Постанова

від 01.03.2021 по справі 359/7155/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №359/7155/20 Головуючий у 1 інстанції: Яковлєва Л.В.

Провадження №22-ц/824/4746/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

01 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:

Головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою адвоката Шевченко Ольги Юріївни представника ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року в справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Головний сервісний центр МВС, Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Головний сервісний центр МВС, Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Головний сервісний центр МВС, Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії передано до Печерського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, адвокат Шевченко О.Ю. представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки постановлена з порушенням ст. ст. 27, 28, 187 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання або перебування, а отже, у даному випадку підсудність може бути вибрана позивачем з врахуванням вимог ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав станом на 18.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У випадку виникнення у суду сумнівів щодо належності відповідачу ОСОБА_2 зазначеного вище будинку на праві власності, ця інформація могла бути перевірена у будь-який час з огляду на відкритість та доступність інформації про зареєстровані права на нерухоме майно.

Вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області.

ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дано доказів, що станом на дату звернення до суду житловий будинок АДРЕСА_1 . не відчужено власником та що відповідач фактично проживає у даному будинку, останнє відоме зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , а тому відсутні підстави для застосування положень ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтями 27 , 28 , 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке визначене в ч. 1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом.

З аналізу статті 27 ЦПК України вбачається, що пред`явлення позову можливе лише в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача.

Головна відмінність місця проживання від місця перебування в тому, що перше відповідає житловому об`єкту, в якому людина проживає постійно, друге - відображає факт тимчасового проживання громадянина в житловому приміщенні. В обох випадках людина може зареєструватися за адресою житлового приміщення - оформивши, відповідно, прописку або тимчасову реєстрацію.

Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

У відповідності до частин 6-10 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно відповіді Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 30.09.2020 №972/2-15 ОСОБА_2 на території Вороньківської сільської ради місце свого проживання/перебування не реєструвала. (а.с. 59)

Відповідно до відповіді Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.10.2020 №105/01-6020/1 у Реєстрі територіальної громади міста Києва інформація щодо ОСОБА_2 відсутня. (а.с. 60)

Звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 посилався на положення ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

Так, статтею 28 ЦПК України визначено випадки підсудності за вибором позивача (альтернативна підсудність).

Зокрема, згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №220771855 від 18.08.2020 вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . (а.с. 45)

Крім того, факт належності ОСОБА_2 даного житлового будинку підтверджується Інформаційною довідкою №235821540 від 07.12.2020. (а.с. 90-91)

Згідно з ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Виходячи з положень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ №3 від 01.03.2013 право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Суд першої інстанції передаючи справу на розгляд Печерському районному суду м. Києва формально послався на те, що ОСОБА_1 не дано доказів, що станом на дату звернення до суду житловий будинок АДРЕСА_1 . не відчужено власником та що відповідач фактично проживає у даному будинку.

Суд першої інстанції фактично порушив право позивача на пред`явлення позову згідно вимог ч. 9, 16 ст. 28 ЦПК та дійшов передчасного висновку про передачу справи за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 , 379, 381 - 383 ЦПК України , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу адвоката Шевченко Ольги Юріївни представника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль