Рішення

від 23.03.2021 по справі 906/1355/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1355/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Чухалова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Хаупшева Л.М., наказ №388-ОД від 16.12.20, статут,

від відповідача: Малишев І.В. (діє на підставі делегованих повноважень директора) -

довіреність №01-01/11 від 14.01.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоте-Буд" (м.Житомир)

про стягнення 2304192,00грн.

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоте-Буд" про стягнення 2304192,00грн з яких: 672672,00грн пені, 258720,00грн 7% штрафу та 1372800,00грн 20% штрафу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.12.2020 відкладено підготовче засідання на 25.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.02.2021.

В судовому засіданні 08.02.2021 перерву було продовжено до 16.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.02.2021 відкладено підготовче засідання на 23.02.2021.

Ухвалою суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2021 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві №02/2747 від 30.10.2020, відповіді на відзив на позовну заяву, письмових поясненнях №02/243 від 12.02.2021 та просила позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача 2304192,00грн (а.с.1-7, 112-113, 148-150). Заперечила проти зменшення розміру штрафних санкцій, з підстав, наведених у запереченнях від 04.03.2021. Вказала, що при здійсненні розрахунку сум штрафних санкцій позивачем застосовувались виключно розміри, які передбачені чинним законодавством та умовами договору.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.2021 проти позову заперечив, просив у позові відмовити, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 25.01.2021, запереченнях на відповідь на відзив вх.№2795 від 08.02.2021 (а.с.96-97, 118-120). Також підтримав заяву про зменшення штрафних санкцій (вх.№02-44/329/21 від 23.02.2021) та просив її задовольнити.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2019 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоте-Буд" (постачальник/відповідач) укладено договір №102/ДК (далі - договір), (а.с.14-19).

Згідно п.1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, надалі - "продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Кількість та номенклатура продукції вказується у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду продукції. Постачальник гарантує, що продукція, яка є предметом поставки за договором, придатна для використання за призначенням та повністю відповідає умовам договору, щодо якості та номенклатурі.

Пунктом 2.4. договору сторони передбачили, що якість продукції, що є предметом договору перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформляються Актом вхідного контролю, на кожну окрему партію продукції.

Постачальник зобов`язаний поставити продукцію, яка є предметом договору, в строки та на умовах визначених договором, а також інших документів, які є його невід`ємною частиною (пункт 6.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору.

04.06.2019 до договору №102/ДК від 25.02.2019 сторонами було підписано Специфікацію №4, згідно пункту 1 якої, постачання та оплата продукції здійснюється сторонами за цінами та на умовах даної Специфікації (а.с.20).

Пунктом 2 вказаної Специфікації, сторони визначили, що вартість зазначеної в Специфікації продукції складає 10115148,00 (десять мільйонів сто п`ятнадцять тисяч сто сорок вісім) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3 Специфікації сторони домовились, що постачання продукції здійснюється власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця (Житомирська область смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1) в кількості та на умовах, зазначених в Специфікації.

Постачання партій продукції поставляється за письмовою заявкою покупця у строк 10 днів з дня отримання постачальником заявки. Належним доказом направлення письмової заявки покупця постачальнику є направлення заявки з електронної адреси покупця agent6@zhbtz.com, на електронну адресу постачальника 39646640@ukr.net або рекомендованим листом з повідомленням на адресу постачальника зазначену у реквізитах договору.

Можлива дострокова поставка продукції постачальником.

Умови оплати: 30 календарних днів з моменту поставки кожної окремої партії продукції по даній Специфікації згідно заявки на постачання на склад покупця та проходження вхідного контролю. Можлива дострокова оплата продукції покупцем.

Договір та специфікація підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

У даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2304192,00грн, з яких: 672672,00грн пеня, 258720,00грн штраф за прострочення поставки продукції понад тридцять днів у розмірі 7% та 1372800,00грн штраф в розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором №102/ДК від 25.02.2019.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №102/ДК від 25.02.2019, відповідачем поставлялась продукція за видатковими накладними видатковими накладними: №108 від 06.06.2019 на суму 45144,00грн, №110 від 18.06.2019 на суму 132000,00грн, №111 від 18.06.2019 на суму 132000,00грн, №112 від 04.07.2019 на суму 132000,00грн, №120 від 09.08.2019 на суму 132000,00грн, №121 від 09.08.2019 на суму 132000,00грн, №137 від 18.10.2019 на суму 2640000,00грн, №141 від 19.11.2019 на суму 408000,00грн, №144 від 23.12.2019 на суму 158004,00грн, №147 від 14.01.2020 на суму 12000,00грн, №148 від 14.01.2020 на суму 3696000,00грн та довіреностями: №44 від 04.07.2019, №45 від 19.07.2019, №51 від 04.11.2019, №56 від 30.03.2020 (а.с.22-32, 43-46).

За видатковими накладними №108 від 06.06.2019 на суму 45144,00грн, №110 від 18.06.2019 на суму 132000,00грн, №141 від 19.11.2019 на суму 408000,00грн, №144 від 23.12.2019 на суму 158004,00грн, №147 від 14.01.2020 на суму 12000,00грн, продукція прийнята відповідачем без зауважень.

За іншими накладними відповідачем товар було одержано, однак в подальшому повернуто позивачу у зв`язку з його непридатністю, зокрема:

- 18.06.2019 було поставлено товар (Бортовий редуктор лівий 765-15-сб 131) в кількості 1 шт. за видатковою накладною №111 від 18.06.2019 на суму 132000,00грн, а покупцем такий товар визнано непридатним за Актом вхідного контролю №503 від 27.06.2019 та повернуто відповідачу за накладною повернення постачальнику №34 від 04.07.2019 на суму 132000,00грн (а.с.24,33,39);

- 04.07.2019 було поставлено товар (Бортовий редуктор лівий 765-15-сб 131) в кількості 1 шт. за видатковою накладною №112 від 04.07.2019 на суму 132000,00грн, а покупцем такий товар визнано непридатним за Актом вхідного контролю №572 від 12.07.2019 та повернуто відповідачу за накладною повернення постачальнику №53 від 23.07.2019 на суму 132000,00грн (а.с.25,34,40);

- 09.08.2019 було поставлено товар (Бортовий редуктор лівий 765-15-сб 131) в кількості 1 шт. за видатковою накладною №120 від 09.08.2019 на суму 132000,00грн, а покупцем такий товар визнано непридатним за Актом вхідного контролю №761 від 14.08.2019 та повернуто відповідачу за накладною повернення постачальнику №123 від 06.11.2019 на загальну суму 2904000,00грн (а.с.26,35,41);

- 09.08.2019 було поставлено товар (Бортовий редуктор правий 765-15-сб 130) в кількості 1 шт. за видатковою накладною №121 від 09.08.2019 на суму 132000,00грн, а покупцем такий товар визнано непридатним за Актом вхідного контролю №761 від 14.08.2019 та повернуто відповідачу за накладною повернення постачальнику №123 від 06.11.2019 на загальну суму 2904000,00грн (а.с.27,35,41);

- 18.10.2019 було поставлено товар (Бортовий редуктор лівий 765-15-сб 131) в кількості 8 шт. на суму 1056000,00грн та (Бортовий редуктор правий 765-15-сб 130) 12 шт. на суму 1584000,00грн за видатковою накладною №137 від 18.10.2019 на загальну суму 2640000,00грн, а покупцем такий товар визнано непридатним за Актом вхідного контролю №993 від 31.10.2019 та повернуто відповідачу за накладною повернення постачальнику №123 від 06.11.2019 на загальну суму 2904000,00грн (а.с.28,36,41);

- 14.01.2020 було поставлено товар (Бортовий редуктор лівий 765-15-сб 131) в кількості 14 шт. на суму 1848000,00грн та (Бортовий редуктор правий 765-15-сб 130) 14 шт. на суму 1848000,00грн за видатковою накладною №148 від 14.01.2020 на загальну суму 3696000,00грн, а покупцем такий товар визнано непридатним за Актом вхідного контролю №20 від 31.01.2020 та повернуто відповідачу за накладною повернення постачальнику №33 від 01.04.2020 на загальну суму 3696000,00грн (а.с.32,37-38,42).

Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що умовами п.2.5 договору, сторони погодили, що у разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі комплектності, умовам договору постачальник усуває виявлені недоліки (проводить заміну продукції), доукомплектовує продукцію за місцем розташування покупця (за письмовою згодою покупця) протягом 15 календарних днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. В разі неможливості усунути виявлені недоліки, продавець здійснює заміну продукції на таку, що відповідає вимогам договору, протягом 15 календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. Продукція, відносно якої проводиться заміна та/або усуваються виявлені недоліки, вважається не поставленою. Витрати по заміні та/або усуненню недоліків продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок постачальника, в тому числі витрат пов`язані з транспортуванням продукції. Повернення неякісної продукції постачальник підтверджує факт отримання останнім вимоги.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було повернуто поставлену продукцію за видатковими накладними: №111 від 18.06.2019, №112 від 04.07.2019, №120 від 09.08.2019, №121 від 09.08.2019, №137 від 18.10.2019, №148 від 14.01.2020, що підтверджується накладними повернення постачальнику: №34 від 04.07.2019 на суму 132000,00грн, №53 від 23.07.2019 на суму 132000,00грн, №123 від 06.11.2019 на суму 2904000,00грн, №33 від 01.04.2020 на суму 3696000,00грн (а.с.39-42).

В подальшому, 22.08.2019 позивачем було надіслано відповідачу претензію №02/2780 від 21.08.2019 про виконання умов договору, в якій позивач просив провести заміну продукції, яка не відповідає умовам договору та сплатити штрафні санкції передбачені умовами договору (а.с.47-50, докази надіслання а.с.51).

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №02/687 від 04.03.2020 про проведення заміни продукції та сплати штрафних санкцій (а.с.52-55, докази надіслання а.с.56). Вказані претензії залишились без відповіді та задоволення.

Розглядаючи питання про стягнення з відповідача 672672,00грн пені, 258720,00грн 7% штрафу та 1372800,00грн 20% штрафу, суд враховує вищенаведене, а також таке.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Згідно з п.7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно положень договору та законодавства України.

Відповідно до пункту 7.3. договору, за порушення постачальником строків, зокрема, заміни продукції, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1%, від суми невиконаного зобов`язання, за кожен день прострочення.

За умовами пункту 7.4 договору, у разі поставки продукції неналежної якості та/або номенклатури, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості. Доказом підтвердженням поставленої продукції, яка не відповідає умовам договору в частині якості та номенклатури є Акт вхідного контролю покупця, що складається за результатами прийняття продукції по якості (рекламаційний акт, що складається під час гарантійного строку використання, експлуатації продукції).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що за накладними №112 від 04.07.2019 на суму 132000,00грн, №120 від 09.08.2019 на суму 132000,00грн товар поставлявся на заміну товару за накладною №111 від 18.06.2019 на суму 132000,00грн; за накладною №148 від 14.01.2020 на суму 3696000,00грн товар поставлявся на заміну товару за накладними №111 від 18.06.2019 на суму 132000,00грн, №121 від 09.08.2019 на суму 132000,00грн, №137 від 18.10.2019 на суму 2640000,00грн.

Відповідно до пунктів 2 Актів вхідного контролю: №503 від 27.06.2019, №572 від 12.07.2019, №761 від 14.08.2019, №993 від 31.10.2019, №20 від 31.01.2020 майно, яке надійшло по накладних №111 від 18.06.2019, №112 від 04.07.2019, №120 та №121 від 09.08.2019, №137 від 18.10.2019, №148 від 14.01.2020 визнано непридатним до подальшого використання за призначенням та підлягало поверненню постачальнику для заміни.

Відповідно до погоджених сторонами умов щодо поставки продукції яка поставлялась: за видатковою накладною №111 від 18.06.2019, яку було визнано непридатною згідно з актом вхідного контролю та повернуто відповідачем за накладною №34 від 04.07.2019 на суму 132000,00грн, підлягала заміні в строк до 19.07.2019; за видатковими накладними: №120 від 09.08.2019, №121 від 09.08.2019, №137 від 18.10.2019 яку було визнано непридатною згідно з актом вхідного контролю та повернуто відповідачем за накладною №123 від 06.11.2019 на суму 2904000,00грн, підлягала заміні в строк до 21.11.2019; за видатковою накладною №148 від 14.01.2020, яку було визнано непридатною згідно з актом вхідного контролю та повернуто відповідачем за накладною №33 від 01.04.2020 на суму 3696000,00грн, підлягала заміні в строк до 16.04.2020.

У зв`язку з непроведенням позивачем в зазначені строки заміни товару, позивачем на підставі п.7.3 та п.7.4 договору було нараховано пеню в сумі 672672,00грн, наступним чином:

- за видатковою накладною №111 від 18.06.2019: на суму поставки 132000,00грн у період з 19.07.2019 по 20.01.2020 нараховано пеню у розмірі 24024,00грн (правомірним є нарахування пені за період з 20.07.2019 по 20.01.2020);

- за видатковими накладними №120 від 09.08.2019, №121 від 09.08.2019, №137 від 18.10.2019: на суму поставки 2904000,00грн (сума поставки по накладним №120, 121 від 09.08.2019, №137 від 18.10.2019) - 132000,000грн (сума заміни продукції по накладній №111 від 18.06.2019) = 2772000,00грн у період з 22.11.2019 по 22.05.2020 нараховано пеню у розмірі 504504,00грн;

- за видатковою накладною №148 від 14.01.2020: на суму поставки 3696000,00грн поставки по видатковій накладній №148 від 14.01.2020) - 2772000,00грн (сума заміни продукції по накладним №121 від 09.08.2019, №137 від 18.10.2019) - 132000,00грн (сума заміни продукції по накладній №111 від 18.06.2019) = 792000,00грн у період з 16.04.2020 по 15.10.2020 нараховано пеню у розмірі 144144,00грн (правомірним є нарахування пені за період з 17.04.2020 по 15.10.2020).

На підставі п.7.4 договору позивачем нараховано 20% штрафу в сумі 1372800,00грн наступним чином:

- сума штрафу за поставку продукції за видатковою накладною №111 від 18.06.2019 складає 26400,00грн (132000,00х20%);

- сума штрафу за поставку продукції за видатковою накладною №112 від 04.07.2019 складає 26400,00грн (132000,00х20%);

- сума штрафу за поставку продукції за видатковою накладною №120 від 09.08.2019 складає 26400,00грн (132000,00х20%);

- сума штрафу за поставку продукції за видатковою накладною №121 від 09.08.2019 складає 26400,00грн (132000,00х20%);

- сума штрафу за поставку продукції за видатковою накладною №137 від 18.10.2019 складає 528000,00грн (2640000,00х20%);

- сума штрафу за поставку продукції за видатковою накладною №148 від 14.01.2020 складає 739200,00грн (3696000,00х20%).

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 20% штрафу, судом встановлено, що вказані нарахування пені в сумі 672672,00грн та 20% штрафу в сумі 1372800,00грн, проведені арифметично вірно та у відповідності з умовами договору і приписами чинного законодавства.

Посилання відповідача на необґрунтованість нарахування позивачем штрафних санкцій у зв`язку з відсутністю вимоги про заміну продукції, судом до уваги не приймається з огляду на умови п.2.5 договору яким сторони погодили, що повернення продукції постачальнику підтверджує факт отримання останнім вимоги.

До того ж за умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов`язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №920/618/18).

Судом відхиляються також доводи відповідача, що передбачена договором пеня за несвоєчасну заміну продукції в розмірі 0,1% значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ, розмір якої передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки у даному випадку, стягнення з відповідача пені за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, а є компенсацією за порушення строків заміни продукції. За своєю суттю обов`язок щодо заміни продукції, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Щодо стягнення з відповідача 258720,00грн 7% штрафу на підставі абз.2 п.2 ст. 231 ГК України, судом враховується таке.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості товару.

Відповідно до пункту 1.3. договору, продукція, що поставляється за договором використовується покупцем відповідно до умов Державного Контракту на виконання робіт за державним оборонним замовленням №342/3/5/18/73 від 28.12.2018, укладеного з Міністерством оборони України для капітального та регламентованого ремонту військової техніки.

За порушення строку поставки продукції понад тридцять днів, позивачем нараховано штраф у розмірі 7% в загальній сумі 258720,00грн:

- за видатковою накладною №111 від 18.06.2019 на суму поставки: 132000,00 х 7% = 9240,00грн;

- за видатковими накладними №120 від 09.08.2019, №121 від 09.08.2019, №137 від 18.10.2019 на суму поставки 2772000,00грн х 7% = 194040,00грн;

- за видатковою накладною №148 від 14.01.2020 на суму поставки 792000,00грн х 7% = 55440,00грн.

Враховуючи приписи ч.2 ст.231 ГК України, а також встановлений судом факт прострочення відповідачем поставки продукції за накладними у строк понад 30 днів, перевіривши проведені позивачем нарахування 7% штрафу від вартості непоставленої продукції понад тридцять днів, вимоги позивача в частині стягнення 7% штрафу від вартості непоставленої продукції у загальній сумі 258720,00грн є правомірними.

Водночас, відповідачем заявлено про зменшення штрафних санкцій на 99%.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГПК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідач заявляючи про зменшення штрафних санкцій посилається на відсутність доказів, які б підтверджували розмір збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань відповідачем, наявність обставин, які мають істотне значення для справи, навмисний характер невиконання зобов`язань відповідачем, відсутність доказів понесених негативних наслідків. Зазначає, що фінансовий стан відповідача є незадовільним і у випадку прийняття рішення про стягнення неустойки у повному розмірі призведе до зупинки діяльності товариства, що унеможливить виконання рішення суду та потягне банкрутство відповідача.

Позивач заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій вказує, що невиконання відповідачем зобов`язань зумовило необхідність вжиття позивачем невідкладних заходів з відшукування інших постачальників, для чого необхідні були додатковий час і кошти, що призвело до зриву строків та порушення Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" зобов`язань перед державою і особі Міністерства оборони України.

Оцінюючи заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд зазначає, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

У даному випадку, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги розмір нарахованих санкцій, майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також враховує інші інтереси сторін.

Господарський суд враховує, що загальна сума заявлених штрафних санкцій становить більше 60% від суми товару який поставлявся, у тому числі, на заміну визначеного позивачем як непридатного для подальшого використання. Тобто, суд доходить до висновку про надмірний розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій у цій справі.

Суд наголошує, що значність суми штрафних санкцій може порівнюватись у тому числі із розміром збитків, однак у даному випадку, позивач не надав доказів спричинення йому шкоди або понесення прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором, у тому числі, доказів на підтвердження витрачання додаткових ресурсів чи понесення додаткових витрат, а також навмисний характер невиконання відповідачем зобов`язань.

При цьому, судом враховується, що як вбачається з накладних, відповідач намагався у найкоротші терміни здійснювати заміну продукції, яка позивачем згідно з актами вхідного контролю визнавалась непридатною для використання. Крім того, в судовому засідання представник відповідача пояснював, що частина продукції яка поставлялась позивачу була працездатною, що підтверджується зокрема, актом вхідного контролю №20 від 31.01.2020. Однак, позивачем було повернуто усю продукцію, тобто позивач не погодився з такою поставкою продукції в повному обсязі. Зазначав, що з керівництвом позивача велись перемовини про поставку позивачу ремкомплектів для заміни прокладок у зв`язку з тим, що товар належав до другої категорії і він довго зберігався. Пояснював, що редуктор перед монтажем повністю розбирається і завод мав змогу провести його технічне обслуговування, а на вказану суму відповідач пропонував зменшити вартість редукторів. Однак, позивач не погодився з такою пропозицією і документальне оформлення цих домовленостей не відбулося. Наголошував на тому, що в подальшому завод відмовився проймати від відповідача будь-яку продукцію і відповідних заявок не направляв.

Суд констатує, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Зважаючи на обставини, що викладені відповідачем в обґрунтування підстав зменшення штрафних санкцій, вважаючи їх виключними, а також те, що повне стягнення заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій може призвести до неплатоспроможності відповідача, суд вважає за необхідне зменшити заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції до 30% від заявлених у даній справі.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача ґрунтується, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), як складових елементах принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що зменшення розміру штрафів та пені до 30%, у даному випадку на переконання суду, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як інструментів отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. Поряд з цим, доводи позивача про невиконання відповідачем зобов`язань по поставці продукції на суму яка визначена в специфікації (10115148,00грн) судом оцінюється критично, оскільки поставка відповідачем продукції в повній мірі залежала від наявності письмових заявок самого позивача.

За таких обставин, беручи до уваги, що прострочення відповідача не стало причиною будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб та не створило ніякої небезпеки (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), суд частково задовольняє заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, що нараховані ДП "Житомирський бронетанковий завод" за порушення умов договору №102/ДК від 25.02.2019 та вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій до 30 %: пені до 201801,60грн, 20% штрафу до 411840,00грн та 7% штрафу до 77616,00грн.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 201801,60грн пені, 411840,00грн 20% штрафу та 77616,00грн 7% штрафу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 201801,60грн, 20% штрафу до 411840,00грн та 7% штрафу до 77616,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоте-Буд" (10002, м.Житомир, вул.Довженка, буд. 47, офіс 4; ідентифікаційний код 39646640) на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, буд.1; ідентифікаційний код 07620094):

- 201801,60грн пені,

- 411840,00грн 20% штрафу,

- 77616,00грн 7% штрафу,

- 34562,88грн витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.04.21

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2,3- сторонам (рек. з повід.),

- позивачу на електронну адресу: zhbz@ukroboronprom.com,

- відповідачу на електронну адресу: 39646640@ukr.net.