Постанова

від 30.03.2021 по справі 400/1450/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1450/20 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі № 400/1450/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дункан Ойл до Головного управління ДПС в Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дункан Ойл звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Миколаївській області в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2020 № 00003443202.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач має ліцензії на зберігання пального в акцизному складі та на право торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі (з пересувних акцизних складів), жодних порушень діючого законодавства не мало місця і дії позивача повністю відповідають положенням ПК України та Закону України № 481.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, оскільки перевіркою встановлено, що позивач здійснює зберігання та оптову торгівлю пального за місцем торгівлі: вул. Харчова, 35, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область без отримання ліцензії на право оптової торгівлі на таке місце оптової торгівлі, то податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у повній відповідності до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 19 листопала 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дункан Ойл до Головного управління ДПС в Миколаївській області - задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.03.2020 № 00003443202.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Дункан Ойл" судові витрати у розмірі 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме не досконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що при проведенні перевірки встановлено зберігання та оптову торгівлю пального позивачем за місцем торгівлі: вул. Харчова, 35, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область без отримання ліцензії на право оптової торгівлі на таке місце оптової торгівлі, а товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дункан Ойл отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності міст оптової торгівлі (реєстраційний номер ліцензії 990614201901062, термін дії ліцензії з 02.07.2019 до 02.07.2024);

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення .

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ТД Дункан Ойл зареєстровано як юридична особа 22.12.2000 та перебуває на обліку в органах ДПС України з 09.01.2001. Види господарської діяльності, що здійснює товариство, за КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

У період з 12.02.2020 по 25.02.2020 посадовими особами ГУ ДПС здійснено фактичну перевірку ТОВ ТД Дункан Ойл з питань дотримання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів з 01.07.2019 по 25.02.2020.

За результатами перевірки складено Акт від 25.02.2020 № 36/14-29-32-02/31257747 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено, що на порушення статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481 (далі та раніше за текстом - Закон України № 481) ТОВ ТД Дункан Ойл здійснює реалізацію пального з місця оптової торгівлі % вул. Харчова, 35, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область.

Позивачем 12.03.2020 подано заперечення на Акт перевірки (вих. № 85), за результатами розгляду яких ГУ ДПС 19.03.2020 надано Відповідь № 1362/10/14-29-32-02-06 щодо результатів розгляду заперечень до Акту перевірки, якою змін до Акту перевірки не внесено.

23.03.2020 відповідачем, на підставі Акту перевірки, складено податкове повідомлення-рішення № 00003443202, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач має ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі (з пересувних акцизних складів) та ним надано усі необхідні докази в підтвердження правомірності здійснених операцій, в його діях відсутні порушення вимог ПК України та Закону України № 481.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпунктів 20.1.4, 20.1.43 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі -ПК України) контролюючі органи мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР ( у редакції на момент виникненян спріних правовідносин, надалі- Закон 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Вирішуючі спріне питання, суд першої виходив із такого .

Як вбачається з Акту перевірки, з метою реалізації придбаного у постачальників пального, позивачем укладено типові договори поставки, відповідно до умов яких ТОВ ТД Дункан Ойл зобов`язує поставити, а покупці прийняти та оплатити товар (ПММ) в кількості, передбаченої Актом передачі нафтопродуктів.

Перевіркою встановлено, що при оформленні товарно-транспортних накладних пунктом навантаження вказано: вул. Харчова, 35, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область.

Таким чином перевіркою встановлено, що ТОВ ТД Дункан Ойл здійснює зберігання та оптову реалізацію пального з місця оптової торгівлі за адресою: вул. Харчова, 35, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область без отримання ліцензії на право торгівлі на таке місце оптової торгівлі.

Факт відвантаження з місця торгівлі відповідно до Акту перевірки підтверджується наданими до перевірки товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ст. 15 Закону України № 481суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно. А за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Позивачем будо придбано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі реєстраційний № 990614201901062, термін дії: з 02.07.2019 року по 02.07.2024 року (а.с.87), що підтверджується Актом перевірки.

У відповідності до статті 1 Закону України № 481, оптова торгівля пальним діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Отже, Законом України № 481 визначено, що оптова торгівля пальним має місце лише у випадку реалізації пального суб`єктам роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим суб`єктами. Іншими словами, оптова торгівля має місце у випадку, коли господарська операція має наслідком перехід права власності на пальне до іншої особи.

Таким чином, Законом України № 481 визначено, що оптова торгівля це не просто реалізація, а реалізація з передачею права власності на товар.

Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Таким чином, ПК України встановлює, що реалізацією є навіть передача пального зі свого акцизного складу до свого ж акцизного складу пересувного чи власного споживання.

Отже, ПК України та Закон України № 481 розділяють поняття оптова торгівля пальним та реалізація пального і їх ототожнювати неможливо.

Будь-які дії з підакцизними товарами (в тому числі з пальним) повинні відображатись в акцизних накладних відповідно до порядку їх заповнення що передбачено ст. 231 ПК України.

Так, відповідно до п. 231.3 ст. 231 ПК України, акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу: для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування пального або спирту етилового;будь-яким іншим особам - не платникам податку;

б) з акцизного складу пересувного: для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого/зіпсованого/знищеного пального або спирту етилового; будь-яким іншим особам - не платникам податку.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового таким інший акцизний склад уже відомий;

б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного;

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов`язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.

Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний.

Якщо платник податку одночасно є особою, яка реалізує та отримує пальне або спирт етиловий, складання та реєстрація акцизних накладних у двох примірниках здійснюються у встановленому цим пунктом порядку для складання та реєстрації акцизних накладних у двох примірниках.

Відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад пересувний транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для, зокрема:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом а пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України).

Згідно пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Проаналізувавши викладені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов до таких виснвоків.

1) Реалізація пального є складовою оптової торгівлі пальним, але сама по собі реалізація самостійно не може кваліфікуватись як торгівля .

Неможливо продати самому собі товар - покупець і продавець не може бути однією особою, наприклад реалізація шляхом відвантаження зі свого акцизного складу на свій пересувний акцизний склад, переміщення пального для власних потреб, не може кваліфікуватись як торгівля.

Відповідно до наведених норм ст. 1 Закону України № 481 торгівля пальним це передача права власності на пальне іншій особі;

2) Якщо операція з реалізації пального здійснюється з акцизного складу до пересувного акцизного складу, має складатись акцизна накладна, яка реєструється у передбаченому ПК України порядку;

3) Реалізація особою пального зі свого акцизного складу до пересувного акцизного складу, розпорядником якого є ця особа, не є торгівлею пальним;

4) Кому б не належав транспортний засіб, який використовується для переміщення пального і за чий рахунок він би не здійснював перевезення пального, він набуває статусу пересувного акцизного складу, розпорядником якого є платник акцизного податку та власник пального;

5) Перевізник, що здійснює транспортування пального не є розпорядником пересувного акцизного складу.

З огляду на наведені мотиви суд першої інстанції констатував, що завантаження пального з акцизного складу в якому воно зберігається в пересувний акцизний склад (бензовоз), який потім переміщує це пальне до покупця, є , на переконна податкового органу, оптовою торгівлею пальним, відповідач мав довести належними та допустимими доказами в акті перевірки наступні обставини: в позивача не має ліцензії на зберігання пального; позивач не має ліцензії на оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі (з пересувного оптового складу); позивач при завантаженні пального з акцизного складу в пересувний акцизний склад (бензовоз) не оформив та не зареєстрував акцизну накладну; первинними документами (товарна накладна, акт прийому - передачі товару, акцизна накладна) підтверджується перехід права власності на пальне до покупця в момент завантаження пересувного акцизного складу (бензовозу) пальним на складі зберігання позивача.

Наведені обставини в Акті перевірки не містяться, жодним доказом з боку відповідача не підтверджені.

З матеріалів справи вбачається, що з акцизного складу позивача, розташованого за адресою: вул. Харчова, 35, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область пальне завантажувалось в пересувні акцизні склади (бензовози), розпорядником яких є позивач. Дані операції були зафіксовані в акцизних накладних, які були зареєстровані в державному реєстрі.

В подальшому, пересувний акцизний склад переміщував паливо до покупців, де паливо передавалось з пересувного акцизного складу покупцям. Дані операції також зафіксовані належним чином зареєстрованими акцизними накладними та первинними бухгалтерськими документами (товарними накладними, актами прийому-передачі).

Також, суд першої інстанції зазаначив , що відповідно до абз. 8 частини 2 статті 17 Закону України № 481. відповідальність у вигляді штрафу накладається саме за оптову торгівлю пальним без ліцензії, а не за оптову реалізацію пального без ліцензії.

Врахувавши наведе, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має ліцензію на право торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі (з пересувних акцизних складів) , а відакт має право зберігати пальне в акцизному складі, а тому в його діях відстуні порушення вимог ПК України та Закону України № 481.

Погоджуючись із вказаним висновком, колегія суддів зазанчає про таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.05.2018, справа № 818/1070/17, номер судового рішення в ЄДРСРУ 73811933, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому презумпція добросовісності платника податків як зазначено у постанові Верховного суду від 04.09.2018 (№ К/9901/49277/18) справа 809/1337/17 - означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Як було зазанчено вище, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.( п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України)

При цьому згідно з п.п. 14.1.224 п. 14.1 статті 14 ПК України розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Водночас, п.п. 14.1.6 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що не є акцизним складом, зокрема: приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. (частина перша статті 15 Закону №481 в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018; із змінами, внесеними згідно із Законом № 318-IX від 03.12.2019; в редакції Закону № 465-IX від 16.01.2020)

Місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування ( абзац п`ятдесят третій статі 1 Закону № 486 у редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018).

Як вбачається із Акта первріки (аркуш 2 Акта, а.с.15,об) позивач зареєстрував акцизний склад за адресою: Миколаївська обюласть, м.Новий Буг, вул.Харчука,35 . За вказаною адресою, розташовані резервуари для зберігнаня пального, які позивач використуває у своїй діляьності на підставі договру оренди від 28.12.2018 № 1, укладеним з дочірнім підприємством ТОВ ТД "Дункан Ойл"" ДунканАгро".

Частиною 16 статі 15 Закону № 486 у редакції Закону України № 2628-VIII від 23.11.2018 визначено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Із наведеного правого регулювання вбачається, що розпорядником акцизного складу, є суб`єкт, який здійснює, зокрема, розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі, та для здійснення оптової торгівлі має право зберігати пальне в місцях оптової торгівлі пальним без без отримання ліцензії на право зберігання пального, що спростовує висновки податкового органу про необхідність отримання позивачем додаткової ліцензіі на оптове зберігання пального.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апелянта, що платник зобов`язаний отимати ліцензію на право оптової торгівлі на таке місце оптової торгівлі є суперечливими та не не грунтються на нормах чинного законодавства з підсав наведених вище.

Не спростовує правильність висновків суду й посилання апелянта на отримання позивачем ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресами: Миколаївська область, Новобузький район, м.Новий Буг, вул.Грушевського, буд 70 ( реєстраційний номер ліцензії 14240314201900155) ; Миколаївскьа область, Новобузький район, м.Новий Буг, вулРомана Шухевича, буд.49/а ( реєстраційний номер ліцензії 14240314201900156); Миколаївська область, Єланецький район, с.Возсіятське, вул.Покровсьа, буд.222 (реєстраційний номер ліцензії 14240314201900154), оскільки відповідно до частини тридцять пятої статті 15 в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018; із змінами, внесеними згідно із Законом № 465-IX від 16.01.2020, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним, та відповдіно до припсиів частини 16 статі 15 Закону № 486, не потребують додаткової ліцензі на зберігання пального.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі № 400/1450/20 - залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.