Постанова

від 25.03.2021 по справі 922/2807/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа № 922/2807/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Транс" (вх. № 3535 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О., повний текст рішення складено 26.11.2020) у справі №922/2807/20

за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Транс", м. Харків,

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Чемужівка, Зміївський район, Харківська область,

про стягнення 263385,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Транс" про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 263385,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СБ Транс" на користь АТ "Страхова компанія "Інго" суму страхового відшкодування в розмірі 263385,00 грн., судовий збір у розмірі 3950,77 грн.

В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив, що страхувальник за договором добровільного страхування не заперечував проти розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування та порядку його виплати, що свідчить про досягнення відповідної згоди між сторонами договору; складання акту виконаних робіт не є обов`язковим; достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу; отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу; реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення; аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17; проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності в даному разі не є обов`язковим; наявні в матеріалах справи рахунок-фактура та платіжне доручення № 3609 на суму 361385,00 грн, із призначенням платежу: "Опл. рем. а/м DAF XF НОМЕР_1 Агротеп ТОВ рах. №7586 від 18.02.2020, в рах.спл.страх.відшк. пол.200585410.19_005 Без ПДВ" є належними доказами фактично здійснених позивачем витрат, зумовлених ДТП, по виплаті страхового відшкодування.

ТОВ "СБ Транс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 у справі №922/2807/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що в даному випадку відсутність постанови про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не означає відсутність його вини для цивільно-правової відповідальності; враховуючи, що вказаний учасник ДТП порушив одразу два пункти правил дорожнього руху, ступінь його вини складає не менш як дві третини, однак цього не було враховано судом першої інстанції. Із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.03.2020 у справі №910/3864/19, заявник скарги вказує, що при розгляді справи суд першої інстанції не був позбавлений права та можливості дослідити на загальних умовах висновок експертного автотехнічного дослідження №16 від 01.04.2020 для встановлення вини водія ОСОБА_2 , ознаки вини якого вбачаються із постанови Харківського апеляційного суду від 21.04.2020 у справі №635/990/20; за твердженням заявника скарги, суд першої інстанції встановив розмір завданої шкоди (збитків) на підставі неналежних, недостатніх, недостовірних та маловірогідних доказів, враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, а рахунок-фактура містить застереження, що в результаті проведення робіт можливі зміни в рахунку, отже, відповідна сума не є кінцевою, тому рахунок-фактура не дає змоги встановити ані реальної вартості втраченого майна, ані обсягу виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Також із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19.09.2018 у справі №753/21177/16-ц, від 13.11.2019 у справі №520/8867/15-ц, від 31.10.2019 у справі №522/1597/15-ц, від 25.07.2019 у справі №221/6180/16-ц, на ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" апелянт стверджує про обов`язковість оцінки відповідної шкоди, а також актів приймання-передачі виконаних робіт на підтвердження суми завданої шкоди. Окрім того, апелянт зазначає, що, задовольняючи позовні вимоги, суд повинен був обговорити та вирішити питання щодо передачі відповідачеві пошкоджених та замінених запчастин, оскільки вони мають певну цінність.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.) відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено її розгляд на 04.02.2021. Встановлено учасникам справи строк до 19.01.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання всім учасникам справи, також встановлено учасникам справи строк до 21.01.2021 для подання заяв, клопотань, тощо.

28.12.2020, тобто в межах установленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "СБ Транс" - без задоволення. Позивач зазначає, що адміністративного протоколу на водія ОСОБА_2 не складено; у рахунку-фактурі, на підставі якого здійснювалася страхова виплата, чітко зазначено, які матеріали були використані та які роботи були проведені щодо відновлювального ремонту автомобіля; за умовами договору страхування (п.11.10) сторони досягли згоди, що розмір страхового відшкодування може визначатися без проведення оцінки та експертизи, зокрема, на підставі рахунків СТО.

20.01.2021 позивач надав клопотання (вх.№700), в якому просить розглядати справу за відсутності його представника.

27.01.2021 представник ТОВ "СБ Транс" надав заяву (вх.1056), в якій зазначає, що докази на підтвердження розміру судових витрат відповідача у зв`язку з розглядом даної справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 розгляд справи відкладено на 22.02.2021.

У судовому засіданні 22.02.2021 було оголошено перерву до 25.02.2021.

23.02.2021 позивач надав клопотання (вх.№2393), в якому просить розглядати справу за відсутності його представника.

25.02.2021 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білоусової Я.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 розгляд справи відкладено на 25.03.2021.

02.03.2021 до суду надійшло клопотання позивача (вх.№2706), в якому заявник просить розглядати справу за відсутності його представника.

В аналогічних клопотаннях (вх.№2951, 2952 від 10.03.2021) позивач просить розглядати справу в судовому засіданні 25.03.2021 без участі його представника.

24.03.2021 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Здоровко Л.М. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні 25.03.2021 представник відповідача підтримав викладену ним письмово правову позицію.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 25.03.2021 (повідомлення відділення зв`язку долучено до матеріалів справи, т.2, а.с. 90) не направив свого представника для участі у вказаному засіданні та просив суд розглядати справу без його участі.

Третя особа, ОСОБА_1 , також не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні 25.03.2021, про час та місце якого був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (т.2, а.с.88).

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

15.02.2019 між позивачем (у тексті договору - страховик) та ТОВ "Агротеп" (у тексті договору - страхувальник) було укладено договір страхування №200585410.19 (т.1, а.с.57), предметом якого є страхування транспортного засобу, зокрема "DAF", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску (згідно з Додатком 1 до договору).

У п.п.п. 10.2.1.2. п.п. 10.2.1. п. 10.2 договору сторони погодили умови здійснення страхової виплати по п.2 Договору (АВТОКАСКО), зокрема передбачили, що відшкодування передбачених договором страхування витрат Страхувальника, пов`язаних з страховим випадком здійснюється Страховиком Страхувальнику/Вигодонабувачу, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі акта автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО, при цьому сума ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо Страхувальнику - фізичній особі або Вигодонабувачу готівкою або на банківський рахунок Сума ПДВ відшкодовується Страхувальнику або Вигодонабувачу після надання Страховику відремонтованого ТЗ та платіжно-касових документів по ремонту ТЗ, які підтверджують факт сплати суми ПДВ.

Також, у розділі 11 договору сторони визначили перелік документів для виплати відшкодування, та відповідно до п.11.10 договору документами, що підтверджують розмір збитків, понесених витрат є акт автотоварознавчого дослідження або експертизи, калькуляція та оригінали рахунків за ремонт ТЗ, довідки медичних закладів, рецепти лікарів та ін.

Отож, за умовами договору сторони цього договору досягли згоди, що розмір страхового відшкодування може визначатися без проведення оцінки та еспертизи пошкодженого майна, зокрема на підставі рахунків за ремонт ТЗ (рахунків СТО).

03 лютого 2020 року в Харківській області с. Докучаєвське, автомобілем марки "Рено" д/н НОМЕР_2 , що належить ТОВ "СБ ТРАНС" під керуванням водія ОСОБА_1 було здійснено ДТП, у результаті якої застрахований позивачем автомобіль марки "ДАФ" д/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Агротеп" під керуванням водія ОСОБА_2 , отримав механічні ушкодження.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 13.02.2020 у справі №635/990/20 (т.1, а.с.71) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21.04.2020 по справі №635/990/20 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бородіна Тараса Володимировича залишено без задоволення, а постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 13.02.2020 у відношенні ОСОБА_1 без змін.

У вказаній постанові судом встановлено, що посилання про наявність також в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України заслуговують на увагу, проте, оскільки відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не складався, апеляційний суд не має процесуальної можливості вирішити питання про його вину, що не позбавляє права ОСОБА_1 ініціювати питання про складання такого протоколу.

Отже, судом встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Даних обставин представник відповідача в ході апеляційного провадження не заперечував.

ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування.

На умовах договору страхування страховик оплачує страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв`язку з чим було сплачено страхове відшкодування на підставі рахунку - фактури №ГТ-0007586 від 18.02.2020 ТОВ "Гроцький Транс" у розмірі 361385,00 грн. (т.1, а.с.72).

Відповідно до полісу МТСБУ (т.1, а.с.69) автомобіль марки "Рено" д/н НОМЕР_2 , був забезпечений, а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна " (поліс № АМ/009311562) з лімітом відповідальності 100000,00 грн. та франшиза - 2000,00 грн. за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Відповідно до Страхового акту №2384666 від 28.02.2020 та Розпорядження №2384666 позивач визнав до відшкодування та перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Гроцький Транс" грошові кошти в сумі 361385,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3609 від 13.03.2020 (т.1, а.с.75).

Позивач звертався в досудовому порядку до ТОВ "СБ Транс" з претензією №1612 від 08.07.2020, однак відповідач не здійснив перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

За таких обставин, АТ "Страхова компанія "Інго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Транс" про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 263385,00 грн.

Місцевий господарський суд задовольнив позов (з наведених вище підстав) та стягнув з відповідача на користь позивача 263385,00 грн. як різницю між сумою завданої шкоди 361385,00 грн. (визначеною на підставі з рахунку - фактури №ГТ-0007586 від 18.02.2020), і лімітом виплати страховою компанією: 361385,00 грн. - 100000,00 грн. (франшиза 2000,00 грн) (ліміт за шкоду майну) = 263385,00 грн.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Матеріалами справи встановлено, що ДТП було скоєно саме за участю автомобіля марки "Рено" д/н НОМЕР_2 , що належить ТОВ "СБ ТРАНС" під керуванням водія ОСОБА_1 , вина особи, яка керувала зазначеним автомобілем встановлена у судовому порядку.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ Транс" є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "ДАФ" д/н НОМЕР_1 , в результаті пошкодження останнього при ДТП.

Вказані обставини, встановлені місцевим господарським судом та не заперечуються відповідачем в ході апеляційного провадження.

Разом з тим, у відповідності норм чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду, розмір заявленої до стягнення шкоди підлягає доведенню належними доказами.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 25.09.2019 у справі № 280/1144/14-ц, від 11.12.2019 у справі № 522/15636/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 201/7200/18, від 11.07.2020 у справі №910/4790/19.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт а пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що приписами ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. При цьому, складання акту виконаних робіт не є обов`язковим.

Стосовно вказаного висновку колегія суддів зазначає, що чинне законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, дійсно не містить відповідних імперативних приписів.

Разом з тим, на думку колегії суддів, із даної обставини не вбачається відсутності у суду обов`язку досліджувати надані учасниками справи докази з урахуванням приписів ст.76 ГПК України, якою визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи, що, як було встановлено вище, до предмету доказування в розгляді спорів даної категорії входить обставина щодо фактичного здійснення ремонту автомобіля - колегія суддів зазначає, що наданий позивачем рахунок - фактура №ГТ-0007586 від 18.02.2020 ТОВ "Гроцький Транс" у розмірі 361385,00 грн. (т.1, а.с.72) не може бути визнаний належним доказом фактичного здійснення ремонту, оскільки, як вбачається із вказаного рахунку, його складено до проведення відповідних робіт із застереженням, що в результаті проведення робіт можливі зміни в рахунку. Сплата позивачем грошових коштів в сумі 361385,00 грн. за платіжним дорученням №3609 від 13.03.2020 (т.1, а.с.75) також не може вважатися підставою для висновку про фактичний обсяг та вартість виконаних робіт.

Посилання місцевого господарського суду на ті обставини, що страхувальник за договором добровільного страхування не заперечував проти розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування та порядку його виплати, що свідчить про досягнення відповідної згоди між сторонами договору - також не можуть бути визнані належними аргументами, оскільки відповідне стосується правовідносин між страховиком і страхувальником, а не між сторонами в даній справі - АТ "Страхова компанія "Інго" та ТОВ "СБ Транс".

Тому колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що оскільки зазначена в рахунку сума не є кінцевою, то даний доказ не дає змоги встановити ані реальної вартості втраченого майна, ані обсягу виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Натомість юридично значимі факти, у відповідності до чинного законодавства та усталеної практики, засвідчуються саме актами, які складаються після того, як відповідний факт мав місце.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, пославшись на необов`язковість таких доказів як акт виконаних робіт та висновок незалежної оцінки розміру шкоди, водночас не обґрунтував підстав для визнання належним доказом саме рахунку-фактури (щодо необхідності складення та врахування якого при визначенні розміру завданої шкоди чинне законодавство також не містить імперативних приписів).

Окрім того, як вбачається з рахунку-фактури, вказана в ньому підсумкова сума 361385,00 грн. складається із загальної вартості перелічених у рахунку ремонтних робіт 301154,17 грн. та суми ПДВ у розмірі 60230,83 грн.

Однак при цьому матеріали справи не містять доказів понесення ТОВ "Гроцький Транс" витрат зі сплати цього податку, незважаючи на те, що у відповідності до договору страхування №200585410.19 від 15.02.2019 між позивачем та ТОВ "Агротеп" відшкодування передбачених договором страхування витрат Страхувальника, пов`язаних з страховим випадком, здійснюється Страховиком Страхувальнику/Вигодонабувачу, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі акта автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО, при цьому сума ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо Страхувальнику - фізичній особі або Вигодонабувачу готівкою або на банківський рахунок Сума ПДВ відшкодовується Страхувальнику або Вигодонабувачу після надання Страховику відремонтованого ТЗ та платіжно-касових документів по ремонту ТЗ, які підтверджують факт сплати суми ПДВ.

У платіжному дорученні № 3609 від 13.03.2020 на суму 361385,00 грн. міститься примітка: "Опл. рем. а/м DAF XF НОМЕР_1 Агротеп ТОВ рах. №7586 від 18.02.2020, в рах.спл.страх.відшк. пол.200585410.19_005 Без ПДВ". Разом з тим, як було встановлено вище, до вказаної суми 361385,00 грн. включено ПДВ у розмірі 60230,83 грн. При цьому позивачем не наведено пояснень та обґрунтувань щодо вказаних обставин, місцевим господарським судом також не надано їм жодної оцінки.

Тобто позивачем не доведено обґрунтованості та наявності фактичних підстав для сплати ним коштів на рахунок ТОВ "Гроцький Транс" саме в сумі 361385,00 грн. (до якої включено ПДВ), та, відповідно - підстав для стягнення коштів з відповідача виходячи з розміру даної суми.

Також, у відповідності до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №328/2750/18, шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини. При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. У вищевказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що належним доказом для встановлення обставин щодо наявності вини учасників ДТП може бути визнаний висновок експерта (висновок, на який послався суд касаційної інстанції у справі №328/2750/18, був складений в ході кримінального провадження).

У матеріалах даної справи №922/2807/20 міститься висновок експертного автотехнічного дослідження від 01.04.2020 №16 у справі про адміністративне правопорушення (т.1, а.с. 141), в якому експерт встановив невідповідність дій обох водіїв (як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 ) Правилам дорожнього руху, засвідчивши підписом ту обставину, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 Кримінального кодексу України.

Однак місцевий господарський суд не надав оцінки наведеному доказу, а обмежився посиланням в оскаржуваному рішенні на те, що в судовому порядку було встановлено вину лише ОСОБА_1 із зазначенням про відсутність протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .

Отже, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми, розрахованої позивачем виходячи виключно з вищевказаного рахунку-фактури - колегія суддів визнає передчасним і таким, що не ґрунтується на належних доказах у розумінні ст.76 ГПК України.

Апелянт у скарзі стверджував, що, задовольняючи позовні вимоги, суд повинен був обговорити та вирішити питання щодо передачі відповідачеві пошкоджених та замінених запчастин, оскільки вони мають певну цінність.

Колегія суддів стосовно вказаних доводів зазначає, що відповідні питання не входять до предмету позову, отже, суд першої інстанції і не повинен був їх вирішувати. Разом з тим, вищенаведене твердження апелянта не впливає на результат розгляду скарги, оскільки, як було встановлено вище, підставою для скасування оскаржуваного рішення є інші обставини, які також наводив відповідач і які підтвердилися в ході апеляційного провадження - а саме, недоведеність та не підтвердженість належними доказами позовних вимог, задоволених місцевим господарським судом.

Отже, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду про задоволення позову підлягає скасуванню як таке, що постановлено за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись статтями п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Транс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 у справі №922/2807/20 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.04.2021

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна