Рішення

від 18.03.2021 по справі 908/2998/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/175/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 Справа № 908/2998/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий судя Колодій Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Новасардової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «СпецАтом» (49127, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 117, приміщення 53; адреса для листування: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. В.-Інтернаціоналістів, буд. 18 кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41568441)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)

про стягнення 4 475 156 грн. 56 коп.

З участі представників :

від позивача: Грєбнев І.І., ордер серія АР № 1003717 від 04.02.2021

від відповідача: Завгородній Р.В., довідка з ЄДРПОУ

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «СпецАтом» з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 4347600 грн. 00 коп. основного боргу, 52095 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 75461 грн. 31 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 позовні матеріали № 908/2998/20 передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.11.2020 у справі № 908/2998/20 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2020 відкрито провадження у справі № 908/2998/20 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.01.2021.

Ухвалою суду від 12.01.2021 у зв`язку з неявкою представника позивача, підготовче засідання відкладено до 04.02.2021.

25.05.2021 через систему електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 4122/08-08/21 від 25.02.2021) відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 67127,35 грн. судового збору та 10 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 04.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/2998/20 та призначено справу по суті на 25.02.2021.

В судовому засіданні 25.02.2021 оголошувалась перерва до 18.03.2021.

Через систему електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (5677/08-08/21 від 18.03.2021), відповідно до яких просить долучити докази відправлення відповідачеві податкових накладних від 02.03.2020 № 4 на суму ПДВ в розмірі 10600грн. та від 31.03.2020 № 6 на суму ПДВ в розмірі 618600 грн.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд дійшов висновку про залишення його без задоволення, так як всі докази у справі були зібрані під час підготовчого провадження і розгляд справи по суті розпочато ще 25.02.2021.

В судовому засіданні 18.03.2021 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 13, 14, 525, 526, 611, 625, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 265 ГК України. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь заборгованості за договором поставки товару №6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020, а саме: 4347600 грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 52095 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 75461 грн. 31 коп. 3 % річних. Також, позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 67127,35 грн. судового збору. Позивач посилається на те, що заборгованість виникла на підставі договору поставки товару №6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020, за поставлений товар згідно з видатковими накладними № ВН-000003 та № ВН-000005 на суму 4347600 грн. 00 коп. Вказує на те, що позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару, і позивачем правильно визначені строки оплати поставленого товару згідно з п. 3.2 договору поставки.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за № 28-23/28105 від 29.12.2020 (вх. № 95/08-08/21 від 05.01.2021) і запереченнях на відповідь на відзив за № 28-23/1662 від 22.01.2021 (вх. № 1605/08-08/21 від 26.01.2021). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що строк оплати поставленного товару в частині вартості товару без врахування ПДВ визначений неправильно, по перше, внаслідок його розмежування за кожною партією окремо, по друге, внаслідок застосування невірної кількості днів періоду, протягом якого за умовами договору має бути здійснена оплата. Обов`язок відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ виникає після отримання відповідачем від позивача, у спосіб, визначений п. 4.5. договору, податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН у встановленому ПК України порядку. Крім того, зазначив що позивачем невірно виконаних розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, внаслідок застосування невірних дат виникнення у відповідача зобов`язань. Також, зазначив що досудова претензія позивача не містила вимог щодо сплати вартості отриманого за договором товару. Щодо витрат на послуги адвоката, відповідач посилається на не надання відповідачем відповідних доказів що обґрунтовує розмір заявлених ним витрат.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 між ТОВ Виробниче підприємство СпецАтом (постачальник, позивач) та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020 (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно з специфікацією на загальну суму 4347600 грн з ПДВ.

Строк поставки товару - січень - лютий 2020 року.

Пунктом 4.1. договору врегульовано, що поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» , вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.

Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2. договору.

Відповідно п. 1 Додаткової Угоді № 1 до договору від 21.02.2020, пункт 1.2. договору викладено в наступній редакції: строк поставки товару: червень 2020 р., з правом дострокової поставки .

Пунктом 3.1 договору передбачена вартість договору без ПДВ складає 3623000 без ПДВ, крім того ПДВ 724600 грн., разом 4347600 грн.

Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) установлених ПК України випадках та порядку.

Позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4347600 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № ВН-000003 від 02.03.2020 на суму 636000 грн;

- № ВН-000005 від 31.03.2020 на суму 3711600 грн;

Видаткові накладні підписани уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та скріплена печаткою позивача.

Позивачем оформлено податкові накладні № 4 від 02.03.2020, № 6 від 31.03.2020, зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкової накладної від 05.03.2020 та від 14.04.2020.

Оскільки відповідач не оплатив решту товару в розмірі 4347600 грн., позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією №138-2020 СА від 03.08.2020. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не оплатив.

У зв`язку із тим, що відповідачем не було оплачено отриманий товар від позивача, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 4347600 грн. основний борг, 75461,31 - 3% річних та 52095,25 грн. - інфляційні втрати за прострочення оплати поставленого товару за договором поставки товару № 6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд зазначає наступне.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки товару №6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 4347600 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-000003 від 02.03.2020 на суму 636000 грн. та № ВН-000005 від 31.03.2020 на суму 3711600 грн., які містять посилання на договір поставки, найменування, код, кількість і ціну товару за цим договором, підписані з боку обох сторін без зауважень.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки №6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи та печатки сторін на цих видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач факт отримання від позивача товару за вищезазначеними видатковими накладними по Договору поставки 6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020 на загальну суму 4347600 грн. не заперечив.

В пункті 3.2 укладеного сторонами Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару , шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) установлених ПК України випадках та порядку.

З урахуванням умов п. 3.2 Договору, кінцевий строк оплати за поставлену продукцію настає після спливу 45-ти календарних днів з дати поставки товару - 16.04.2020 за видатковою накладною № ВН-000003 від 02.03.2020 та 15.05.2020 - за видатковою накладною № ВН-000005 від 31.03.2020.

З матеріалів справи слідує, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором поставив відповідачу обумовлений договором товар, проте відповідач оплату отриманого товару не здійснив, чим порушив умови договору. Доказів здійснення оплати вартості отриманого товару суду не надано.

В розділі 3 договору визначено вартість товару та порядок оплати. Так, відповідно до п. 3.1 договору вартість договору складає: 362300 грн., крім того ПДВ - 724600 грн., разом 4347600 грн.

Отже до вартості (ціни) товару включений ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 3 договору, а саме в п. 3.2. договору, яким передбачено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з дати поставки товару.

Податкові накладні по даним операціям позивачем оформлені та зареєстровані належним чином та у встановленому порядку. Згідно з наданими позивачем доказами, ним були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні № 4 від 02.03.2020 та № 6 від 31.03.2020, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію від 05.03.2020 та від 14.04.2020, що останнім не заперечено.

Відповідно до п. 7.7. договору, у випадку не надання постачальником покупцю в строк визначений чинною редакцією ПК, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договр на суму ПДВ.

Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову наклад ну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

За змістом п. 4.5. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових наладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси Покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає Покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Як вище зазначено позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на електронну адресу відповідача позивачем було направлені податкові накладні.

Крім того, не направлення податкових накладних позивачем безпосередньо відповідачу електронної поштою, не спростовує висновків суду щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, оскільки саме факт реєстрації податкової накладної (а не її направлення контрагенту) в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, відповідач був обізнаний про реєстрацію позивачем податкових накладних за господарською операцією за видатковими накладними, оскільки останні були відображені в його електронному кабінеті Державної податкової служби України .

Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу не передання податкової накладної відповідач суду не надав.

Відповідач товар прийняв, його не повернув, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Таким чином, за результатом сукупного дослідження наявних у матеріалах доказів, враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару за видатковими накладними закінчився після спливу 45 календарних днів з моменту поставки товару за ціми видатковими накладними.

Суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх договірних зобов`язань щодо оплати товару, поставленого позивачем, з урахуванням умов п. 3.2 договору.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 4347600 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на рішення суду у справі № 910/10852/20 судом до уваги не приймаються, оскільки рішення стосується інших правовідносин відповідача у справі і відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача щодо досудового врегулювання спору судом не приймаються, оскільки позивачем дійсно була допущена описка в претензії та не вказано вимогу щодо стягнення загальної суми боргу, але це не вказує на те, що позивач не запропонував врегулювати спір у досудовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 75461,31 грн та інфляційни втрати у розмірі 52095,25 грн.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за надані послуги за договором, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Враховуючи викладене, товар за видатковою накладною № ВН-0000003 від 02.03.2020 мав бути оплачений у строк до 16.04.2020. Товар за видатковою накладною № ВН-000005 від 31.03.2020 мав бути оплачений у строк до 15.05.2020.

Заперечення відповідача щодо невірного розрахунку позивачем 3% річних внаслідок застосування невірних дат виникнення у відповідача зобов`язань, судом приймається. Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «ЗАКОНОДАВСТВО» заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги в частині стягнення 3% підлягають частковому задоволенню в сумі 66013,08 грн., оскільки позивачем невірно визначений строк оплати по накладній № ВН-000005 від 31.03.2020 - з 27.04.2020. В іншій частині вимоги 3% річних в сумі 9447,51 грн. відхиляються як безпідставно заявлені.

Відтак стягненню підлягає 3% річних у сумі 66013,08 грн та інфляційні втрати у сумі 52095,25 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4347600 грн. основного боргу, 66013,08 грн. 3 % річних і 52095,25 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються частково.

Позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи № 908/2998/20, у позовній заяві позивач зазначав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, обґрунтувавши відповідні витрати, а також просив судові витрати покласти на відповідача.

До позову додано Угоду про надання правової допомоги № 01-07/20 від 23.07.2020, акт прийму-передачі наданих послуг від 19.02.2021 згідно Договору про надання правової допомоги № 01-07/20 та копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 17 від 20.19.2017 на ім`я Гребнєва Ігора Ігоровича.

23.07.2020 між адвокатом Грєбневим Ігорем Ігоровичем та позивачем укладено угоду про надання правової допомоги, згідно з умовами якого, позивач доручає, а адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе обов`язки надавати юридичні послуги (правову допомогу) замовнику по стягненню заборгованості по договору поставки товару № 6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020 на суму 4347600 грн.

Розділом четвертим договору визначено, що за послуги, надані адвокатом, замовник сплачує грошову винагороду в розмірі 10000 грн. Замовник оплачує послуги адвоката, а також понесені адвокатом витратии для здійснення правової допомоги на підставі Акту наданих послуг протягом п`яти днів з моменту набрання судовим рішенням по спаві законної сили. Акт підписується обома сторонами і вважається невідємною частиною цього Договору.

19.01.2021 адвокатом та позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договру про надання правової допомоги № 01-07/20 від 23.07.2020 на загальну суму 10 000 грн. З Акту прийому - передачі вбачється що в період з 23.07.2020 по 19.02.2021 адвокат надав, а замовник прийняв повний комплекс послуг передбаченних договором про надання допомоги, у тому числі були виконанні наступні види робіт: проведення консультацій клієнта з приводу стягнення заборгованості за договором поставки товару № 6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020 на суму 4347600 грн. -1 год.; аналіз договору поставки товару № 6(2)20 УК/53-121-01-20-09001 від 29.01.2020 та додатків до нього -3 год.; складання та направлення досудової претензії ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом -2 год.; аналіз судвої практики -4 год.; складання та подання позовної заяви з додатками ВП ЗАЕС ДП Енергоатом та Господарському суду Запорізької області -8 год.; складання та подання відповіді на відзив -3 год.; складання та подання до Господарського суду Запорізької області клопотання про проведення підготовчого судового засідання без представника позивача- 1 год. Вартість наданих послуг відповідно до п. 4.1. договору складає 10000 грн. Зауваження у сторін відсутні. Повний комплекс послуг наданий у повному обсязі

Факт надання адвокатом позивачеві послуг на виконання вищевказаного договору на суму 10 000 грн підтверджений документально.

Безпідставними суд вважає є доводи відповідача щодо не надання доказів, які обґрунтовують розмір заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу наданих позивачу зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Таким чином, за наявності підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов було задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на сторони у розмірах, пропорційному до задоволених вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 46, 74, 76-80, 129, 236-242 господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СпецАтом» (49127, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 117, приміщення 53; адреса для листування: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. В.-Інтернаціоналістів, буд. 18 кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41568441) основний борг у сумі 4347600 грн. (чотири мільйона триста сорок сім тисяч шістсот грн. 00 коп.), 3% річних у сумі 66013,08 грн. (шістдесят шість тисяч тринадцять гривень 08 коп.), інфляційні втрати у розмірі 52095,25 грн. (пятдесят дві тисячі дев`яносто п`ять гривень 25 коп.), судовий збір у розмірі 66985,63 грн. (шістдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят пять гривень 63 коп.) та 9978 грн. 89 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім грн. 89 коп.) витрат на правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 30 березня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій