Рішення

від 18.03.2021 по справі 910/16359/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021Справа № 910/16359/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Шаповалова А.М. розглянувши матеріали справи за позовом Релігійної громади Української православної церкви парафії Святого апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва (пр-т Бажана, буд. 28В, кв. 134, м. Київ, 02140) до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Дизайн (вул. Пушкінська, буд. 38, м. Київ, 01004), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Київській області (вул. Серпова, буд. 3/14, м. Київ, 03115) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

В С Т А Н О В И В:

26.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Релігійної громади Української православної церкви парафії Святого апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Дизайн , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Як вбачається із заявлених позовних вимог позивач просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Дизайн усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, постійним користувачем якої є Релігійна громада УПЦ парафії Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку, загальною площею у розмірі 0,3169 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер - 8000000000:90:011:0031, шляхом звільнення частини незаконно зайнятої земельної ділянки, призначеної для будівництва, експлуатації та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова з перенесенням самочинно збудованих парканів і приведення їх до відповідності рішення встановлених і закріплених межових знаків.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач безпідставно зайняв земельну ділянку, призначену для будівництва, експлуатації та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова, чим порушує права позивача.

Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву Релігійної громади Української православної церкви парафії Святого апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

23.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.12.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; запропоновано позивачу у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

10.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення перевірки, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020.

16.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ТОВ Укрбуд-Дизайн 21.08.2019 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі стало власником адміністративної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 826,4 кв.м., яка розташована на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача на підставі Державного акту на постійне користування земельною ділянкою від 28.12.2009. Позивач проти поділу спірної земельної ділянки, проте підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Тому враховуючи, що він правомірно набув право власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача, підстав для задоволення позову про усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою не має.

В підготовче засідання 17.12.2020 з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у задоволенні усного клопотання відповідача про оголошення перерви відмовлено, підготовче засідання відкладено на 21.01.2021.

В підготовче засідання 21.01.2021 з`явився представник позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження продовжено до 30 днів, підготовче засідання відкладено на 11.02.2021.

31.12.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що відповідач до позивача з приводу надання дозволу на поділ земельної ділянки не звертався та не відреагував на скаргу позивача від 12.08.2020 про припинення будь-яких дій, спрямованих на порушення його прав щодо користування земельною ділянкою. Відповідачем змінено цільове призначення земельної ділянки, що не відповідає цільовому призначенню будівництво, експлуатація та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова , як передбачено актом на право постійного користування землею серії ЯЯ №382649.

25.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування документів, поданого у межах розгляду справи №910/16359/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд судової справи по суті на 04.03.2021.

У зв`язку із перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному, розгляд справи 04.03.2021 не відбувся. Судове засідання призначено на 18.03.2021.

16.03.2021 на електронну пошту суду без використання електронного цифрового підпису надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з 18.03.2021 на іншу дату.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 вказаного Закону, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Отже, без такого реквізиту як електронний цифровий підпис (ЕПЦ) вважається, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Частиною 3 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

В п.п.1.5.6, 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013р. №28, зазначено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних, у разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Оригінал клопотання в паперовій формі до суду не надходив.

Таким чином, клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, яке надійшло засобами електронного зв`язку 16.03.2021 року без кваліфікованого цифрового підпису не оцінюється судом як офіційний документ та у зв`язку з чим не розглядається.

У судове засідання 18.03.2021 сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 18.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно Державного акта про право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №382649, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.12.2009, Релігійна громада Української Православної Церкви парафії Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва на підставі рішень Київської міської ради від 15.03.2007 №288/949 та від 17.09.2009 № 257/2326, є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,3169 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки будівництво, експлуатації та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова.

Згідно технічного паспорту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, станом на 21.04.2016, виданого позивачу ТОВ Авістор , зроблена відповідна експлікація будівель (каплиці, адміністративної будівлі для додаткових будівель та споруд з визначеними межами).

Згідно сертифікату серії ІУ №164162220125, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 28.07.2016, засвідчена відповідність закінченого об`єкта будівництва храмового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, із загальною площею каплиці 57,50 кв.м., адміністративної будівлі 826,40 кв.м.

Відповідно до акта прийому-передачі межових знаків на зберігання від 21.04.2020 зафіксовані межі земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:011:0031 площею 0,3169 га, які належать на праві постійного користування позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2012 між Релігійною громадою Української Православної Церкви парафії Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва, в особі представника ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Маргарян Л.А., (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва, а саме: адміністративної будівлі храмового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що відчуження адміністративної будівлі храмового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 14.08.2012, відбулось проти волі Релігійної громади. Використовуючи довіреність від 26.07.2012 ОСОБА_2 , як представник громади, у власних інтересах здійснила відчуження вказаної будівлі на користь ОСОБА_1 , її місце перебування позивачу невідоме.

З приводу вчинення ОСОБА_2 зазначених дій, що мають ознаки шахрайства, слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12012110020000299 від 27.11.2012, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (зупинено за розшуком підозрюваної).

21.08.2019 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В., Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Дизайн стало власником адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 826,4 кв.м.

Позивач зазначає, що після укладення вказаного вище договору купівлі продажу, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Дизайн самовільно зайняв надмірну частину земельної ділянки позивача навколо адміністративної будівлі з відступом за межі (орієнтовно 0,05 га), огородивши її парканом. На самовільно зайнятій частині земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування, відповідач без відповідних дозволів здійснює земельні, будівельні та технічні роботи, що призводить до перешкоджання релігійній діяльності в культових будівлях і на прилеглій території громади та порушує цільове призначення земельної ділянки.

Матеріали справи містять скаргу позивача від 12.08.2020 №9/167, вручену відповідачу 19.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у якій позивач просить відповідача: провести належну реєстрацію права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться адміністративна будівля церковного комплексу площею 826,4 кв.м.; встановити законні межі використання земельної ділянки та в подальшому їх дотримуватися; використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням (будівництво, експлуатація та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова); дотримуватися стандартів, нормативів з охорони землі при її використанні ТОВ Укрбуд-Дизайн ; вирішити питання щодо відшкодування збитків, завданих релігійній громаді УПЦ в результаті самоправних дій з боку осіб, які представляли інтереси ТОВ Укрбуд-Дизайн .

Відповіді на вказану скаргу матеріали справи не містять.

Також позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру в Київській області (звернення від 30.04.2020 №9/50, від 01.07.2020 №9/144, від 20.07.2020 №161), на що отримані відповіді, що встановити факт самовільного зайняття можливо лише за умови винесення меж земельних ділянок у натурі на підставі проведення земельно-кадастрових робіт та на основі технічної документації із землеустрою.

Згідно відповіді Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Департамент не видавав, не реєстрував документів дозвільного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт, та не приймав об`єкт будівництва в експлуатацію за цією адресою.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те. що відповідач самовільно здійснив захват частини земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування, у зв`язку із чим просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Дизайн усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом звільнення частини незаконно зайнятої земельної ділянки, призначеної для будівництва, експлуатації та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова з перенесенням самочинно збудованих парканів і приведення їх до відповідності рішення встановлених і закріплених межових знаків.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведена стаття унормовує захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, констатує, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Зазначений позов отримав назву негаторний .

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

При цьому, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:

- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод;

- вчинення перешкод відповідачем.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Отже суд приходить до висновку, що звертаючись до суду із негаторним позовом, позивач мав довести наявність у нього права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом, Релігійна громада Української Православної Церкви парафії Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,3169 га, розташованої по АДРЕСА_1 згідно Державного акта про право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №382649, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.12.2009. Цільове призначення земельної ділянки будівництво, експлуатації та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі стосується захисту прав землекористувача щодо можливості вільного користування земельною ділянкою шляхом звільнення відповідної земельної ділянки від розміщених на ній об`єктів, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо наявності порушення, невизнання або оспорення права заявника, у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно підтверджується.

Отже, задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном прямо залежить від доведеності позивачем факту порушення його права власності чи законного володіння або в разі реальної наявності такої небезпеки.

Частиною 1 статі 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2012 між Релігійною громадою Української Православної Церкви парафії Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва, в особі представника ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Маргарян Л.А., (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва, а саме: адміністративної будівлі храмового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

21.08.2019 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В., Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Дизайн стало власником адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 826,4 кв.м.

Доказів визнання недійсними вказаних договір купівлі продажу матеріали справи не містять.

Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №908/27/18 зазанчено: Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже Договір не підлягає розірванню. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18. .

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсними вказаних договір купівлі-продажу адміністративної будівлі храмового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, доводи позивача, що відповідач самовільно захопив земельну ділянку, надану позивачу у користування, є безпідставними.

Також необґрунтованими є й доводи позивача, що відповідач самовільно зайняв надмірну частину земельної ділянки позивача навколо адміністративної будівлі з відступом за межі (орієнтовно 0,05 га), оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому з відповіді Головного управління Держгеокадастру в Київській області також вбачається, що встановити факт самовільного зайняття можливо лише за умови винесення меж земельних ділянок у натурі на підставі проведення земельно-кадастрових робіт та на основі технічної документації із землеустрою.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 74 , 76-79 , 86 , 123 , 129 , 232-233 , 237-238 , 240 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України .

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІПерехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2021

Суддя В.О.Демидов