Постанова

від 31.03.2021 по справі 280/930/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/930/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Татаринов Д.В.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13 грудня 2019 року № 1350939/35979987;

- зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код юридичної особи 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 26 лютого 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС (ідентифікаційний код юридичної особи 35979987, 69104. м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 30-А. кв.107).

Рішенням суду від 16 квітня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС задоволено повністю.

28 квітня 2020 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій останній просив:

-стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС (ідентифікаційний код юридичної особи 35979987, 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 30-А, кв.107) з бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Ідентифікаційний код юридичної особи 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.;

-стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС (ідентифікаційний код юридичної особи 35979987, 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 30-А, кв.107) з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій об ласті (Ідентифікаційний код юридичної особи 43143945, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду, на підставі частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником порушено п`ятиденний строк на подачу заяви та відповідних доказів щодо розміру витрат.

Не погодившись з ухвалою суду від 28.04.2020, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення строку на звернення із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки дізнався про ухвалене рішення з часу оприлюднення в ЄДРСР -21.04.2020; в позовній заяві зазначав, що має намір звернутися із відповідною заявою про стягнення витрат; а станом на 24.04.2020, на період дії карантин, строки на подання доказів було зупинено.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ГУ ДПС у Запорізькій області вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, зазначає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Нормами частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Приписами частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, у випадку не вирішення судом питання про судові витрати, суд з власної ініціативи або за заявою учасника справи може ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат. Крім того, суд, розглядаючи таку заяву від учасника справи, керується також вимогами передбаченими частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема встановлює строки подання такої заяви і наявність доказів.

Відповідно до частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву представника позивача про розподіл судових витрат зазначив, що представником позивача під час розгляду справи доказів понесених витрат на правничу допомогу до суду не надано, а також відповідних заяв щодо подання доказів на підтвердження понесених судових витрат під час розгляду справи або у встановленим процесуальним законом терміни представником позивача теж не надано.

Також, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи те, що судове рішення по справі було ухвалено 16 квітня 2020 року, відповідна заява могла бути поданою до суду у строк до 21 квітня 2010 року включно, а подано таку заяву 24 квітня 2020 року (поштовий штамп прийняття) 28 квітня 2020 року вхідний штам Запорізького окружного адміністративного суду, у зв`язку із чим неподання відповідних доказів протягом встановленого п`ятиденного строку є безальтернативною підставою для залишення її без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача в позовній заяві заявляв вимогу щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

Також, матеріалами справи підтверджується, що розгляд справи № 280/930/20 відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, рішення Запорізького окружного адміністративного суду ухвалено 16 квітня 2020 року, а оприлюднено в ЄДРСР 21 квітня 2020 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судове рішення від 16.04.2020 вручено представнику позивача 24 квітня 2020 року.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відправлена на адресу Запорізького окружного адміністративного суду 24 квітня 2020 року, що підтверджується відтиском штампу з відповідною датою та зареєстрована судом, згідно з датою реєстрації, 28 квітня 2020 року.

Таким чином, оскільки розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без присутності сторін, рішення суду було оприлюднено в ЄДРСР 21.04.2020, отримано представником позивача 24.04.2020, а заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу здана на пошту 24.04.2020, таким чином вказана заява подана представником позивача в строки визначені частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (які діяли на момент звернення представником позивача із заявою та постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали)визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Проте, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, зазначених вище вимог законодавства не врахував, належної оцінки вказаним обставинам справи не надав.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку, залишивши заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 243, 250, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинна України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖДНЕПРТРАНС - задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статті 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров