ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року Справа № 924/979/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року в справі №924/979/20 (суддя - Заверуха С.В.)
час та місце ухвалення рішення: 17 грудня 2020 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 11:10 год; повний текст рішення складено 17 грудня 2020 року
за позовом Хмельницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
ОСОБА_1
про зобов`язання вчинити дії щодо передачі кімнат у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання актів приймання-передачі
за участю представників сторін:
від Позивача - Демчук Л.Г.;
від Відповідача - не з`явився;
від Третьої особи - Бейлик М.Б..
ВСТАНОВИВ:
Хмельницька міська рада (надалі - Позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" (надалі - Відповідач) про зобов`язання вчинити дії щодо передачі кімнат № 11, №12, № 18, № 20, № 70А, №96, № 98, № 101 у гуртожитку по АДРЕСА_3 у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання актів приймання-передачі.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що гуртожиток по АДРЕСА_3 перебував у державній власності і в результаті приватизації державного майна був включений до статутного фонду колективного виробничого підприємства ПМК-33, яке в подальшому внесло його в якості внеску до статутного капіталу Відповідача, тому даний гуртожиток підпадає під дію Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" і підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади міста Хмельницького в особі Позивача. При цьому, Позивач в підтвердження своїх доводів посилається на статтю 3, статтю 5, статтю 18, статтю 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". Позивач вказує, що важливість передачі гуртожитку по АДРЕСА_3 у власність територіальної громади міста Хмельницького обумовлена тим, що згідно вищевказаного закону мешканці мають право на приватизацію займаних ними жилих приміщень у даному гуртожитку. Крім того, як зазначає Позивач, було прийнято рішення від 17 червня 2020 року № 41, яким було надано згоду на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста Хмельницького кімнат № 70 А, № 101 в гуртожитку по АДРЕСА_3, які належать на праві власності Відповідачу. З метою виконання вказаного рішення 14 липня 2020 року за № 02-18-851 на адресу Відповідача було надіслано лист за підписом заступника міського голови з проханням надати для роботи комісії з питань передачі об`єктів в комунальну власність представника та необхідні документи. Однак, зазначене звернення було проігнороване Відповідачем.
Позивачем було подано до Господарського суду Хмельницької області заяву про уточнення позовних вимог від 7 жовтня 2020 року, відповідно до якої Позивач просив зобов`язати Відповідача вчинити дії щодо передачі кімнат №70А, №101 у гуртожитку по АДРЕСА_3 у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання акту приймання-передачі (а.с. 90).
Ухвалою місцевого господарського суду від 27 жовтня 2020 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі - Третя особа; а.с. 110).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року позов було задоволено. Зобов`язано Відповідача вчинити дії щодо передачі кімнат АДРЕСА_3 у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання актів приймання-передачі.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що гуртожиток по АДРЕСА_3 перебував у державній власності і в результаті приватизації державного майна був включений до статутного фонду колективного виробничого підприємства ПМК-33, яке в подальшому внесло його в якості внеску до статутного капіталу Відповідача (у тому числі кімнати №70А, № 101), даний гуртожиток підпадає під дію Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" і підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Хмельницького в особі Позивача.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 147-151), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що після викупу Організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 державного майна, в тому числі і спірного гуртожитку, викуплене майно не вносилося до статутного фонду, а перебувало лише на балансі "Покупця". Наведене підтверджується Актом оцінки вартості майна від 30 червня 1994 року, який було складено відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій". У вказаному Акті оцінки майна на 3-му аркуші відображено "Вартість майна, що підлягає приватизації" становить 658 млн.крб., а "Розмір статутного фонду" становить 0, таким чином, на переконання Відповідача, в процесі приватизації все майно цілісного майнового комплексу до складу якого входив і спірний гуртожиток не вносилось до статутного фонду Відповідача. Також, Відповідач зазначає, що передачу у власність територіальної громади окремих житлових кімнат, як окремих об`єктів нерухомості Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не передбачає.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 лютого 2021 року прийнято справу №924/979/20 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що інформаційна довідка підтверджує існування кімнати № 101 по АДРЕСА_3, хоча власник вказаної кімнати відсутній. Сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які були безоплатно передані в колективну власність в ході пільгової приватизації, подібно до того, як сфера дії Закону поширюється на гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі, і ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2021 року розгляд апеляційної скарги було призначено на 31 березня 2021 року об 15:15 год..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції з Хмельницьким апеляційним судом.
В судове засідання від 31 березня 2021 року представник Відповідача не з`явився.
Водночас згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.
Зі змісту ухвали від 26 лютого 2021 року вбачається, що суд в пункті 3 такої ухвали повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на почтовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відтак суд констатує, що на даний момент даний строк не є продовженим.
Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
Відтак апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі зважаючи на те, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Відповідача, в якій висвітлена його позиція з-приводу позовної заяви та судового рішення.
В судовому засіданні від 31 березня 2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача заперечив доводи апеляційної скарги Відповідача, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. Зазначив, що гуртожиток по АДРЕСА_3 перебував у державній власності і в результаті приватизації державного майна був включений до статутного фонду колективного виробничого підприємства ПМК-33, яке в подальшому внесло його в якості внеску до статутного капіталу Відповідача, а тому даний гуртожиток підпадає під дію Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" і підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади міста Хмельницького в особі Позивача.
В судовому засіданні від 31 березня 2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Третьої особи заперечив доводи апеляційної скарги Відповідача, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. Зазначив, що сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які були безоплатно передані в колективну власність в ході пільгової приватизації, подібно до того, як сфера дії Закону поширюється на гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі, і ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.
Заслухавши пояснення представника Позивача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
При цьому, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 15 січня 1992 року №5 було уповноважено комітет по економіці облвиконкому здійснювати розпорядження та управління комунальною власністю області, виконувати на території області функції регіонального фонду державного майна. Згідно додатку №1 до вказаного рішення основними функціями комітету у сфері управління комунальною власністю і розвитком місцевого господарства є в т.ч.: вирішення питань створення, придбання, використання, ліквідації, продажу, оренди або безоплатної передачі майнових об`єктів, які перебувають у комунальній власності; прийняття рішень про приватизацію підприємств, що перебувають у власності області.
Згідно розпорядження представника Президента України від 20 липня 1992 року було затверджено положення "Про комітет економіки обласної державної адміністрації", згідно якого встановлено, що комітет економіки є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банку, печатку, штамп та інші реквізити. Комітет має право укладати від свого імені договори, набувати майнових і немайнових прав, бути позивачем і відповідачем в суді. Комітет економіки здійснює управління майном, що належить до комунальної власності області.
Рішенням 16-ої сесії Хмельницької обласної ради народних депутатів від 3 вересня 1993 року №5 внесено зміни до "Переліку об`єктів комунальної власності області", для яких суб`єктом права власності є обласна рада народних депутатів, доповнивши його об`єктами згідно додатку, до якого включена у тому числі "Пересувна механізована колона №33, м. Хмельницький".
Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 1994 року між організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 та комітетом економіки обласної державної адміністрації (надалі - Продавець) укладено договір купівлі-продажу державного майна (надалі - Договір; а.с. 10-11).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Продавець продав, а організація орендарів Хмельницької ПМК-33 купила державне майно цілісного майнового комплексу Хмельницької ПМК-33 (об`єкт), що перебуває у комунальній власності Хмельницької обласної Ради народних депутатів.
Згідно пункту 1.3 Договору вказаний в цьому Договорі об`єкт продано за 658000 тис. крб.
У відповідності до пункту 3.2 Договору передача об`єкта продавцем і приймання об`єкта організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 засвідчується актом передачі, що підписується сторонами.
Як передбачено підпунктом б пункту 4.1 Договору, організація орендарів Хмельницької ПМК-33 зобов`язалася в місячний термін з моменту укладення Договору підготувати установчі документи та зареєструватися, як суб`єкт підприємницької діяльності.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що організація орендарів Хмельницької ПМК-33 є правонаступником прав і обов`язків (майнових і трудових відносин) Хмельницької ПМК-33, а створене організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 підприємство стає правонаступником по цьому Договору.
Даний договір посвідчений нотаріально, зареєстровано в реєстрі № 1-3163 від 20 липня 1994 року, зареєстрований рішенням виконавчого комітету Хмельницької районної ради за № 3 від 10 серпня 1994 року.
Згідно акту передачі майна державного підприємства від 30 червня 1994 року в складі переданого майна, зокрема за порядковим № 161, значиться гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 458 тис. крб (а.с. 12-13).
16 липня 1996 року загальними зборами засновників колективного виробничого підприємства ПМК-33 було прийнято рішення, оформленого протоколом загальних зборів № 1, про припинення діяльності орендного підприємства ПМК-33 і створення колективного виробничого підприємства ПМК-33 (а.с. 14-15).
Згідно пунктів 1, 2 протоколу № 1 загальних зборів засновників колективного виробничого підприємства ПМК-33 від 16 липня 1996 року на базі орендного підприємства ПМК-33 було створено колективне виробниче підприємство ПМК-33 та затверджено його статут.
Відповідно до пункту 1.2 статуту колективного виробничого підприємства "ПМК-33", затвердженого загальними зборами колективного виробничого підприємства ПМУ-33 від 16 липня 1996 року, вбачається, що КВП "ПМК-33" засновано згідно з рішенням засновників (протокол № 1 від 16 липня 1996 року) шляхом викупу орендного підприємства ПМК-33 (а.с. 15).
Згідно пункту 1.7 статуту колективного виробничого підприємства "ПМК-33", майно підприємства зараховується на його баланс в розмірі по цінах, які затверджені правлінням. Підприємство здійснює всі права власності на своє майно. Підприємство є власником майна викупленого у держави, згідно договору купівлі-продажу від 20 липня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі від 20 липня 1994 року за № 1-3163 державним нотаріусом Гусевою Л.В. і рішенням Хмельницької районної Ради від 10 серпня 1994 року за №3 на суму 658 млн. крб..
Відповідно до пункту 3.1 статуту КВП "ПМК-33" статутний фонд підприємства на момент його створення складає 658 млн. крб.
В той же час згідно пункту статуту Відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів засновників (протокол № 1 від 24 грудня 2014 року; а.с. 18-24), вбачається, що Відповідач утворений відповідно до рішення загальних зборів засновників (протокол № 1 від 24 грудня 2014 року).
Згідно підпунктів 3.1.1 та 3.1.2 статуту Відповідача, засновниками (учасниками) Відповідача є ОСОБА_2 та колективне виробниче підприємство "Пересувна механізована колона-33" (а.с. 18).
Згідно пункту 9.2 статуту Відповідача, статутний капітал Відповідача дорівнює 557400 грн.
Підпунктом 9.3.2 статуту Відповідача визначено, що колективне виробниче підприємство "Пересувна механізована колона-33", що зареєстрована за адресою: Хмельницька область, с. Розсоша, вул. Леніна, 4, код 01353829 - володіє часткою вартістю 278700 грн., що відповідає 50% статутного капіталу Відповідача.
Відповідно до підпункту 9.4.1 статуту Відповідача, 50% статутного капіталу Відповідача складає об`єкт житлової нерухомості - приміщення гуртожитку загальною площею 2732,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
На замовлення Відповідача Хмельницьким бюро технічної інвентаризації станом на 6 грудня 2018 року виготовлено технічний паспорт на будинок квартирного типу (гуртожиток), що знаходиться у АДРЕСА_3 (а.с. 38-43).
27 серпня 2014 року між колективним виробничим підприємством "ПМК-33" (продавець) та гр. ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язався передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти майно та сплатити за нього визначену цим договором грошову суму (а.с. 69-80).
Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу від 27 серпня 2014 року, майно, що відчужується за даним договором - 8/1000 частки від нежитлового приміщення - гуртожитку, що знаходиться на п`ятому поверсі приміщення гуртожитку, кімната № 98 , загальною площею 17,1 кв.м.
Предмет договору розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
22 травня 2015 року між Відповідачем та гр. ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Відповідач зобов`язався передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти майно та сплатити за нього визначену цим договором грошову суму (а.с. 67-68).
Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу від 22 травня 2015 року майно, що відчужується за даним договором - 8/1000 часток приміщень гуртожитку складаються з приміщень п`ятого поверху - кімната № 96, а саме: житлової кімнати 5-35 , площею 17,2 кв.м. Загальна площа 8/1000 часток приміщень становить 17,2 кв.м, житлова площа - 17,2 кв.м.
Предмет договору розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
24 червня 2015 року між Відповідачем та гр. ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Відповідач зобов`язався передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти майно та сплатити за нього визначену цим договором грошову суму (а.с. 65-66).
Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу від 24 червня 2015 року майно, що відчужується за даним договором - 8/1000 часток приміщень гуртожитку складаються з приміщень другого поверху - кімната № 20, а саме: житлової кімнати 2-29, площею 15,6 кв.м. Загальна площа 8/1000 часток приміщень становить 15,6 кв.м, житлова площа - 15,6 кв.м.
Предмет договору розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 5 лютого 2018 року № 112882486 власником приміщення (гуртожиток), площею 2078,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є Відповідач (а.с. 26-33) на підставі свідоцтва про право власності від 12 червня 2015 року № 38958530, розмір частки становить 979/1000.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.07.2019р. № 175785807 за дочірнім підприємством ЖЕД колективного виробничого підприємства ПМК-33 зареєстровано право власності на приміщення-гуртожитку, загальною площею 1044,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 .
Мешканці гуртожитку по АДРЕСА_3 звернулися із колективним листом від 12 березня 2020 року до Позивача з проханням прийняти кімнати № 11, № 12, № 18, № 20, №70 А, № 96, № 98, № 101 у комунальну власність територіальної громади міста Хмельницького, зважаючи, що попередньо приміщення гуртожитку, площею 2732,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 було внесено в статутний капітал Відповдача колективним виробничим підприємством "Пересувна механізована колона-33", тому на переконання мешканців гуртожитку, є всі підстави вважати, що кімнати № 11, №12, №18, №20, №70 А, №96, №98, №101 у гуртожитку по АДРЕСА_3 перебувають у власності Відповідача (а.с. 35).
Рішенням Позивача № 41 від 17 червня 2020 року, розглянувши пропозицію виконавчого комітету та з метою забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, керуючись Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Законом України "Про місцеве самоврядування", вирішено, зокрема, надати згоду на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста Хмельницького кімнат № 11, № 12, № 18, № 20, № 70А, № 96, № 98, № 101 в гуртожитку на АДРЕСА_3 , які належать на праві власності Відповідачу (а.с. 34).
Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 липня 2020 року № 217840563, об`єкт нерухомого майна, а саме кімната № 101 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 33).
Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 5 жовтня 2020 року (а.с. 75-82) слідує, що об`єкти нерухомого майна, а саме кімнати № 98, №96, №20, №18, №12, №11 знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . У Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 липня 2020 року № 217839978 Відповідач є власником кімнати АДРЕСА_5 (а.с. 30).
Виконавчий комітет Позивача звернувся до керівника Відповідача із листом від 1 липня 2020 року, в якому просив направити на ім`я міського голови О. Симчишина клопотання про делегування представника Відповідача для участі у роботі комісії з питань безоплатної передачі в комунальну власність територіальної громади міста кімнат №№ 11, №12, №18, №20, №70 А, №96, №98, №101 в гуртожитку на АДРЕСА_3, які належать на праві власності Відповідачу.
Однак, зазначене звернення було проігнороване Відповідачем.
Таким чином, у зв`язку з відмовою Відповідача передати гуртожиток у власність територіальної громади м. Хмельницького, Позивач на підставі пункту 19 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Відповідно до статті 25-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" спори, пов`язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства. Спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.
За змістом частин 3, 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей). Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
У розумінні наведених положень всі гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) та які побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.
В силу дії підпункту 4 частини 1 статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів, а саме: на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються, зокрема, без згоди власника - за рішенням суду.
Зважаючи на докази, долучені Позивачем до матеріалів справ в підтвердження своїх позовних вимог, та заперечення Відповідача наведені в апеляційній скарзі з-приводу відсутності доказів щодо включення викупленого майна (гуртожитку) у статутний фонд Відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши обставини справи і наявні у ній докази, суд констатує, що будівля за адресою: АДРЕСА_3 є саме гуртожитком, що підтверджується технічним паспортом на будинок квартирного типу (гуртожиток), виготовленого станом 6 грудня 2018 року (а.с. 38-43).
Як вбачається з досліджуваних доказів, даний гуртожиток увійшов до статутного фонду колективного виробничого підприємства ПМК-33 (що не заперечується Відповдачем).
Оскільки, згідно підпункту 1.7.1 статуту колективного виробничого підприємства ПМК-33 (правонаступник орендного підприємства ПМК-33) останнє є власником майна, викупленого у держави згідно договору купівлі-продажу від 20 липня 1994 року на суму 658 млн. крб (а.с. 15).
При цьому, до складу викупленого майна згідно акта передачі майна державного підприємства від 30 червня 1994 року, зокрема під порядковим номером 161, входив гуртожиток (АДРЕСА_3) балансовою вартістю 458 тис. крб (а.с. 12).
В подальшому, 24 грудня 2014 року утворено Відповідача, одним із засновників якого відповідно до підпункту 3.1.2 статуту Відповідача, значиться колективне виробниче підприємство ПМК-33, яким у відповідності до підпункту 9.4.1 статуту Відповідача, в якості внеску до статутного капіталу Відповідача було внесено об`єкт житлової нерухомості - приміщення гуртожитку, загальною площею 2732,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, АДРЕСА_3 (а.с. 20).
Саме тому, враховуючи, що попередньо приміщення гуртожитку в цілому площею 2732,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, АДРЕСА_3 було внесено в статутний капітал Відповідача колективним виробничим підприємством ПМК-33, то як наслідок слідує, що кімнати № 70 А, № 101, які є предметом розгляду даної справи у гуртожитку по АДРЕСА_3, перебувають у власності Відповідача, так як дані кімнати є складовою означеного гуртожитку.
Разом з тим, зважаючи на заперечення Відповідача наведені в апеляційній скарзі, щодо відсутності в гуртожитку кімнати №101, то колегія суддів зазначає, що приналежність кімнати № 101 до гуртожитку по АДРЕСА_3 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 217840563 від 27 липня 2020 року (а.с. 33), а кімнати № 70 А - інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 217839978 від 27 липня 2020 року (а.с. 30), при цьому власником даної кімнати згідно довідки є Відповідач.
Гуртожитки, які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб є лише одною із (але не виключною) категорій гуртожитків, на які поширюється сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та які, відповідно, підлягають передачі у власність територіальних громад.
Аналогічний висновок висвітлений у постановах Верховного Суду від 6 вересня 2018 року в справі № 904/10435/17, від 13 травня 2019 року в справі № 924/166/18, в справі №924/1219/19.
Разом з тим, матеріалами справи стверджується, що на звернення Позивача та мешканців гуртожитку по АДРЕСА_3 до Відповідача щодо добровільної та безоплатної передачі в комунальну власність територіальної громади м. Хмельницького кімнат (в тому числі № 70 А, № 101) на підставі рішення Позивача № 41 від 17 червня 2020 року Відповідач не відреагував та, відповідно, не вчинив дій щодо передачі кімнат № 70 А, № 101 у гуртожитку по АДРЕСА_3 у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання актів приймання-передачі.
Таким чином, зважаючи на те, що гуртожиток по АДРЕСА_3 перебував у державній власності і в результаті приватизації державного майна був включений до статутного фонду колективного виробничого підприємства ПМК-33, яке в подальшому внесло його в якості внеску до статутного Відповідача (у тому числі кімнати № 70А, №101), даний гуртожиток підпадає під дію Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" і підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради.
Доводи Відповідача про те, що житлової кімнати № 101 не існує в гуртожитку по АДРЕСА_3 та те, що вона не належить Відповідачу на праві власності, спростовуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 217840563 від 27 липня 2020 року. При цьому, колегією суддів відзначається, що кімната № 101, яка зареєстрована за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_3, як складова гуртожитку, була передана в якості внеску до статутного капіталу Відповідача колективним виробничим підприємством ПМК-33, а тому перебуває у власності Відповідача.
Примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується вищезазначеними статтями Конституції України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 6 вересня 2018 року в справі № 904/10435/17).
Оскільки передача спірного гуртожитку до комунальної власності обумовлена забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, суд вважає, що припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна не порушує Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном, з огляду на дотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 927/224/18).
Окрім того, довід Відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо включення спірних об`єктів до статутного фонду Відповідача, спростовується позицією Верховного суду, наведеною в Постанові від 13 травня 2019 року по справі №924/166/18 (із аналогічними сторонами та різняться предметом дослідження), а саме: висновок судів щодо непоширення на спірні правовідносини частин 3, 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" є передчасними, оскільки непоширення даного Закону лише з підстав не встановлення того, що спірний гуртожиток не було внесено до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації є необгрунтвоаними та безпідставними.
Підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів зазначає, що системний аналіз положень частин 3, 4 статті 1 та частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" свідчить, що всі гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, підлягають передачі у власність територіальних громад, за винятком тих: які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ); які побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
При цьому Відповідачем в підтвердження доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів що даний гуртожиток побудований саме за державні кошти, а не за кошти приватного чи колективного власника не надано та матеріали справи не містять доказів того, що спірний гуртожиток побудовано або придбано до 1 грудня 1991 року саме приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Водночас колегія суддів зазначає, що відсутність затвердженої Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливості задоволення цього позову про зобов`язання передати гуртожиток та не може бути підставою для звільнення Відповідача від обов`язку, встановленого законом; концепцію Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад відображено у Законі України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки", схвалено розпорядженнями Кабінету Міністрів України, зокрема, від 13 січня 2010 року № 83-р, вона не втратила чинності та передбачала можливість передачі гуртожитків шляхом поєднання зусиль центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у власності чи у господарському віданні яких перебувають гуртожитки, з урахуванням складення графіка передачі гуртожитків, які є об`єктами права державної власності, та визначення орієнтовних строків передачі гуртожитків, що не є об`єктами права державної власності та увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 924/57/19 від 4 лютого 2020 року.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги Відповідача щодо того, що передачу у власність територіальної громади окремих житлових кімнат, як окремих об`єктів нерухомості Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не передбачає, то колегія суддів звертає увагу апелянта та на те, що дані житлові кімнати з технічної точки зору є частинами, які в своїй сукупності складають цілий об`єкт, який в силу дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" підлягає передачі у власність територіальних громад.
Кожна річ розглядається як самостійний об`єкт цивільного права. Водночас така річ може бути частиною іншої речі - складної речі - і являти собою складову частину цієї складної речі. В такому випадку об`єктом права власності є складна річ, а не окремі її складові частини - прості речі. Складна річ - це сукупність різнорідних простих речей, що складають одне ціле завдяки їх використанню за спільним призначенням. З переходом права власності на складну річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Таким чином, підсумовуючи усе вищеописане в даній судовій постанові колегія суддів зазначає, що гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб є категорією гуртожитків, на які поширюється сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та які, відповідно, підлягають передачі у власність територіальних громад.
Отже, зважаючи на все вищеописане в даній судовій постанові в площинні існування всіх належних та допустимих доказів, котрі підтверджують обставини, наведені Позивачем в позовній заяві, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність та підставність позовних вимог Позивача.
Відтак, судова колегія задоволює позовні вимоги та зобов`язує Відповідача вчинити дії щодо передачі кімнат № 70 А, № 101 у гуртожитку по АДРЕСА_3 у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання актів приймання-передачі.
Вказане рішення прийняв і місцевий господарський суд. Відповідно апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення.
Згідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що спростовані з підстав, вказаних вище в даній постанові.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року в справі №924/979/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року в справі №924/979/20 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №924/979/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 1 квітня 2021 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.03.2021 |
Оприлюднено | 01.04.2021 |
Номер документу | 95938029 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Василишин А.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні