстратором відомостей щодо припинення за ФГ прав на земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Для подачі до місцевого ЦНАПу чи нотаріуса, який включатиме: витяг з Державного земельного кадастру ЩЗК); копію та оригінал паспорту заявника; копію та оригінал ідентифікаційного номеру; підтвердження оплати адміністративного збору (0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 2019 р. - це 190 грн.); документ - підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міни, тощо.), рішення суду, свідоцтво на спадщину, тощо); довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи); оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.

Заява про реєстрацію права друкується держреєстратором або нотаріусом та підписується заявником на місці.

Зазначеного пакету документів, визначених вказаною правовою нормою, державному реєстратору, надано не було, чим самим їм було здійснено перевищення повноважень.

Натомість, тільки на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Державним реєстратором прав на нерухоме майно Бежановим Валентином Вікторовичем Краснокутського районної державної адміністрації Харківської області були здійснені реєстраційні дії щодо виключення прав постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678, реєстраційний № 863400763235. від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства.

Отже, дії Державного реєстратора щодо внесення запису щодо виключення прав постійного користування ФГ Кощій М.В. щодо належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий № 6323555100:03:001:0678, реєстраційний № 863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, є незаконними, а відповідний запис, внесений державним реєстратором згідно заяви з реєстраційним № 36034080 від 20.09.2019, заявник ОСОБА_3 підлягає виключенню із відповідного реєстру.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на все вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції про задоволення позову та фактично зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, викладених ним в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі №922/4032/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.03.2021.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.І. Сіверін