Рішення

від 31.03.2021 по справі 300/659/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р. справа № 300/659/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов`язати Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідачем виплачено таку допомогу у розмірі 3640,00 грн. Зазначає, оскільки станом на 01.01.2020 розмір мінімальної пенсії встановлено в сумі 1638,00 грн., то загальна сума щорічної разової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу становить 13104,00 грн. З огляду на протиправні дії відповідача щодо виплати позивачу разової допомоги в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", недоплата становить 9464,00 грн. Також вказує на те, що відповідач відмовився добровільно виплатити грошову допомогу в належному розмірі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось. Ухвалу від 01.03.2021 про відкриття провадження та позовну заяву разом з додатками відповідач отримав 09.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

15.03.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації від 09.03.2021 № 246/02-19/05, згідно якого повідомлено суд, що відповідно до розпорядження Коломийської районної державної адміністрації від 11.01.2021 № 4 Про припинення юридичної особи публічного права - управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації шляхом ліквідації розпочато процедуру ліквідації Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації.

Суд встановив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації з 13.01.2021 перебуває в стані припинення.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV, єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Кінцевим етапом в процедурі ліквідації підприємства є внесення державним реєстратором до Реєстру даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи шляхом ліквідації, про що видає ліквідатору (голові ліквідаційної комісії) повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV).

Згідно з частиною 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зважаючи на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації, перебуває в стані припинення. Тобто на даний час вказана юридична особа ще не припинена.

Таким чином, юридична особа публічного права є ліквідованою від дня внесення відповідного запису про її ліквідацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. До цього терміну, процес ліквідації юридичної особи є не завершеним. При цьому, суд звертає увагу на те, що з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи. Ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, однак підприємство, що ліквідується в період її роботи статус юридичної особи не втрачає. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права та обов`язки.

Також суду не подано доказів передачі функціональних обов`язків відповідача в спірних відносинах іншому суб`єкту владних повноважень.

За таких обставин суд розглянув позов до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації, як відповідача, за наявними матеріалами справи.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.05.1996 (а.с. 5).

Позивач звернувся 23.11.2020 до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації із заявою, в якій просив здійснити перерахунок державної допомоги до 5 травня як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та сплатити заборгованість з такої державної допомоги.

27.11.2020 відповідач листом № 981/02-19/27 повідомив ОСОБА_1 , що постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 3640 грн. Виплата допомоги проведена в квітні 2020 року (а.с. 9).

Сторони не заперечують факту виплати відповідачем та отримання позивачем за 2020 разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 3640 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за № 3551-XII (далі - Закон № 3551), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону № 3551.

Суд ознайомився із ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 та встановив, що адміністративна справа № 300/659/21, - є типовою справою по відношенню до зразкової справи № 440/2722/20, провадження в якій відкрито Верховним Судом 17.06.2020, оскільки:

- позивачами є особи з інвалідністю внаслідок війни та мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;

- позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача);

- спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18);

- позивачами у даних справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати у 2020 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Правові висновки Верховного Суду у коментованій зразковій справі № 440/2722/20 щодо застосування положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підлягають застосуванню судом під час розгляду справи № 300/659/21.

Так, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною 4, згідно з якою: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 за №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 13 Закону №3551-ХІІ викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Законом України від 28.12.2014 за № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26 яким, серед іншого, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 за № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Вказаною Постановою передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) на виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 3640 грн.

Отже, на час виплати позивачу в 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.01.2021 в зразковій справі № 440/2722/20 зазначила:

"…48. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

49. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

50. Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

51. Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

52. Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

53. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

54. Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-ІV…".

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом з тим, статтею 7 Закону України від 14.11.2019 за № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2020 у розмірі 1638,00 грн.

Отже, суд вважає, що відповідач мав виплатити позивачу щорічну разову грошову допомога до 5 травня у розмірі 13104,00 грн. (1638 х 8 = 13104,00 грн.). Позивачу виплачено кошти в сумі 3640 грн., що суперечить статті 13 Закону № 3551. Відтак сума недоотриманих позивачем коштів складає 9464,00 грн.

Щодо заперечень відповідача про відсутність бюджетних зобов`язань щодо повторної виплати грошової допомоги, порядку її виплати та фінансування на такі додаткові виплати, а також посилання на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, то суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів закону України, і позбавляти позивача вищевказаного права. Відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє Державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими такі заперечення відповідача як на підставу відмови в задоволенні позову, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Окрім цього, рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, на яке посилається відповідач, не впливає на правильність висновків суду, оскільки в даному випадку норма постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 щодо розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особі з інвалідністю внаслідок війни суперечить нормі статті 13 Закону України № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Відмова відповідача в перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Отже, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача по нарахуванню і виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Підсумовуючи, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав даної категорії осіб визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу № 440/2722/20.

Судом не встановлено пропуску шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.05.1996 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 5).

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки звернувся до суду з позовом, пов`язаним із його соціальним захистом.

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору чи інших витрат, керуючись частинами 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код - 03193365, вулиця Шевченка, 4, місто Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код - 03193365, вулиця Шевченка, 4, місто Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код - 03193365, вулиця Шевченка, 4, місто Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.