Ухвала від 31.03.2021 по справі 923/767/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

31 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/767/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.,

розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на її подання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 15 грудня 2020 року (повний текст складено 16.12.2020р.)

по справі № 923/767/20

за позовом Фермерського господарства з відокремленою садибою «Зоря Каховщини»

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про: визнання недійсним наказу від 11.06.2020р. №7060-СГ та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки № 52/99 від 03.05.2005 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.12.2020р. у справі №923/767/20 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги Фермерського господарства з відокремленою садибою «Зоря Каховщини» задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просило вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020р. апеляційну скаргу залишено без руху. Судом встановлено строк скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 6 306,00 грн. (протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху).

Згідно відомостей, які містяться на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, уповноважена особа скаржника отримала копію вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції 04.01.2021р., відтак, останньою датою для усунення недоліків було 14.01.2021р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.01.2021р., у зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги як у визначений судом строк, так і протягом розумного строку, остання була повернена Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області без розгляду.

15.02.2021р. Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області вдруге звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.12.2020р. у справі №923/767/20 до якої була додана квитанція від 10.02.2021р. про сплату судового збору.

Разом з апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано відсутністю фінансування для оплати судового збору за подачу апеляційної скарги та звернуто увагу на попереднє вчасне звернення відповідача до суду апеляційної інстанції. Апелянт зазначив, що після надходження грошових коштів по КЕКВ 2800, судовий збір було сплачено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк (протягом 7 днів з моменту вручення ухвали від 09.03.2021р.) для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили значний пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки.

При цьому, із посиланням на чинне законодавство України, постанови Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №820/692/17, від 26.01.2021р. у справі №225/2738/16-а та практику Європейського Суду, колегія суддів зауважила, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

22.03.2021р. від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було надано аналогічне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також, копії виписок по рахунках по КЕКВ 2800 станом на 04.12.2020р., 08.12.2020р., 18.12.2020р., 21.12.2020р., 23.12.2020р., 24.12.2020р., 10.02.2021р., 12.02.2021р., 19.02.2021р., 26.02.2021р. та листи ГУ Державної казначейської служби України у Херсонської області про здійснення безспірного списання коштів з рахунку відповідача по КЕКВ 2800.

При цьому, заново обґрунтовуючи пропуск строку на апеляційне оскарження у в зв`язку із відсутністю фінансування бюджетної установи, апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №820/1212/17.

Проаналізувавши доводи скаржника, викладені у заяві про усунення недоліків, судова колегія вказує наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява N 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява N 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у відповідних відносинах, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, судова колегія зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні / господарські правовідносини, вона має правоздатність нарівні з іншими їх учасниками.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні господарського судочинства усім учасникам судового процесу гарантовано рівність перед законом і судом.

Тобто, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування , місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ч.1 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання доказів сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. відповідачу не надано пільг щодо сплати судового збору.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є державним органом, фінансування витрат якого на оплату судового збору із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Таким чином, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх процедур, правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Отже, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Аналогічна позиція застосована у постановах Верховного Суду від 13.11.2018р. у справі №804/958/17, від 14.05.2019р. у справі №1440/1629/18, від 10.04.2020р. у справі №806/5362/15, від 10.12.2020р. №826/1402/17, від 26.01.2021р. у справі №225/2738/16-а.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого Господарським процесуальним кодексом України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Схожа правова позиція визначена у постанові Верховного Суду від 19.03.2021р. у справі №640/2674/19.

При цьому, судова колегія відмічає, що сам по собі факт вчасного подання первісної апеляційної скарги у строк, встановлений законом, та її подальше повернення не може свідчити про поважність причин такого пропуску, оскільки при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги.

З матеріалів справи слідує, що повернення апеляційної скарги вперше було зумовлено невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору. При цьому, судова колегія звертає увагу, що при попередньому зверненні до суду апеляційної інстанції, ані доказів відсутності фінансування, ані клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги апелянтом до суду не надавалось.

Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що при першому зверненні до суду апеляційної інстанції, відповідачу був наданий строк на усуненні відповідних недоліків до 14.01.2021р., при цьому, надаючи в якості доказів відсутності коштів на рахунках по КЕКВ 2800 відповідні виписки, апелянт посилається на інформацію за грудень 2020р. та лютий 2021р., проте, не надає жодної виписки саме за січень 2021р.

Таким чином, вищевказані посилання апелянта на поважність причин пропуску строку подачі апеляційної скарги, не можуть бути прийняті судом, оскільки вказані обставини не можна віднести до поважних причин.

Наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для відкриття апеляційного провадження (постанова ВС від 15.05.2020р. у справі №820/1212/17) колегією суддів до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Так, зазначаючи про те, що закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, вказує, що виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору , який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.

Враховуючи, що у даному випадку судовий збір становить 6 306,00 грн., а у справі №820/1212/17 мова йшла про судовий збір у розмірі 3 200 807,54 грн. (значний розмір судового збору, який необхідно було сплатити) апеляційний суд вважає, що ці обставини є суттєво відмінними.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2020р. у справі №826/1402/17.

Таким чином, посилання апелянта, викладені в повторному клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням вищезазначених положень законодавства, не є обґрунтованими.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені апеляційним господарським судом обставини щодо неповажності підстав пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та враховуючи, що апелянтом не наведено інших об`єктивних обставин щодо поважності причин пропуску строку на оскарження, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотань про відновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.12.2020р. по справі №923/767/20.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що наведені апелянтом підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 15.12.2020р. у справі №923/767/20 не є поважними, колегія суддів приходить до висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.12.2020р. у справі №923/767/20 слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Керуючись статтями 234, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 15.12.2020р. у справі №923/767/20- відмовити.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.12.2020р. у справі №923/767/20.

3. Матеріали справи направити до Господарського суду Херсонської області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 18 аркушах.

Головуючий суддя Я.Ф. Савицький

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк