Рішення

від 30.03.2021 по справі 910/18742/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2021Справа № 910/18742/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Комунального підприємства Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного акціонерного товариства Транспортні системи

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Прованс в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Дельта Плюс

про розірвання договору та застосування правових наслідків його розірвання

За участі представників:

від позивача - Самольотов І.І.

від відповідача - не з`явився,

від третьої особи - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Транспортні системи , в якому просить:

- договір від 25.01.2018 про відступлення прав та обов`язків в Інвестиційному договорі № 170117/57-К від 17.01.2017, укладений між КП ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЖИТЛО-ІНВЕСТ , ПрАТ ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ та AT ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ПРОВАНС від імені та в інтересах якого діє ТОВ КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ДЕЛЬТА ПЛЮС , розірвати;

- зобов`язання за договором від 25.01.2018 про відступлення прав та обов`язків в Інвестиційному договорі № 170117/57-К від 17.01.2017 припинити;

- визнати за КП ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЖИТЛО-ІНВЕСТ права та обов`язки Інвестора в Інвестиційному договорі № 170117/57-К від 17.01.2017, що був укладений між вказаною юридичною особою та AT ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ПРОВАНС .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконані взяті на себе зобов`язання за договором від 25.01.2018 про відступлення прав та обов`язків в інвестиційному договорі № 170117/57-К від 17.01.2017 щодо оплати відступлених прав у встановлені строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

11 грудня 2020 року до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.12.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку у зв`язку з тим, що адресат не знаходиться за зазначеною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

У встановлений судом строк, письмових пояснень щодо позову від третьої особи не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.03.2021.

У підготовчому засіданні 09.03.2021 суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.03.2021 у зв`язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

У підготовчому засіданні 30.03.2021 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у цьому ж засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від відповідача та третьої особи жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку своїх представників у засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Приватного акціонерного товариства Транспортні системи та Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Прованс в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Дельта Плюс .

В судовому засіданні 30.03.2021 року судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2017 між Комунальним комерційним унітарним підприємством Фінансова компанія Житло-Інвест Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (після зміни найменування - Комунальне підприємство Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (інвестор) та Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Прованс від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Дельта Плюс (фонд) укладено Інвестиційний договір № 170117/57-к (далі - Інвестиційний договір), за умовами якого інвестор зобов`язався забезпечити інвестування об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків (попередньої оплати вартості об`єкта) на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені договором, а після оформлення і реєстрації права власності фонду на об`єкт, отримати у власність житлову квартиру за проектним № 57, кількість кімнат 1, житловою площею 16,50 кв.м., загальною проектною площею 44,61 кв.м., у секції 1.1 типу 1Б на 8 поверсі у будинку 40 по вул. Качалова у Солом`янському районі м. Києва.

Розмір інвестиційних внесків за об`єкт (вартість об`єкта) на момент укладення цього договору визначений фондом та в будь-якому разі не може бути меншим від суми в українських гривнях, що складає 700 377, 00 грн без ПДВ (п. 3.3 Інвестиційного договору).

Пунктом 4.1 Інвестиційного договору передбачено, що інвестор сплачує Фонду інвестиційні внески (попередню оплату за об`єкт) у сумі 700 377, 00 грн з дати підписання договору до 30.03.2017.

Пунктом 5.3.2 Інвестиційного договору (в редакції договору про внесення змін від 17.01.2017) передбачено, що інвестор має право відступити свої права та обов`язки за цим договором на користь третьої особи, яка відповідно набуває всіх прав та обов`язків інвестора за договором і стає стороною цього договору. Відступлення права вимоги та своїх зобов`язань за цим договором на користь третьої особи здійснюється інвестором за відповідним тристороннім договором, за участю інвестора, третьої особи та фонду про відступлення прав та обов`язків за цим договором. Підписанням цього договору фонд надає інвестору свою безумовну згоду на відступлення прав та обов`язків за цим договором на користь третіх осіб шляхом укладення вказаного тристороннього договору.

На виконання своїх зобов`язань позивачем було сплачено на користь Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Прованс інвестиційний внесок у розмірі 700 377, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1311 від 19.01.2017.

25.01.2018 між Комунальним підприємством Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (первісний інвестор), Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Прованс від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами Дельта Плюс (фонд) та Приватним акціонерним товариством Транспортні системи (новий інвестор) укладено договір про відступлення прав та обов`язків (далі - Договір відступлення).

У відповідності до п. 1.2 Договору відступлення первісний інвестор відступає в повному обсязі, а новий інвестор набуває всі права та обов`язки інвестора за зазначеним вище Інвестиційним договором, та стає стороною Інвестиційного договору та правонаступником первісного інвестора за правами та зобов`язаннями за Інвестиційним договором з дати повної оплати первісному інвестору суми за цим договором, що буде підтверджуватись відповідним актом виконаних зобов`язань, складеним між первісним інвестором та новим інвестором у простій письмовій формі.

Пунктом 3.1 Договору відступлення визначено, що первісний інвестор відступає новому інвесторові всі права та обов`язки інвестора за Інвестиційним договором за вартість сплачених первісним інвестором інвестиційних внесків за Інвестиційним договором на дату укладення цього договору, а саме - 700 377, 00 грн (без ПДВ).

За змістом п. 3.2 Договору відступлення, суму за договором новий інвестор зобов`язується сплатити первісному інвестору у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в національній валюті України на рахунок первісного інвестора.

У пункті 3.2.1 Договору відступлення сторонами було погоджено графік платежів, згідно якого відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 350 188, 50 грн до 02.02.2018, 87 547, 50 грн до 01.03.2018, 87 547, 50 грн до 02.04.2018, 87 547, 50 грн до 01.05.2018, 87 547, 50 грн до 01.06.2018.

У пункті 3.3 Договору відступлення передбачено, що підтвердженням повного розрахунку нового інвестора з первісним інвестором за цим договором та відсутності претензій у первісного інвестора щодо оплати новим інвестором суми за договором у повному обсязі, є надходження грошових коштів за цим договором на рахунок первісного інвестора, що підтверджується відповідним платіжним документом та актом виконаних зобов`язань.

Пунктом 5.3 Договору відступлення передбачено, що у випадку часткової оплати новим інвестором будь-якої суми за договором, тобто несплати у повному обсязі будь-якої частини суми за договором більше ніж на 30 календарних днів, чим зазначено умовами договору, первісний інвестор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, повідомивши письмово про це нового інвестора та фонд. У такому разі договір вважається розірваним після закінчення 10-денного терміну від дати направлення відповідного повідомлення, права та обов`язки сторін по цьому договору будуть припинені, права та обов`язки інвестора за Інвестиційним договором повертаються до первісного інвестора. Сплачені новим інвестором кошти на дату розірвання цього договору повертаються первісним інвестором новому інвестору на вказаний ним рахунок, за вирахуванням неустойки на користь первісного інвестора у розмірі 20% від сплаченої суми, та перераховуються після продажу/уступки прав на це житлове приміщення первісним інвестором іншій особі, протягом двох днів після надходження коштів у необхідному обсязі на рахунок первісного інвестора від такої особи, про що первісний інвестор додаткового повідомляє нового інвестора. У разі не надання новим інвестором реквізитів для перерахування вищезазначених коштів протягом 30 днів з дати письмового повідомлення про дату відповідного повернення, первісний інвестор залишає їх на своєму поточному рахунку до моменту витребування цих коштів новим інвестором.

На виконання умов Договору відступлення Приватним акціонерним товариством Транспортні системи було перераховано на рахунок Комунального підприємства Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кошти у розмірі 350 188, 50 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 02.02.2018.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань із перерахування решти грошових коштів за Договором відступлення у повному обсязі та у визначений договором термін, листом № 112/05-86 від 25.03.2019 Комунальне підприємство Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до відповідача із повідомленням про розірвання Договору відступлення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.03.2019 та фіскальним чеком від 26.03.2019. Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та повернулось позивачеві.

Відтак, за твердженнями позивача, істотне порушення відповідачем договірних зобов`язань, які полягають у не перерахуванні грошових коштів стало підставою для звернення до суду з цим позовом про розірвання такого договору, припинення зобов`язань за договором та визнання за Комунальним підприємством Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прав та обов`язків інвестора в інвестиційному договорі №170117/170-К від 17.01.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. (ч. 1 ст. 181 ГК України)

За змістом ч. 1 ст. 175 ГК України цивільно-правовими зобов`язаннями визнаються також майново-господарські зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 908/109/17.

Так, за умовами Договору відступлення відповідач взамін набуття ним прав та обов`язків інвестора за Інвестиційним договором зобов`язався перераховувати позивачу кошти, сплачені останнім в якості інвестиційного внеску за Інвестиційним договором, на умовах розстрочення до 01.06.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість за твердженнями позивача, які відповідачем не були спростовані, Приватним акціонерним товариством Транспортні системи було перераховано на рахунок Комунального підприємства Фінансова компанія Житло-Інвест кошти у розмірі 350 188, 50 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 02.02.2018, натомість інша частина грошових зобов`язань залишилась невиконаною відповідачем.

Доказів сплати відповідачем суми за Договором відступлення в іншій частині, а саме у розмірі - 350 188, 50 грн, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись наведеними приписами процесуального закону, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за Договором відступлення, оскільки сплачено лише частину грошових коштів за відступлення та допущено прострочення виконання своїх грошових зобов`язань більш ніж на 2 роки.

Пунктом 5.3 Договору відступлення передбачено, що у випадку часткової оплати новим інвестором будь-якої суми за договором, тобто несплати у повному обсязі будь-якої частини суми за договором більше ніж на 30 календарних днів, чим зазначено умовами договору, первісний інвестор має право в односторонньому порядку розірвати це договір, повідомивши письмово про це нового інвестора та фонд.

Окремо слід звернути увагу на те, що умови Договору відступлення, а саме його пункти 1.2 та 2.1.1 передбачають, що всі права та обов`язки позивача за Інвестиційним договором перейдуть до відповідача та відповідно позивачем буде передано відповідачу документи, що підтверджують право вимоги, права та обов`язки інвестора за Інвестиційним договором, лише після повної оплати первісному інвестору суми за відступлення та складення акту виконаних зобов`язань.

З огляду на наведені умови Договору відступлення та невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати грошових коштів за Договором відступлення в повному обсязі, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів передання Комунальним підприємством Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Приватному акціонерному товариству Транспортні системи документів, які б підтверджували перехід прав та обов`язків за Інвестиційним договором, у суду відсутні підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 4 ст. 694, ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні підстави вважати, що позивачем було передано товар (майнові права) відповідачу.

Як вже було зазначено, свій намір щодо розірвання договору позивачем реалізовано шляхом направлення листа № 112/05-86 від 25.03.2019, який не було вручено відповідачу та повернуто відправникові.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору відступлення, не сплатив суми коштів в повному обсязі та допустив прострочення, яке триває понад 2 роки, тому враховуючи волевиявлення позивача на розірвання договору, позовні вимоги в частині розірвання договору від 25.01.2018 про відступлення прав та обов`язків в Інвестиційному договорі № 170117/57-К від 17.01.2017 є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання даним рішенням законної сили, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, оскільки суд зробив висновок про задоволення вимоги про розірвання договору, то, відповідно, такий договір буде розірвано з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Тобто, зобов`язання сторін за Договором відступлення припиняться в силу приписів норми закону з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Водночас, з огляду на умови п. 1.2 та п. 2.1.1 Договору відступлення та відсутність доказів передання Приватному акціонерному товариству Транспортні системи документів, які б підтверджували перехід прав та обов`язків за Інвестиційним договором, у суду відсутні підстави вважати, що Комунальним підприємством Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було відчужено (передано) відповідачу свої права та обов`язки інвестора в інвестиційному договорі №170117/57-К від 17.01.2017, а також враховуючи розірвання Договору відступлення у судовому порядку, жодного неоднозначного розуміння статусу позивача у правовідносинах за Інвестиційним договором не існує та не повинно виникнути.

Тобто, позивач заявляє вимоги про припинення зобов`язань за Договором відступлення та визнання за ним прав та обов`язків за Інвестиційним договором, задоволення яких не буде мати правових наслідків, оскільки відповідні наслідки наступлять в силу закону після набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору відступлення, в той час як відсутні підстави для висновку, що має місце невизнання, оспорення чи неоднозначне розуміння статусу позивача у правовідносинах за Інвестиційним договором.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Оскільки задоволення позовних вимог про припинення зобов`язань за Договором відступлення та визнання за позивачем прав та обов`язків за Інвестиційним договором не матиме жодних правових наслідків, в той час як всі права та інтереси позивача в межах вказаних позовних вимог будуть захищені у зв`язку з задоволенням вимоги про розірвання Договору відступлення, то дані вимоги не можуть вважатись ефективним способом захисту, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову.

Судові витрати позивача, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 102, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір від 25.01.2018 про відступлення прав та обов`язків в Інвестиційному договорі № 170117/57-К від 17.01.2017, укладений між Комунальним підприємством Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 42; ідентифікаційний код 32855406), Приватним акціонерним товариством Транспортні системи (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 31629539) та Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Прованс (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код 40655276) в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Дельта Плюс (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 4-Г; ідентифікаційний код 38214406).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Транспортні системи (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 31629539) на користь Комунального підприємства Фінансова компанія Житло-Інвест виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 42; ідентифікаційний код 32855406) 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 01.04.2021.

Суддя О.С. Комарова