Постанова

від 01.04.2021 по справі 461/7313/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 461/7313/20 пров. № А/857/3900/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засіданні Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2020 року (ухвалене у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження, судом під головуванням судді Стрельбицького В.В., повний текст рішення складено - 03.11.2020 року) у справі № 461/7313/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови, суд-

В С Т А Н О В И В :

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 звернувся до суду через уповноваженого представника з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби Цабака В.Я. № 1384/20900/20 від 25.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України.

Обґрунтовуючи заявлений позов покликався на те, постанова у справі про порушення митних правил позивачем №1384/20900/20 є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, митним органом не встановлено умислу позивача на вчинення правопорушення, що призвело до невірного висновку митного органу про наявність в його діях складу правопорушення. Висновок митниці ґрунтується на недопустимих доказах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема відповідач посилається на дотримання митним органом порядку, процедури та строків притягнення особи до відповідальності. Також відповідач зазначає, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за ст. 485 МК України слугувала інформація митних органів іноземних держав щодо експортного вивезення ТМЦ (які заявлені до митного оформлення на території України за ціною 20 714,48 доларів США, що по курсу становить 522 000,40 грн) за документами, які серед інших розбіжностей мають вищу фактурну вартість експортованого та ввезеного товару, яка становить 22 594 фунтів стерлінгів, що складає 769466,32 грн. Вказане стало підставою для висновку про заниження митних платежів на суму 59 629,83 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому заперечує проти задоволення вказаної апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається також повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Вказаний спір підлягає розгляду в порядку визначеному ст. 286 КАС України, а відтак на нього поширюються вимоги особливості повідомлення, визначені ст. 268 КАС України.

До матеріалів справи долучено витяг з веб-порталу судової влади України https://8aa.court.gov.ua/sud4857/gromadyanam/csz/, відповідно до якого оприлюднено ухвалу про відкриття провадження у справі та дату, час та місце судового розгляду даної справи.

Окрім того, матеріали справи містять докази про вжиття судом інших заходів, визначених ч. 1 ст. 268 КАС України щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду даної апеляційної скарги.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції враховано, що склад правопорушення у діях позивача, передбаченого ст.485 МК України відповідачем не доведено. При цьому суд зазначив, що відповідач не вжив належних та вичерпних заходів для з`ясування того хто і за яких обставин міг надати декларанту неправдиві відомості, на думку відповідача, інвойси та СМR на підставі яких були заповнені та подані митні декларації.

Зокрема суд вказав, що відповідач, не відібрав пояснення та інформацію:

- у вищевказаних фірм, які зазначені у згаданому листі митних органів Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії листом від 13.03.2020 року та наданих міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № б/н від 01.09.2017 року та рахунку-фактури (invoice) № UK170109Z006 від 01.09.2017 ("UK СLOTHING CARAVAN" та імовірний покупець - "ATS Clothing UA");

- у водіїв транспортних засобів - перевізників з приводу спірних, на думку митниці, поданих до митного оформлення СМR, хто їх виписав та надав представнику декларанта.

Серед іншого суд зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на відомостях експортних декларацій, наданих митними органами Королівства Великобританії та Північної Ірландії, які вказують лише на факт початку процедури оформлення експорту товару із відповідної держави. При цьому, відповідачем не було з`ясовано, чи дана декларація виключила можливість переходу права на товар після такого оформлення до інших осіб, в тому числі до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.09.2017 року для здійснення митного оформлення товару одяг, взуття, сумки, бувші у використанні загальною вагою брутто 17380 кг в митному режимі імпорт у відділ митного оформлення Запитів митного поста Північний Львівської митниці ДФС працівником ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 41057121) гр. ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209150/2017/109838 разом з товаросупровідними документами, а саме: рахунок-фактура (invoice) № UK170109Z006 від 01.09.2017; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н від 01.09.2017; Carnet Tir DX.81067253; контракт № 1 від 11.01.2017, декларація митної вартості від 08.09.2017.

Згідно поданих документів, продавцем товару є Естонська компанія Trading and Recycling Company OU (Lootsi tn 11, Tallinn city, Harju county, 10151, Estonia), вантажовідправником Бельгійська компанія SHAMRAJI (Oostjachtpark 1, 9100 Sint-Niklaas, Belgium), а покупцем, декларантом та особою, відповідальною за фінансове регулювання - ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС".

Товар переміщувався транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Загальна фактурна вартість товару - 20714,48 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 08.09.2017 становить 522000,40 грн.), заявлена загальна митна вартість товарів становить 543161,26 грн., а загальна сума сплачених митних платежів за вказаною митною декларацією становить 143339,20 гривень, а саме мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання - 28922,38 гривень, - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання - 114416,82 гривень.

Поставка вказаних ТМЦ здійснено відповідно до зовнішньоекономічного контракту №1 від 11.01.2017 року, укладеного між ТзОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС" в особі директора Тишко Г.П. та компанією Textiles Trading and Recycling Company OU. (Lootsi tn 11 Tallinn city. Harju county. 10151. Estonia), предметом якого є купівля та продаж вживаного одягу, взуття, сумок, що використовувалися (п. 1.1 контракту). Сторони домовились, що товар буде поставлятись на умовах CPT фрахт оплачений до м. Львова, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2000 (п. 1.1 Договору). Ціна на товар визначається в рахунках в американських доларах з урахуванням умов CPT м. Львів. Оплата за товар за цим контрактом повинна здійснюватися в безготівковій формі та в американських доларах (п.6.1 контракту). Датою відвантаження вважається дата штемпеля у товаро-транспортній накладній (п.3.1 контракту). Разом з товаром покупцю (перевізнику) передаються товаро-супровідні документи в необхідній кількості примірників інвойс (рахунок), CMR, сертифікат про дезінфекцію. (п.7.7.2 контракту).

Вище перелічені обставинами сторонами не заперечувались та визнавались.

Постановою в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби Цабаком В.Я. у справі № 1384/20900/20 від 25.08.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ознаками ст.485 Митного Кодексу України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить 178 889,00 гривень.

Митний орган вважає, що декларант ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС" ОСОБА_1 , вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом заявлення в митній декларації ІМ40ДЕ №UA209150/2017/109838 неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару та надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, на підставі чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 178 889,49 гривень.

Підставою для такого висновку слугували листи митних органів іноземних держав, серед яких:

- листи митних органами Естонської Республіки від 03.04.2018 № 14-1/10977-1 (лист ДФС № 32145/7/99-99-20-02-01-17 від 17.10.2018) та від 23.11.2017 № 14-1/10309-1 (лист ДФС № 35312/7/99-99-19-02-02-17 від 18.12.2017) якими повідомлено, що компанія Trading and Recycling Company OU , яку заявлено продавцем вказаних товарів, зареєстрована в Естонському комерційному реєстрі, єдиним членом правління компанії є не громадянин Естонії. Компанія не є діючою - не існує насправді в Естонії, лише зареєстрована. Компанія не має торгових справ на території Естонії і не має наявних контактів;

- лист митної адміністрації Королівства Бельгія від 22.01.2019 (лист ДФС від 05.02.2019), яким повідомлено, що їм не вдалося відстежити (можливе) постачання вантажу до Естонії в 2017р. через програму STIR-BTW, а компанія SHAMRAJI та ROVEL BVBA не бажають або не можуть представити документальне підтвердження щодо відправлення вказаних товарів з Sint-Niklaas, Belgium ;

- лист митного органу Республіки Польща від 30.04.2019 № 0201-ICP.541.651.2019.2.RLM, яким повідомлено, що підставою для вивезення з митної території ЄС товарів, які переміщувалися транспортним засобом з р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , згідно Carnet TIR DX.81067253, були експортна митна декларація № 17PL303080E005050738, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н та рахунок-фактура (invoice) № UK170109Z006. Згідно даних у таких документах, відправником вказаних товарів є британська компанія "UK СLOTHING CARAVAN" (Unit D18 K31 Park, Motherwell Way Grayx, Essex RM20 3DX United Kingdom), а покупцем - ATS Clothing UA (Lenina Street, 186, 75210 Mikolaev, Ukraine;

- лист митних органів Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії № NEU-1293 від 13.03.2020 року, яким надано копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № б/н від 01.09.2017 та рахунку-фактури (invoice) № UK170109Z006 від 01.09.2017, які хоч і мають ідентичні реквізити, але за змістом і формою є відмінними від тих, які було подано у Львівську митницю ДФС до митного оформлення товару за митною декларацією типу IM40ДЕ № UA209150/2017/109838 від 08.09.2017, а також копії експортної митної декларації № 17PL303080E005050738 від 06.09.2017 та рахунку-фактури (invoice) № 008 від 05.09.2017.

Згідно цих документів, продавцем та вантажовідправником товарів "одяг та взуття, що були у використанні" вагою брутто 17380 кг., які переміщувалися транспортним засобом з р.н. LMT25860/ НОМЕР_3 , є британська компанія "UK СLOTHING CARAVAN", а покупцем - "ATS Clothing UA". Фактурна вартість товарів становить 22594 фунтів стерлінгів (згідно курсу НБУ станом на 08.09.2017 року становить 769466,32 грн.).

Як наслідок оскаржуваною постановою, встановлено, що вартість товарів "одяг, взуття та сумки бувші у використанні" вагою брутто 17380 кг, які переміщувалися транспортним засобом з р.н. LMT25860/ НОМЕР_3 , згідно Carnet TIR DX.81067253, становить 769466,32 грн.

За даними службової записки управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Галицької митниці Держмитслужби від 14.05.2020 року № 7.4-15/45-1355, сума митних платежів, які б мали бути сплачені при ввезенні на митну територію України товарів за митною декларацією типу IM40ДЕ № UA209150/2017/109838, з урахуванням інформації та копій документів, наданих митними органами Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, станом на дату здійснення митного оформлення становить 202969,03 грн., а саме: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання - 40 896,47 грн.; ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання - 162 072,56 грн.

Враховуючи викладене, за висновком відповідача несплачена сума митних платежів становить 59 629,83 грн.

З винесеною постановою про притягнення позивача до відповідальності позивач не погоджується, вважає що в його діях щодо декларування відсутній склад адміністративного правопорушення. При цьому зазначає, що надав митному органу наявні у нього документи, які підтверджують фактурну вартість ввезених ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС" товарів, про будь-яку наявність інших документів позивач не був обізнаний та не міг передбачити їх наявності.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 466 Митного кодексу України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини першої статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно з частиною першою статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Частиною першою статті 458 Митного кодексу України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Вимоги статті 489 Митного кодексу України визначають обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.

За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини першої статті 510 Митного кодексу України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно спірної постанови за статтею 485 Митного кодексу України, полягає у невірному зазначенні позивачем в поданій в митній декларації фактурної вартості ввезеного товару.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

За правилами частини сьомої статті 257 Митного кодексу України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться зазначені у цій частині відомості, у тому числі щодо фактурної вартості товару.

Відповідно до частини четвертої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Статті 485 Митного кодексу України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачає накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, -

Отже згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення фактурної (митної) вартості.

Тобто сам по собі факт невірного зазначення фактурної (митної) вартості не становить склад правопорушення згідно з статтею 485 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №640/5082/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 та ч. 2 ст. 52 Митного Кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Для підтвердження заявленої митної декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (ст. 53МК України).

Відповідно до ст.54 МК України повноваження щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів покладено на митні органи, які забезпечують його здійснення під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами такого контролю митний орган визнає заявлену декларантом або приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Отож, наведені положення Митного кодексу України передбачають контрольну функцію стосовно вірності визначення декларантом митної вартості.

Крім цього, зі змісту статті 485 МК України випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел, як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ позивач не відноситься до переліку керівників юридичної особи покупця ТМЦ- ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС", які можуть підписувати договори та вчиняти інші юридично значимі дії від імені даного товариства.

Отож, позивач як представник такої юридичної особи під час виконання повноважень щодо декларування ТМЦ діє відповідно до обсягу наданих йому повноважень виходячи з відомостей відповідних документів, які надані йому на виконання таких повноважень.

З матеріалів справи слідує, що позивач відобразив у електронній митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA209150/2017/109838 митну вартість товарів виходячи з наявних у нього товаросупровідних документів, а саме: рахунку-фактури (invoice) № UK170109Z006 від 01.09.2017; міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 01.09.2017; Carnet Tir DX.81067253; контракту № 1 від 11.01.2017, декларація митної вартості від 08.09.2017.

Зібрані відповідачем докази та доводи не містять жодних обґрунтованих доказів та висновків щодо наявності у позивача умислу на заниження митних платежів шляхом повідомлення недостовірної інформації про митну вартість товару. Відповідачем не доведено обставин щодо обізнаності позивача (як особи, яка виконує функції митного декларування товарів за наявними у нього документами) про наявність обставин експортного переміщення товарів між країнами ЄС за документами, що мали іншу митну вартість.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відповідач не вжив належних та вичерпних заходів для з`ясування того хто і за яких обставин міг надати позивачу, як декларанту неправдиві відомості, на думку відповідача, інвойси та СМR на підставі яких були заповнені та подані митні декларації. Зокрема відповідач не відібрав пояснення та інформацію:

- у керівників ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС" (покупця названих ТМЦ), водіїв транспортних засобів - перевізників з приводу спірних, на думку митниці, поданих до митного оформлення СМR, хто їх виписав та надав представнику декларанта (позивачу) для подання митної декларації та відображення у ній митної вартості на підставі наданих документів;

- у вищевказаних фірм, які зазначені у згаданому листі митних органів Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії від 13.03.2020 року та наданих міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № б/н від 01.09.2017 року та рахунку-фактури (invoice) № UK170109Z006 від 01.09.2017 ("UK СLOTHING CARAVAN" та імовірний покупець - "ATS Clothing UA"), з приводу того чи мали місце в подальшому обставини щодо переходу права власності на вказані ТМЦ від наведених компаній до інших іноземних компаній, а зокрема такої, як - Естонська компанія Trading and Recycling Company OU (Lootsi tn 11, Tallinn city, Harju county, 10151, Estonia), яка виступала продавцем перелічених ТМЦ для покупця ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС" та до Бельгійська компанія SHAMRAJI (Oostjachtpark 1, 9100 Sint-Niklaas, Belgium), яка виступала вантажовідправником.

Окрім того, судом вірно враховано, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на відомостях експортних декларацій, які надані митними органами Королівства Великобританії та Північної Ірландії. Проте, такі відомості фактично вказують лише на факт початку процедури оформлення експорту товару із відповідної держави ЄС. При цьому, вказані відомості не містять покликань на обставини та докази, які виключають можливість переходу права на вказаних товар після такого оформлення до інших осіб (резедентів інших держав ЄС), в тому числі до Естонської компанії Trading and Recycling Company OU (Lootsi tn 11, Tallinn city, Harju county, 10151, Estonia), яка виступала продавцем перелічених ТМЦ для покупця ТОВ "ГУД ЕНД СЕРВІС", як зазначено в поданих до митного оформлення документах.

Також, відповідач не з`ясував чи був наділений ОСОБА_1 повноваженнями та обов`язком щодо перевірки відносин сторони договору-нерезидента з іншими суб`єктами господарювання - нерезидентами.

За даних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самі по собі документи митних органів Естонської Республіки, Республіки Польща, Королівства Бельгія та Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії не є беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу щодо незаконного звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.

Наведені обставини свідчать, що під час розгляду справи митним органом фактично не з`ясовано ступеня вини ОСОБА_1 , наявність чи відсутність складу даного правопорушення у його діях, не встановлено умислу позивача на вчинення правопорушення мотиви наведені у оскаржуваній постанові не співставлені з доводами позивача щодо відсутності складу правопорушення.

Водночас, матеріалами справи підтверджуються висновки суду першої інстанції з приводу того, що з наданих відповідачем документів щодо встановлення розбіжностей між відправником та одержувачем товарів, розміру митних платежів, які як вказує відповідач, були підставою для прийняття оскаржуваної постанови, неможливо встановити достовірність їх змісту та підтвердження таких обставин, оскільки їх частина не перекладена на державну мову. В свою чергу, митний орган перекладу документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, до поданого відзиву не долучив. Більше того, не зважаючи на викладені судом обставини, відповідач ні до відзиву на позовну заяву, ні до апеляційної скарги, взагалі не долучив жодного документа, який слугував підставою для винесення оскаржуваної постанови, що фактично позбавило можливості суд співставити доводи позивача з твердженнями відповідача.

Зважаючи на встановлення судом першої інстанції відсутності обґрунтованих доказів для підтвердження у даній справі умислу позивача на заниження митних платежів шляхом повідомлення недостовірної інформації про митну вартість товару, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про необґрунтованість спірної постанови митного органу.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідач в апеляційній скарзі обмежилося лише викладом обставин та норм права, проте не обґрунтував у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2020 року у справі № 461/7313/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 01 квітня 2021 року.