Рішення

від 20.01.2021 по справі 160/3226/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/3226/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

представника відповідача: Бабій О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНДУСТРІАЛГРУП до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНДУСТРІАЛГРУП (далі - ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0008710516 та №0008670516.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім приписів п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, абз. 6 п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та про завищення ним внаслідок цього від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у грудні 2016 року на суму 121000,00грн., а також про заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 108900,00грн., оскільки до перевірки надано всі необхідні документи для підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП . Відносно посилань контролюючого органу в акті перевірки на ухвалу Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі №209/3986/18 позивач зазначав, що в цій ухвалі судом не встановлено узгоджених кримінально-караних дій працівників ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , а тому вказане рішення суду не може бути розцінено як доказ нереальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом. Таким чином, перевірка ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП проведена контролюючим органом формально та без дослідження первинних документів, а тому прийняті за результатами такої перевірки спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 3856,87грн.; належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для відповідача.

Вказані недоліки були усунені позивачем у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року позовну заяву ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3226/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 06 жовтня 2020 року о 10:00 год.

Оскільки сторони у судове засідання, яке призначене на 06.10.2020 року не з`явилися, розгляд справ відкладено на 27.10.2020 року о 11:30год.

07.10.2020 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. На запит контролюючого органу було отримано інформацію, що ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП за грудень 2016 року не надав жодних бухгалтерських та первинних документів. Прим цьому, з аналізу дослідження діяльності ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП здійснено висновок, що вказане підприємство створено лише для оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплатити податкових зобов`язань іншим підприємствам, в тому числі позивачу. Також відповідачем було отримана ухвала Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі №209/3986/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.05 КК України. Так, судом встановлено, що вказана особа, діючи умисно, придбала ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та стала єдиним засновком та власником вказаного підприємства, діяльність якого була направлена лише на прикриття незаконної діяльності, яка полягала в наданні послуг іншим суб`єктам господарської діяльності, зокрема, ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП . Таким чином, позивач не міг здійснювати реальні господарські операції з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , яке є фіктивним. Також не встановлено ланцюг походження товару/послуг, які ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП поставило на адресу позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/3226/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНДУСТРІАЛГРУП до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до 01 грудня 2020 року. Наступне підготовче судове засідання призначено на 01 грудня 2020 року о 10:00 год.

Розгляд справи, призначений на 01.12.2020 року, знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді Турової О.М. у щорічній відпустці з 01.12.2020 року по 04.12.2020 року та наступний розгляд справи призначено на 22.12.2020 року на 15:30год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/3226/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20 січня 2021 року об 11:00 год.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовної заяви.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимогу у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП (код ЄДРПОУ 34986307)перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 10.05.2007 року №100039874 є платником податку на додану вартість.

Відповідно до приписів пп.19 1 .1.1 п.19 1 .1 ст.19 1 , п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу Офісу великих платників податків ДФС від 18.07.2019 року №4296-п працівника відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.08.2019 року №47789/04-36-14-17/34986307, яким зафіксовано встановлені під час перевірки допущення позивачем порушення приписів:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, у зв`язку з чим ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 108900,00грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, абз. б п.200.4 ст.200, п.201.1. ст.200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 121000,00грню в тому числі у грудні 2016 року на суму 121000,00грн.

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що в ході її проведення позивачем не підтверджено реальності господарських операцій позивача з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , оскільки останнє створено лише з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в наданні послуг іншим суб`єктам господарської діяльності, зокрема, ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП , що підтверджується ухвалою Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі №209/3986/18. Також у ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП відсутні виробничі активи, необхідні трудові ресурси, майно, які необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, в ході перевірки не встановлено ланцюг походження товару/послуг, які ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП поставило на адресу позивача.

На підставі акта перевірки від 23.08.2019 року №47789/04-36-14-17/34986307 контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року:

- №0008710516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 108900,00грн. за податковим зобов`язанням та у сумі 27225,00грн. за штрафною (фінансовою) санкцію (штрафом);

- №00086770516, яким зменшено сумі від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 121000,00грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з означеним позовом про їх скасування до суду.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з приписами п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як свідчать матеріали справи, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року у позивача були взаємовідносини з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП на загальну суму 726000,00грн, в тому числі ПДВ 121000,00грн.

Так, на адресу ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП від ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП у грудні 2016 року було надано наступні послуги: розробка КД випресовування салентблоків, розробка КД випресовування шворнів, виготовлення установки для прокола ґрунту; розробка КД обладнання для проколу ґрунту, виготовлення навісної системи до корчувача на трактор МТ380 гідно КД.

На підтвердження господарської операції до перевірки надано наступні документи:

- акт прийому - передачі виконаних робі (надання послуг) №ЛГ-122810 від 28.12.2016 року;

- рахунок - фактура ЛГ-122810 від 28.12.2016 року;

- податкова накладна №878 від 28.12.2016 року;

- акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) №ЛГ-122726 від 27.12.2016 року;

- рахунок - фактура ЛГ-122726 від 27.12.2016 року;

- податкова накладна №861 від 27.12.2016 року;

- акт прийому - передачі виконаних робіт (надання послуг) №ЛГ-122684 від 26.12.2016 року;

- рахунок - фактура ЛГ-122684 від 26.12.2016 року;

- податкова накладна №860 від 26.12.2016 року.

Сума ПДВ за податковими накладними відображена у реєстрах отриманих податкових накладних та включена до складу податкового кредиту.

Разом з тим, під час перевірки позивача контролюючий орган в акті перевірки від 23.08.2019 року №47789/04-36-14-17/34986307 дійшов висновку про неможливість фактичного здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, через фіктивність останнього.

Так, відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП зареєстроване в Дніпровській районній Державній адміністрації Дніпропетровської області, свідоцтво про держану реєстрацію від 10.03.2016 року №10701020000062220. Станом на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДФС у Запорізькій області, стан підприємства - 0, платник податків за основним місцем обліку, має вид діяльності 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Свідоцтво платника ПДВ №200259137 від 01.04.2016 року анульовано 02.03.2018 року з причин не надання декларацій протягом року. Фінансову звітність та декларацію з податку на прибуток за 2016 рік не подано.

Також контролюючим органом встановлено, що відповідно до звіту за формою 1-ДФ у 4 кв. 2016 року в штаті ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП рахувалася 1 особа. Відповідно до реєстраційних даних ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП з 04.05.2016 року по 14.04.2017 року засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві рахувався ОСОБА_1 , яким і підписана декларація на додану вартість за грудень 2016 року (має статус до відома ).

Аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за 2016 рік встановлено, що ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП придбані черевики в асортименті, рекламні послуги, шпалери та інше, а реалізовано ящики в асортименті, акумулятори, дроти в асортименті та інше. Таким чином асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою від 22.12.2018 року Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська у справі №209/3986/18 (провадження №1-кп/209/502/18), яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 01.04.2019 року, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст. 205 КК України. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст. 205 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

З вказаної ухвали слідує, що 29.04.2016 року ОСОБА_1 , діючи умисно, маючи умисел на сприяння невстановленій у ході досудового розслідування особі у здійсненні фіктивного підприємництва, за попередньою змовою з зазначеною невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, а саме придбанні юридичної особи - ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код за ЄДРПОУ 40331223), де виступив номінальним засновником та директором з метою прикриття незаконної діяльності.

Також судом у вказаній справі було встановлено, що у період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа, всупереч встановленого законами України порядку здійснення підприємницької діяльності, у порушення обов`язків суб`єкта господарювання - платника податків щодо належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарської діяльності, ведення в установленому порядку обліку об`єктів оподаткування та доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, здійснювала незаконну підприємницьку діяльність, шляхом проведення оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та виписала податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг) на загальну суму 112 695 420 грн., в т.ч. ПДВ 18 782 570 грн., чим забезпечено формування податкового кредиту з ПДВ покупців на загальну суму 18 782 570 грн. суб`єктам підприємницької діяльності, серед яких, зокрема ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП (код за ЄДРПОУ 34986307).

Також суд зазначив, що від імені ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та номінального директора ОСОБА_1 складались первинні бухгалтерські документи (договори купівлі-продажу, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), які оформлювались з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність щодо повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, та не містили особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто виписані невстановленою особою документи не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів. Проте, на підставі таких документів невстановленою особою проводилось оформлення продажу та придбання продукції, надавання послуг, виконання робіт контрагентам-покупцям, які за такими правочинами та господарськими операціями отримали податкову вигоду у вигляді зменшення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, податку на прибуток, а саме враховували такі витрати при визначенні об`єкта оподаткування з податкових зобов`язань платників податків за період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року на суму 112 695 420 грн., в т.ч. ПДВ 18 782 570 грн. Зокрема, таку податкову вигоду отримано контрагентами-покупцями, серед яких ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП (код за ЄДРПОУ 34986307).

Отже, відповідно до ухвали від 22.12.2018 року Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська у справі №209/3986/18, яка набрала законної сили, встановлено факт здійснення фіктивної господарської діяльності ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП у період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року, метою якою було отримання контрагентами-покупцями, серед яких є і позивач, вигоди у вигляді зменшення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, податку на прибуток.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 11 червня 2018 року у справі №2а-7463/11/2670 (адміністративне провадження №К/9901/22523/18) висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким фізичну особу визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.

У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Отже, вказані обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних справах, наприклад: постанова Верховного Суду від 23 червня 2018 року у справі №2а-4715/11/1470, постанови від 24.05.2016р. у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016р. у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016р. у справі № 21-2430а16).

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що розглядається, директор ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП директора ОСОБА_1 визнано винуватим у створенні фіктивного підприємства, що, в свою чергу, виключає можливість вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП .

При цьому, суд звертає увагу, що в самій ухвалі від 22.12.2018 року Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська зазначено, що ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП у період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року, здійснюючи фіктивну господарську діяльність, надало контрагентам-покупцям, серед яких є ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП , вигоди у вигляді зменшення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, податку на прибуток.

Так, спірні правовідносини у цій справі виникли в грудні 2016 року, тобто у період здійснення фіктивної господарської діяльності ТОВ УКРІНДУСТРІАЛГРУП відповідно до вищевказаної ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Суд виходить із того, що об`єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб`єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Тільки встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно з податковим законодавством документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірних операцій, відображених в податковому обліку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, в постанові від 01.12.2015р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

При вирішенні цієї категорії спорів належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення № 88, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

При цьому, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати може вважатися не підтвердженими.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищенаведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Крім того, позивачем також не було надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника товарів, враховуючи відсутність в останнього достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП .

За наведених обставин, відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які скасуванню не підлягають.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.94 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНДУСТРІАЛГРУП (код ЄДРПОУ 34986307, місцезнаходження: вул. Аграрна, буд.2-Ж, м. Дніпро, 49043) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01.02.2021р.

Суддя: О.М. Турова