Постанова

від 31.03.2021 по справі 640/11824/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11824/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О. та Пилипенко О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техновік Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Техновік Груп звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, № 1028211/37119092 від 18.12.2018 року про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 31 від 26.11.2018 до податкової накладної № 39 від 13.07.2018.

- зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 31 від 26.11.2018 до податкової накладної № 39 від 13.07.2018, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю Техновік Груп , датою його фактичного подання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Техновік Груп подало на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 31 від 26.11.2018 до податкової накладної № 39 від 13.07.2018, однак відповідач відмовив у такій реєстрації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фіскальний орган зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки конкретний вид критерію, який встановлений пп. 2.4 п. 2 Критеріїв, а 1 вказати на відповідні обставини, існування яких є підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, а також зазначив, що реєстрацію зупинено з підстав, не передбачених чинним законодавством, оскільки застосовані критерії ризиковості податкової накладної, а не платника податку.

Крім іншого, судом першої інстанції зауважено, що у порушення вимог чинного законодавства, в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме із наданих позивачем документів складено з порушенням законодавства та норми якого саме закону порушено, та підкреслено, що у розрізі висновків суду та повноважень ДПС України в частині розгляду скарг скасування прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ Техновік Груп рішення ДПС України є належним способом захисту прав товариства, для відновлення яких також необхідно покласти на ДПС України обов`язок із реєстрації податкової накладної у відповідному реєстрі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісією Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, дотримані вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , у пункті 14 якого наведено вичерпний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

З цих та інших підстав апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, так як вважає, що висновки, зроблені судом під час розгляду справи не досліджені належним чином та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не погоджується з правовою оцінкою фактичних обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Техновік Груп зареєстроване як юридична особа 17.05.2010 року, знаходиться за адресою: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 28, основний вид економічної діяльності є КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

Проваджуючи господарську діяльність, Товариство з обмеженою відповідальністю Техновік Груп 06.06.2018 уклало з Публічним акціонерним товариством Укрнафта (Покупцем), Договір № 09/03/760 - МТР купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати продукцію у власність Покупця, а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Згідно п. 1 Додатку № 3 від 20.06.2018 року до Договору від 06.06.2018 року загальна вартість Товару (фрези торцеві), що поставляється складає: 378 068,40 грн., в т. ч. ПДВ 63 011,40 грн.

П. 3 Додатку № 3 передбачений термін постачання: протягом 160 календарних днів з моменту отримання 50 % предоплати.

П. 4 Додатку № 3 визначено умови оплати: 50 % передоплата, 50 % по факту поставки всього товару протягом ЗО календарних днів.

На виконання зазначеного Договору та Додатку № 3 до нього 13.07.2018 ПАТ Укрнафта було здійснено 50 % передоплату за Товар (фрези торцеві) у розмірі 189 034, 20 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку від 13.07.2018, карткою рахунку 361 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 по контрагенту ПАТ Укрнафта .

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ Техновік Груп на адресу ПАТ Укрнафта було виписано та направлено засобами електронного зв`язку до Єдиного реєстру податкових накладних на реєстрацію податкову накладну № 39 від 13.07.2018, яку було зареєстровано на підставі рішення Комісії ДФС № 905653/37119092 від 05.09.2018 про реєстрацію податкової накладної № 39 від 13.07.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ Техновік Груп та ПАТ Укрнафта 23.11.2018 року укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 09/03/760 - МТР від 06.06.2018 та Додатку № 3 від 20.06.2018 до нього щодо загальної вартості Товару та умов оплати.

Так, 26.11.2018 ТОВ Техновік Груп було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 31 від 26.11.2018 до податкової накладної № 39 від 13.07.2018 та 11.12.2018 направлено засобами електронного зв`язку до Єдиного реєстру податкових накладних на реєстрацію.

Проте, згідно з наданою квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2018 реєстрація РК кількісних і вартісних показників від 26.11.2018 № 31 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та зазначено, що у розрахунку коригування, складеному до податкової накладної, передбачається зміна номенклатури товару/послуги 8207, що відповідає вимогам пп. 2.4 п. 2 Критерії ризиковості платника податку .

Позивачеві запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою його розблокування, позивач за допомогою електронного документообігу 13.12.2018 року подав до контролюючого органу повідомлення № 1 про подання письмових пояснень з додатками за встановленою формою.

Проте, в реєстрації зазначеного розрахунку коригування № 31 від 26.11.2018 року до податкової накладної № 39 від 13.07.2018 рішенням Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1028211/37119092 від 18.12.2018 року відмовлено з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Позивачем на адресу ДФС України засобами електронного зв`язку направлено скаргу на рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1028211/37119092 від 18.12.2018 року про відмову в реєстрації РК № 31 в ЄРПН.

Проте рішенням Комісії з питань розгляду скарг № 990/37119092/2 від 08.01.2019 року дану скаргу ТОВ Техновік Груп залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1028211/37119092 від 18.12.2018 - без змін.

Вважаючи, що дії податкових органів, які полягають у відмові у прийнятті для реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних порушують права та законні інтереси ТОВ Техновік Груп , останній звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз статей 120-1, 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), пп. 2.4 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування відповідачем 1 підстав відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних і застосування до таких накладних критеріїв ризиковості, за умови подання товариством всіх необхідних документів на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішень із покладенням на ДФС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та зазначає таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Поряду №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 13 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були визначені листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018.

При цьому пп. 2.4 п. 2 даних критеріїв містить конкретні підстави можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі ТОВ Техновік Груп відносено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що згідно чинного законодавства наділено повноваженнями на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, щодо такого аргументу контролюючого органу Верховий Суд у постанові від 23.08.2019 року у справі №540/2602/18 сформулював правову позицію, згідно якої наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Судом першої інстанції вірно встановлено обставини безпідставного зупинення реєстрації податкових накладних як передумови прийняття відповідного рішення комісією ГУ ДФС у м. Києві, адже у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вказано недеталізовані критерії ризиковості. Крім того, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що такі критерії визначені виключно листом ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18.

При цьому, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу відповідачу-1 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарської операції із доданими до них первинними документами. При цьому судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані документи повністю підтверджують реальність господарської операції, на підставі якої позивачем складено спірну податкову накладну.

Однак, всупереч наданих документів, відповідачем-1 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що останнє не містять конкретної інформації щодо підстав його прийняття.

Тобто, всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, відповідачем-1 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних була встановлена відсутність певних документів, а саме - накладних з передбаченим асортиментом та кількістю товару, товарно-транспортних накладних (залізничних накладних), які б підтвердили реальність постачання товару, і документів на підтвердження факту оплати за поставлену продукцію, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вже було підкреслено раніше, у квитанції від 12.12.2018 про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено конкретний та чіткий критерій ризиковості платника податку, достатній для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державному реєстрі податковх накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на відповідача-2 обов`язку зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 31 від 26.11.2018 до податкової накладної № 39 від 13.07.2018, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю Техновік Груп , датою їх фактичного подання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 31 від 26.11.2018 до податкової накладної № 39 від 13.07.2018, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю Техновік Груп , датою його фактичного подання.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року - без змін.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Л.О.Костюк

О.Є.Пилипенко