Постанова
від 25.03.2021 по справі 440/2507/20
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 р.Справа № 440/2507/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

представників сторін : позивача - Ясниської О.О., відповідача - Шимки М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 29.10.20 року по справі № 440/2507/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

15 травня 2020 року Приватне акціонерне товариство "Полтавський машинобудівний завод" (далі по тексту - ПрАТ "Полтавамаш", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган, відповідач), в якому просить суд, з урахування заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2020 року:

- № 0002050501 про визначення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 942071 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 471035,50 грн;

- № 0002080501 про зобов`язання зареєструвати податкові накладні на суму 146200 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 73100 грн (50% від суми);

- № 0002060501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та зобов`язання сплатити суму податку у розмірі 124699 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 62349,50 грн;

- № 0002070501 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 226057 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 51914,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині такими, що прийняті за відсутності законних підстав, що зумовлює їх скасування в судовому порядку. Стверджуючи про правомірність віднесення позивачем до складу витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних протягом 2017-2018 та 9 місяців 2019 року по реальним взаємовідносинам у ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів , ТОВ ВКФ АСС Дніпро . Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що вказані ТМЦ належним чином оприбутковано на власні склади та використано у виробництві власної продукції у відповідності до замовлень покупців, а виготовлену продукцію в подальшому оприбутковано на склад готової продукції з подальшою реалізацією замовникам. При цьому, постачальниками вчасно і в повному обсязі зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на реалізований товар, а ПрАТ "Полтавамаш" - на реалізовану власну продукцію; з отриманої виручки від реалізації сплачено податок на додану вартість та податок на прибуток; проведено повний розрахунок з постачальниками. Вищенаведене також свідчить про відсутність підстав для висновку відповідача про порушення позивачем п.198.1.,п.198.3..п. 198.6. ст.198; п.201.1.,п.201.10. ст.201. Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 204565 гри., по взаємовідносинах з : ТОВ Уралспецсталь (40099621) - металовироби на суму ПДВ - 89 435грн, ТОВ ВП Аліот (39482051) - металовироби на суму ПДВ - 30 364 грн, ТОВ Завод прецизійних сплавів (41686174) - металевий інструмент круги різних діаметрів на суму ПДВ - 65 664 грн, ТОВ ВКФ ААС Дніпро (33667995) - металевий інструмент сверла, фрези, пластини т/с, мітчики - на суму ПДВ - 19 100 грн.

Стверджує, що 24.07.2019 належним чином відобразив повернення обладнання, яке було придбано у ТОВ Хліб України у листопаді 2016 року в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, що зумовило зменшення собівартості реалізованої власної продукції за липень 2019 року, а також за 3-1 квартал та 9 місяців 2019 року, а тому висновок контролюючого органу про заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок не проведення коригування собівартості повернутого котла з подальшим коригуванням Дт 791 Кт 901 в сумі 830 230 грн є безпідставним, у зв`язку з чим протиправним збільшення податковим органом грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в цій частині.

Також вказав, що у зв`язку з тим, що сума, яка була віднесена до резерву сумнівних боргів у розмірі 667,7 тис. грн за рахунок додаткового капіталу, а не за рахунок доходу звітного періоду, не вплинула на фінансовий результат до оподаткування позивача за звітні періоди 2017-2018 роки, 9 місяців 2019 року, була відображена у звітах про капітал за 2017, 2018 роки, а тому відсутні підстави для застосування податкових різниць згідно з пп. 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України.

Зазначив, що протягом перевіряємого періоду позивачем не допущено порушень пп.140.4.3 п.140.4 ст.140 ПК України, оскільки прямої заборони списання частин фонду дооцінки, проведеної в 1992-1996 роках на збільшення прибутку підприємства, П(С)БО 7 не містить, а тому при списанні позивачем іншого додаткового капіталу - Фонд дооцінки основних засобів минулих років у сумі 2334,2 тис. грн не на рахунок нерозподіленого прибутку (рах 44), а на рахунок 793 Інші доходи , та відображення цих доходів у ф2. Звіт про доходи та ф.4 Звіт про капітал по рядку 3.2.2 (на зменшення оподаткованого прибутку) не могло призвести до додаткового об`єкту оподаткування з податку на прибуток, оскільки вказана сума додаткового доходу не є доходом звітного періоду, а є доходом минулих років, відповідно, така сума додаткового доходу не мала впливу на збільшення об`єкту оподаткування податку на прибуток приватних підприємств у спірному періоді.

Посилаючись на положення ст.ст. 188 та 197 ПК України, вважає вірним визначення об`єкту оподаткування податком на додану вартість з операції з реалізації квартир №№ 119, 121, 124, виходячи саме із договірної вартості вказаних квартир, а не з ринкової вартості, визначеної у експертних висновках з оцінки таких квартир. Вказує, що ПрАТ "Полтавамаш" визнало податкові зобов`язання з податку на додану вартість з усієї суми виручки від реалізації квартир та задекларувало відповідні зобов`язання у сумі 326 950 грн, що на 154 330 грн перевищує зобов`язання, які позивач в силу п.188.1 ст.188 ПК України повинен був відобразити, що свідчить про відсутність підстав для донарахування додаткових сум з податку на додану вартість, як це було зроблено контролюючим органом.

Отже, вірним є обрахування позивачем по вказаним операціям суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що з урахуванням підтвердження в акті перевірки права позивача на отримання бюджетного відшкодування, у зв`язку з чим, вважає висновок акту перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 124699 грн протиправним.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 по справі № 440/2507/20 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 лютого 2020 року № 0002050501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 лютого 2020 року № 0002080501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 лютого 2020 року № 0002060501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 лютого 2020 року № 0002070501 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "Полтавський машинобудівний завод" грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 226057 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 51914,25 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 по справі № 440/2507/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що висновки акту перевірки є мотивованими та обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, винесеними в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства. З огляду на наявну у контролюючого органу податкову інформацію та наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача - ТОВ ВП Аліот , стверджує про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро , що має наслідком завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження податку на прибуток за рахунок віднесення до витрат сум придбаного у вказаних контрагентів товару в оскаржуваних розмірах.

З приводу коригування собівартості реалізованої готової продукції при поверненні обладнання ТОВ Агрофірма Хліб України зазначив, що згідно витягу з регістрів бухгалтерського обліку за липень 2019 року не можливо зробити висновок щодо повноти здійснення коригування собівартості повернутого обладнання, у зв`язку з відсутністю кінцевого сальдо по рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції та повноти його відображення в оборотно-сальдовій відомості за липень 2019 року, як наслідок, в регістрах бухгалтерського обліку відсутнє коригування собівартості повернутого котла, завищено позивачем собівартість реалізованої готової продукції за 3 квартал 2019 в сумі 830230 грн.

Стверджує, що при формуванні та створенні резерву сумнівних боргів у січні 2017 року згідно регістрів бухгалтерського обліку створило у сумі 667719,88 грн, за рахунок дооцінки активів зменшило сукупний дохід в сумі 667720 грн, чим порушено вимоги п.п. 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України, оскільки сума, яка була відрахована до резерву сумнівних боргів, була створена за рахунок доходу звітного періоду та мала вплив на фінансовий результат до оподаткування на підставі вимог пункту 19 П(С)БО № 7 Основні засоби .

Щодо віднесення до різниць сум, які зменшують фінансовий результат до оподаткування сум дооцінки основних засобів зазначив, що позивачем в рядку 3.2.2. додатку РІ декларацій з податку на прибуток задекларовано різниці сум, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування в сумі 2334225 грн. Посилаючись на приписи п.п. 16, 19, 20 П(С)БО № 7 стверджує, що у разі проведення першої та наступних дооцінок майна (якщо уцінки відсутні) підприємство включає суми дооцінок залишкової вартості до складу капіталу у дооцінках та відображає в іншому сукупному доході відповідно до пункту 19 П(С)БО №7. З огляду на те, що у попередніх звітних періодах уцінка зазначеного майна не проводилась, вважає, що фінансовий результат до оподаткування на суму першої дооцінки не зменшується. При цьому стверджує, що по рядку 3.2.2 додатка РІ коригування здійснюються згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності - МСБО 32 Фінансові інструменти: подання , а національні П(С)БО не містять таких норм, а враховуючи, що позивач здійснює ведення бухгалтерського обліку згідно з П(С)БО, він не має права на здійснення такого коригування.

Також вважає, що оскільки позивач при продажу квартир №№ 119, 121, 124, розташованих за адресою: Полтава, вул. Петлюри Симона, буд. 47/15, визначив суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість виходячи не з договірної ціни, а саме з ціни, визначеної у звітах про оцінку майна - вказаних квартир, допущено заниження суми податкових зобов`язань та завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість усього на суму 146200 грн та, відповідно, порушено строки реєстрації податкових накладних на суму 146200 грн.

У надісланих додаткових поясненнях зазначив, що операції між постачальниками (контрагентами) товарів ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро та ПрАТ Полтавамаш не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання визначеного виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, у зв`язку із чим, наведені контрагенти не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, на ін. Також пояснив, що в слідчому управлінні ГУ ДФС у Полтавській області не перебувають кримінальні провадження відносно ПрАТ Полтавамаш або його контрагентів ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро .

Щодо епізоду по коригуванню ПрАТ Полтавамаш собівартості реалізованої готової продукції при поверненні обладнання, формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, віднесення до різниць, що зменшують фінансовий результат до оподаткування сум дооцінки основних засобів пояснення відповідача дублюють зміст апеляційної скарги.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві, не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, зазначив про правомірність включення до складу витрат перевіряємих періодів 2017-2018 років та 9 місяців 2019 року по придбаним та використаним у господарській діяльності ТМЦ у постачальників : ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів , ТОВ ВКФ ААС Дніпро на суму 1 401 552 грн та формування за наслідками вказаних господарських операцій податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 204565 грн. Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів зареєстрованих земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів та невідповідності у ланцюгах постачання, з урахуванням характеру угод, реального (фактичного) вчинення господарських операцій у спірних відносинах, за наявності усіх належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що спричинили рух активів та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, вважає безпідставним.

По факту повернення 24.07.2019 ТОВ Агрофірма Хліб України обладнання, яке було придбане у листопаді 2016 року, зауважив, що коригування (зменшення) отриманого доходу та податку на прибуток по операції з повернення раніше реалізованого товару за 3-й квартал, 9 місяців 2019 року та у 2019 році підприємство не проводило, оскільки внаслідок повернення товару зменшенню підлягала собівартість реалізованої власної продукції за липень 2019 року, 9 місяців 2019 року та 2019 рік та, як наслідок, збільшення оподаткованого прибутку позивача за вказані періоди та відповідно відображення у фінансовій та податковій звітності за цей час.

Щодо встановленого порушення позивачем п.п. 139.2.1,139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України, звернув увагу на те, що ПрАТ Полтавамаш нарахувало резерв сумнівних боргів в розмірі 667,7 тис. грн. за рахунок додаткового капіталу ( Д-т 423 К-т 381), а тому сума, яка була спрямована до резерву сумнівних боргів не вплинула на фінансові результати перевіряємих звітних періодів: 2017-2018 та 9 місяців 2019 років і тому не мала відображатися у звітах про фінансові результати за вказані звітні періоди, а була правомірно відображена у звітах про капітал за 2017 та 2018 роки.

Також наполягає, що відображення в рядку 3.2.2 додатка РІ декларації з податку на прибуток Сума уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді, на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 140.4.3 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України) суми 2 334 225 грн не призвело до зменшення фінансового результату до оподаткування, у зв`язку з тим що він був збільшений в результаті відображення зменшення кредитового сальдо рахунків 423 Дооцінка активів та 424 Безоплатно одержані необоротні активи у кредиті рахунку 746 Інші доходи .

Протиправність нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання в сумі 146200 грн обґрунтовує правильним визначенням позивачем вартості, за якою повинні бути реалізовані квартири, з огляду на те, що в результаті порівняння балансової вартості квартир №119, №121, №124 з ціною продажу вбачається, що ціна продажу квартир на 1 333 661, 67 грн більше ніж їх балансова вартість.

У надісланих додаткових поясненнях фактично продубльовано зміст відзиву на апеляційну скаргу і в більш розгорнутому вигляді здійснено опис спірних господарських операцій у формі таблиць по випискам банку, прибутковим накладним, видатковим накладним із зазначенням отриманого прибутку.

Додатково зазначено, що господарські операції по закупівлі у ТОВ « Уралспецсталь» , ТОВ «ВП «Аліот» , ТОВ «Завод прецизійних сплавів» , ТОВ «ВКФ «ААС Дніпро» металевої сировини та інструменту відповідають меті і завданням статутної діяльності ПрАТ "Полтавамаш", є прибутковими, мали розумні економічні причини.

Зауважив, що витрати на формування Резерву сумнівних боргів ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» провело за рахунок власного капіталу (капіталу в дооцінках минулих років 1992-1996 років, у зв`язку із чим, вказані витрати не вплинули на фінансові результати звітних періодів 2017 та 2018 років, не були включені до звітів про фінансові результати звітних періодів 2017 та 2018 років, а тому не могли вплинути на показники прибутку до оподаткування, зазначені у деклараціях з податку на прибуток звітних періодів 2017 та 2018 років, що виключає віднесення їх до об`єкта оподаткування податком на прибуток у розумінні ст. 134 ПК України.

Пояснив, що суми зменшення додаткового капіталу, утвореного за рахунок дооцінок активів та безоплатного отриманих активів у 1992-1996 роках, які помилково включені у Звітах про фінансові результати за 2017-2018 р.р. та 9 місяців 2019 р., відкориговані у додатку РІ до податкової декларації згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 р.111 ПК України, що не призвело до зміни наслідків для господарської діяльності підприємства, та не вплинуло на фактичні суми оподаткованого прибутку за звітні періоди 2017, 2018 та 9 місяців 2019 років.

Щодо продажу квартир, які виникли внаслідок реконструкції магазину по вул.Артема, 47/15, вказав, що оскільки магазин обліковувався у складі основних засобів на рахунку 151 «Капітальні інвестиції» витрати по його реконструкції помилково були віднесені на рахунок 26 Готова продукція замість необхідного 28.6 Основні засоби призначені до продажу» . Разом з цим така помилка не могла призвести до зміни умов оподаткування при продажу основного засобу, призначеного для реалізації після реконструкції, так як реконструйовані основні засоби не можуть бути продукцією ПрАТ «Полтавамаш» з огляду на основний вид діяльності позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою правову позицію, викладену в скарзі та додаткових поясненнях, та просив суд задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ "Полтавський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 14307417) зареєстровано як юридична особа 29 липня 1994 року, номер запису 1 588 120 0000 000325 та зареєстроване платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 20-27).

Основним видом діяльності ПрАТ "Полтавамаш" є: 28.93 Виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну.

У період з 09 грудня 2019 року по 09 січня 2020 року, ГУ ДПС у Полтавській області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 28 листопада 2019 року № 928, проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ "Полтавський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки 21 січня 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області складено акт перевірки № 94/16-31-05-01-10/14307417 (т.1 а.с. 33-86), за висновками якого встановлені наступні порушення ПрАТ "Полтавамаш", а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, п.п. 140.4.3 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, пункту наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (із змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" внаслідок чого підприємством неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, наслідком чого стало заниження податку на прибуток всього в розмірі 942071 грн, в тому числі за 1 квартал 2017 року - 169818 грн, 2 квартал 2017 року - 51843 грн, 3 квартал 2017 року - 106927 грн, 4 квартал 2017 року - 63017 грн, 1 квартал 2018 року - 64886 грн, 2 квартал 2018 року - 72372 грн, 3 квартал 2018 року - 43156 грн, 4 квартал 2018 року - 39888 грн, 1 квартал 2019 року - 43 081 грн, 2 квартал 2019 року - 84521 грн, 3 квартал 2019 року - 202562 грн;

- пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 244457 грн, в тому числі за вересень 2017 року - 32854 грн, квітень 2018 року - 4715 грн, серпень 2018 року - 1682 грн, жовтень 2019 року - 1 грн, листопада 2018 року - 2 грн, грудень 2018 року - 1 грн, січень 2019 року - 116050 грн, лютий 2019 року - 2304 грн, березень 2019 року - 76077 грн, квітень 2019 року - 3222 грн, травень 2019 року - 2605 грн, серпень 2019 року - 3627 грн, вересень 2019 року - 1317 грн;

- п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення податку, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню в сумі 124699 грн, в тому числі за січень 2017 року - 35319 грн, березень 2017 року - 7046 грн, червень 2017 року - 9767 грн, грудень 2017 року - 6043 грн, січень 2018 року - 14250 грн, лютий 2018 року - 28 грн, травень 2018 року - 13236 грн, червень 2018 року - 693 грн, червень 2019 року - 35141 грн, липень 2019 року - 3176 грн;

- п.п. 120-1.2 ст. 120-1, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок прострочення реєстрації податкових накладних у ЄРПН в терміни, встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в сумі 146200 грн.

Не погоджуючись із висновками Акту № 94/16-31-05-01-10/14307417 ПрАТ "Полтавамаш" подано 05 лютого 2020 року до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення № 5478/10/16-21, за результатами розгляду яких, контролюючим органом листом від 14 лютого 2020 року № 5719/10/16-31-05-18 висновки Акту залишено без змін (т.6 а.с. 121-129).

На підставі висновків Акту № 94/16-31-05-01-10/14307417 ГУ ДПС у Полтавській області 19 лютого 2020 року пийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002080501, яким до ПрАТ "Полтавамаш" застосовано штраф у розмірі 73100,00 грн за платежем податок на додану вартість (т.1 а.с. 29);

- № 0002050501, яким ПрАТ "Полтавамаш" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1413106,50 грн, у тому числі за основним платежем - 942071 грн, штраф - 471035,50 грн (т.1 а.с. 30);

- № 0002060501, яким ПрАТ "Полтавамаш" зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124699 грн та застосовано штраф у розмірі 62349,50 грн (т.1 а.с. 31);

- № 0002070501, яким ПрАТ "Полтавамаш" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 305571,25 грн, у тому числі за основним платежем - 244457 грн, за штрафними санкціями - 61114,25 грн (т.1 а.с. 32).

ПрАТ "Полтавамаш" подано до ДПС України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої контролюючим органом 24 квітня 2020 року прийнято рішення № 14420/6/99-00-08-01-05-06, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с. 87-90).

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 19.02.2020 № 0002050501, № 0002080501, № 0002060501 в повному обсязі та № 0002070501 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 226057 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 51914,25 грн, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в заявленій частині, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки за наслідками розгляду справи було встановлено правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми вартості придбаних у ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод презиціних сплавів УСС , ТОВ ВКФ ААС Дніпро та ТОВ Уралспецсталь товарно-матеріальних цінностей та формування позивачем за вказаними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, а контролюючим органом в свою чергу не було доведно, що відомості, які містяться в первинних документах, складених на виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод презиціних сплавів УСС , ТОВ ВКФ ААС Дніпро та ТОВ Уралспецсталь , неповні, недостовірні та (або) суперечливі, укладені в результаті нікчемних правочинів або такі відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи, що позивачем були проведені у власному бухгалтерському обліку записи по оприбуткуванню повернутого від ТОВ "Агрофірма "Хліб України" обладнання у липні 2019 року та зменшено собівартість реалізованої продукції та відповідно збільшено оподатковуваний прибуток ПрАТ "Полтавамаш" за липень 2019 року, 3-й квартал 2019 року та 9 місяців 2019 року, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для висновку про завищення ПрАТ "Полтавамаш" собівартості реалізованої готової продукції за 3 квартал 2019 в сумі 830230 грн.

З огляду на те, що сума відрахована до резерву сумнівних боргів відповідно до П(С)БО не була створена за рахунок доходів звітного періоду і не вплинула на фінансовий результат до оподаткування, суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування податкових різниць згідно пп. 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України.

Також, суд першої інстанції, встановивши, що у спірних відносинах фактично відбувся продаж необоротних активів - квартир АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 124, розташованих за адресою: Полтава, вул. Петлюри Симона, буд. 47/15, дійшов висновку про правильність визначення позивачем бази оподаткування при продажу квартир, виходячи саме з договірної вартості, яка вища ніж балансова (залишкова) вартість за даними бухгалтерського обліку, а не з вартості квартир, визначених у звітах про оцінку майна - таких квартир. Внаслідок чого відсутній обов`язок щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму податку на додану вартість у розмірі 146 200 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про:

- нереальність господарських операцій, проведених між позивачем та ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро , що призвело до завищення витрат по взаємовідносинам з такими контрагентами у розмірі 1401552 грн, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 204565 грн та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 95786 грн;

- непроведення коригування собівартості реалізованої господарської продукції при поверненні обладнання у липні 2019 року ТОВ Агрофірма Хліб України , що призвело до завищення собівартості реалізованої продукції за 3 квартал 2019 року в сумі 830230 грн;

- нездійснення відображення в рядку 2.1.2 додатку РІ декларації з податку на прибуток суми витрат на формування резерву сумнівних боргів;

- завищення різниці, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування по рядку 3.2.2. Сума уцінки, нарахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді, на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання ;

- заниження ціни реалізації квартир АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 124, розташованих за адресою Полтава, вул. Петлюри Симона, буд. 47/15, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 146200 грн (в тому числі завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28913 грн), та застосовані штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на суму 146200 грн по вказаній господарській операції у розмірі 73100 грн, тобто, 50% від суми таких податкових зобов`язань.

Разом з цим, позивачем визнано порушення ним вимог податкового законодавства щодо завищення податкового кредиту за рахунок подвійного включення податкової накладної № 67 від 03.03.2017, включення податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, не проведення коригування податкового кредиту за розрахунком коригування в ЄРПН ТОВ Завод Стеко , у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 № 0002070501 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 18 400 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 9 200 грн не оскаржується, а тому оцінка вказаним порушенням судами першої та апеляційної інстанції не надається.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро , що призвело до завищення витрат по взаємовідносинам з такими контрагентами у розмірі 1401552 грн, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 204565 грн та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 95786 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

За визначенням пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, під господарською діяльністю слід розуміти діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Нормами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198.1 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Нормами п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз.1 п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, формування від`ємного значення та обов`язок формування податкових зобов`язань обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання та реалізація цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій)

Згідно з п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Виходячи зі змісту Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі по тексту - НП(С)БО 1):

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п. 7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі по тексту -П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За визначенням п.6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

При цьому, пп. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За визначенням абз. 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вищенаведеній нормі права кореспондують положення п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), за якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами: ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро .

Так, 10 лютого 2016 року між ТОВ "Уралспецсталь" (постачальник) та ПрАТ "Полтавамаш" (покупець) укладено договір поставки № 10/02-3 (т.2 а.с. 23-26).

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію у кількості, асортименті, по ціні та строки відповідно до специфікації. Умови поставки товару вирішуються сторонами у відповідності до "Інкотермс 2010" та зазначаються у специфікаціях.

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Уралспецсталь" виписано на адресу ПрАТ "Полтавамаш" видаткові накладні: № 6 від 01 лютого 2017 року, № 1 від 13 січня 2017 року, № 5 від 01 лютого 2017 року, № 32 від 30 березня 2017 року, № 45 від 12 травня 2017 року, № 44 від 12 травня 2017 року, № 78 від 11 серпня 2017 року, № 95 від 05 жовтня 2017 року, № 101 від 23 жовтня 2017 року, № 108 від 14 листопада 2017 року, № 109 від 14 листопада 2017 року, № 117 від 22 листопада 2017 року, № 123 від 12 грудня 2017 року, № 2 від 09 січня 2018 року, № 3 від 11 січня 2018 року, № 4 від 12 січня 2018 року, № 7 від 29 січня 2018 року, № 14 від 07 лютого 2018 року, № 17 від 15 лютого 2018 року, № 28 від 26 березня 2018 року, № 32 від 17 квітня 2018 року, № 1 від 13 січня 2017 року (т.2 а.с. 45, 50, 52, 54, 63, 69, 73, 81, 88, 92, 93, 105, 110, 117, 121, 130, 133, 135, 139, 152, 162, 168) та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 2 від 13 січня 2017 року, № 1 від 10 січня 2017 року, № 6 від 20 січня 2017 року, № 1 від 06 квітня 2017 року, № 2 від 10 травня 2017 року, № 3 від 11 травня 2017 року, № 3 від 09 серпня 2017 року, № 2 від 09 серпня 2017 року, № 3 від 04 жовтня 2017 року, № 11 від 23 жовтня 2017 року, № 5 від 13 листопада 2017 року, № 4 від 13 листопада 2017 року, № 10 від 21 листопада 2017 року, № 11 від 22 листопада 2017 року, № 9 від 12 грудня 2017 року, № 7 № 08 грудня 2017 року, № 13 від 27 грудня 2017 року, № 2 від 11 січня 2018 року, № 1 від 09 січня 2018 року, № 5 від 23 січня 2018 року, № 6 від 12 лютого 2018 року, № 1 від 01 лютого 2018 року, № 8 від 15 лютого 2018 року, № 7 від 12 лютого 2018 року, № 5 від 21 березня 2018 року, № 3 від 16 квітня 2018 року, № 3 від 13 липня 2018 року, № 3 від 13 липня 2018 року (т. 8 а.с. 216-243).

Оплата придбаного у ТОВ "Уралспецсталь" товару підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 29-44).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 51, 53, 55, 64, 74, 82, 94, 106, 111, 118, 133, 135, 140, 153, 163, 168, т.7 а.с. 26, 30, 32).

Придбаний у ТОВ "Уралспецсталь" товар оприбутковано ПрАТ "Полтавамаш", на підтвердження чого, позивачем надано прибуткові накладні: № ПМ-0000323 від 01 лютого 2017 року, № ПМ-0000642 від 30 березня 2017 року, № ПМ-0001090 від 12 травня 2017 року, 3 ПМ-0001091 від 12 травня 2017 року, № ПМ-0001675 від 11 серпня 2017 року, № ПМ-0002124 від 05 жовтня 2017 року, № ПМ-0002160 від 23 жовтня 2017 року, № ПМ-0002414 від 14 листопада 2017 року, № ПМ-0002414 від 14 листопада 2017 року, № ПМ-0002464 від 22 листопада 2014 року, № ПМ-0002674 від 12 грудня 2017 року, № ПМ-0000060 від 09 січня 2018 року, №ПМ-0000059 від 11 січня 2018 року, № ПМ-0000061 від 12 січня 2018 року, № ПМ-0000086 від 19 січня 2018 року, № ПМ-0000417 від 07 лютого 2018 року, № ПМ-0000418 від 15 лютого 2018 року, № ПМ-0000751 від 26 березня 2018 року, № ПМ-0000973 від 17 квітня 2018 року, № ПМ-0000123 від 13 січня 2017 року (т.2 а.с. 47, 49, 56, 65, 71, 75, 83, 89, 95, 102, 107, 112, 119, 122, 131, 134, 136, 141, 154, 164, 169), та в подальшому вказаний товар списаний у виробництво та реалізований третім особам, як готова продукція (т.2 а.с.48, 58, 59, 60-62, 67, 68, 72, 79, 80, 86, 87, 91, 99, 100, 109, 115, 126, 127, 128, 129, 138, 146-147, 148-149, 150, 151, 158, 159-160, 161, 166, 171, 172-197).

Також, 01 січня 2016 року між ТОВ ВП Аліот (постачальник) та ПрАТ "Полтавамаш" (иокупець) укладено договір поставки № 01/01-1 (т.2 а.с. 200-204), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію у кількості, асортименті, по ціні та строки відповідно до специфікації. Умови поставки товару вирішуються сторонами у відповідності до "Інкотермс 2010" та зазначаються у специфікаціях.

На виконання умов договору ТОВ ВП Аліот виписано на адресу ПрАТ "Полтавамаш" видаткові накладні: № 2 від 13 січня 2017 року, № 8 від 24 січня 2017 року, № №9 від 01 лютого 2017 року, № 19 від 17 лютого 2017 року, № 38 від 20 березня 2017 року, № 37 від 20 березня 2017 року, № 48 від 30 березня 2017 року, № 54 від 07 квітня 2017 року, № 68 від 24 травня 2017 року, № 78 від 16 червня 2017 року, № 80 від 21 червня 2017 року, № 95 від 13 липня 2017 року, № 118 від 31 серпня 2017 року, № 119 від 04 вересня 2017 року, № 127 від 27 вересня 2017 року, № 136 від 05 жовтня 2017 року, № 135 від 05 жовтня 2017 року, № 138 від 06 жовтня 2017 року, № 144 від 12 жовтня 2017 року, № 151 від 25 жовтня 2017 року, № 3 від 22 січня 2018 року, № 32 від 29 березня 2018 року, № 31 від 26 березня 2018 року, № 52 від 11 травня 2018 року, № 61 від 08 червня 2018 року, № 58 від 04 червня 2018 року, № 65 від 15 червня 2018 року, № 84 від 26 серпня 2018 року, № 94 від 05 вересня 2018 року, № 115 від 06 листопада 2018 року, № 121 від 19 грудня 2018 року, № 9 від 05 лютого 2019 року, № 6 від 23 січня 2019 року, № 8 від 01 лютого 2019 року, № 12 від 19 лютого 2019 року, № 19 від 07 березня 2019 року, № 25 від 12 березня 2019 року, № 27 від 21 березня 2019 року, № 32 від 11 квітня 2019 року, № 39 від 14 травня 2019 року, № 46 від 30 травня 2019 року, № 71 від 22 серпня 2019 року, № 72 від 28 серпня 2019 року, № 55 від 22 травня 2018 року (т.2 а.с. 244, 248, т.3 а.с. 1, 3, 6, 9, 15, 18, 21, 24, 27, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 52, 55, 58, 62, 63, 68, 70, 73, 76, 81, 84, 89, 92, 96, 102, 105, 115, 118, 122, 131, 135, 138, 142, 153, 156) та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні: № 16 від 22 грудня 2016 року, № 2 від 10 січня 2017 року, № 9 від 25 січня 2017 року, № 8 від 23 січня 2017 року, № 10 від 15 лютого 2017 року, № 7 від 10 березня 2017 року, № 13 від 15 березня 2017 року, № 28 від 30 березня 2017 року, № 27 від 28 березня 2017 року, № 26 від 28 березня 2017 року, № 2 від 06 квітня 2017 року, № 9 від 19 травня 2017 року, № 9 від 21 червня 2017 року, № 11 від 07 липня 2017 року, № 9 від 29 серпня 2017 року, № 1 від 04 вересня 2017 року, № 15 від 22 вересня 2017 року, № 16 від 27 вересня 2017 року, № 17 від 12 лютого 2017 року, № 6 від 03 жовтня 2017 року, № 9 від 05 лютого 2017 року, № 4 від 02 жовтня 2017 року, № 14 від 10 жовтня 2017 року, № 23 від 25 жовтня 2017 року, № 1 від 01 листопада 2017 року, № 3 від 22 січня 2018 року, № 12 від 21 березня 2018 року, № 15 від 26 березня 2018 року, № 3 від 10 травня 2018 року, № 6 від 21 травня 2018 року, № 7 від 15 червня 2018 року, № 6 від 13 червня 2018 року, № 2 від 07 червня 2018 року, № 1 від 04 червня 2018 року, № 5 від 16 серпня 2018 року, № 18 від 29 серпня 2018 року, № 1 від 05 вересня 2018 року, № 2 від 02 листопада 2018 року, № 2 від 13 грудня 2018 року, № 1 від 10 грудня 2018 року, № 8 від 29 грудня 2019 року, № 5 від 16 січня 2019 року, № 10 від 31 січня 2019 року, № 1 від 04 лютого 2019 року, № 5 від 13 лютого 2019 року, № 5 від 13 лютого 2019 року, № 10 від 27 лютого 2019 року, № 2 від 06 березня 2018 року, № 9 від 20 березня 2019 року, № 3 від 08 квітня 2019 року, № 3 від 14 травня 2019 року, № 10 від 23 травня 2019 року, № 6 від 27 серпня 2019 року (т.1 а.с. 221-250, т.2 а.с. 1-22).

На підтвердження факту оплати за придбаний у ТОВ ВП Аліот товар, позивачем надані копії платіжних доручень (т.2 а.с. 206-243).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3 а.с. 59, 97, 123, т.7 а.с. 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68).

На підтвердження оприбуткування придбаного у ТОВ ВП Аліот товару позивачем надано прибуткові накладні: № ПМ-0000125 від 13 січня 2017 року, № ПМ-0000102 від 24 січня 2017 року, № ПМ-0000322 від 01 лютого 2017 року, № ПМ-0000312 від 17 лютого 2017 року, № ПМ-0000610 від 20 березня 2017 року, № 0000610 від 20 березня 2017 року, № ПМ-0000622 від 20 березня 2017 року, № ПМ-0000630 від 30 березня 2017 року, № ПМ-0000631 від 30 березня 2017 року, № ПМ-0000915 від 07 квітня 2017 року, № ПМ-0001119 від 24 травня 2017 року, № ПМ-0001306 від 16 червня 2017 року, № ПМ-0001339 від 21 червня 2017 року, № ПМ-0001536 від 13 липня 2017 року, № ПМ-0001708 від 31 серпня 2017 року, № ПМ-0001974 від 04 вересня 2017 року, № ПМ-0001975 від 27 вересня 2017 року, № ПМ-0002122 від 05 жовтня 2017 року, № ПМ-0002123 від 05 жовтня 2017 року, № ПМ-0002240 від 06 жовтня 2017 року, № ПМ-0002120 від 12 жовтня 2017 року, № ПМ-0002132 від 25 жовтня 2017 року, № ПМ-0000072 від 22 січня 2018 року, № ПМ-0000750 від 26 березня 2018 року, № ПМ-0001165 від 11 травня 2018 року, № ПМ-0001456 від 08 червня 2018 року, № ПМ-0001297 від 04 червня 2018 року, № ПМ-0001455 від 15 червня 2018 року, № ПМ-0001842 від 20 серпня 2018 року, № ПМ-0002138 від 05 вересня 2018 року, № ПМ-0002543 від 06 листопада 2018 року, № ПМ-0002801 від 19 грудня 2018 року, № ПМ-0000094 від 23 січня 2019 року, № ПМ-0000224 від 01 лютого 2019 року, № ПМ-0000225 від 05 лютого 2019 року, № ПМ-0000226 від 19 лютого 2019 року, № ПМ-0000440 від 07 березня 2019 року, № ПМ-0000439 від 12 березня 2019 року, № ПМ-0000438 від 21 березня 2019 року, № ПМ-0000847 від 11 квітня 2019 року, № ПМ-0001009 від 14 травня 2019 року, № ПМ-0001776 від 22 серпня 2019 року, № ПМ-0001048 від 30 травня 2019 року, № ПМ-0001774 від 28 серпня 2019 року, № ПМ-0001199 від 22 травня 2018 року (т.2 а.с. 245, т.3 а.с. 2, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 53, 56, 60, 64, 69, 71, 74, 77, 82, 85, 90, 103, 106, 108, 117, 119, 124, 132, 136, 139, 144, 154, 157).

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний товар списано у виробництво та реалізовано третім особам, як готова продукція (т.8 а.с. 127-173).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21 лютого 2018 року між ТОВ "Завод прецизійних сплавів "УСС" (постачальник) та ПрАТ "Полтавамаш" (покупець) укладено договір поставки № 21/02-1 (т.3 а.с. 234-238), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію в кількості, асортименті, по ціні та в строки згідно специфікації. Умови поставки визначаються сторонами у відповідності до вимог Інкотермс 2010.

У ході здійснення господарських операцій ТОВ "Завод прецизійних сплавів "УСС" виписано на адресу ПрАТ "Полтавамаш" видаткові накладні: № 5 від 16 березня 2018 року, № 4 від 16 березня 2018 року, № 8 від 26 березня 2018 року, № 18 від 24 травня 2018 року, № 22 від 25 червня 2018 року, № 39 від 07 серпня 2018 року, № 60 від 05 вересня 2018 року, № 104 від 27 червня 2019 року (т.3 а.с. 139, 162, 169, 177, 181, 186, 192, 201) та надало зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 2 від 13 березня 2018 року, № 1 від 06 березня 2018 року, № 8 від 21 березня 2018 року, № 9 від 21 березня 2018 року, № 11 від 26 березня 2018 року, № 6 від 23 травня 2018 року, № 5 від 25 червня 2018 року, № 4 від 20 червня 2018 року, № 2 від 02 серпня 2018 року, № 4 від 04 вересня 2018 року, № 1 від 02 листопада 2018 року, № 20 від 29 березня 2019 року, № 11 від 25 червня 2019 року (т.8 а.с. 245-258).

Оплата за придбаний у ТОВ "Завод прецизійних сплавів "УСС" товар підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (т.3 а.с. 224-233). Факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3 а.с. 170, 178, 186, 193, 202, т.7 а.с. 58, 60).

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ТОВ "Завод прецизійних сплавів "УСС" товар оприбутковано ПрАТ "Полтавамаш" на підставі прибуткових накладних: № ПМ-0000747 від 16 березня 2018 року, № ПМ-0000748 від 16 березня 2018 року, № ПМ-0000746 від 26 березня 2018 року, № ПМ-0001176 від 24 травня 2018 року, № ПМ-0001454 від 24 червня 2018 року, № ПМ-0001895 від 07 серпня 2018 року, № ПМ-0002137 від 05 вересня 2018 року, № ПМ-0001228 від 27 червня 2019 року (т.3 а.с. 160, 163, 171, 179, 182, 187, 194, 203), та в подальшому списано у виробництво та реалізовано третім особам, як готова продукція (т.3 а.с. 161, 164-165, 166, 167-168, 172, 173, 174, 175-176, 180, 184, 189, 191, 195-196, 197, 199, 205, 206, 207, 209, 211-212, 213-223).

Крім того, у спірному періоді ПрАТ "Полтавамаш" також мало господарські відносини із ТОВ "ВКФ "ААС Дніпро", на виконання яких ТОВ "ВКФ "ААС Дніпро", як постачальником виписано на адресу ПрАТ "Полтавамаш", як покупця видаткові накладні: № РН-00000006 від 06 січня 2017 року, № РН-0000012 від 12 січня 2017 року, № РН-0000013 від 12 січня 2017 року, № РН-0000014 від 12 січня 2017 року, № РН-0000024 від 19 січня 2017 року, № РН-0000025 від 19 січня 2017 року, № РН-0000041 від 26 січня 2017 року, № РН-0000047 від 27 січня 2017 року, № РН-0000062 від 07 лютого 2017 року, № РН-0000063 від 07 лютого 2017 року, № РН-0000087 від 17 лютого 2017 року, № РН-0000376 від 29 червня 2017 року, № РН-0000391 від 04 липня 2017 року, № РН-0000425 від 18 липня 2017 року, № РН-0000435 від 20 липня 2017 року, № РН-0000292 від 22 травня 2017 року, № РН-0000351 від 19 червня 2017 року, № РН-0000353 від 20 червня 2017 року, № РН-0000371 від 29 червня 2017 року, № РН-0000363 від 29 червня 2017 року, № РН-0000638 від 18 жовтня 2017 року, № РН-0000650 від 20 жовтня 2017 року, № РН-0000656 від 24 жовтня 2017 року, № РН-0000296 від 24 травня 2017 року, № РН-0000349 від 19 червня 2017 року, № РН-0000579 від 21 вересня 2017 року, № РН-0000591 від 28 вересня 2017 року, № РН-0000251 від 28 квітня 2017 року, № РН-0000598 від 03 жовтня 2017 року, № РН-0000617 від 06 жовтня 2017 року, № РН-0000620 від 09 жовтня 2017 року, № РН-0000456 від 31 липня 2017 року, № РН-0000464 від 03 серпня 2017 року, № РН-0000284 від 19 травня 2017 року, № РН-0000483 від 11 серпня 2017 року, № РН-0000482 від 11 серпня 2017 року, № РН-0000500 від 18 серпня 2017 року, № РН-0000512 від 28 серпня 2017 року, № РН-0000578 від 21 вересня 2017 року, № РН-0000712 від 14 листопада 2017 року, № РН-0000711 від 14 листопада 2017 року, № РН-0000713 від 14 листопада 2017 року, № РН-0000094 від 20 лютого 2017 року, № РН-0000099 від 21 лютого 2017 року, № РН-0000103 від 22 лютого 2017 року, № РН-0000147 від 10 березня 2017 року, № РН-0000191 від 30 березня 2017 року, № РН-0000190 від 30 березня 2017 року, № РН-0000189 від 30 березня 2017 року, № РН-0000195 від 31 березня 2017 року, № РН-0000237 від 21 квітня 2017 року, № РН-0000232 від 21 квітня 2017 року, № РН-0000277 від 12 травня 2017 року, № РН-0000285 від 19 травня 2017 року, № РН-0000276 від 12 травня 2017 року, № РН-0000728 від 21 листопада 2017 року, № РН-0000745 від 30 листопада 2017 року, № РН-0000748 від 30 листопада 2017 року, № РН-0000760 від 05 грудня 2017 року, № РН-0000784 від 15 грудня 2017 року, № РН-0000024 від 17 січня 2018 року, № РН-0000042 від 25 січня 2018 року, № РН-0000048 від 30 січня 2018 року, № РН-0000052 від 31 січня 2018 року, № РН-0000054 від 31 січня 2018 року, № РН-0000053 від 31 січня 2018 року, № РН-0000732 від 09 листопада 2018 року, № РН-0000709 від 14 листопада 2017 року, № РН-0000720 від 16 листопада 2017 року, № РН-0000718 від 16 листопада 2017 року, № РН-655 від 24 жовтня 2017 року, № РН-0000657 від 24 жовтня 2017 року, № РН-0000660 від 26 жовтня 2017 року, № РН-0000681 від 03 листопада 2017 року, № РН-0000070 від 06 лютого 2018 року, № РН-0000076 від 08 лютого 2018 року, № РН-0000086 від 12 лютого 2018 року, № РН-0000119 від 01 березня 2018 року, № РН-0000121 від 01 березня 2018 року, № РН-0000120 від 01 березня 2018 року, № РН-0000129 від 05 березня 2018 року, № РН-0000152 від 16 березня 2018 року, № РН-0000164 від 21 березня 2018 року, № РН-0000167 від 21 березня 2018 року, № РН-0000301 від 03 травня 2018 року, № РН-0000323 від 16 травня 2018 року, № РН-0000392 від 11 червня 2018 року, №РН-0000422 від 21 червня 2018 року, № РН-0000423 від 22 червня 2018 року, № РН-0000431 від 25 червня 2018 року, № РН-0000518 від 26 липня 2018 року, № РН-0000710 від 14 листопада 2017 року, № РН-0000540 від 06 серпня 2018 року, № РН-0000602 від 04 вересня 2018 року, № РН-0000600 від 04 вересня 2018 року, № РН-0000601 від 04 вересня 2018 року, № РН-0000603 від 04 вересня 2018 року, № РН-0000615 від 11 вересня 2018 року, № РН-0000616 від 11 вересня 2018 року, № РН-0000622 від 14 вересня 2018 року, № РН-0000627 від 18 вересня 2018 року, № РН-0000631 від 20 вересня 2018 року, № РН-0000685 від 19 жовтня 2018 року, № РН-0000072 від 28 лютого 2019 року, № РН-0000069 від 27 лютого 2019 року, № РН-0000108 від 25 березня 2019 року, № РН-0000134 від 27 березня 2019 року, № РН-0000139 від 08 квітня 2019 року, № РН-0000147 від 11 квітня 2019 року, № РН-0000162 від 18 квітня 2019 року, № РН-0000174 від 24 квітня 2019 року, № РН-0000195 від 16 травня 2019 року, № РН-0000230 від 10 червня 2019 року, № РН-0000309 від 19 серпня 2019 року, № РН-0000318 від 02 вересня 2019 року, № РН-0000321 від 02 вересня 2019 року, № РН-0000342 від 12 вересня 2019 року, № РН-0000357 від 25 вересня 2019 року, № РН-0000014 від 17 січня 2019 року, № РН-0000028 від 29 січня 2019 року, № РН-0000265 від 05 липня 2019 року, № РН-0000273 від 12 липня 2019 року, № РН-0000271 від 12 липня 2019 року, № РН-0000279 від 18 липня 2019 року, № РН-0000289 від 26 липня 2019 року, № РН-0000294 від 31 липня 2019 року (т.3 а.с. 246, 249, т.4 а.с. 2, 6, 9, 17, 21, 23, 27, 32, 34, 38, 51, 55, 58, 65, 75, 79, 82, 85, 93, 97, 100, 116, 121, 130, 134, 138, 141, 144, 147, 149, 152, 157, 163, 167, 171, 174, 177, 182, 185, 188, 196, 199, 204, 208, 211, 217, 226, 232, 236, 239, 247, 250, т.5 а.с. 3, 11, 18, 25, 36, 40, 43, 49, 52, 57, 59, 61, 66, 67, 71, 76, 102, 105, 109, 113, 120, 122, 124, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 187, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 230, 243, 245, 247, т.6 а.с. 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59) та надало зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 38 від 28 лютого 2019 року, № 35 від 27 лютого 2019 року, № 14 від 16 травня 2019 року, № 9 від 10 червня 2019 року, № 32 від 10 червня 2019 року, № 12 від 12 липня 2019 року, № 14 від 12 липня 2019 року, № 30 від 26 липня 2019 року, № 35 від 31 липня 2019 року, № 20 від 18 липня 2019 року, № 13 від 19 серпня 2019 року, № 13 від 19 серпня 2019 року, № 1 від 02 вересня 2019 року, № 4 від 02 вересня 2019 року, № 25 від 12 вересня 2019 року, № 40 від 25 вересня 2019 року, № 35 від 20 вересня 2019 року (т.8 а.с. 204-219).

Відповідно до наданих до матеріалів справи копій платіжних доручень проведено розрахунок за придбаний товар (т.7 а.с. 34, 37, 40, 49, 56). Згідно Акту звірки розрахунків за період з 01 січня 2017 року, залишок на 30 вересня 2019 року по дебетовому рахунку ПрАТ "Полтавамаш" становив 7942,12 грн (т.3 а.с. 239-242).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.8 а.с. 184-198).

На підтвердження оприбуткування придбаного у ТОВ "ВКФ "ААС Дніпро" товару ПрАТ "Полтавамаш" надано прибуткові накладні: № ПМ-0000011 від 06 січня 2017 року, № ПМ-0000016 від 12 січня 2017 року, № ПМ-0000017 від 12 січня 2017 року, № ПМ-0000020 від 12 січня 2017 року, № ПМ-0000008 від 19 січня 2017 року, № ПМ-0000009 від 19 січня 2017 року, № ПМ-0000168 від 26 січня 2017 року, № ПМ-0000167 від 27 січня 2017 року, № ПМ-0000241 від 07 лютого 2017 року, № ПМ-0000225 від 17 лютого 2017 року, № ПМ-0001373 від 29 червня 2017 року, № ПМ-0001407 від 04 липня 2017 року, № ПМ-0001427 від 18 липня 2017 року, № ПМ-0001428 від 20 липня 2017 року, № ПМ-0001211 від 19 червня 2017 року, № ПМ-0001246 від 10 червня 2017 року, № ПМ-0001254 від 29 червня 2017 року, № ПМ-0001255 від 29 червня 2017 року, № ПМ-0002034 від 09 жовтня 2017 року, № ПМ-0002029 від 18 жовтня 2017 року, № ПМ-0002040 від 20 жовтня 2017 року, № ПМ-0002045 від 24 жовтня 2017 року, № ПМ-0000985 від 24 травня 2017 року, № ПМ-0001210 від 19 червня 2017 року, № ПМ-0001855 від 21 вересня 2017 року, № ПМ-0001856 від 28 вересня 2017 року, № ПМ-0002091 від 02 жовтня 2017 року, № ПМ-0002032 від 03 жовтня 2017 року, № ПМ-0002033 від 06 жовтня 2017 року, № ПМ-0001433 від 31 липня 2017 року, № ПМ-0001597 від 03 серпня 2017 року, № ПМ-0000980 від 22 травня 2017 року, № ПМ-0000971 від 23 травня 2017 року, № ПМ-0001607 від 11 серпня 2017 року, № ПМ-0001611 від 11 серпня 2017 року, № ПМ-0001613 від 18 серпня 2017 року, №ПМ-0001614 від 28 серпня 2017 року, № ПМ-0001854 від 21 вересня 2017 року, № ПМ-0002286 від 14 листопада 2017 року, № ПМ-0002287 від 14 листопада 2017 року, № ПМ-0002294 від 14 листопада 2017 року, № ПМ-0000228 від 20 лютого 2017 року, № ПМ-0000224 від 21 лютого 2017 року, № ПМ-0000247 від 22 лютого 2017 року, № ПМ-0000403 від 10 березня 2017 року, № ПМ-0000721 від 30 березня 2017 року, № ПМ-0000722 від 30 березня 2017 року, № ПМ-0000724 від 30 березня 2017 року, № ПМ-0000723 від 31 березня 2017 року, № ПМ-0000759 від 21 квітня 2017 року, № ПМ-0000760 від 21 квітня 2017 року, № ПМ-0000969 від 12 травня 2017 року, № ПМ-0000970 від 19 травня 2017 року, № ПМ-0000963 від 20 травня 2017 року, № ПМ-0002288 від 17 листопада 2017 року, № ПМ-0002363 від 21 листопада 2017 року, № ПМ-0002556 від 30 листопада 2017 року, № ПМ-0002557 від 30 листопада 2017 року, № ПМ-0002594 від 05 грудня 2017 року, № ПМ-0002598 від 15 грудня 2017 року, № ПМ-0000131 від 17 січня 2018 року, № ПМ-0000139 від 25 січня 2018 року, № ПМ-0000132 від 30 січня 2018 року, № ПМ-0000137 від 31 січня 2018 року, № ПМ-0000138 від 31 січня 2018 року, № ПМ-0000140 від 31 січня 2018 року, № ПМ-0002295 від 14 листопада 2017 року, № ПМ-0002293 від 16 листопада 2017 року, № ПМ-0002364 від 16 листопада 2017 року, № ПМ-0002046 від 24 жовтня 2017 року, № ПМ-0002047 від 24 жовтня 2017 року, № ПМ-0002266 від 01 листопада 2017 року, № ПМ-0002269 від 03 листопада 2017 року, № ПМ-0000266 від 06 лютого 2018 року, № ПМ-0000264 від 08 лютого 2018 року, № ПМ-0000276 від 12 лютого 2018 року, № ПМ-0000436 від 26 лютого 2018 року, № ПМ-0000446 від 01 березня 2018 року, № ПМ-0000447 від 01 березня 2018 року, № ПМ-0000448 від 01 березня 2018 року, № ПМ-0000489 від 05 березня 2018 року, № ПМ-0000488 від 16 березня 2018 року, № ПМ-0000568 від 21 березня 2018 року, № ПМ-0000580 від 21 березня 2018 року, № ПМ-0000577 від 26 березня 2018 року, № ПМ-0001057 від 03 травня 2018 року, № ПМ-0001068 від 16 травня 2018 року, № ПМ-0001334 від 11 червня 2018 року, № ПМ-0001390 від 21 червня 2018 року, № ПМ-0001330 від 22 червня 2018 року, №ПМ-0001391 від 25 червня 2018 року, № ПМ-0001613 від 26 липня 2018 року, № ПМ-0001726 від 06 серпня 2018 року, № ПМ-0002006 від 04 вересня 2018 року, ПМ-0002007 від 04 вересня 2018 року, № ПМ-0002008 від 04 вересня 2018 року, № ПМ-0002009 від 04 вересня 2018 року, № ПМ-0002014 від 11 вересня 2018 року, № ПМ-0002016 від 11 вересня 2018 року, № ПМ-0002013 від 14 вересня 2018 року, № ПМ-0002020 від 18 вересня 2018 року, № ПМ-0002017 від 20 вересня 2018 року, № ПМ-0002262 від 19 жовтня 2018 року, № ПМ-0002558 від 09 листопада 2018 року, № ПМ-0000376 від 01 березня 2019 року, № ПМ-0000377 від 01 березня 2019 року, № ПМ-0000515 від 25 березня 2019 року, № ПМ-0000877 від 01 квітня 2019 року, № ПМ-0000876 від 08 квітня 2019 року, № ПМ-0000815 від 11 квітня 2019 року, № ПМ-0000810 від 18 квітня 2019 року, № ПМ-0000813 від 24 квітня 2019 року, № ПМ-0001102 від 16 травня 2019 року, № ПМ-0001336 від 10 червня 2019 року, № ПМ-0002137 від 01 вересня 2019 року, № ПМ-0002124 від 02 вересня 2019 року, № ПМ-0002125 від 02 вересня 2019 року, № ПМ-0002135 від 12 вересня 2019 року, № ПМ-0002136 від 25 вересня 2019 року, № ПМ-0000137 від 17 січня 2019 року, № ПМ-0000144 від 29 січня 2019 року, № ПМ-0001449 від 05 липня 2019 року, № ПМ-0001469 від 12 липня 2019 року, № ПМ-0001473 від 12 липня 2019 року, № ПМ-0001483 від 18 липня 2019 року, № ПМ-0001572 від 26 липня 2019 року, № ПМ-0001573 від 31 липня 2019 року (т.3 а.с. 245, 250, т.4 а.с. 3, 7, 10, 13, 14, 19, 22, 24, 28, 35, 39, 52, 56, 59, 76, 80, 83, 86, 88, 94, 98, 101, 117, 122, 131, 135, 139, 142, 145, 150, 153, 155, 158, 164, 168, 172, 175, 178, 183, 186, 189, 197, 200, 205, 209, 212, 218, 227, 233, 237, 240, 248, т.5 а.с. 1, 4, 9, 12, 19, 26, 37, 41, 44, 50, 53, 58, 60, 62, 68, 72, 77, 103, 106, 110, 114, 121, 123, 125, 126, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 152, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 231, 232, 244, 246, 248, т.6 а.с. 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60).

В подальшому придбаний у ТОВ "ВКФ "ААС Дніпро" товар списано у виробництво (т.3 а.с. 247, 248, т.4 а.с. 5, 8, 11, 12, 15, 16, 18), що свідчить про використання його в господарській діяльності позивача.

Також колегією суддів взято до уваги наявність у позивача за спірний період основних засобів для здійснення господарської діяльності, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відомостей наявності основних засобів по підрозділу 7621 (центральний матеріальний склад), відомостей про наявність основних засобів по підрозділу 201 (дільниця виготовлення лопаток), відомостей про наявність основних засобів по підрозділу 214 (термічка), відомостей наявності основних засобів по підрозділу 226 (енергетична дільниця), відомостей наявності основних засобів по підрозділу 222 (транспортна дільниця), відомостей наявності основних засобів по підрозділу 203 (заготівельно-складська дільниця), відомостей наявності основних засобів по підрозділу 204 (механо-складський цех), відомостей наявності основних засобів по підрозділу 217 (інструментальна дільниця), відомостей наявності основних засобів по підрозділу 202 (ливарна дільниця) (т. 7 а.с. 3-25).

Наявність трудових ресурсів для здійснення ПрАТ "Полтавамаш" господарської діяльності підтверджується наданими позивачем трудовими книжками, наказами про прийом на роботу та штатним розписом (т.7 а.с. 102-250, т.8 а.с. 1-48).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, фактична наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Разом з цим колегія суддів враховує, що в акті перевірки податковим органом було перевірено правильність відображення спірних операцій у бухгалтерському обліку позивача та зауважень з цього приводу не зазначено.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між позивачем та ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод презиціних сплавів УСС , ТОВ ВКФ ААС Дніпро та ТОВ Уралспецсталь вбачається, що що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення 88, а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

Посилаючись на нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро відповідач наводить такі обставини, як наявність в штаті контрагента лише однієї особи, дефектність складання товарно-транспортних накладних, відсутність власних та орендованих складських приміщень, невідповідність асортименту придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу постачання, нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення якого в обіг не підтверджується фактом реального походження такого товару, спірні товари, на думку податкового органу були імпортовані в Україну та їм присвоєно код УКТ ЗЕД, проте контрагенти позивача не є його імпортерами. Також посилається на те, що ТОВ ВП Аліот є учасником кримінального провадження.

Таким чином, як вказує відповідач, ним встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Разом з цим, відповідачем не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товару, адже у комерційній діяльності поставка товару не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо.

Колегія суддів вважає недоведеним посилання податкового органу в акті перевірки на те, що товар, придбаний позивачем було імпортовано в Україну, а тому контрагенти, які не є імпортери не могли продати цей товар ПрАТ "Полтавамаш", оскільки будь-яких доказів на підтвердження такого твердження до матеріалів справи не надано, в той час як придбання вказаного товару підтверджено належним чином оформленими первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Слід також вказати, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкових зобов`язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу додаткових податкових зобов`язань через можливі порушення податкового законодавства покупцем товару.

Якщо контрагент (покупець) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для покладення на платника податку (продавця товару) додаткового обов`язку у вигляді сплати податкового зобов`язання за свого контрагента, якщо продавець виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Колегія суддів зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на податкову інформацію колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, відповідно до якої збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Посилання відповідача на реальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг якого не підтверджується фактом реального походження цих товарів за ланками постачання не свідчить про відсутність у контрагентів позивача реалізованих товарів в інші періоди, тим більш податковий орган не надав доказів проведення перевірок вказаних контрагентів та не може підтвердити факту того, що вказані контрагенти не придбавали спірні товари у своїх контрагентів, які не є платниками податку на додану вартість, за таких умов податкові накладні на такі товари не могли бути виписані останніми та зареєстрованими у ЄРПН.

Надаючи оцінку судженням контролюючого органу про дефектність окремих товарно-транспортних накладних, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16), згідно яких транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов`язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Колегія суддів зазначає, що на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, вироки щодо посадових осіб ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро відсутні, що підтверджується представником відповідача у поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції.

Факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача - ТОВ ВП Аліот в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

Зазначені висновки колегії суддів узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.07.2020 по справі № 2040/7658/18, від 17 липня 2020 року по справі № 826/11107/17.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку, або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, наявності вироків по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ Полтавський машинобудівний завод господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ Уралспецсталь , ТОВ ВП Аліот , ТОВ Завод прецизійних сплавів УСС , ТОВ ВКФ АСС Дніпро при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

З огляду на встановлені обставини та наведені докази, колегія суддів дійшла висновку про правомірність визначення позивачем показників податкової декларації з податку на прибуток за рахунок витрат по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами у розмірі 1 401 552 грн, формування податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 204 565 грн по реальним господарським операціям, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновку контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 146 200 грн та зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 95786 грн та є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень № 0002050501 від 19.02.2020 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 378418,50 грн, в тому числі за основним платежем - 252279 грн та за штрафними санкціями - 126139,5 грн, № 0002060501 - в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 143 679 грн, з яких за основним платежем - 95786 грн та застосування штрафу - 47 893 грн, № 0002070501 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 135973,75 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 108779 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 27194,75 грн.

Щодо правомірності донарахування позивачу за 3 квартал 2019 року податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 149 441 грн внаслідок встановлення контролюючим органом не проведення коригування собівартості реалізованої господарської продукції при поверненні обладнання у липні 2019 року ТОВ Агрофірма Хліб України , що призвело до завищення собівартості реалізованої продукції за 3 квартал 2019 року в сумі 830230 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку "Обороти по рахунку 26" за 9 місяці 2019 року ПрАТ "Полтавамаш" у липні 2019 року здійснено наступні проведення:

- Дт 23 Кт 26 на суму 7210533,90 грн та Дт 26 Кт 901 на суму 9553846,48 грн (т.6 а.с. 211).

Станом на 01 липня 2019 року дебетове сальдо по рахунку 26 "Готова продукція" складало 9115633,26 грн, надійшло готової продукції в сумі 7210533,90 грн, списано на собівартість реалізованої готової продукції 9553846,48 грн, дебетове сальдо на 31 липня 2019 року становило 6772320,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що собівартість реалізованого ТОВ "Агрофірма "Хліб України" обладнання складала 830230,35 грн.

Так, 24 липня 2019 року позивачем та ТОВ "Агрофірма "Хліб України" складено накладну № 1 на повернення ПрАТ "Полтавамаш" реалізованого ТОВ "Агрофірма "Хліб України" обладнання (котел AKU-460, димова труба, котел корзина) на загальну суму 1067500 грн, в тому числі ПДВ 177916,66 грн (т.1 а.с. 145).

Операція із повернення реалізованого товару відображена у регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 901 "Собівартість реалізованої продукції" та по рахунку 26 "Готова продукція" зі знаком "мінус" (т.1 а.с. 138-142, 163).

Таким чином, проведені в обліку записи по оприбуткуванню повернутого від ТОВ "Агрофірма "Хліб України" обладнання у липні, зменшили собівартість реалізованої продукції та відповідно збільшили оподатковуваний прибуток ПрАТ "Полтавамаш" за липень 2019 року, 3-й квартал 2019 року та 9 місяців 2019 року.

Як встановлено судом першої інстанції, ПрАТ "Полтавамаш" складено звіт про фінансові результати за 9 місяців 2019 року (т.1 а.с. 171).

У статті "Чистий дохід від реалізації продукції" (рядок 2000) відображено дохід (виручка) від реалізації продукції, послуг (у тому числі платежі від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості).

У статті "Собівартість реалізованої продукції" (рядок 2050) відображена виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) та або собівартість реалізованих товарів.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях обороти за Дт субрахунків 901, 902, 903 вказана у звіті сума була зменшена на загальну суму поверненого ТОВ "Агрофірма "Хліб України" обладнання, що у свою чергу не спростовано відповідачем.

При цьому, відповідач, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування, в акті перевірки та у апеляційній скарзі наводить лише припущення про відсутність відповідного корегування, проте, не обґрунтовує його жодним чином.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо завищення ПрАТ "Полтавамаш" собівартості реалізованої готової продукції за 3 квартала 2019 в сумі 830230 грн, як наслідок, податкове повідомлення-рішення № 0002050501 від 19.02.2020 підлягає скасуванню в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 224161,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 149441,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 74720,50 грн.

Щодо правомірності висновку контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушення пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 розділу ІІІ ПК України в частині допущення заниження різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування по рядку 2.1.2 додатка РІ Сума витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в січні 2017 року в розмірі 667719,88 грн, колегією суддів встановлено наступне.

Так, згідно регістрів бухгалтерського обліку ПрАТ "Полтавамаш" створило резерв сумнівних боргів у вказаному розмірі за рахунок додаткового капіталу Дт 423 Кт 381, - дооцінки основних засобів позивача відповідно до загальнодержавних нормативних актів 1992-1996 років (т. 1 а.с. 173-174). При цьому, сума спрямована до резерву сумнівних боргів не була відображена у звітах про фінансові результати за вказані звітні періоди (2017-2018 та 9 місяців 2019 років), а була відображена у звітах про капітал за 2017 та 2018 роки як зменшення додаткового капіталу.

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування з податку на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку).

Відповідно до приписів п.138.1 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування підлягає збільшенню:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Виходячи зі змісту пп.139.2.1, пп. 139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як зазначає позивач та неспростовано контролюючим органом, ПрАТ "Полтавамаш" є правонаступником ПАТ "Полтавамаш", який зареєстрований 29.07.1994 у виконкомі Полтавської міської Ради народних депутатів 29.07.1994 та є емітентом цінних паперів - простих іменних акцій. Тому позивач щорічно подає свою річну фінансову звітність до Національної комісії цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з чинним законодавством, ПрАТ "Полтавамаш" зобов`язано було відобразити у фінансовій звітності поточну дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості й заборгованості, призначеної для продажу), за чистою реалізаційною вартістю.

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 N 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 р. за N 725/4018, (надалі - П(С)БО 10) встановлено, що чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Відповідно до п. 7. П(С)БО 10, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат (пункт 10 П(С)БО 10).

Підприємства, які під час визначення бази оподаткування податком на прибуток використовують різниці, повинні у відповідності до пп.139.2.1 та пп.139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України провести коригування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів, створеного відповідно до національних стандартів П(С)БО у Додатку РІ по рядку 2.1.2.

Так, Додаток РІ складають для роз`яснення рядка 03 РІ Декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+/-)".

Відповідно до вимог п. 21 П(С)БО 7 Основні засоби та п.7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом МФУ від 30.09.2003 №561 ПрАТ Полтавамаш мало відображати зменшення іншого додаткового капіталу (рахунки 423 Дооцінка активів , 424 Безоплатно одержані необоротні активи ) шляхом спрямування вказаних сум на нерозподілений прибуток (рахунок 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) ) з відображенням змін у капіталі у Звіті про власний капітал (ф.3). Вказані зміни у власному капіталі не повинні впливати на поточний фінансовий результат до оподаткування, тому що відображають події минулих років (1992-1996 р.р.).

Матеріалами справи підтверджено, що сума, яка була спрямована до резерву сумнівних боргів не вплинула на фінансові результати перевіряємих звітних періодів, а була відображена у звітах про капітал за 2017 та 2018 роки як зменшення додаткового капіталу.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про те, сума, яка була відрахована позивачем до резерву сумнівних боргів за рахунок дооцінок активів у вид нерозподіленого прибутку, відповідно до П(С)БО створена за рахунок доходу звітного періоду і має вплив на фінансовий результат до оподаткування, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для застосування податкових різниць згідно п.п. 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0002050501 від 19.02.2020 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 180285 грн, в тому числі, за основним платежем в розмірі 120190,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 60095 грн.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування по рядку 3.2.2. Сума уцінки, нарахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді, на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп.140.4.3 п.140.4 ст.140 розд.ІІІ ПК України) в сумі 2 334 225 грн, колегія суддів зазначає наступне.

За даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств періоду 1 квартал 2017 року - 3 квартал 2019 року ПрАТ "Полтавамаш" відображало у рядку 3.2.2 додатка РІ декларації "Сума уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному (звітному) періоді, на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 140.4.3 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)" (т.1 а.с. 182-184) суми, які були відображені в бухгалтерському обліку: Кт 746 на суму 2 334 224, 75 грн, Дт 423 на суму 2 221 403,25 грн, Дт 424 на суму 112 821,50 грн (т.1 а.с. 177, т.6 а.с. 203-204).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що для обліку дооцінки основних засобів ПрАТ "Полтавамаш" використовувало рахунок 423 "Дооцінка активів", відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 у редакції станом на 30 листопада 1999 року.

Рахунок 42 "Додатковий капітал" призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 "Додатковий капітал" відображається як збільшення додаткового капіталу, за дебетом - зменшення.

На субрахунку 423 "Дооцінка активів" відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та П(С)БО.

На субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб.

Як випливає із висновку експертизи № 21 від 03 серпня 2020 року протягом із 01 січня 2012 року по 30 вересня 2019 року за даними бухгалтерського обліку по кредиту рахунку 423 "Дооцінка активів" нарахування відсутні. По дебету рахунку 423 за вказаний період відображена сума 10 741 697,66 грн. Отже, аналіз рахунку 423 "Дооцінка активів" свідчить про те, що у період із 01 січня 2012 року по 30 вересня 2019 року дооцінка активів не проводилась (т.8 а.с. 50-78).

Відповідно до п.п. 140.4.3 п. 140.4 ст. 140 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У рядку 3.2.2 додатка РІ декларації з податку на прибуток зазначається сума уцінки "інструментів" власного капіталу, перекваліфікованих у фінансові зобов`язання, на яку необхідно зменшити бухгалтерський фінансовий результат.

При цьому, коригування здійснюються згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності 32 "Фінансові інструменти: подання".

Оскільки Положення (стандарту) бухгалтерського обліку не містять таких норм, коригування застосовуються виключно підприємствами, що складають звітність за Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Відповідно до п. 16 П(С)БО 7 "Основні засоби" підприємство може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату, здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Згідно із п. 20 П(С)БО 7 "Основні засоби" у разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об`єкта основних засобів), перевищення суми попередніх уцінок об`єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об`єкта і вигід від відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході. У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об`єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об`єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об`єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

Приписами п. 21 П(С)БО 7 "Основні засоби" встановлено, що при вибутті об`єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об`єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках. Перевищення сум попередніх дооцінок об`єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об`єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках. При цьому, до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об`єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об`єкта, що відображений у складі капіталу у дооцінках. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об`єкта, що включені до складу нерозподіленого прибутку, заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів.

Як випливає із висновку експертизи № 21 від 03 серпня 2020 року в результаті експертного дослідження встановлено, що остання дооцінка основних засобів проводилась до 2000 року, протягом періоду 01 січня 2012 року - 30 вересня 2019 року дооцінка та уцінка об`єктів основних засобів не відбувалася. Суми зменшення додаткового капіталу, створеного за рахунок дооцінок активів та безоплатно отриманих активів 1992-1996 роках ПрАТ "Полтавамаш" помилково включило у звіти про фінансові результати за 2017-2018 роки та 9 місяців 2019 року, внаслідок чого в подальшому здійснило відображення в рядку 3.2.2 додатка РІ декларації з податку на прибуток "Сума уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному (звітному) періоді, на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 140.4.3 п. 140.4 ст. 140 розділу III ПК України)" суми 2334225 грн, що узгоджується з положеннями пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та не призводить до зменшення фінансового результату до оподаткування, у зв`язку з тим, що він був збільшений в результаті відображення зменшення кредитового сальдо рахунків 423 "Дооцінка активів" та 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" у кредиті рахунку 746 "Інші доходи".

Аналіз наведених норм права та встановлених фактичних обставин свідчить про те, що сума зменшення додаткового капіталу, створеного за рахунок дооцінок активів та безоплатно отриманих активів у 1992-1996 роках, яка фактично є сумою внутрішнього переведення капіталу позивача з одного виду до іншого (з виду фонду дооцінки у вид нерозподіленого прибутку за правилами, встановленими виключно для бухгалтерського обліку) вочевидь не впливає на суму поточного прибутку до оподаткування, оскільки зазначені зміни у власному капіталі відображаються лише у бухгалтерському обліку, не змінюючи при цьому показників податкового обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем приписів пп. 140.4.3 п. 140.4 ст. 140 ПК України, у зв`язку з чим, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002050501 від 19.02.2020 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 630241,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 420161,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 210080,50 грн.

Щодо правомірності висновків контролюючого органу про порушення ПрАТ "Полтавамаш" пп.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188 ПК України при реалізації квартир АДРЕСА_1 , 121, 124, розташованих за адресою: Полтава, вул. Петлюри Симона, буд. 47/15, нижче звичайної ціни, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 117 287 грн, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28913 грн, та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на суму 146200 грн по вказаній господарській операції у розмірі 73100 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що основним видом діяльності ПрАТ "Полтавамаш" є: виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно відомостей наявності основних засобів станом на 22 березня 2011 року по підрозділу 05 7950 "Торговий дім "ТПК "Гамма" на складі Фіалковського В.В. у складі основних засобів ПрАТ "Полтавамаш" обліковується магазин по АДРЕСА_2 (інвентарний номер 0045), літня площадка кафе "Торговий дім" (інвентарний номер 0078) (т.9 а.с. 235).

Згідно із пунктом 4 ПС(Б)О 7 "Основні засоби" основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 5 ПС(Б)О 7 "Основні засоби" встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: Основні засоби: Земельні ділянки. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом. Будівлі, споруди та передавальні пристрої. Машини та обладнання. Транспортні засоби. Інструменти, прилади, інвентар (меблі). Тварини. Багаторічні насадження та плодоносні рослини. Інші основні засоби. Інші необоротні матеріальні активи: Бібліотечні фонди. Малоцінні необоротні матеріальні активи. Тимчасові (нетитульні) споруди. Природні ресурси. Інвентарна тара. Предмети прокату. Інші необоротні матеріальні активи.

У 2016 році ПрАТ "Полтавамаш" завершило реконструкцію магазину по АДРЕСА_2 під квартири. Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області 18 травня 2016 року № ПТ 14161402323 (т.1 а.с. 194).

У Декларації наведена інформація про об`єкт, адреса - АДРЕСА_3 "Реконструкція нежитлового приміщення першого поверху під квартири в житловому будинку", код об`єкта ДК 018-2000 - 1122.1, категорія складності - III.

Протягом періоду з липня 2015 року по жовтень 2016 року ПрАТ "Полтавамаш" витрати на реконструкцію магазину обліковувало за дебетом рахунку 1522 "Виготовлення і модернізація основних засобів" (т.9 а.с. 238-242).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "Полтавамаш" у перевіряємому періоді було реалізовано за договорами купівлі-продажу фізичним та юридичним особам квартири, які перебували у нього на праві власності внаслідок реконструкції магазину - нежитлового приміщення першого поверху під квартири в житловому будинку, та облямовувалися, як готова продукція (рахунок 26).

Так, 17 січня 2019 року між ПрАТ "Полтавамаш" (продавець) та ТОВ НВП "Карат-БудСервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т.1 а.с. 187-188), за умовами якого продавець, через представника, передав, а покупець, через представника, прийняв у власність належну продавцеві квартиру номер АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта: 1043760753101. Продаж квартири провадиться за домовленістю сторін за 822600 грн, які покупець зобов`язується сплатити продавцеві після підписання даного договору, після реєстрації права власності покупця на квартиру відповідно до даного договору, до 23 січня 2019 року шляхом перерахування на рахунок продавця № НОМЕР_1 в ПАТ "Полтава-Банк", з яких 205650 грн покупець сплачує за власний рахунок, а решту - 616950 грн за рахунок кредитних коштів ТОВ АТ КБ "Приватбанк". Балансова вартість квартири, згідно із довідкою продавця від 17 січня 2019 року № 60/24 становила 112646 грн.

Згідно Звіту про оцінку майна житлового приміщення - квартири, загальною площею 91,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , наданого ТОВ Фірма "Сінекс" 26 грудня 2018 року, зробленого з метою проведення оцінки: визначення ринкової вартості майна об`єкта для передачі оцінюваного об`єкту в заставу АТ "Приватбанк" для забезпечення кредитних зобов`язань, оціночна (ринкова вартість) квартири становить 1224000 грн (т.1 а.с. 186).

Також, 26 грудня 2017 року між ПрАТ "Полтавамаш" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т.1 а.с. 189-190), за умовами якого продавець через представника передав, а покупець через представника прийняв у власність належну продавцеві квартиру номер АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта: 1041384153101. Продаж квартири провадиться за домовленістю сторін за 710000 грн, які покупець зобов`язується сплатити продавцеві після підписання даного договору - в день виникнення права власності покупця на квартиру відповідно до умов договору, шляхом перерахування на рахунок продавця № НОМЕР_1 в ПАТ "Полтава-Банк", з яких 300000 грн покупець сплачує за власний рахунок, а решту - 410000 грн за рахунок кредитних коштів ТОВ АТ КБ "Приватбанк".

Згідно Звіту про оцінку майна житлового приміщення - квартири, загальною площею 78,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , наданого ТОВ "Бізнеспартнери" 21 грудня 2017 року, зробленого з метою проведення оцінки: визначення ринкової вартості майна об`єкта для передачі оцінюваного об`єкту в заставу АТ "Приватбанк" для забезпечення кредитних зобов`язань, оціночна (ринкова вартість) квартири станом на 19 грудня 2017 року становить 710000 грн (без урахування ПДВ) (т.1 а.с. 191).

20 грудня 2017 року між ПрАТ "Полтавамаш" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т.1 а.с. 192), за умовами якого ПрАТ "Полтавамаш" продає, а ОСОБА_3 купує квартиру номер АДРЕСА_8 , загальною площею 74 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м. Вищевказана квартира належить продавцеві на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта ПТ № 143161402323 від 18 травня 2016 року, виданої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 жовтня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта: 1040944553101. Продаж вчинено за суму - 429100 грн, в тому числі ПДВ, які покупець перерахував в повному розмірі на рахунок продавця до підписання договору.

Згідно Звіту про оцінку нерухомого майна житлового приміщення - однокімнатної квартири, загальною площею 74 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , наданого ПП "Консалтинговий центр "Егіда", , зробленого з метою проведення оцінки: визначення ринкової вартості майна об`єкта для передачі оцінюваного об`єкту в заставу АТ "Приватбанк" для забезпечення кредитних зобов`язань, оціночна (ринкова вартість) однокімнатної квартири становить 518100 грн з ПДВ (т.1 а.с. 193).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 10 вересня 2003 р. № 1440 Про затвердження Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі по тексту - Постанова № 1440).

За визначенням п. 3 Постанови № 1440 ринкова вартість-вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно з п. 4 Постанови № 1440, оцінка майна проводиться з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

Відповідно до п. 15 - 16 Постанови № 1440, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

Приписами п. 48 Постанови № 1440 регламентовано, що для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям:

- умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;

- продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати;

- умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ринкова вартість визначається виходячи як з цін продажу на подібне майно, так і з пропонування цін на подібне майно.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу приписів ст. 8 Закону України Про нотаріат , ціни продажу майна захищені нотаріальною таємницею, отже оцінювач може визначити ринкову вартість виключно виходячи з пропонування цін на подібне майно.

Проте, згідно із п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню, газу, який постачається для потреб населення, електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

З урахуванням вищенаведеного, продаж квартир, які виникли у зв`язку з реконструкцією позивачем магазину, що обліковувався в якості основного засобу, колегія суддів вважає, що належною базою оподаткування продажу вказаних квартир, в силу приписів п. 188.1 ст. 188 ПК України, є саме ціна їх фактичного продажу, а не вартість, яка визначена у звітах про оцінку майна.

Крім того, за висновком експертизи № 21 від 03 серпня 2020 року, в результаті експертного дослідження експертом встановлено, що у спірних відносинах фактично відбувся продаж необоротних активів, при цьому база оподаткування визначена з договірної вартості є вищою ніж балансова (залишкова) вартість за даними бухгалтерського обліку (т.8 а.с. 50-78).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Колегією суддів встановлено, що ПрАТ "Полтавамаш" виходячи з договірної вартості продажу квартир нараховано та включено до складу податкових зобов`язань суму податку на додану вартість в розмірі 329650 грн та зареєстровано відповідні податкові накладні в ЄРПН на вказану суму, що відображено в акті перевірки і не ставиться під сумнів відповідачем.

Враховуючи, що колегією суддів не підтверджено висновки акту перевірки про необхідність визначення бази оподаткування з постачання (продажу) вищевказаних квартир на рівні звичайних цін, відсутні підстави для донарахування ПрАТ "Полтавамаш" податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 117 287 грн, зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28913 грн, та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на суму 146200 грн по вказаній господарській операції у розмірі 73100 грн, що зумовлює скасування податкового повідомлення-рішення № 0002060501 від 19.02.2020 в частині збільшення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 146608,75 грн, в тому числі за основним платежем 117 287 грн та за штрафними санкціями - 29 321, 75 грн, податкового повідомлення-рішення № 0002060501 від 19.02.2020 в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 28913 грн і штрафних санкції у розмірі 14466,50 грн та в повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0002080501 від 19.02.2020, яким до ПрАТ "Полтавамаш" застосовано штраф у розмірі 73100,00 грн за платежем податок на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень , діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 по справі № 440/2507/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 31.03.2021 року

СудДругий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення25.03.2021
Оприлюднено01.04.2021
Номер документу95914226
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —440/2507/20

Ухвала від 17.04.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 11.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 18.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 05.08.2021

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.О. Удовіченко

Ухвала від 30.07.2021

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.О. Удовіченко

Ухвала від 27.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 24.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 25.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Постанова від 25.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 12.01.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні