Постанова

від 24.03.2021 по справі 912/2276/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2021 Справа № 912/2276/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Загреба В.С.

за участю представників:

від позивача: Кобець Р.Ю. адвокат, ордер №1074073 від 11.12.2020

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Авілан" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2020 у справі №912/2276/20 (суддя Коваленко Н.М.; рішення ухвалене о 16:34 год. у місті Кропивницький, повне рішення складено 25.11.2020)

за позовом Фермерського господарства "Авілан", м.Новоукраїнка, Кіровоградська область

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м.Кропивницький, Кіровоградська область

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерського господарства "Олена-5", с.Рівне, Новоукраїнський район, Кіровоградська область

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У липні 2020 року до Господарського суду Кіровоградської області звернулось Фермерське господарство "Авілан" з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про:

- визнання неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо поділу земельної ділянки загальною площею 95,43 га, у тому числі 95,43 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 3520886000:02:000:9010, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області на 48 земельних ділянок;

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області скасувати такий поділ, в тому числі, але не обмежуючись, поновити запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 95,43 га, у тому числі 95,43 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 3520886000:02:000:9010, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на те, що в порушення приписів ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79-1,186 Земельного кодексу України, ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не погоджувалась із позивачем як землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 3520886000:02:000:9010. Дії відповідача свідчать про порушення порядку поділу існуючих земельних ділянок і посягання на законне право позивача користуватися суборендованою земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі за вимогою ФГ "Авілан" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області поновити запис Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 95,43 га, у тому числі 95,43 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 3520886000:02:000:9010, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Предметом судового розгляду є позовні вимоги про визнання неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо поділу земельної ділянки загальною площею 95,43 га, у тому числі 95,43 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 3520886000:02:000:9010, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області на 48 земельних ділянок та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області скасувати такий поділ.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2020 у справі №912/2276/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що подання заяви директором ФГ "Олена-5" про відмову від права користування земельною ділянкою, подальше внесення державним реєстратором як розпорядником земельної ділянки запису про припинення речових прав на земельну ділянку - оренди і суборенди, свідчить про правомірність поділу такої земельної ділянки, згода на який не потребувалася від ФГ "Авілан", оскільки після внесення запису про припинення речового права на земельну ділянку - суборенди останній перестав бути землекористувачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФГ "Авілан" (позивач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2020 у справі №912/2276/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції, на думку позивача, є невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт посилається на неправильне застосування судом ст. 141 Земельного кодексу України, вказує, що відповідно до цієї норми відмова від права користування земельною ділянкою є підставою для розірвання договору оренди, яке має здійснюватися відповідно до ст.ст. 31,32 Закону України "Про оренду землі".

Позивач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази про розірвання договорів оренди і суборенди. Бобринецька районна державна адміністрація і Головне управління Держгеокадастру не давали жодної згоди на припинення договору оренди та не приймали відповідних рішень.

Позивач вважає, оскільки суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку про припинення договорів оренди і суборенди, він безпідставно не застосував приписи ст. 79-1 Земельного кодексу України і ст. 56 Закону України "Про землеустрій", відповідно до яких поділ земельної ділянки передбачає дотримання відповідної процедури, яка полягає, зокрема, у формуванні технічної документації із землеустрою. Складовим документом технічної документації щодо поділу земельної ділянки є нотаріально посвідчена згода користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні). Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не погоджувалась із позивачем, як землекористувачем.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

У відзиві Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач) на апеляційну скаргу наведені доводи, на які сторона посилалась в суді першої інстанції.

Зокрема, відповідач вказав на правомірність дій державного реєстратора, який самостійно здійснює перевірку поданих документів для вчинення відповідної реєстраційної дії. Головне управління, отримавши клопотання про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 48 фізичним особам, серед додатків до яких були копії заяв директора ФГ "Олена-5" про згоду на вилучення з користування спірної земельної ділянки на користь учасників антитерористичної операції, взяло до відома зазначену у вказаних копіях заяву та в Державному реєстрі прав інформацію як таку, що є офіційною, об`єктивною та достовірною.

ФГ "Олена-5" (третя особа) відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надало.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Авілан" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2020 у справі №912/2276/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.02.2021 о 16:00 год.

За заявою представника позивача ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021 ухвалено провести судове засідання у справі, призначене на 17.02.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Фермерського господарства "Авілан" адвоката Кобець Р.Ю. з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

У судовому засіданні 17.02.2021 оголошувалась перерва до 24.03.2021 о 12:00 год.

23.03.2021 в матеріали справи ФГ "Авілан" надані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить врахувати висновки, зроблені Верховним Судом в постанові від 24.02.2021 у справі №912/1592/20, спір у якій стосується однієї земельної ділянки, згідно з якими є передчасним висновок судів попередніх інстанції про припинення договору оренди та про відсутність порушеного права позивача, чиї права як суборендаря припинилися в силу приписів законодавства з припиненням основних - орендних правовідносин.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у скарзі та додаткових поясненнях.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 24.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між Бобринецькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) і ФГ "Олена-5" (Орендар) 14.04.2011 був укладений договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації від 31 жовтня 2006р. №790-р, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району.

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 95,43 га у тому числі 95,43 га ріллі.

За пунктом 40 договору здача земельної ділянки в суборенду без згоди Орендодавця землі не допускається.

Пунктом 8 встановлено, що договір укладено на десять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Договір оренди зареєстрований у Відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2011 за номером 252088604000419.

Передача земельної ділянки в оренду здійснена за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, підписаним сторонами і скріпленим печатками орендодавця і орендаря.

Розпорядженням голови Бобринецької районної державної адміністрації №659-р від 07.11.2012 надано згоду на передачу в суборенду земельних ділянок, орендованих фермерським господарством "Олена-5" на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, згідно з договорами оренди від 14 квітня 2011, зареєстрованими у Бобринецькому районному відділу Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 25 травня 2011 року за №352088604000418, №352088604000416, №352088604000419, Фермерському господарству "Авілан", без зміни цільового призначення та на умовах, обмежених згаданими вище договорами оренди.

На підставі вказаного розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації 15.11.2012 ФГ "Олена-5" (Орендар) та ФГ "Авілан" (Суборендар) бу укладений договір суборенди землі, відповідно до якого Орендар надав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (суборенду) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Земельна ділянка, яка передається у суборенду, надана в оренду Орендареві згідно договору оренди землі від 14.04.2011, укладеного між Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області (Орендодавець) та фермерським господарством "Олена-5" (Орендар), зареєстрованого 25.05.2011 за №352088604000419 у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, на термін дії 10 років (пункт 1.1. договору суборенди).

Пунктом 1.2. договору суборенди визначено, що згода на передачу земельної ділянки, орендованої фермерським господарством "Олена-5" у суборенду фермерському господарству "Авілан", надано орендодавцем - Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області згідно розпорядження від 07.11.2012 №659-р.

Відповідно до пункту 2 договору суборенди, в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 95,43 га, у тому числі 95,43 га ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки 3520886000:02:000:9010.

Пунктом 8 договору встановлено, що його укладено на строк до 25.05.2021, у межах дії строку оренди.

Договором суборенди (п.п.38-39) визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених договором. Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку допускається у разі систематичної несплати орендної плати або припинення діяльності юридичної особи-орендаря.

Договір суборенди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20.04.2018, що підтверджується витягом з даного реєстру.

28.08.2019 директором ФГ "Олена-5" підписано заяву, якою від імені господарства надано згоду на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3520886000:02:000:9010 загальною площею 95,4306 га з користування для подальшої передачі її у приватну власність учасникам антитерористичної операції (в тому числі учасникам бойових дій) з метою забезпечення їм державою соціальних гарантій.

Справжність підпису на заяві засвідчено Мамченко А.А., приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі №693(а.с.25)

17.09.2019 державним реєстратором Петрівської сільської ради Знам`янського району Кундас В.А. на підставі вказаної заяви внесено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди фермерського господарства "Олена-5" та припинення права суборенди фермерського господарства "Авілан" на вищевказану земельну ділянку.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі заяв 48 громадян було видано накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок даним громадянам у власність орієнтовною площею по 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. За рахунок площі земельної ділянки 3520886000:02:000:9010 сформовано 48 інших земельних ділянок та присвоєно їм нові кадастрові номери.

Позивач вважає такий поділ незаконним, тому звернувся до суду із даним позовом про визнання дій відповідача неправомірними та скасування такого поділу.

Земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які за положеннями статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Враховуючи зміни в земельному законодавстві, до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 перейшли повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №20 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, до повноважень якого віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Кіровоградської області.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Доводи відповідача в апеляційній скарзі зводяться до неправомірного висновку суду першої інстанції про припинення договорів оренди і суборенди та подальшого поділу земельної ділянки.

Як встановлено з матеріалів справи підставою для припинення договору оренди землі від 14.04.2011 і договору суборенди землі від 15.11.2012 була відмова землекористувача (орендаря), який нотаріально посвідченою заявою надав згоду на вилучення спірної земельної ділянки для подальшої передачі її у приватну власність учасникам антитерористичної операції (в тому числі учасникам бойових дій) з метою забезпечення їм державою соціальних гарантій.

Система пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, зокрема і надання земельних ділянок передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Статтею 12 встановлено, що таким особам окрім інших надаються такі пільги як першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (пункт 14).

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, який визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

За приписами частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктами 37 та 38 договору оренди землі від 14.04.2011 передбачено, що дія договору припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

придбання орендарем земельної ділянки у власність;

викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто підставами для припинення договору можуть бути не тільки ті, що визначені Законом України "Про оренду землі" і погоджені в договорі оренди земельної ділянки, а і передбачені в інших законах, що регулюють земельні правовідносини.

Як правильно вказав суд першої інстанції правові норми щодо припинення користування земельною ділянкою в оренді наведені і у статті 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до пунктів а) вказаної статті добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом також є підставами для припинення користування земельною ділянкою.

Порядок вилучення земельних ділянок встановлений статтею 149 Земельного кодексу України.

За вимогами статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Щодо законності в цьому випадку права користування позивачем спірною земельною ділянкою на підставі договору суборенди.

Суборенда землі - це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (частина перша статті 8 Закону України "Про оренду землі").

За приписами частин 2-4 Закону України "Про оренду землі" умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки та не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

З огляду на наведені правові норми суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір суборенди земельної ділянки має похідний і залежний характер від договору оренди та його умов. Тобто господарська діяльність суборендаря на земельній ділянці перебуває в абсолютній залежності від сторін первинного договору - оренди. Чинність договору суборенди в будь-якому випадку припиняється в момент припинення договору оренди.

На відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Державна реєстрація припинення права оренди, суборенди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як убачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 у справі №912/1592/20, на розгляді господарських судів перебуває справа, учасниками якої є Фермерське господарство "Авілон", Фермерське господарство "Олена-5", Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Бобринецька районна державна адміністрація, а предметом спору, в якій є визнання протиправним та скасування рішень, визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання поновити запис.

Означеною постановою Верховного суду скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2020 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2020 у справі №912/1592/20 та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Направляючи справу №912/1592/20 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив у вказаній постанові від 24.02.2021, що "суди дійшли обґрунтованого висновку, що право суборенди земельної ділянки є похідним від права оренди земельної ділянки та не існує поза існуванням права оренди, а наявність договору суборенди за загальними правилами не може обмежувати чи перешкоджати реалізації орендарем його волевиявлення на зміну чи припинення орендних правовідносин. Разом з тим, враховуючи передчасний висновок судів попередніх інстанцій про припинення договору оренди, висновки про відсутність порушеного права позивача, чиї права як суборендаря припинилися в силу приписів законодавства з припиненням основних - орендних правовідносин, є необґрунтованими. Також суд апеляційної інстанції вказав, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області посилалося на те, що його дії стосовно надання дозволів на розроблення проекту 48 особам є цілком правомірними та такими, що відповідають порядку, визначеному статтями 116, 118, 121 Земельного кодексу України. В подальшому земельну ділянку, кадастровий номер 3520886000:02:000:9010, було поділено та за рахунок її площі сформовано 48 інших. Таким чином, земельна ділянка, кадастровий номер 3520886000:02:000:9010, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України одночасно зі здійсненням державної реєстрації вищевказаних земельних ділянок, а отже, здійснення дій щодо розпорядження нею або тою чи іншою її часткою не є можливим, так само як і здійснення тих чи інших реєстраційних дій щодо неї в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження. Натомість Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у пункті 46 постанови від 27.07.2020 у справі №912/686/17 зазначив, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такого правового висновку дотримується й Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18 (пункт 56)) та від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (провадження № 12-2гс19 (пункт 7.36))".

З урахуванням встановлених у цій справі обставин та зазначених вище висновків Верховного Суду у справі №912/1592/20, колегія суддів погоджується з аргументами позивача щодо порушення порядку припинення права користування земельною ділянкою, оскільки добровільна відмова від користування земельною ділянкою є підставою для розірвання договору оренди, а розірвання договору спричиняє припинення договірних зобов`язань. Матеріали справи не містять рішення, або відповідної угоди щодо розірвання договору оренди землі.

Між тим предметом розгляду у цій справі є безпосередньо дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо поділу спірної земельної ділянки, а неправомірність цих дій пов`язується позивачем насамперед з недотриманням положень статті 56 Закону України "Про землеустрій", а саме не отримання згоди власника земельної ділянки на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем, яким у даному випадку виступає позивач як суборендар. Зі змісту заявлених позивачем вимог випливає, що способом захисту свого порушеного права позивач обрав вимогу про скасування поділу означеної земельної ділянки та поновлення в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У редакції до 16.01.2020 частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

З 16.01.2020 стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладена у новій редакції. Так, відповідно до абзаців 1, 2, 3 частини третьої вказаної статті, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналізуючи наведені редакції норми статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що попередня редакція цієї статті передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Натомість, з 16.01.2020, тобто на час ухвалення рішення суду першої інстанції, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон вже не передбачав.

За змістом наведеної вище правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, та не встановив такого способу захисту як поновлення запису про державну реєстрацію права, то й обраний позивачем спосіб захисту в практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення його порушеного права, а отже, не спроможний надати цій особі ефективний захист її прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)). Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні заявлених ним у цьому спорі позовних вимог.

В той же час колегія суддів приймає до уваги, що як правильно встановив суд першої інстанції, сам орендар не заперечує, що припинення користування землею відбулося за його волевиявленням, не оскаржує припинення користування спірною земельною ділянкою та її подальший поділ відповідачем в судовому порядку, а отже не потребує захисту своїх прав і інтересів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 6306,00 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Авілан" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2020 у справі №912/2276/20 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Фермерське господарство "Авілан".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 31.03.2021.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова