Рішення

від 19.03.2021 по справі 910/10832/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2021Справа № 910/10832/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" доДержавного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" простягнення 770 835, 44 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Яговдік С.М. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10832/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" до Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" про стягнення заборгованості в розмірі 770 835, 44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № УМТЗ-17-219/2 від 02.10.2017 та договору купівлі-продажу № УМТЗ-18-444/3 від 13.12.2018 не оплатив отриманий товар у погоджені сторонами терміни.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/10832/20, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.10.2020.

03.09.2020 та 15.10.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через Зміївський районний суд Харківської області.

У задоволенні вказаних вище клопотань вирішено відмовити, про що зазначено у відповідних ухвалах суду.

15.10.2020 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому також наявне клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників у підготовче судове засідання 16.10.2020 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд вирішив поновити відповідачеві строк для подання відзиву, про що вказано у відповідній ухвалі суду.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, надходження відзиву, неявку представників сторін, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 20.11.2020 та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

26.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через Зміївський районний суд Харківської області.

Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач не має можливості прибути в судове засідання через віддаленість місця розташування та з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 910/10832/20 відмовлено.

10.11.2020 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу відповідно до положень ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та призначено наступне судове засідання у справі № 910/10832/20 на 27.11.2020.

20.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника та письмові заперечення на відзив.

Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 27.11.2020 представник відповідача надав усні пояснення та просив продовжити розгляд справи у підготовчому провадженні.

Позивач явку уповноваженого представника в підготовче судове засідання 27.11.2020 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на те, що в судовому засіданні 27.11.2020 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 22.01.2021.

16.01.2021 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та перенесено судове засідання у справі на 19.02.2021.

19.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10832/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 913/46/21.

У судовому засіданні 19.02.2021 оголошено перерву до 19.03.2021.

05.03.2021 позивач письмово звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Безпосередньо в судовому засіданні 19.03.2021 представник відповідача повністю заперечував проти заявленого позову та надав усні та письмові пояснення.

Суд розглянув заяву відповідача про зупинення провадження у справі та дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається із доводів відповідача, предметом з`ясування у справі № 913/46/21 є визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 16.07.2020 № 16/07-1 та 16/07-2 за договорами від 02.10.2017 № УМТЗ-17-219/2 та від 13.12.2018 № УМТЗ-18-444/3, укладеними між ТОВ "Листехпоставка" та ДП "Завод 410 ЦА".

Однак, судом не встановлено об`єктивної неможливості вирішення справи № 910/10832/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 913/46/21, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Більше того, відповідно до положень ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 . цього Кодексу.

У судовому засіданні 19.03.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Завод 410ЦА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" були укладені договір поставки № УМТЗ-17-219/2 від 02.10.2017 та договір купівлі-продажу № УМТЗ-18-444/3 від 13.12.2018.

16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" (як первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" (як новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги № 16/07-1 який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредитору права вимоги, належного первісному кредитору, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором поставки № УМТЗ-18-444/3 від 13.12.2018, укладеним між первісним кредитором та боржником.

За договором відступлення первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором № УМТЗ-18-444/3 від 13.12.2018, укладеним між первісним кредитором та Державним підприємством "Завод 410ЦА" (п. 1.2. договору відступлення).

16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" (як первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" (як новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги № 16/07-2 який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредитору права вимоги, належного первісному кредитору, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором поставки № УМТЗ-17-219/2 від 02.10.2017, укладеним між первісним кредитором та боржником.

За договором відступлення первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором № УМТЗ-17-219/2 від 02.10.2017, укладеним між первісним кредитором та Державним підприємством "Завод 410ЦА" (п. 1.2. договору відступлення).

Відповідно до п. 1.3. договорів відступлення, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором.

Первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору (п. 2.1. договорів відступлення).

Крім того, сторони договорів відступлення у п. 2.2. погодили, що первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику боржника.

Договір відступлення набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 4.1. договорів відступлення).

Позивач, посилаючись на специфікації до договорів поставки стверджує, що загальний розмір заборгованість відповідача за поставлений товар за обома договорами становить 531 203, 18 грн.

З метою отримання оплати за поставлений товар позивач листами звертався до відповідача та просив погасити суму боргу, однак відповідач нараховану заборгованість не оплатив.

Натомість, заперечуючи проти заявленого позову відповідач вказує, зокрема, на наступне:

- передача боргу за основними договорами первісним кредитором позивачу свідчить про зміну умов договору в односторонньому порядку у спосіб, який не передбачено ні умовами вказаних договорів, ні приписами чинного законодавства України;

- в матеріалах позовної заяви відсутні інформація та документи, які підтверджують факт переходу до нового кредитора прав вимоги в рамках основних договорів;

- не зважаючи на те, що укладені між відповідачем первісним кредитором договори називаються договорами про відступлення права вимоги, але за своєю правовою природою є договорами факторингу;

- у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказують щодо повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Листехпоставка" на адресу Державного підприємства "Завод 410ЦА" про відступлення права вимоги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, за змістом статей 512, 1077 Цивільного кодексу України розмежовано правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Під час цесії може бути відступлено право як грошової так і не грошової вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, в яких заміна кредитора не допускаються (ст. 512 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги (як тієї, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України)).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбутися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносин факторингу немає, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені вище обставини та наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що договори № 16/7-1 від 16.07.2020 та № 16/7-1 від 16.07.2020 за своєю правовою природою є саме договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення п. 2.2. договорів відступлення в яких зазначено, що первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику боржника.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про виконання первісним кредитором вказаних приписів договорів відступлення.

Позивач же, у свою чергу, стверджує, що доказами переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні є відповідні договори відступлення права вимоги, а не передавальний акт до таких договорів чи інші документи, які б підтвердили передачу документів від первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом . Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додаткового врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Оскільки у п. 2.2. договорів відступлення сторони прямо встановили обов`язок первісного кредитора повідомити боржника про поступку права вимоги, тоді новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків для нього. У цьому разі виконання обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Також боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доводів відповідача, не довів належного повідомлення боржника первісним кредитором про факт відступлення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості та штрафних санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" до Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко