Ухвала

від 30.03.2021 по справі 9901/44/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30 березня 2021 року

м. Київ

справа №9901/44/21

провадження №П/9901/44/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними та скасування окремих положень Розпорядження Президента України,

у с т а н о в и в:

26 лютого 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, у якій він просить:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Президента України № 977/2014-рп Про зняття позначки Опублікуванню не підлягає та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Президента України від 04 серпня 2014 року, в абзаці 9 частини 2, а саме визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Президента України від 17 травня 2006 року № 82 Про довічне грошове утримання, медичне, побутове, транспортне та інше обслуговування колишнього Голови Верховної Ради України ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 4 серпня 2014 року Президент України Розпорядженням № 977/2014-рп Про зняття позначки Опублікуванню не підлягає та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Президента України (надалі - Розпорядження № 977) визнав таким, що втратив чинність, серед іншого, Розпорядження Президента України від 17 травня 2006 року № 82 Про довічне грошове утримання, медичне, побутове, транспортне та інше обслуговування колишнього Голови Верховної Ради України ОСОБА_1 (надалі - Розпорядження № 82).

З врахуванням того, що позивач внаслідок Розпорядження № 82 у законний спосіб набув речових прав та охоронюваних законом інтересів, відповідач видаючи Розпорядження № 977 грубо порушив такі права позивача.

Набувши на підставі Розпорядження № 82 речових прав та охоронюваних законом інтересів позивач одночасно набув гарантії законодавства, зокрема й від незаконного позбавлення таких прав. Тому фактично визнання таким, що втратило чинність Розпорядження № 82 про забезпечення позивача означає позбавлення його відповідних прав, і позов про визнання протиправним та скасування судом Розпорядження № 977 є єдиним можливим способом захисту прав і свобод у такій ситуації.

Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2021 позовну заяву було залишено без руху із наданням скаржнику десятиденного строку з дня отримання копії ухвали для усунення виявленого недоліку, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку та наданням відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали Суду 17.03.2021 позивачем подано заяву про поновлення пропущеного з поважної причини процесуального строку звернення до суду. У заяві позивач зазначає, що про скасування Розпорядження № 82 суб`єктом владних повноважень ОСОБА_1 належним чином повідомлено не було та останній дізнався про наявність Розпорядження № 977 випадково, і тому вважає, що строк на звернення до суду для захисту його прав не пропущено.

До того ж, звертає увагу на те, що зважаючи на природу даного акту індивідуальної дії, який, зокрема стосується саме прав позивача, то інформування останнього належним чином повинно було відбуватися шляхом надсилання Розпорядження № 977 на поштову адресу ОСОБА_1 та/або шляхом направлення такої інформації на його особисту адресу електронної пошти.

Оцінюючи інші доводи заявника щодо поважності причин пропуску строку, Суд зазначає, що такі підстави вже були оцінені в ухвалі від 02.03.2021 про залишення позовної заяви без руху та визнані неповажними.

З огляду на те, що позивач скористався своїм правом на усунення недоліків позовної заяви та виконав вимоги ухвали від 02.03.2021, Суд вважає за можливе вирішити питання про відкриття провадження у цій справі або повернення позовної заяви.

Перевіривши матеріали позовної заяви, заяви про поновлення строку на звернення до суду та доводи позивача щодо строку звернення до суду із цим позовом колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось Судом в ухвалі від 02.03.2021, відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це підтверджений належними та допустимими доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Предметом оскарження в межах заявленого позову є Розпорядження Президента України № 977/2014-рп Про зняття позначки Опублікуванню не підлягає та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Президента України від 04 серпня 2014 року, в абзаці 9 частини 2, а саме визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Президента України від 17 травня 2006 року № 82 Про довічне грошове утримання, медичне, побутове, транспортне та інше обслуговування колишнього Голови Верховної Ради України ОСОБА_1 .

Проте, до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 26.02.2021, тобто, з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

У позовній заяві та заяві про усунення недоліків позовної заяви позивачем зазначено про те, що строк на подання позову ним не пропущений, оскільки позивач про оскаржуване Розпорядження № 977 належним чином проінформований не був та про його наявність дізнався випадково, зокрема:

Позивач залучив адвоката з метою підготовки документів для подачі заяви про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України. Під час розробки правової позиції та підготовки документів, а саме 29.12.2020, останній досліджував нормативно-правову базу та виявив Розпорядження Президента України № 977/2014-рп від 4 серпня 2014 року про що, невідкладно повідомив Позивача.

Вищевказане підтверджується датою направлення заяви про перерахунок пенсії Позивача до Головного управління Пенсійного фонду України, а саме 29.12.2020. .

Таким Розпорядженням Президента України № 977 від 04.08.2014 ОСОБА_1 було позбавлено наступних пільг:

1) довічного грошового утримання в розмірі місячного фонду оплати праці Голови Верховної Ради України;

2) побутового, медичного та санітарно-курортного обслуговування закладами Державного управління справами ОСОБА_1 та його сім`ї;

3) довічного користування будинком ОСОБА_1 з необхідним обслуговуванням та утриманням за рахунок держави;

4) забезпечення довічно транспортним обслуговуванням;

5) оплати користування житлом, комунальними послугами, газом, електроенергією, телефоном та іншими послугами (50-відсоткова знижка від установлених тарифів).

За таких обставин позивач з моменту втрати чинності Розпорядженням № 82 припинив користування зазначеними пільгами, тож повинен був дізнатися про таке порушення своїх прав та інтересів з боку суб`єкта владних повноважень.

З іншого боку, якщо ОСОБА_1 не використовував такі пільги з моменту їх призначення, і відповідно не міг знати про їх скасування, то в позовній заяві/заяві про усунення недоліків позовної заяви необхідно було підтвердити такі обставини належними доказами.

При вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, а також іншим умовам, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку до реального такого звернення, який у цьому випадку перевищує п`ять років.

Заявником у позовній заяві та заяві про усунення недоліків позовної заяви не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження його необізнаності щодо видання оскаржуваного Розпорядження № 977 та наявності у позивача непереборних та об`єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі, та унеможливили подання позову у межах строку на оскарження такого акту Президента України.

Суд акцентує увагу на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що дотримання строків оскарження є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Зокрема, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Зазначені заявником підстави пропуску не можуть бути визнані поважними, оскільки Суд не вбачає об`єктивних непереборних перешкод, які унеможливлювали звернення до суду у найкоротший строк з моменту видання оскаржуваного Розпорядження № 977.

Отже, колегія суддів робить висновок про те, що скаржник не зазначив інших підстав для поновлення строку на оскарження Розпорядження Президента України № 977, а повторно навів обставини, на які посилався при зверненні з позовною заявою та яким Суд уже надав оцінку.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, колегія суддів, зважаючи на встановлені у цій справі фактичні обставини, зокрема непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду та недоведеність обставин, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість оскарження Розпорядження Президента України № 977 у передбачені КАС України строки, приходить до висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку, що має наслідком повернення позовної заяви.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 169 КАС України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними та скасування окремих положень Розпорядження Президента України повернути особі, яка її подала .

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду за результатами апеляційного перегляду.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.І. Рибачук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.М. Чиркін