Ухвала

від 31.03.2021 по справі 911/2066/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2066/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я.

учасники справи:

позивач - Ірпінська фінансово-юридична академія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю,

відповідач-1 - Університет Державної фіскальної служби України,

відповідач-2 - Державна податкова служба України,

відповідач-3 - Державна фіскальна служба України,

відповідач-4 Державна казначейська служба України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Міністерство фінансів України,

розглянувши матеріали касаційної скарги - Державної фіскальної служби України

на рішення Господарського суду м. Києва

від 13.02.2020

у складі судді: Данилова М.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 15.02.2021

у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Скрипки І.М., Іоннікової І.А.,

у справі за позовом Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Університету Державної фіскальної служби України,

Державної податкової служби України,

Державної фіскальної служби України,

Державної казначейської служби України

про стягнення 4 625 373, 57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України, заявник) 01.03.2021, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 911/2066/19.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2066/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021.

Однак касаційна скарга заявника не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент подання касаційної скарги).

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою).

Як вбачається з касаційної скарги, заявник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 911/2066/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Отже, звертаючись з касаційною скаргою 01.03.2021 на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 з урахуванням суми присудженої до стягнення заявнику належало сплатити 138 283, 56 (200% від 69141,78).

Заявником касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021.

Крім того, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга ДФС України, зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, викладенням окремих норм матеріального та процесуального права, однак її зміст не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено відповідну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, а саме надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 138 283, 56 грн. та зазначити підстави касаційного оскарження, відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суддя Верховного Суду, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 911/2066/19 залишити без руху.

2. Надати Державній фіскальній службі України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3 . Роз`яснити Державній фіскальній службі України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду В.Я. Погребняк