Рішення

від 27.07.2007 по справі 21/371

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2007Справа № 21/371

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-побутовий комплекс Зоряний

До Київської міської ради

Про визнання права постійного землекористування

Представники:

Позивача Яценко О.С. за довіреністю № 116 від 20.06.2007 р.

Відповідача Сторожук А.В. за довіреністю № 225-КР-673 від 24.05.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із заявою про визнання за ним права постійного землекористування земельною ділянкою по вул.. М.Юнкерова, 50 в м. Києві, загальною площею 2,74 га.

Ухвалою суду від 25.05.07р. порушено провадження у справі № 21/371 та призначено розгляд справи на 21.06.07р.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, які мотивовано тим, що згідно договору купівлі-продажу відділення санаторію ім.. 1 Травня, до Позивача перейшло право власності на споруди та будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 2,74 га., за вищевказаною адресою. Це підтверджується: актом прийому-передачі основних нерухомих фондів відділення санаторію ім.. 1 Травня від 19.11.1993 р.; реєстраційним посвідченням на домоволодіння № 50 по вул.. Юнкерова в м. Києві від 11.03.1999 р. Виходячи з наведеного, відповідно до вимог Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.), при переході права власності на будівлю і споруду переходить і право постійного землекористування земельною ділянкою.

У відзиві на позовну заяву Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав. Відповідно до ст. 92 чинного Земельного кодексу України, право постійного землекористування - безстрокове право користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності. Право постійного землекористування набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; тобто вичерпний перелік. Стаття 123 чинного Земельного кодексу України визначає, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування за проектами відведення, що зроблено не було. А тому Відповідач не порушив право Позивача, які підлягають захисту. Крім того, у Позивача відсутній акт на право постійного землекористування, а тому вимога про визнання такого права є безпідставною.

Відповідно до ст.. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви з 21.06.07р. по 12.07.07р., з 12.07.07р. по 26.07.07р., з 26.07.07р. по 27.07.07р.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.10.1993 р. між Київським відділенням АТ Укрпрофоздоровниця та Виробничо- побутовим кооперативом Зоряний (правонаступником якого є Позивач) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна відділення санаторію ім.. Першого Травня. При цьому, пунктом 1 даного договору визначено, що продаються основні нерухомі фонди, будівлі та споруди, інженерні мережі відділення санаторію ім.. 1-го Травня, що знаходяться на земельній ділянці, площею 2,7 га у м. Києві, Пуща-Водиця, вул.. 9 лінія (на даний час - вул.. Миколи Юнкерові, 50).

19.11.1993 р. Київським відділенням АТ Укрпрофоздоровниця та Виробничо- побутовим кооперативом Зоряний було складено акт приймання-передачі основних нерухомих фондів відділення санаторія ім.. 1-ого Травня.

Частиною 1 ст. 128 ЦК України (в редакції 1963 року), який був чинним на момент укладення договору від 04.10.1993 р., встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.

Таким чином, Виробничо-побутовий кооператив Зоряний набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці по вул. М.Юнкерова 50 в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право користування земельною ділянкою. Отже, Земельний кодекс України (в редакції 1992 р.) чітко передбачав, що юридична особа, яка отримала об`єкт нерухомого майна у власність, вважалася такою, що до неї перейшло і право користування земельною ділянкою під зазначеним об`єктом нерухомого майна. Тобто, факт придбання права власності на об`єкт нерухомого майна був юридичним фактом, з яким закон пов`язував набуття права на землю під таким об`єктом.

Частиною 4 ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.), встановлено, що право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу. Ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.) регламентовано, що право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про набуття Виробничо- побутовим кооперативом Зоряний права постійного користування земельною ділянкою, розташованою по вул. М.Юнкерова 50 в м. Києві.

Даний висновок також підтверджується Висновком Науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України № 126/56-е від 29.03.2007 р., яким вказується на те, що право постійного користування земельною ділянкою за ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.) слідувало за правом власності на нерухоме майно, на якій це майно розташоване. Ради народних депутатів лише посвідчували право користування земельною ділянкою відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.).

Аналогічні положення містяться у п. 3 роз`яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/743 від 27.06.2001 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом права власності на землю і землекористування , де зазначено, що разом із переходом права власності на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і обов`язків, визначених ст.ст. 39, 40 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.). Такі ж позиції висловлені у п. 2 листа Вищого Господарського Суду України № 01-8/1228 від 16.11.2001 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням земельного законодавства щодо переходу права користування земельною ділянкою при набутті будівель і споруд згідно ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.).

Постановою господарської палати Верховного Суду України від 07.12.2004 р., зазначено, що згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р.) при передачі підприємствами, установами та організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам та організаціям разом із цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені споруди.

Пунктом 6 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України було встановлено обов`язок для всіх юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, 22.09.2005 р. Конституційним Судом України положення п. 6 Розділу X Земельного кодексу України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою, визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

Тому, ВПК Зоряний (правонаступником якого являється Позивач) законно набуло право постійного користування земельною ділянкою і мало право користуватися нею без отримання від Відповідача державного акту, яким посвідчується право постійного землекористування.

У 2006 році Виробничо-побутовий кооператив Зоряний перетворений (реорганізований) у Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо побутовий комплекс Зоряний , що підтверджується підпунктом 1.1. Розділу 1 Загальні положення Статуту Позивача, що зареєстрований 10.07.2006 р. Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області. Підпунктом 1.2. Розділу 1 Загальні положення Статуту Позивача підтверджується, що останній є повним правонаступником Виробничо-побутового кооперативу Зоряний , а у підпункті 1.3. Розділу 1 Загальні положення Статуту Позивача вказано, що останньому належить все майно, усі права та обов`язки Виробничо-побутового кооперативу Зоряний .

Згідно ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб`єкта господарювання в інший до новоутвореного суб`єкта господарювання переходять усі майнові права і обов`язки попереднього суб`єкта господарювання. Частина 2 статті 108 ЦК України передбачено, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у Позивача права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці по вул. М.Юнкерова 50 в м. Києві.

З огляду на те, що у 1993 році Виробничо-побутовим кооперативом Зоряний було набуто право постійного користування згаданою земельною ділянкою, а його повним правонаступником став Позивач, то суд приходить до висновку про наявність у останнього права постійного користування земельною ділянкою.

08.09.2006 р. Позивач звернувся до Відповідача з клопотанням про видачу державного акту на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою.

17.10.2006 р. Відповідачем надана відповідь про відмову у видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, мотивуючи відмову ст.ст. 92 та 123 Земельного кодексу України.

Заперечення Відповідача та його посилання на ст.ст. 92 та 123 Земельного кодексу України є безпідставними та судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

01.01.2002 р. набув чинності новий Земельний кодекс України. Пунктом 3 Розділу IX - Прикінцеві положення передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, право постійного користування земельною ділянкою, розташованою по вул. М.Юнкерова 50 в м. Києві перейшло до Виробничо- побутового кооперативу Зоряний , правонаступником якого являється Позивач, ще у 1993 році. Тобто, за таких обставин до даних правовідносин має застосовуватись ст.ст. 30 та 23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), які не суперечать положенням чинного Земельного кодексу України.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-побутовий комплекс Зоряний право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,74 га., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Юнкерова 50, в межах: вул. М.Юнкерова - вул.Гамарника - вул. 9-а лінія - вул. 10-а лінія,.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, дані про рахунки не надані) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо- побутовий комплекс Зоряний (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки 15/15/6 літера 1; ЄДРПОУ 19420986; р/р НОМЕР_1 в ПІБ м. Вишгород, МФО 321143) 85 (вісімдесят п`ять) грн. витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя Е.О.Шевченко