Рішення

від 31.03.2021 по справі 460/8669/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2021 року м. Рівне№ 460/8669/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу з 11 вересня 2020 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання відповідача призначити позивачу з 11 вересня 2020 року пенсію за віком зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він має статус потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи та станом на 1 січня 1993 року прожив в зоні посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, а тому у вересні 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на п`ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, листом від 07 жовтня 2020 року за № 1700-0702-8/30727 відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії, мотивуючи це тим, що доданими до заяви документами не підтверджується постійне проживання або робота позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, визначеного статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки факт його постійного проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в повній мірі підтверджується доданою ним до заяви про призначення пенсії довідкою Кричильської сільської ради від 21 вересня 2020 року № 1802. З огляду на наведене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтував тим, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання (роботи), але не більше 5 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Так, до заяви про призначення пенсії позивачем були додані, зокрема, копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) та довідка Кричильської сільської ради від 21 вересня 2020 року № 1802. Однак, відповідно до записів в трудовій книжці позивача, останній з 01 квітня 1989 року працює вахтовим методом в Приватному акціонерному товаристві «Містобудівне управління - 3», яке знаходиться у місті Київ, тобто на незабрудненій території. При цьому, позивачем не надані документи, що підтверджують роботу на забрудненій території у вказаний період. Тому, враховуючи вищезазначене, наданими позивачем документами підтверджується факт постійного проживання (роботи) останнього на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року протягом 2 роки 11 місяців 5 днів. Таким чином, права на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку позивач немає. За наведених обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

26 листопада 2020 року позовна заява надійшла до суду.

01 грудня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 грудня 2020 року позивач відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Обставини справи:

Судом встановлено, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 10 травня 1993 року.

10 вересня 2020 року позивачу виповнилося 55 років.

21 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 07 жовтня 2020 року за № 1700-0702-8/30727 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки надані ним документи не підтверджують набуття права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Свою відмову відповідач мотивував тим, що згідно з наданою позивачем копією довідки Кричильської сільської ради від 21 вересня 2020 року № 1802, останній проживав в зоні посиленого радіологічного контролю з 08 жовтня 1984 року по 21 вересня 2020 року (день видачі довідки). Однак, відповідно до записів в трудовій книжці позивача, з 01 квітня 1989 року він працює вахтовим методом в Приватному акціонерному товаристві «Містобудівне управління - 3», яке знаходиться у місті Київ, тобто на незабрудненій території. При цьому, позивачем не надані документи, що підтверджують роботу на забрудненій території у вказані періоди. Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується факт постійного проживання (роботи) останнього на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року протягом 2 років 11 місяців 5 днів, у зв`язку з чим він немає права на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Матеріалами справи підтверджується, що до заяви про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796, позивачем, зокрема, були додані:

- копія посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 10 травня 1993 року;

- копія трудової книжки;

- копія довідки Кричильської сільської ради від 21 вересня 2020 року № 1802 (далі довідка № 1802), згідно з якою позивач у період з 08 жовтня 1984 року по 21 вересня 2020 року (день видачі довідки) проживав в селі Велихів Володимирецького району Рівненської області.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, село Велихів Володимирецького району Рівненської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Враховуючи, що довідкою № 1802 підтверджується проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 28 років, в тому числі станом на 1 січня 1993 року більше 6 років, тому він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Посилання відповідача на те, що згідно з записами в трудовій книжці позивача, останній з 01 квітня 1989 року працює вахтовим методом в Приватному акціонерному товаристві «Містобудівне управління - 3», яке знаходиться у місті Київ, тобто на незабрудненій території, а тому відповідний період не може бути включений до періоду проживання позивача в зоні радіоактивного забруднення, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, трудова книжка є офіційним документом, що підтверджує наявність та обсяг трудового стажу в особи.

Тобто, такий документ взагалі не відносяться до документів, які підтверджують місце та період проживання особи, зокрема, в зоні посиленого радіологічного контролю.

Суд наголошує, згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, не передбачено.

При цьому, суд також враховує, що в силу приписів частини третьої статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тотожна за змістом норма міститься у пункті 4.2 Порядку № 22-1.

Разом з тим, доказів на підтвердження проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки № 1802 та встановлення факту зазначення у ній недостовірних відомостей відповідач суду не надав.

Одночасно суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах згідно з абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

В силу вимог абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 позивач має право на зменшення на 5 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.

Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 22 роки.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті наявність у позивача понад 36 років страхового стажу.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.

За приписами статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки пенсійного віку (тобто, 55 років) позивач досягнув 10 вересня 2020 року, а з заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 21 вересня 2020 року, тому пенсію останньому належить призначити з 11 вересня 2020 року.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свої поведінки в спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли лише часткове підтвердження в ході судового розгляду, у зв`язку з чим позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, судовий збір в сумі 840,80грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції від 24 листопада 2020 року № 0.0.1918554212.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 840,80грн (вісімсот сорок гривень, 80коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 40377142).

Суддя Т.О. Комшелюк