Рішення

від 15.08.2006 по справі 15/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/170

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.08.06 р.                                                                               Справа № 15/170                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Волгабурмаш-Україна” м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Док” м.Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 293550,21  грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошена перерва

з 08.08.2006р. до 15.08.2006р.

СУТЬ СПРАВИ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Волгабурмаш-Україна” м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „ДОК” м.Донецьк  про стягнення попередньої оплати, штрафу, інфляції, процентів на загальну суму  293550,21 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №15/170.

Ухвалою суду від 22.06.2006р. заступник голови господарського суду Донецької області продовжив строк вирішення спору по справі № 15/170 на один місяць, тобто до 18.08.2006р.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позову про стягнення штрафу, інфляції та процентів, у зв'язку з погодженням позивачем нових строків поставки обладнання. Відповідач запропонував позивачу для розгляду графік повернення попередньої оплати за договором.

У судовому засіданні 08.08.2006р. представниками позивача та відповідача було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд. –

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Волгабурмаш-Україна” м. Київ (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Док” м. Донецьк (далі - Відповідач) укладено договір № 01/08 від 04.08.2003р. на покупку, монтаж, ввід в експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт обладнання в гарантійний та післягарантійний період (далі - Договір), за умови якого ТОВ „ДОК” зобов'язалося продати товариству з обмеженою відповідальністю „Волгабурмаш-Україна” на умовах поставки, монтажу і пусконалагоджувальних робіт нове пресове обладнання по виробництву екструдированого профілю (далі – обладнання) у м.Києві. За умовами вказаного договору загальна вартість обладнання складає 306455 грн., у тому числі ПДВ 20% - 51 075,83 грн.

На виконання своїх зобов'язань, відповідно до п. 4.2 договору № 01/08 від 04.08.2006р., ТОВ „Волгабурмаш-Україна”, який є покупцем за договором, сплатило у безготівковій формі ТОВ „ДОК” – продавцю за договором, попередню оплату 60% в розмірі 183873 грн., шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням № 313 від 19.08.2003р. на банківський рахунок Відповідача.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ТОВ „ДОК” зобов'язалося поставити і установити обладнання на протязі 180 календарних днів (тобто не пізніше 15 лютого 2004 року) та змонтувати обладнання протягом 30 календарних днів після внесення ТОВ „Волгабурмаш-Україна” попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що ціна обладнання включає витрати, пов'язані з погрузкою, упаковкою, доставкою до міста Києва, проведення установки, монтажу та пусконалагоджувальних робіт , а також навчання персоналу покупця.

У вищевказаний строк Відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, не поставив обладнання, а отриману ним за договором попередню оплату не повернув Позивачу, тому на дату подання позовної заяви сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 183873 грн.

Правовідносини між сторонами щодо укладення договору виникли у період ще до 01.01.2004 року, а саме з 04.08.2003р. (дата укладення договору), тобто у той час, коли діяли норми Цивільного кодексу УРСР. Станом на теперішній час правовідносини між сторонами не були припинені, тобто існують взаємні права та обов'язки.

З 1 січня 2004 року вступив в дію Цивільний кодекс України. Згідно п.4 прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з чим, суд застосовує до вказаних правовідносин норми як Цивільного кодексу УРСР, так і норми Цивільного кодексу України, відповідно до періоду їх дії.

Таким чином, із вказаного договору вбачається, що у період з 15.02.2004р. у Відповідача настає прострочка виконання зобов'язання щодо поставки позивачу до м. Києва  обладнання, його установка, а з 16.03.2004р. – прострочка виконання зобов'язання щодо монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт. Саме з цього часу позивач має право вимагати від відповідача виконання певних дій відповідно до умов договору (виконання зобов'язання в натурі), або відмовитися від прийняття зобов'язання в натурі  та вимагати повернення суми внесеної передоплати (виконання грошового зобов'язання).

Позивач не надав до суду належних доказів про те, що він у період з лютого-березня 2004р. відмовився від прийняття виконання зобов'язання в натурі та вимагав від відповідача повернення передоплати за Договором.

Таким чином, станом на день подачі позивачем позову до суду у відповідача перед ним продовжували існувати зобов'язання згідно Договору щодо поставки, установки та монтажу обладнання, які відповідач належним чином та у встановлений Договором строк не виконав, що підтверджується матеріалами справи.

Яких-небудь грошових зобов'язань відповідно до умов Договору та матеріалів справи у відповідача перед позивачем не існувало. В перший раз про вимогу позивача щодо повернення передоплати за Договором відповідач дізнався із позовної заяви. За таких обставин обов'язок відповідача повернути суму передоплати (грошове зобов'язання) може виникнути тільки на підставі рішення господарського суду у даній справі після вступу його в законну силу.

Відповідач надав відзив на позовні вимоги, яким фактично визнає тільки суму основного боргу щодо отриманої передплати за договором та пропонує позивачу погодити графік повернення попередньої оплати з липня по грудень 2006р. Інші вимоги позивача відповідач вважає необґрунтованими у зв'язку з тим, що позивач неодноразово погоджував з ним перенесення терміну виконання замовлення, від чого відповідач у теперішній час також несе збитки. Яких-небудь доповнень або змін до умов договору стосовно встановлення іншого строку виконання зобов'язань, що були погоджені та підписані двома сторонами, відповідач до суду не надав. Наявність збитків від виконання умов договору відповідач не підтвердив, окремих вимог з цього приводу не заявив. За вказаних обставин заперечення відповідача на позовні вимоги судом до уваги не приймаються.

Загальна сума позовних вимог складає 293 550,21грн., в тому числі: сума основного боргу 183 873 грн., сума інфляції на суму основного боргу – 46 523,62грн., сума 3% річних на суму основного боргу 12 411,36грн., сума штрафу згідно умов договору – 15 322,75грн., сума процентів за користування чужими коштами – 35 419,48грн.

В обґрунтування нарахування на суму основного боргу 3% річних та інфляції позивач посилається на ст..214 ЦК УРСР та ст.625 ЦК України, якими передбачена така відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в цивільно-правових правовідносинах. Але на думку суду позивач безпідставно застосовує вказані норми закону до правовідносин між позивачем та відповідачем у зв'язку з наступним:

Прострочення виконання зобов'язань за договором у відповідача та право вимоги у позивача виникли в лютому-березні 2004р., тобто після вводу в дію нового Цивільного кодексу України. На той час  норми ст..214 ЦК УРСР вже не діяли. Норми ст..625 ЦК України передбачають відповідальність саме за порушення грошового зобов'язання, наявність якого у відповідача перед позивачем останній належним чином не довів.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми інфляції та 3% річних суд вважає необґрунтованими та їх відхиляє.  

Згідно з п. 8.3 Договору  у випадку несвоєчасної поставки і монтажу обладнання Відповідач виплачує ТОВ „Волгобурмаш-України” штраф в розмірі 5% від вартості обладнання. Тобто борг Відповідача перед ТОВ „Волгобурмаш-України” щодо сплати штрафу за невиконання умов договору, сплата якого передбачена договором, складає 15322,75 грн. (306455 грн. х 5% : 100%). З даними вимогами позивача суд цілком погоджується, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами у сумі 35 419,48 грн., господарський суд вважає ці вимоги також не обґрунтованими та їх відхиляє з наступних підстав:

Частина 3 ст. 198 Господарського кодексу України передбачає, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Такий випадок визначений правовою нормою частини 3 ст. 693 ЦК України, а саме: на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором,  законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку позивач просить повернути передплату у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки обладнання. Норми діючого законодавства не визначають конкретного розміру процентів за користування чужими коштами у вигляді отриманої передплати згідно умов договору поставки. Вищевказаним договором між сторонами не було передбачено відповідальності у вигляді процентів за користування чужими коштами, розмір процентів також не визначався.

За таких обставин, коли законом, іншим актом цивільного законодавства, договором не був встановлений розмір процентів за користування чужими коштами, позивач, на думку суду, штучно застосовує у даному випадку аналогію закону та вважає вищевказані правовідносини між сторонами за договором поставки (купівлі-продажу) неврегульованими  актами цивільного законодавства, та необґрунтовано застосовує до вказаних правовідносин положення щодо договору позики, а саме розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ.

Законодавець у статті 536 ЦК України врегульовує можливість сторін у правовідносинах визначати розмір процентів як відповідальність за користування чужими коштами умовами самого договору, яким передбачається внесення передплати. Тому ствердження позивача щодо неврегульованості вказаних правовідносин правовими нормами є безпідставним та не приймається до уваги судом.

Позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі внесеної позивачем передплати згідно договору – 183 873 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 693 ч.2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач в даному випадку скористався своїм альтернативним правом, яке надається йому відповідно до вищевказаної норми закону, та заявив позов до суду про стягнення попередньої оплати за непоставлене обладнання у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем зобов'язання щодо передачі оплаченого товару.

Крім того, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Волгабурмаш-Україна” надав до суду заяву № 57/05.06 від 10.05.2006р., де просить суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Док”, які знаходяться на його банківських рахунках.

Згідно ст..66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з відсутністю доказів фактичної наявності коштів на банківських рахунках відповідача, а також недоведеністю того, що вказані кошти можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд  частково задовольняє позовні вимоги позивача - товариства з обмеженою відповідальністю „Волгабурмаш-Україна” м. Київ.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно від суми задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Док” (юридична адреса: 83050, м.Донецьк, вул.. Рози Люксембург, 30-а/3, код ЄДРПОУ 24330097, розрахунковий рахунок №260080000301 в Донецькій філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 335838) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Волгабурмаш-Україна” м. Київ (юридична адреса: 04050 м. Київ, вул. Мельникова, 12-а/6, код ЄДРПОУ 31307813, розрахунковий рахунок 260043166901 в ЗАТ „Банк Петрокомерц-Україна” м.Київ, МФО 300120) суму 199195,75 грн. (а саме: суму основного боргу – 183873 грн.; штраф у розмірі 5% від вартості обладнання – 15322,75 грн;), крім того витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 80,08 грн. та витрати на сплату державного мита у розмірі  1991,95 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.08.2006 року оголошено текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.