Постанова

від 23.02.2021 по справі 280/4288/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/4288/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Рубана А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі №280/4288/19 за позовом Фермерського господарства "ПРОГРЕС АГРО ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерського господарства ПРОГРЕС АГРО ПЛЮС звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0012591407 та від 15.08.2019 №0012601407.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволні позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, відповідно.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав позову, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, в період з 07.06.2019 по 13.06.2019 на підставі наказу від 06.06.2019 №1943 та направлення від 06.06.2019 №1231 посадовими особами контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ Прогрес Агро Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2016 року по березень 2019 року та фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік.

За результатами перевірки податковим органом 21.06.2019 року складено акт №378/08-01-14-07/4020914, відповідно до висновків якого встановлені порушення:

п.188.1 ст.188, пп. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 65 383,00 грн., у т. ч. по періодам: січень 2019 року на суму 1 574,00 грн.; лютий 2019 року на суму 63 809,00 грн.;

та завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), у розмірі 133 117,00 грн. за березень 2019 року. На підставі акту перевірки 15.08. 2019 ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0012591407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 81 728,75 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 65 383,00 грн. та за штрафними санкціями - 16 345,75 грн.;

- форми В4 №0012601407, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією №907525245 від 16.04.2019 за березень 2019 року у сумі 133 117,00 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до приписів п.188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку та реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та підакцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу. У разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст. 189 ПК України).

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1, ч. 5 ст. 9, ст. 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Відповідно до п. 2.2, 2.6, 5.4 - 5.7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Спрощена фінансова звітність , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25, у статті Основні засоби наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу, довірчого управління об`єктів і орендованих цілісних державних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів, державні (казенні) та комунальні підприємства відображають вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління, та об`єктів інвестиційної нерухомості. У цій статті також наводиться вартість нематеріальних активів.

У статті Запаси відображається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.

У статті Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 (із змінами).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями Податкового кодексу України. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з їх виробництвом (наданням); інших прямих витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об`єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, витрат з придбання електричної енергії, плата за оренду земельних і майнових паїв.

У статті Інші операційні витрати наводяться загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.

У статті Інші витрати відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Також у цій статті наводяться втрати від надзвичайних подій.

Згідно з п. 12-14, 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту). До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати. До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій); втрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, номенклатура товарів відображена у таблиці на с. 6 акту перевірки, позивачем ведеться по субрахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення , на якому, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин, у якому також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

Такі товари як: добриво складне азотно-фосфорне марки 20:20 (б/б), нупрід 600, к.с. (5л), хелатин моно бор (розлив в 10 л каністрах), ривал (розлив в 5 л каністрах), аміачна селітра, суперфосфат амонізований №8 9:30:9, гербіцид Експрес 75, ВГ , мікродобрива Аватар - 1 Захист Зернобобові! , що відображені у таблиці на с. 6 Акту перевірки, не обліковувались по субрахунку 208 на початок року. Крім того, упродовж року їх закупівля позивачем не здійснювалась, в зв`язку з чим вони взагалі відсутні по субрахунку 208.

Карбамід (у біг-бегах), який відповідно до висновків акту перевірки було списано у кількості 38 т, на початок року по субрахунку 208 не обліковувався, його закупівля позивачем відбулась у кількості лише 25 т, що не відповідає кількості відображеній у акті перевірки та відповідно відображено по субрахунку 208.

Отже, відповідно до руху ТМЦ, відображеного по рахунку 208 за 2018 рік, у позивача відсутня як сама номенклатура товарів, що приведега у таблиці на с. 6 Акту перевірки, так і її нестача, яка повинна бути відображена за кредитом цього рахунку.

Відповідно до наказу голови ФГ ПРОГРЕС АГРО ПЛЮС №1/01-11 від 01.11.2018 Про проведення щорічної інвентаризації в 2018 році на підприємстві проведено щорічну інвентаризацію, результати якої зафіксовані в інвентаризаційному описі №1 від 01.11.2018 та протоколі інвентаризаційної комісії від 03.11.2018.

Відсутність відображеної в акті перевірки нестачі також підтверджується оборотно- сальдовою відомістю по рахунку 947 Нестачі і втрати від псування цінностей , дебет якого кореспондує з рахунком 208.

Так, по рахунку 947 у позивача відображено лише нестачу соняшника у кількості 0,2 т на суму 157,70 грн., що також підтверджується Актом списання товарів №21 від 23.02.2018.

Крім того, за даними фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік, отриманого Державною фіскальною службою 28.02.2019 відповідно до квитанції №2, реєстраційний номер 9311193763:

- у рядку 1100 "Запаси" позивачем відображено суму 19 640,4 тис. грн. на початок звітного року, що відповідає сальдо на початок періоду Оборотно-сальдової відомості за 2018 рік, а саме сумі Дт 20 (7 598 849,59 грн.), Дт 23 (8 705 284,75 грн.), Дт 27 (3 336 301,2 грн.) та суму 29 944,9 тис. грн. на кінець звітного періоду, що відповідає сальдо на кінець періоду Оборотно-сальдової відомості за 2018 рік, а саме сумі сальдо Дт 20 (3 762 365,98 грн.), Дт 23 (7 172 098,83 грн.), Дт 27 (19 010 425 грн.);

- у рядку 2180 "Інші операційні витрати " позивачем відображено за звітний період суму 896,4 тис. грн., що відповідає оборотам за період Оборотно-сальдової відомості за 2018 рік, а саме сумі Дт 92 (386 631,78 грн.), Дт 94 (509 803,41 грн.).

Таким чином, колегія суддів вважає вірними та неспростованими висновки суду першої інстанці, що дані фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік відповідають даним бухгалтерського обліку., а тому вказана у акті перевірки нестача товарно-матеріальних цінностей не знаходить свого підтвердження із фактичними даними підприємства, відображеними в тому числі у відповідному звіті, прийнятому контролюючим органом без зауважень.

Отже, у зв`язку з нездійсненням ФГ ПРОГРЕС АГРО ПЛЮС списання товарно-матеріальної цінності - оборотного активу, відсутня операція, що оподатковується чи звільняється від оподаткування.

Водночас, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних накладні в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, однак таке зобов`язання у платника податків виникає у разі дійсного визначення бази оподаткування після проведення операції з оборотним активом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Від`ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов`язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від`ємного значення не потребує коригування. Крім того колегією суддів враховується, що акт перевірки не містить жодних посилань на первинні документи або на регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, що підтверджують наявність факту заниження позивачем суми податку на додану вартість на загальну суму 65 383,00 грн. та завищення суми від`ємного значення у розмірі 133 117,00 грн.

Посилання апелянта на наявність акту списання ТМЦ від 26.12.2016 року колегія суддів розціню критично, оскільки жодним належним доказом наявність такого документу не підтверджено, акт перевірки не містить такий документ у переліку документів, наданих для перевірки, чи у додатках до акту перевірки. Будь-яких ґрунтовних пояснень щодо наявності такого документу представник відповідача не надав.

Тобто відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт порушення ст. 200 ПК України.

Доводи апеляційної скарги фактично дублюють висновки акту перевірки без зазначення конкретних обставин виявленого правопорушення та посилання на конкретні докази, і не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі №280/4288/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко