Ухвала

від 22.03.2021 по справі 592/6/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/6/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/119/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/6/21 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 січня 2021 року щодо відмови у накладенні арешту на майно,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «Трейд Інвест Плюс» адвоката ОСОБА_8 ,

установила:

У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, постановивши нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити, оскільки вилучені речі та документи можуть бути використані як докази обставин скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженню, а накладення арешту на це майно забезпечить збереження речових доказів, які мають значення для кримінального провадження.

До Ковпаківського районного суду м. Сум з клопотанням про арешт майна звернувся прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Сумської обласної прокуратури ОСОБА_7 , яке обґрунтував тим, що СУ ГУ ДФС у Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020200000000047 від 14.08.2020 за ч. 3 ст. 212 КК, згідно яких службові особи ТОВ «Сумська Девелоперська Компанія» керівник ОСОБА_10 , співзасновник ОСОБА_11 у співучасті з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими особами, використовуючи підконтрольні їм підприємства, у тому числі ТОВ «Трейд Інвест Плюс», ТОВ «Сумська Девелоперська Компанія», ТОВ «Инеко», ТОВ «Фортейл Плюс», ТОВ «Фортейл» та інші, в період 2018-2020 років шляхом заниження вартості нерухомого майна та не відображенні отриманих доходів у податковій звітності при його відчуженні умисно ухилились від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів на суму 8 823,6 тис. грн. ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими особами з використанням підконтрольних ТОВ «Сумська Девелоперська Компанія», ТОВ «Инеко», ТОВ «Фортейл», інших товариств організовано схему мінімізації податкових зобов`язань при здійсненні будівництва багатоповерхових будівель та подальшої реалізації квартир у них. На підставі ухвал слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.12.2020, 07.12.2020 та 08.12.2020 проведено обшук нежитлових приміщень у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , які на праві власності належать ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та використовується ОСОБА_12 і ТОВ «Трейд Інвест Плюс» у своїй діяльності, в ході якого виявлено та вилучено предмети і документи, на відшукання яких надавався дозвіл слідчим суддею, а також речі та предмети, які не входили до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про обшук, та які в силу положень ч. 7 ст. 236 КПК вважаються тимчасово вилученим майном.

Зважаючи на те, що вилучені документи, речі та майно визнані речовими доказами, то з метою їх збереження прокурор просив накласти арешт.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про арешт зазначеного майна. Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що слідчим та прокурором не доведена відповідність зазначеного майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, доводи адвоката ОСОБА_8 про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 395 КПК, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення, а згідно абз. 2 ч. 3 цієї статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді постановлена без виклику слідчого і прокурора, а копія ухвали отримана прокурором 12.01.2021 і 14.01.2021 прокурор вже звернувся з апеляційною скаргою до суду першої інстанції, тому не пропустив процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а ч. 3 цієї статті регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу (матеріальні об`єкти та документи, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).

Відповідно п. 1-3, 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, умотивувавши своє рішення з приводу належним чином, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог ст. 170-173 КПК, з`ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна та можливість використання цього майна як доказу у кримінальному провадженні.

Як убачається з кримінального провадження, СУ ГУ ДФС у Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020200000000047 від 14.08.2020 за ч. 3 ст. 212 КК за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Однак кримінальне провадження не містять доказів, які б свідчили як про наявність правової підстави для арешту вилученого майна, так і про існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК, а обмеження права володіння цим майном у бажаний спосіб є пропорційним цілям досудового розслідування (ч. 1 ст. 170 КПК). При цьому необхідно зауважити, що попри тривалий час досудового розслідування кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 КК, незважаючи, що ця обставина не є тією безумовною перешкодою, що унеможливлює накладення арешту на майно юридичної особи з метою збереження речових доказів, але в той же час має суттєве значення і повинно, на думку колегії суддів, враховуватися разом з іншими фактичними обставинами кримінального провадження у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і усталену прецедентну практику ЄСПЛ на предмет відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Протокол і Конвенція), згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, хоча формально КПК і дає підстави для втручання у право володіння майном, однак відсутні достатні підстави для такого втручання у спосіб, що суттєво обмежує права власника цього майна, а тому таке втручання не може бути виправданим, так як воно хоча і здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», але за відсутності об`єктивної необхідності в цьому.

На підставі викладеного, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для її скасування, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила :

Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 січня 2021 року щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4