Ухвала

від 28.04.2021 по справі 922/4032/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/4032/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020, у справі

за позовом Фермерського господарства "Кощій М.В."

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2) Краснокутського районного управління юстиції Харківської області

про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та визнання права користування,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 (повний текст складено 29.03.2021) і рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/4032/19, подана 16.04.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Проте касаційна скарга хоч і містить посилання пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить обґрунтувань і чіткого визначення, від якого саме висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та щодо застосування якої норми права, на думку скаржника, слід відступити.

У касаційній скарзі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області викладено обставини справи № 922/4032/19, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Водночас передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у касаційній скарзі скаржником не зазначено та не наведено її (їх) обґрунтування.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Фермерське господарство "Кощій М.В." подало у грудні 2019 року, її предметом є 3 вимоги немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 та ухвалити у справі № 922/4032/19 нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 11 526,00 грн, а саме 1 921, 00 х 3 х 200 %, де 1 921,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 3 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак Головне управління Держгеокадастру у Харківській області доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області для усунення недоліків касаційної скарги необхідно зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги, а також подати докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (11 526,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/4032/19 залишити без руху до 24.05.2021 , але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай