Рішення

від 30.03.2021 по справі 910/20677/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2021Справа № 910/20677/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна логістична компанія"

про стягнення 67 050,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія" про стягнення 67 050,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як відправник неправильно зазначив масу вантажу в накладній № 45400025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху.

13.01.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20677/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу та додаткові роз`яснення/обґрунтування до відзиву.

26.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

17.03.2021 на електронну пошту суду надійшли від позивача додатки до заяви про поновлення строку.

19.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про поновлення строку на подання відповіді на відзив та прийняття відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 поновлено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив у справі № 910/20677/20.

24.03.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові документи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/20677/20 від 18.01.2021 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.08.2020, відповідно до накладної №45400025, зі станції Днепрострой II регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ Укрзалізниця на станцію Пласти регіональної філії "Донецька залізниця" АТ Укрзалізниця ТОВ ТЛК було відправлено вагони №№67878785, 67389221, 66011123 з вантажем - Щебінь гранітний .

30.08.2020 на станції Новогродівка Донецької залізниці на підставі акту загальної форми №1267 від 30.08.2020 станції Гродівка регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця було здійснено контрольне переважування вагонів №№ 67878785, 67389221, 66011123 та складено комерційні акти №№ 482201/258, 482201/259, 482201/260 від 31.08.2020 відповідно. Результат зафіксовано в Журналі контрольного зважування вхідних вантажів та відомості зважування, на станцію відправлення направлені телеграми.

У вказаних комерційних актах №№ 482201/258, 482201/259, 482201/260 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною у накладній масою.

Так, у Комерційному акті №482201/258 від 31.08.2020 зазначено, що у вагоні № 66011123 фактично встановлено: брутто 90120 кг, тара 23200 кг, нетто 66920 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 2080 кг.

У Комерційному акті №482201/259 від 31.08.2020 зазначено, що у вагоні № 67389221 фактично встановлено: брутто 89650 кг, тара 22200 кг, нетто 67450 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1450 кг.

У Комерційному акті №482201/260 від 31.08.2020 зазначено, що у вагоні № 67878785, фактично встановлено: брутто 88550 кг, тара 21800 кг, нетто 66750 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 2150 кг.

Звертаючись до суду з даним позовом, на підставі ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України позивач просить стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 67 050,00 грн. за неправильно зазначену в накладній масу вантажу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що нарахування позивачем суми штрафу здійснено безпідставно та з порушенням норм транспортного законодавства в частині як оформлення первинних документів, так і нарахування, що свідчить про нікчемність первинних документів по факту і по суті для визнання вказаних документів належними доказами правомірності дій позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні положення містить і ст. 908 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст.216 ГК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Як встановлено у ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом - накладною № 45400025.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту залізниць).

За правилами ст. 24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за № 798/5989).

Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної" маса вантажу в кг, визначена відправником", де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю ... т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Як визначено у пункті 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

У пункті 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 року № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень Статуту залізниць загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо).

Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визначив масу вантажу способом зважування на 150-ти тонних вагонних вагах, про що зазначено у п. 26 накладної.

На станції Новогродівка регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця , комісійне переважування вагонів №№ 67878785, 67389221, 66011123 проводилось на 150-тонних вагонних вагах ВТВ-1СД.

В п.п. 2.1.,2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом "ЗВВТ"), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.

Матеріалами справи підтверджується, що тензометричні ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку у визначені Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України строки, а саме - 04.08.2020, що підтверджується технічним паспортом № 126 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) вагонні ваги.

У п. 24 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Абзац 5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення конкретизує ст. 24 Статуту залізниць наступним чином: залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 122 Статуту залізниць у сукупному застосуванні із ст. 32 цього Статуту покладає на вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).

Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України та частиною 1 статті 26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено судом, на станції Новогродівка Донецької залізниці на підставі акту загальної форми №1267 від 30.08.2020 станції Гродівка регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця було здійснено контрольне переважування вагонів №№ 67878785, 67389221, 66011123 та складено комерційні акти №№ 482201/258, 482201/259, 482201/260 від 31.08.2020 відповідно, про що зазначено у залізничній накладній № 45400025 від 24.08.2020, оскільки виявлено факт невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у вказаній накладній.

При цьому, стосовно зауважень відповідача щодо переважування вагонів на станції Новогродівка та складення саме останньою вказаних комерційних актів на наступний день після прибуття вагонів на станцію Гродівка, суд бере до уваги доводи позивача та зазначає таке.

Згідно з п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, при вивантаженні на місцях незагального користування комерційні акти складаються у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Через відсутність власних станційних ваг на станції Гродівка Донецької залізниці, де було виявлено підозру в різниці загрузки візок та неможливості провести комісійну перевірку маси вантажу у вагонах №№67878785, 67389221, 66011123, після перевірки зазначених порушень було складено комерційні акти №482201/258, 482201/259, 482201/260 від 31.08.2020 по станції Новогродівка Донецької залізниці.

Відповідно до наказів №694 від 27.08.2020 та №120/ДС від 14.01.2020, до штатного розпису структурного підрозділу Станція Покровськ до станції Гродівка входять та підпорядковуються єдиному керівництву (начальнику станції Гродівка), а саме: станція Новогродівка, станція Пласти та ін. Призначено відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів форми ГУ-22 по станції Покровськ.

Виходячи з наведеного вище, всі перелічені у відзиві станції входять та підпорядковуються до однієї станції Гродівка Донецької залізниці та підписуються призначеними особами.

Пунктом 10 Правил складення актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційні акти №№ 482201/258, 482201/259, 482201/260 від 31.08.2020 містять підписи заступника начальника станції з вантажної та комерційної роботи Сухова С.В. , комерційного агента Мінєнкової А.С. , оператора Карагодіна О.А.

Повноваження вказаних осіб на підписання комерційних актів підтверджуються наявними у матеріалах справи Розпорядженням Про призначення відповідальних осіб за складання, правильність оформлення та підписання комерційних актів № 140 від 01.07.2020, Наказом №Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів форми ГУ-22 по станції Покровськ №120/ДС від 14.01.2020.

Отже, твердження відповідача про відсутність на актах підписів уповноважених осіб не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що комерційні акти №№ 482201/258, 482201/259, 482201/260 від 31.08.2020 містять повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на них проставлено штемпель станції, а також детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).

При цьому, суд також відхиляє доводи відповідача про неправомірну відсутність відомостей в розділі Є спірних комерційних актів, з огляду на таке.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

При цьому, розділи Є долучених до позову актів дійсно не заповнені, бо ці акти є примірниками, складеними на проміжній станції.

Натомість, залізницею надалі долучено до матеріалів справи комерційні акти, що в розділі Є містять відмітку станції призначення про те, що різниці під час перевірки вантажу проти комерційних актів №482201/258, 482201/259, 482201/260 від 31.08.2020 не виявлено.

Також, такі комерційні акти підписані представником ТОВ ДС Пром Груп Богатиренко М.О.

При цьому, надана відповідачем копія довідки ТОВ ДС Пром Груп від 26.01.2021 №26/01/21-1 суперечить виданій довіреності від 24.02.2020 №123 на представника зазначеного підприємства (копія довіреності надана позивачем).

Отже, суд дійшов висновку, що комерційні акти №№ 482201/258, 482201/259, 482201/260 від 31.08.2020 за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства України, складені та підписані повноважними особами.

Водночас, суд зауважує, що саме на відповідача покладено обов`язок правильно визначити у накладній масу вантажу, а за приписами 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Саме цим правом скористався позивач при перевірці вагонів №№67878785, 57389221, 66011123 на станції Гродівка Донецької залізниці, а не на станції Покровськ Донецької залізниці згідно з накладною 45400025.

Згідно з актом загальної форми ГУ-23 від 30.08.2020 №1267 станції Гродівка Донецької залізниці була виявлена підозра в нерівномірності завантаження візків та при перевірці даного факту встановлено невідповідність зазначеної в накладній масу вантажу за даними вагонами, що передбачає відповідальність згідно ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача про можливу її відповідальність за незбереження вантажу у вагонах, що і є причиною різниці в масі вантажу, суд відхиляє, оскільки вантаж був отриманий ТОВ ДС ПРОМ ГРУП , жодних претензій останнім щодо маси вантажу до залізниці не заявлено, скарги на відмову у складанні відповідних комерційних актів також відсутні.

Зі ст. 24 Статуту вбачається, що залізницям надано право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов`язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Судом встановлено, що позивач розраховує штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати наступним чином: 67 050,00 грн = провізна плата за перевезення вантажу у трьох вагонах у загальному розмірі 13 410,00 грн (4 470,00 грн за 1 вагон) х 5.

Таким чином, факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній № 454000025 належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв`язку невірним зазначення маси вантажу в розмірі 67 050,00 грн.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решту аргументів відповідача, наведених в запереченнях проти позовних вимог, суд визнає необґрунтованими та, враховуючи поняття вірогідності доказів, такими, що не спростовують доводів позивача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд зазначає таке.

Заявляючи вказане клопотання відповідач просить врахувати, що допущеним порушенням не завдано збитків позивачу, майновий стан сторін (позивачем не надано доказів скрутного майнового стану, натомість його фінансовий результат постійно покращується), позивачем не надано доказів відсутності вини у нестачі вантажу, для відповідача затримка вагону непереборною силою - обставиною, яка не залежить від волі і бажання останнього.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Отже, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Крім того, оскільки господарська діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, то незначна дохідність підприємства не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов`язання.

Решта доводів відповідача не підтверджують винятковість випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафу, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна логістична компанія" (вул. Антоновича, 33-В, офіс 301, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Привокзальна, 22, м. Лиман, Донецька обл., 84400, ідентифікаційний код 40150216) штраф у розмірі 67 050,00 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.03.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко