Постанова

від 30.03.2021 по справі 706/445/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

Справа № 706/445/20 Провадження № 22-ц/821/418/21 Категорія: 307020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів : Єльцова В.О., Нерушак Л.В.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року (ухваленого в приміщенні Христинівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Орендарчука М.П., повний текст судового рішення виготовлений 11 січня 2021 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

12 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся Христинівського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, посилаючись в обгрунтування заявленного позову на те, що сторони є братами по материнській лінії.

Їхня матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Христинівка Черкаської області.

Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 та присадибна земельна ділянка площею 0,0650 га за цією ж адресою.

Після смерті ОСОБА_3 , вказує позивач, він і відповідач подали до органів нотаріату заяви про прийняття спадщини.

Вважаючи, що відповідач має бути усунений від права на спадкування за законом після смерті матері позивач зазначає, що з 2010 року їхня мати страждала атеросклеротичним гіпертонічним ураженням судин головного мозку на фоні хронічної атеросклеротичної гіпертонічної дисциркулярної енцефалопатії з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, внаслідок чого перебувала у безпорадному стані, а відповідач ОСОБА_2 ухилявся від надання їй будь-якої допомоги.

Відповідач, скориставшись безпорадним станом покійної матері, залишив її на призволяще, продав спадковий будинок, що належав батькам матері у АДРЕСА_1 , і половину отриманих за умовами договору купівлі-продажу коштів позивачу не сплатив.

Крім того, 18 вересня 2015 року відповідач ініціював укладення між покійною ОСОБА_3 та її онуком і сином відповідача - ОСОБА_4 договору довічного утримання, за яким ОСОБА_3 передала у власність останньому житловий будинок та присадибну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Внаслідок цього ОСОБА_3 залишилась проживати одна у відчуженому будинку, не отримуючи належного догляду у безпорадному стані.

Довідавшись про становище матері позивач змушений був приїхати до матері разом із своєю співмешканкою, власними силами провести поточний ремонт у будинку за адресою АДРЕСА_1 і залишитись проживати у будинку для забезпечення матері належним доглядом.

Довідавшись влітку 2016 року про те, що будинок та присадибна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не належать матері, вказує позивач, він у січні 2017 року в інтересах матері звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з вимогою до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання (догляду) недійсним. У зв`язку з чим відповідач із синами вигнав позивача із житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а матір забрав до свого власного житла - будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з такими діями відповідача позивач із співмешканкою змушений із січня 2017 року проживати в орендованому житлі, куди згодом самостійно прийшла і залишилась проживати покійна матір ОСОБА_3 у березні 2017 року.

09 березня 2017 року відповідач із сином ОСОБА_5 самочинно входили у наймане ним житлове приміщення, побили його руками у присутності матері, вибили передні зуби, відібрали належні матері документи і позбавили можливості отримувати материну пенсію.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2018 року у справі №706/1358/17 договір довічного утримання (догляду) визнаний недійсним, а рішенням цього ж суду від 19 березня 2019 року у справі №706/121/19 ОСОБА_3 визнана недієздатною і ОСОБА_1 призначений її опікуном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла в орендованому позивачем будинку. Поховання та поминальні обряди відправлені за рахунок позивача.

З жовтня 2015 року до 23 жовтня 2019 року, зазначає позивач, ним виконувались обов`язки з догляду за матір`ю, яка тяжко хворіла, була недієздатною, страждала на зорові та слухові галюцинації, страждала нетриманням екскрементів, перебувала у безпорадному стані.

ОСОБА_2 , знаючи про тяжкий фізичний та психічний стан матері, від надання їй допомоги умисно ухилявся.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 змушений був звертатися до Христинівського райсуду Черкаської області із даним позовом та просив суд ухвалити рішення, яким усунути відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджено факту умисного ухилення відповідача від обов`язку надання спадкодавцеві , що перебувала в безпорадному стані, допомоги, якої вона потребувала.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 29 січня 2021 року, ОСОБА_1 вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року та ухвалити нове про повне задоволення його позову шляхом усунення ОСОБА_2 від права спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно звужений термін безпорадного стану ОСОБА_3 - з 19 березня 2019 року, проте, рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2018 року про визнання договору довічного утримання від 18 вересня 2015 року встановлено, що ОСОБА_3 станом на 18 вересня 2015 року була позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, була недієздатною; ОСОБА_1 здійснював опіку над ОСОБА_3 з жовтня 2015 року, а не з часу призначення його опікуном - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 знаючи, що матері щомісячно повинна надаватись додаткова допомога по 1000 грн., свідомо ухилявся від виконання такого обов`язку; помилковою є мотивація суду, що ОСОБА_3 не зверталась до відповідача за допомогою, оскільки остання не розуміла значення вчинюваних нею дій та не могла керувати ними з вересня 2015 року; позивач не звертався до відповідача з проханням про допомогу матері, оскільки обов`язок щодо допомоги матері виникає з чинного законодавства та засад моралі.

Крім того, в апеляційній скарзі вказує, що суд оцінюючи покази свідка ОСОБА_6 на користь відповідача зазначив, що вона була очевидцем, що у 2018-2019 роках неодноразово ОСОБА_2 намагався провідати матір у будинку, де проживав позивач, проте останній до матері відповідача не допустив, між тим, ці пояснення стосувалися онука спадкодавця - ОСОБА_4 , з яким вона спів мешкає.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що саме позивач поніс витрати на поховання матері та поминальні обіди.

Також суд першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не дослідив письмових доказів, вказавши, що у наданій позивачем копії рішення суду відсутній повний текст, а копія заяви ОСОБА_1 не містить його підпису, а також взяв до уваги відеозапис, наданий відповідачем, який проведений без його відому та не є належним доказом у розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність та надуманість доводів, викладених ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Зокрема, зазначає, що позивачем, в порушення вимог закону, на адресу суду не було надано належних, об`єктивних та достатніх доказів його ухилення від надання спадкодавцеві допомоги при наявності можливості її надання. Крім того, вказує ОСОБА_2 , наявними матеріалами справи підтверджений факт створення позивачем перешкод відповідачу у спілкуванні з матір`ю, що унеможливлювало надання ним необхідної допомоги спадкодавцеві.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 березня 2021 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 жовтня 2019 року Христинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у місті Христинівка Черкаської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 року, про що складений відповідний актовий запис №187 (а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 15 жовтня 1958 року та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 23 лютого 2016 року, виданого повторно, померла ОСОБА_7 , доводиться матір`ю позивачу ОСОБА_1 (а.с.6-7 зв. сторона).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 лютого 2002 року НОМЕР_4 спадкоємцем майна гр. ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його дружина ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 31469305, дата реєстрації 06.05.2019) і земельної ділянки з кадастровим номером 7124610100:01:001:0543 площею 0,065 га за цією ж адресою(номер запису про право власності 31469471, дата реєстрації 06.05.2019) (а.с. 17-19).

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2018 року цивільній у справі №706/1358/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання (догляду) недійсним встановлено, що станом на 18 вересня 2015 року - на час укладання оспорюваного договору довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Осикою Л.М., ОСОБА_3 виявляла ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді помірно вираженої парціальної судинної деменції з окремими психотичними включеннями, набутої внаслідок атеросклеротичного, гіпертонічного ураження судин головного мозку на фоні хронічної атеросклеротичної, гіпертонічної, дисциркуляторної енцефалопатії з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, що на той час позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.10-11).

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року у справі №706/121/19 заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною задоволено та визнано ОСОБА_3 недієздатною, а ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатної ОСОБА_3 (а.с.9).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правила частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у справі №431/2579/17, провадження № 61-22779св19.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, опікуном ОСОБА_3 рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року призначено ОСОБА_1 . Позивач та ОСОБА_3 , за її життя, до відповідача за допомогою не звертались.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач умисно ухилявся від надання допомоги ОСОБА_3 , що у спадкодавця була потреба в допомозі саме ОСОБА_2 та що він свідомо не виконував встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю, який перебував в безпорадному стані, що могло бути підставою для усунення його від права на спадкування .

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України, яка зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони позивача на адресу суду не було надано об`єктивних доказів потреби спадкодавця в наданні допомоги саме із сторони відповідача, який умисно ухилявся від надання такої допомоги, що є підставою для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті матері.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі сукупності доказів, поданих позивачем, і прийшов до аргументованого висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту умисного ухилення ОСОБА_2 від обов`язку надання спадкодавцеві допомоги, якої вона потребувала, та відсутності правових передумов для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 були предметом дослідження суду першої інстанції , носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.О. Єльцов

Л.В. Нерушак

(повний текст постанови виготовлено 31 березня 2021 року)