Постанова

від 31.03.2021 по справі 923/900/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/900/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №5

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Бондаревський О.М., за посвідченням;

від позивача : Васіна В.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп"

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 26 січня 2021 року (повний текст складено 11.02.2021р.)

по справі №923/900/20

за позовом Прокурора-першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до відповідача: Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп"

про припинення права постійного користування землею, зобов`язання повернути земельні ділянки,-

суддя суду першої інстанції: Ярошенко В.П.

час та місце винесення рішення: 26.01.2021р., м. Херсон, вул. Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 31.03.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2020 року Прокурор-перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області (прокурор) звернувся в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (Держгеокадастр, позивач) до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про:

- припинення Державному підприємству (ДП) "Великолепетиський радгосп" (відповідач, Радгосп) права постійного користування земельними ділянками площею 333,4098 га, нормативно грошовою оцінкою 10428362,90 грн. та площею 63,8871 га, нормативно грошовою оцінкою 2758628,33 грн., розташованих на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, які надані ДП "Великолепетиський радгосп" на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ХС №001929;

- зобов`язання Державного підприємства "Великолепетиський радгосп" повернути земельні ділянки площею 333,4098 га, нормативно грошовою оцінкою 10428362,90 грн. та площею 63,8871 га, нормативно грошовою оцінкою 2758628,33 грн., розташовані за межами населених пунктів на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 141 Земельного кодексу України та обґрунтовані систематичною несплатою ДП "Великолепетиський радгосп" земельного додатку.

Обґрунтовуючи звернення саме прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, останній зазначив, що незважаючи на обізнаність щодо порушення відповідачем вимог земельного та податкового законодавства, ГУ Дерджгеокадастру у Херсонській області не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України покладено на прокуратуру.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.01.2021р. по справі №923/900/20 (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги Прокурора-першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задоволено у повному обсязі.

Судове рішення мотивовано доведеністю факту систематичної несплати земельного податку з боку ДП "Великолепетиський радгосп", отже, невиконання відповідачем вимог чинного законодавства до землекористувача земель державної власності на умовах постійного користування судом було встановлено.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість прокурорського представництва у даному випадку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2021р. по справі №923/900/20 повністю скасувати та постановити нове рішення яким відмовити у задоволені позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу (з урахуванням доповнення до апеляційної скарги, яке надійшло до суду 15.03.2021р.), відповідач зазначає про незгоду із застосуванням судом першої інстанції статті 141 Земельного кодексу України, оскільки перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку визначений у статті 143 вказаного Кодексу і є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

Посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі №924/689/17, від 05.09.2019р. у справі №911/1669/18, від 20.02.2020р. у справі №909/108/19, апелянт звертає увагу, що з урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 Земельного кодексу, навіть за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу, припинення права постійного користування земельною ділянкою не може проводитись в судовому порядку.

Крім того, ДП "Великолепетиський радгосп" вважає, позивачем не доведено факту систематичної несплати податку на землю, оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності податкових зобов`язань за цім платежем та наявності податкового боргу відповідача, що є підставою для відмови у позові. Але судом першої інстанції цього враховано не було.

Також, скаржник вказує, що відповідно до Податкового кодексу України ані прокурор, ані Великолепетиська селищна рада не мають права самостійно визначати для юридичних осіб податкові зобов`язання з податку на землю, отже, розрахунок, зроблений прокурором поза межами його компетенції, є недопустимим доказом, відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Натомість судом безпідставно не застосовано приписи Податкового кодексу України, які регулюють процес формування податкових зобов`язань зі сплати податку на землю.

Водночас, апелянт, звертаючись до приписів Закону України Про прокуратуру зазначає, що перший заступник прокурора окружної прокуратури може представляти інтереси прокуратури лише у випадку відсутності керівника. Але, цього факту першим заступником прокурора, доведено не було.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2021р. по справі №923/900/20, розгляд справи призначено на 31.03.2021р. о 14:00 год.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 15.03.2019р. та від 30.03.2021р. задоволені клопотання сторін про проведення вказаного засідання судового засідання в режимі відеоконференції із Великолепетиським районним судом Херсонської області та Господарським судом Херсонської області.

16.03.2021р. від прокурора - заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

29.03.2021р. від представника Державного підприємства "Великолепетиський радгосп" - адвоката Калугіна Дмитра Олеговича до суду надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку « EasyCon» , яка була задоволена відповідною ухвалою суду від 30.03.2021р.

Водночас, цього ж представника відповідача - адвоката Калугіна Дмитра Олеговича також 29.03.2021. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якої адвокат Калугін Д.О. зазначає, що перебуває на лікуванні, в підтвердження чого надає копію листка непрацездатності від 27.03.2021р. без зазначення у ньому будь-якої інформації щодо діагнозу непрацездатного, до якого числа звільнено останнього від роботи; не міститься підпису та печатки лікаря також.

Враховуючи наведене, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання представника Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп" про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Також, 29.03.2021р. від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. На відеозв`язок із Південно-західним апеляційним господарським судом не вийшов.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216, 270 Господарського процесуального кодексу України). Суд апеляційної інстанції також не визнавав явку представників учасників справи у судове засідання 26.02.2021р. обов`язковою.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для та вжито заходи для можливості участі представників учасників процесу у судовому засіданні, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 31.03.2021р., яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Великолепетиської районної державної адміністрації від 07.04.2003р. №139 Шовкорадгоспу "Великолепетиський" (на даний час ДП "Великолепетиський Радгосп") видано державний акт серія І-ХС №001929 на право постійного користування земельною ділянкою площею 396,55 га для сільськогосподарського виробництва Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8 (а.с.20-22).

Відповідно до статуту Державного Шовкорадгоспу "Великолепетиський" Великолепетиського району Херсоснької області, затвердженого Міністерством сільського господарства і продовольства, підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству сільського господарства і продовольства України.

Згідно пункту 1.2. Статуту підприємством має юридичну адресу смт. Велика Лепетиха, вул. імені Тельмана, 108.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи радгосп "Великолепетиський" має код ЄДРПОУ 00709193.

У матеріалах справи наявний Лист від 09.06.2020р. №4656/9/21-22-50-04-10 Новокаховського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, згідно із яким ДП "Великолепетиський радгосп" (код ЄДРПОУ 00709193) статутну діяльність не здійснює. Останню податку звітність подано за 2012 рік - податкова декларація з фіксованого сільськогосподарського податку №500 від 20.02.2012р. з нарахуванням податку за земельну ділянку площею 240,27 га (рілля) та багаторічні насадження - 141,92 га. Протягом 2019-2020 років звітність підприємством не надавалась. Задекларовані та не сплачені податки протягом цих періодів відсутні, в зв`язку з тим, що підприємство не здійснює діяльність. Податкова заборгованість по ДП "Великолепетиський радгосп" відсутня.

При цьому, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. у справі 821/4341/13-а, яка міститься у матеріалах справи, припинено юридичну особу - Державне підприємство Великолепетиський радгосп". Вказане судове рішення набрало законної сили 17.12.2013р.

Апеляційною судовою колегією також встановлено, що згідно з інформацією, наведеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Великолепетиський радгосп" перебуває в стані припинення, що не пов`язано з її банкрутством.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо правомірності представництва першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області у суді.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва низкою специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації. Статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, не можна ототожнювати зі статусом представника в судовому процесі, оскільки відносини між представником і довірителем ґрунтуються на договорі доручення, як і не можна ототожнювати зі статусом особи, що здійснює самопредставництво в судових процесах для захисту прав та інтересів органу як юридичної особи (постанова Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99).

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Згідно із ч.3 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" у разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури.

Водночас, статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначені особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді

Так, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 24 вказаного Закону).

З урахуванням системного аналізу змісту положень ч. 3 ст. 13 і ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів вважає, що право подання позовної заяви у порядку господарського судочинства належить як керівнику місцевої прокуратури, так і його першому заступнику та заступникам, а тому реалізація такого права першим заступником керівника місцевої прокуратури жодним чином не залежить від присутності чи відсутності керівника на робочому місці.

Подібний за змістом висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 553/2759/18.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо наявності повноважень у першого заступника прокурора окружної прокуратури для можливості представляти інтереси прокуратури лише у випадку відсутності керівника прокуратури, оскільки такі вимоги застосовуються тільки у тому разі, якщо позовна заява подана на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача у статусі юридичної особи (тобто у порядку самопредставництва), а не на виконання прокуратурою функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді, що впливає з правових позицій, наведених у постановах Верховного Суду від 25.09.2019р. у справі №819/198/17 та від 27.05.2020р. у справі №819/478/17.

У даному же випадку, враховуючи, що підписав і подав позовну заяву перший заступник керівника місцевої прокуратури, то вимоги частини 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" були дотримані, оскільки прокурор діяв у межах повноважень, визначених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2020р. у справі №922/11/2020, від 14.01.2021р. у справі №927/26/18, від 24.02.2021р. у справі №906/366/20.

Щодо суті спору, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Беручи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до суду із позовом, в якому просить припинити Державному підприємству "Великолепетиський Радгосп" право постійного користування земельними ділянками, розташованими на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем земельного податку, посилаючись на п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ст. 116 Земельного кодексу України).

Як зазначалось вище, державний акт серія І-ХС №001929 на право постійного користування спірною земельною ділянкою виданий відповідачу на підставі розпорядження Великолепетиської районної державної адміністрації від 07.04.2003р. №139.

Земельний кодекс України визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 ст. 92 Земельного кодексу).

За приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. в) ч.1 статті 96 Земельного кодексу України, одним із обов`язків землекористувачів є своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.

У статті 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. "д").

Таким чином, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу, перелік яких є вичерпним.

За наявності правових підстав для припинення права постійного користування, передбачених у ст.141 Земельного кодексу України, та за відсутності на це згоди землекористувача припинення права постійного користування ділянкою здійснюється в судовому порядку.

При цьому, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, що встановлено статтею 142 Земельного кодексу України.

В свою чергу, положеннями ст. 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. Цій порядок передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме:

- виявлення порушення, складення протоколу про порушення та видача цього протоколу особі, яка допустила порушення із наданням строку для усунення порушення;

- виконання вказівок по усуненню виявлених порушень;

- у разі не усунення порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб`єктивного права користування земельною ділянкою;

- оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

Судова колегія звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи, доказів дотримання порядку припинення права Державному підприємству "Великолепетиський Радгосп" щодо користування спірними земельними ділянками до суду надано не було.

Разом з тим, стаття 143 Земельного кодексу України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

З аналізу положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік випадків примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється саме у судовому порядку, є вичерпним, і така підстава як систематична несплата земельного податку або орендної плати до переліку підстав примусового припинення права користування, не входить.

Колегія суддів зазначає, що позбавлення суб`єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених ст. 143 Земельного кодексу України, є порушенням права останнього на користування земельною ділянкою.

Тобто, з урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 Земельного кодексу, апеляційний суд зазначає, що за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з положеннями ст. 144 Земельного кодексу України.

Така ж правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 13.11.2012р. у справі №5024/1039/2011, у постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі №924/689/17.

Окремо судова колегія звертає увагу, що припинення безстрокового права постійного користування ділянкою без належних на те законодавчо встановлених підстав є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном і порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, яке прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу, призвело до прийняття судом першої інстанції помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2021 року у справі №923/900/20 підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора-першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп" щодо припинення останньому права постійного користування земельними ділянками площею 333,4098 га та площею 63,8871 га, розташованих на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, які надані ДП "Великолепетиський радгосп" на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ХС №001929, та зобов`язання відповідача повернути вказані земельні ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп" задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2021р. у справі №923/900/20 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Прокурора-першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Державного підприємства "Великолепетиський Радгосп" про припинення права постійного користування землею та зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь Державного підприємства "Великолепетиський радгосп"4 204,00 грн. судового збору за розгляд справи у Господарському суді Херсонської області та 6 306,00 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст складений 01.04.2021р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.